Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №589/2711/21 — Шосткинський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 589/2711/21

Провадження № 2/589/6/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 року Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого - судді Лєвши С.Л.,

з участю секретаря судового засідання Шаповал А.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача – адвоката Мороко С.О.,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача – адвоката Шпака Д.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань суду в місті Шостка Сумської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2

- про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання права власності на спільне нерухоме майно подружжя та поділ нерухомого майна,-

ВСТАНОВИВ:

05 липня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області з позовом до ОСОБА_2 . В подальшому, 15 травня 2025 року позовні вимоги були зменшені і в остаточній редакції позивач просить:

- встановити факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 однією сім`єю як чоловік та жінки без шлюбу в період із серпня 2014 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- провести поділ спільного нерухомого майна подружжя – квартири АДРЕСА_1 (далі – Квартира-1);

- визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1/2 частці Квартири-1 кожному.

В обґрунтування позову зазначено, що 27 травня 2006 року ОСОБА_2 уклав шлюб із ОСОБА_1 .. Під час шлюб за спільні кошти купили:

- Квартиру-1, загальна площа якої складає 30,8 кв.м;

- житловий будинок АДРЕСА_2 з надвірними будівлями із земельною ділянкою для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель площею 0,0398 га;

- мотоблок б/у з плугом;

- новий автомобіль марки «Daewoo Nexia», 2012 року випуску.

У серпні 2014 року сторони розірвали шлюб. Проте, вже з вересня 2014 року по грудень 2020 року продовжили проживати однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу.

Встановлення факту проживання однією сім`єю із ОСОБА_2 як чоловік і жінка без шлюбу позивачу потрібно для визнання за нею права власності на 1/2 частку нерухомого майна Квартиру-1, яке спільно набуте разом із ОСОБА_2 у період спільного з ним проживання.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги в повному обсязі, в його обґрунтування послалась на обставини зазначені в цьому позові. Додатково пояснила, що з відповідачем одружилися у 2006 році, та почали спільно проживати. Мали невелику торгівельну палатку на ринку. У 2007 році за спільні кошти купили будинок у смт. Вороніж, у 2013 році купили квартиру. У 2014 році за спільні кошти купили автомобіль, який без її відома відповідач оформив на свою дочку. В 2019 році дочка відповідача перереєструвала спірний автомобіль на відповідача. У 2018 році ОСОБА_2 умовив її перереєструвати будинок, який знаходиться в смт Вороніж, на нього, вона погодилася та згодом перереєструвала цей будинок на відповідача. У серпні 2014 року шлюб між ними був розірваний. З вересня 2014 року відновили відносини та почали проживати разом однією сім`єю як чоловік та жінка. Разом без реєстрації шлюбу проживали до грудня 2020 року. Після розірвання шлюбу проживали разом у АДРЕСА_3 . Все було спільне: побут, харчування, гроші. Мали садибу де вирощували полуницю. Сусіди бачили як вони разом проживали. Шлюб розірвали щоб оформили субсидію, проте так і не оформили. Відповідач працював у Республіці Польща з 2018 року по 2020 рік.

Представник позивача – адвокат Мороко Сергій Олегович в судовому засідання позовну заяву підтримав, виклав обставини аналогічні поясненням позивача у судовому засіданні.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні, позов не визнав, додатково пояснив, що після розірвання шлюбу у нього з позивачем були дружні стосунки, коли вона просила - допомагав їй. У смт Вороніж купили будинок за його кошти, що були виручені за продаж будинку в Узбекистані. Потім його син продав квартиру в Узбекистані та вони з позивачем купили квартиру у м. Шостка. Спільних грошей у нього з позивачем не було, вони не мали спільного бюджету, позивач заробляла гроші та витрачала їх самостійно. Позивач не вправі вимагати поділу майна. З 21.09.2014 по 31.12.2020 він проживав у своїй квартирі. ОСОБА_1 запрошувала його до себе у гості, він приходив до неї поїсти. Побуту спільного не було, спільно нічим не користувалися. З вересня 2014 року по 20 грудня 2020 року він проживав у своїй квартирі по АДРЕСА_4 , а позивач проживала окремо у квартирі по АДРЕСА_5 .

