Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №591/1301/26 — Зарічний районний суд м. Сум

Справа № 591/1301/26 Провадження № 3/591/458/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2026 року м. Суми

Суддя Зарічного районного суду м. Суми Сибільов О.В., за участю захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності адвоката Курбатова Д.В., розглянувши матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції в Сумській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця

за скоєння правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до протоколу, 06 лютого 2026 року о 00 год 16 хв ОСОБА_1 керував транспортним засобом– автомобілем Mitsubishi, д.н.з. НОМЕР_1 в м. Суми по вул. Харківська, 7, з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкірного покриття обличчя, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного заходу, а також прослідувати до найближчого закладу охорони здоров`я категорично відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України та скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

За цим фактом 06 лютого 2026 року було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 584162.

В дане судове засідання. ОСОБА_1 не з`явився. Захисник не заперечив слухати справу у відсутність ОСОБА_1 , оскільки він не може бути присутнім у судових засіданнях, у зв`язку з проходженням військової служби, тому згідно ст. 268 КпАП України, вважаю за можливе справу розглянути без його участі.

З наданих письмових та усних пояснень ОСОБА_1 в одному з судових засідань, провину він не визнає, оскільки за наведених в протоколі обставин він їхав по справам військової служби, алкогольних напоїв не вживав, був тверезим, та діяв в стані крайньої необхідності, оскільки отримав наказ командира та виконував невідкладне доручення, необхідне для забезпечення виконання бойових завдань підрозділами ЗС України. Оскільки він був зупинений працівниками поліції без вагомих підстав, а наказ про виконання службового завдання повинен виконуватися негайно та його невиконання тягне відповідальність, так як діє воєнний час, то не мав можливості витрачати час на проходження огляду. При цьому, вказує, що поліцейськими допущені порушення при проведенні огляду, в зв`язку з чим просив закрити провадження у справі.

Відповідно до позиції сторони захисту, в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки при складанні протоколу та оформленні матеріалів, працівниками поліції допущено ряд порушень, а за наведених обставин він їхав по справам військової служби та діяв в стані крайньої необхідності (ст.ст. 17, 18 КУпАП).

На переконання суду, стороною захисту підтверджені та не спростовані доказами, долученими до протоколу, обставини, щодо дій ОСОБА_2 в контексті вимог ст. 18 КУпАП в стані крайньої необхідності.

Так, з досліджених судом пояснень та відеозапису (які узгоджуються між собою) встановлено, що ОСОБА_1 дійсно за наведених в протоколі обставин керував транспортним засобом, після його зупинки працівники поліції одразу звертають увагу на мову ОСОБА_1 та сприймають її як ознаку алкогольного сп`яніння, але все-одно перевіряють інші ознаки сп`яніння.

До того ж, в судовому засіданні встановлено, що дійсно ОСОБА_1 має вади мовлення, в зв`язку з отриманими пораненнями, що підтверджено доказами, наданими стороною захисту в засіданні. Також з відеозапису слідує, що дійсно ОСОБА_1 повідомляв правоохоронців, що керує транспортом по невідкладним справам, пов`язаним з виконанням військового обов`язку.

Крім того, з копій документів та письмових пояснень безпосереднього командира ОСОБА_1 – ОСОБА_3 , наданих захисником, слідує, що ОСОБА_1 , проходячи військову службу та керуючи автомобілем, при зазначених в протоколі обставинах, діяв на виконання його наказу, з метою відсічі збройної агресії, виконання якого іншою особою було неможливе в той момент.

Загальновідомою є обставина стосовно введення воєнного стану в країні, в зв`язку зі збройною агресією РФ та відкритим її вторгненням на територію України в лютому 2022 року, відсіч якої потребує задіяння значних сил та засобів, в тому числі особового складу, що в свою чергу потребує невідкладного та постійного виконання тих чи інших невідкладних наказів, що і здійснював в той час ОСОБА_1 (у суду відсутні підстави для недовіри його поясненням та письмовим поясненням його командира – ОСОБА_3 , які є військовослужбовцями).

Отже, з наведеного