Представник відповідача – адвокат Шпак Дмитро Геннадійович в судовому засідання позовні вимоги не визнав, надав пояснення аналогічні поясненням відповідача.

Суд, заслухавши сторони, дослідивши докази, дійшов наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до фотокопії свідоцтва про шлюб, серія НОМЕР_1 , виданого 27 травня 2006 року Відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Шостка Шосткинського міськрайонного управління юстиції Сумської області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрували шлюб 27 травня 2006 року, про що в Книзі реєстрації шлюбу в цей день зроблено відповідний актовий запис за №134. Прізвище після реєстрації шлюбу: чоловіка – ОСОБА_4 , дружини – ОСОБА_4 . (а.с.4)

Відповідно до фотокопії Договору купівлі-продажу житлового будинку від 28 березня 2007 року, посвідченого державним нотаріусом Шосткинської районної державної нотаріальної контори Дзюбою В.І., ОСОБА_1 купила житловий будинок АДРЕСА_2 з господарськими спорудами, на земельній ділянці розміром 0,1430 га. (а.с.5)

Відповідно до фотокопії Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28 березня 2007 року, посвідченого державним нотаріусом Шосткинської районної державної нотаріальної контори Дзюбою В.І., ОСОБА_1 купила земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд, площею 0,0398 га та земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 0,1032 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с.6)

Відповідно до фотокопії Договору купівлі-продажу квартири від 07 травня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Шосткинського міського нотаріального округу Кузьомкіною Л.Д., ОСОБА_2 купив квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 30,8 кв.м, яка складається з однієї кімнати. (а.с.10)

Із фотокопії Договору про виділ частки у спільному сумісному майні подружжя від 18 грудня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Шосткинського міського нотаріального округу Даниленком Г.В., вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 цим договором розподілили майно, яке є об`єктом спільної сумісної власності, що складається з житлового будинку, загальною площею 38,78 кв.м, господарських будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , в рівних частинах кожному. У зв`язку з укладанням цього договору припиняється право спільної сумісної власності на майно, що є предметом цього договору, та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 набувають право власності на земельну ділянку за АДРЕСА_2 , що є предметом цього договору, порівну. (а.с.11)

Із фотокопії Договору про виділ частки у спільному сумісному майні подружжя від 18 грудня 2018 року посвідченого приватним нотаріусом Шосткинського міського нотаріального округу Даниленком Г.В., вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 цим договором розподілили майно, яке є об`єктом спільної сумісної власності, що складається із земельної ділянки, яка була передана для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за АДРЕСА_2 , в рівних частинах кожному. У зв`язку з укладанням цього договору припиняється право спільної сумісної власності на майно, що є предметом цього договору, та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 набувають право власності на земельну ділянку за АДРЕСА_2 , порівну. (а.с.12)

Із фотокопії договору про виділ частки у спільному сумісному майні подружжя від 18 грудня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Шосткинського міського нотаріального округу Даниленком Г.В., вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 цим договором розподілили майно, яке є об`єктом спільної сумісної власності, що складається із земельної ділянки, яка була передана для ведення особистого селянського господарства за АДРЕСА_2 , в рівних частинах кожному. У зв`язку з укладанням цього договору припиняється право спільної сумісної власності на майно, що є предметом цього договору, та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 набувають право власності на земельну ділянку за АДРЕСА_2 , порівну. (а.с.13)

Відповідно до фотокопії Договору купівлі-продажу частини житлового будинку та земельної ділянки від 14 січня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Шосткинського міського нотаріального округу Даниленком Г.В., ОСОБА_1 продала, а ОСОБА_2 купив у неї, 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами та земельної ділянки за номером АДРЕСА_2 . (а.с.14)

Згідно із фотокопією Договору купівлі-продажу частини земельної ділянки від 14 січня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Шосткинського міського нотаріального округу Даниленком Г.В., ОСОБА_1 продала, а ОСОБА_2 купив у неї, 1/2 частину земельної ділянки за номером АДРЕСА_2 . (а.с.15)

Як вбачається, із фотокопії довідки наданої Територіальним сервісним центром МВС №5945 в Сумській області 25 червня 2021 року за №31/185945-462а, згідно із обліковими даними територіального сервісного центру №5945 РСЦ ГСЦ МВС в Сумській області за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , значиться зареєстрованим автомобіль "Daewoo Nexia", 2012 року випуску, який він зареєстрував 08.08.2019, та автомобіль марки "Daewoo Tico", 1997 року випуску, який перереєстрував 27.07.2017 на іншого власника. (а.с.19)

Із фотокопії паспорта громадянина України, НОМЕР_2 , виданого Шосткинським МРВ УМВС України в Сумській області 06 червня 2006 року, вбачається, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 у селі Клишки Шосткинського району Сумської області. Крім того в розділі сімейний стан є відмітки, а саме, що Відділом РАЦСУ м. Шостка Сумської області зареєстровано шлюб із ОСОБА_2 27 травня 2006 року, а також, що 12 серпня 2014 року зареєстровано розірвання шлюбу із ОСОБА_2 (а.с.27, 43)

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні, яке відбулося 18 листопада 2025 року, показала, що із ОСОБА_1 давно знайомі, дружні відносини. Познайомилася з позивачем та відповідачем коли вони купили будинок в смт Вороніж. Сім`я ОСОБА_4 порядна. Позивач та відповідач мали господарство, працювали на земельній ділянці разом. Проживали ОСОБА_4 у місті Шостка, а будинок був в смт Вороніж, як дача. Разом ремонтували будинок, тримали курчат. ОСОБА_2 їздив на заробітки, поки він був на заробтіках ОСОБА_1 просила подруг допомагати по господарству. ОСОБА_2 допомагав і їй (свідку) – орав її земельну ділянку своїм трактором. Хакимови завжди приїжджали у смт Вороніж у свій будинок разом. ОСОБА_5 їздила до міста Шостка на день народження ОСОБА_1 , там були їхні друзі та як чоловік ОСОБА_2 . ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були подружжям, завжди всюди були разом, інколи ОСОБА_2 не було, оскільки перебував на заробітках. Одного разу обікрали будинок Хакимових у смт Вороніж, ОСОБА_1 приходила до неї сама, оскільки ОСОБА_2 був на заробітках у Польщі. Проживали ОСОБА_1 та ОСОБА_2 разом протягом 12 років, про те що вони розлучені дізналася у 2020 році. Підтверджує той факт, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проживали однією сім`єю як чоловік та жінка в період із 01 серпня 2014 року по 31 грудня 2020 року.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показала, що з ОСОБА_1 знайома з травня 1990 року, як приїхала на навчання до міста Шостка, познайомилися у гуртожитку на кухні. Сім`ю ОСОБА_7 і ОСОБА_8 знає і її чоловік, розповідав, що у ОСОБА_4 не було пишного весілля, все було стримано, розписалися, відсвяткували у сімейному колі. Коли виїхала з гуртожитка, приходила до ОСОБА_1 в гості, добре спілкувалися. Із ОСОБА_2 познайомилася в 2006-2007 році, точно не пам`ятає. ОСОБА_1 представила його як свого чоловіка, зраділа за подругу. ОСОБА_1 до одруження мала пів будинку, гараж, машину. Подружжя ОСОБА_4 купили будинок у смт Вороніж, на земельній ділянці вирощували різні сорти полуниці. ОСОБА_1 мала торгівельну палатку на базарі де торгувала полуницею. Одну машину продали, нову купили, потім знову змінили машину і записали її на доньку відповідача. На святах вони завжди були разом, сиділи завжди поруч. ОСОБА_1 допомагала дітям ОСОБА_2 . Доньці відповідача закривала в банки вишні, коли донька відповідача поїхала за кордон ОСОБА_1 доглядала за онукою ОСОБА_2 , (донька, його доньки). Майно було спільне, все майно наживали разом, але спочатку машину на доньку ОСОБА_2 переписали, потім квартиру на сина ОСОБА_2 , а будинок на ОСОБА_2 переписала, і так вийшло, що ОСОБА_1 залишилася ні з чим. Коли розійшлися ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не пам`ятає десь після 2020 року. На свято Новий рік у 2020 році між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 була сварка. Остання телефонували ОСОБА_6 розповідала та плакала, потім ОСОБА_2 і ОСОБА_1 почали жити окремо. ОСОБА_2 забрав у ОСОБА_1 навіть подарунки. Із сім`єю ОСОБА_4 постійно була поруч, спілкувалися дуже часто - по телефону через день чи кожні три дні, зустрічалися 1-2 рази на місяць. Як подруги ділилися проблемами, знає, що коли ОСОБА_4 купили квартиру, то заселили туди сина ОСОБА_2 . Підтверджує той факт, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проживали однією сім`єю як чоловік та жінка в період із 01 серпня 2014 року по 31 грудня 2020 року.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні показала, що із ОСОБА_1 не знайома. ОСОБА_2 знає з 2012 року, познайомилися коли його донька приводила свого сина на акробатику. Познайомилася та здружилася із ОСОБА_2 , з його донькою та зятем. У 2012 році ОСОБА_2 одружився, потім дізналася від його доньки що батько розлучився у 2014 році. Після 2014 року спілкувалися із ОСОБА_2 , була у нього в гостях, приводила дітей доньки ОСОБА_2 з тренування до дому. Донька ОСОБА_2 проживала по АДРЕСА_6 . Спілкувалася із ОСОБА_2 та його дітьми до 2020 року, та ніколи не бачила позивача. ОСОБА_2 завжди був разом зі своїми дітьми та онуками. У доньки та сина ОСОБА_2 не склалися відносини з ОСОБА_1 , відношення до неї було негативним. У 2020 році святкували Новий рік, була у ОСОБА_2 дома, пізніше відкрилися двері і зайшла ОСОБА_1 , почався скандал та донька ОСОБА_2 виставила ОСОБА_1 за двері. Вважає, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не проживали разом. Відповідач завжди забирав онуків з гуртків та школи. Не бачила сімейних відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . З 2012 року по 2014 рік не знає де проживав ОСОБА_2 , з 2014 року деякий час проживав у своїй доньки, поки ремонтували квартиру, потім пішов проживати у квартиру по АДРЕСА_2 . В гостях була у дітей ОСОБА_2 по АДРЕСА_6 не знає. Відомо, що у ОСОБА_2 є квартира, машина та гараж.

У ч.2 ст.3 Сімейного кодексу України (далі - СК України) визначено поняття сім`ї, згідно із якою сім`єю вважаються особи, що спільно проживають, пов`язані спільним побутом, взаємними правами та обов`язками. Крім того, такою є правова позиція Конституційного Суду України, яку він виклав у своєму рішенні від 03.06.1999 по справі №5-рп/99 та у якому визначив поняття сім`ї та членів сім`ї.

Проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною, визначеною законом, законною підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно.

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.

Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.

Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти.

Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини.

Зазначене підтверджується позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 30 жовтня 2019 року у справі №643/6799/17.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavin and others v. Ukraine, №4909/04, § 58).

З огляду на встановлені судом обставини, суд доходить висновку, що позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з 01 серпня 2014 року по 31 грудня 2020 року постійно проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство, спільно обробляли земельну ділянку.

При вирішенні заявленого спору, суд приймає до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду, зроблені у постанові від 23.01.2024 у справі №523/14489/15-ц, а саме: 40. Велика Палата Верховного Суду погоджується з тим, що особа, яка вважає себе власником майна (або його частини), може здійснити захист свого цивільного права, обґрунтувавши в позові підставу позовних вимог про поділ майна тим, що воно набуте за час спільного проживання жінки та чоловіка однією сім`єю. Позовні вимоги про поділ майна, що належить сторонам на праві спільної сумісної власності є ефективним способом захисту прав, здатним справедливо та без занадто обтяжливих для сторін судових процедур вирішити цивільну справу. Заявлення у таких справах позовного провадження окремої вимоги про встановлення факту спільного проживання жінки та чоловіка однією сім`єю без реєстрації шлюбу не здатне забезпечити захист прав власника.

У справах позовного провадження факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, як і інші юридичні факти, належить до предмета доказування і підлягає встановленню при ухваленні судового рішення, якщо цей факт пов`язаний з будь-якими заявленими позовними вимогами. Суд зобов`язаний встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовної вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у справі позовного провадження є помилковими, у задоволенні позову в цій частині слід відмовити. Обґрунтування позиції суду щодо підтвердження чи спростування факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у справах позовного провадження має бути наведено у мотивувальній частині рішення. У ній, зокрема, мають бути зазначені фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Отже при розгляді цієї справи, матеріалами справи, показами свідків, було доведено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проживали однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу з 01 серпня 2014 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 368 ЦК України майно набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Оскільки, квартира АДРЕСА_1 є однокімнатною квартирою, яка за законодавством України, вважається неподільною річчю, тому фізично розділити її в натурі (на дві окремі самостійні квартири) неможливо через вимоги до площі, отже в цій частині позову суд відмовляє.

Разом з цим, судом встановлено, що Квартира-1 набута ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за час шлюбу. Ця квартира належить їм на праві спільної сумісної власності подружжя. Інший правовий режим цієї квартири не встановлений письмовим договором між сторонами по справі.

Статтею 63 СК України передбачено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання.

Згідно з нормами сімейного законодавства умовою належності майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об`єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім`ї, а не власні, не пов`язані із сім`єю інтереси одного з подружжя.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 червня 2020 року в справі №638/18231/15-ц, провадження №14-712цс19 дійшла висновку, що правовий режим спільної сумісної власності подружжя, винятки з якого встановлені законом, передбачає нероздільність зобов`язань подружжя, що за своїм змістом свідчить про солідарний характер таких зобов`язань, незважаючи на відсутність в законі вказівки на солідарну відповідальність подружжя за зобов`язаннями, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім`ї.

Згідно із ч.1 ст.69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Пункт 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року, передбачає, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, ч. 3с т. 368 ЦК України), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Відповідно до п.30 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним, поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної приватної власності та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном. Що є об`єктом спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК України. У випадку коли при розгляді вимоги про поділ майна подружжя буде встановлено, що один з них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Згідно із ч. 1 ст. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 370 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Згідно із ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними.

Таким чином, Закон передбачає можливість і необхідність визначення ідеальної частки у праві спільної сумісної власності подружжя дружини та чоловіка внаслідок чого така спільна власність набуває правового режиму спільної часткової власності. Зі змісту ст. 70 СК України та 372 ЦК України вбачається, що такі частки є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Суд виходить із рівності часток ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у праві спільної сумісної власності подружжя на Квартиру-1, тому, що інше не встановлено домовленістю між ними або законом, в тому числі СК України та ЦК України або рішенням суду. Тому, частки кожного із названих співвласників становлять по 1/2.

Як передбачено ст. 328 ЦК України право власності набувається в порядку, визначеному законом, та на підставах не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, розглянувши справу в межах визначених предмету спору та підстав для задоволення позову, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні частково, а також те, що факт спільного проживання однією сім`єю чоловіка і жінки без шлюбу у справах позовного провадження має бути наведено у мотивувальній частині, суд вважає, що позовні вимоги доведені належними і допустимими доказами, тому позов підлягає задоволенню частково, а саме визнати нерухоме майно – однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та визнання за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право власності по 1/2 частці кожному вказаної квартири.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені ним і документально підтверджені судові витрати.

Із квитанції до платіжної інструкції 0.0.2184466191.1 від 05 липня 2021 року вбачається, що ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 1332 гривні 09 копійок. (а.с.1)

З врахуванням того, що позивач просить судовий збір не стягувати з відповідача, суд залишає судовий збір за позивачем.

Керуючись ст. 13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 354-356 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання права власності на спільне нерухоме майно подружжя та поділ нерухомого майна, задовольнити частково.

Визнати квартиру АДРЕСА_1 спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 .

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1332 (одна тисяча триста тридцять дві) гривні 09 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Сторони:

- позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_7 ;

- відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код – НОМЕР_4 , адреса місця проживання: АДРЕСА_8 .

Суддя Шосткинського міськрайонного суду

Сумської області С.Л.Лєвша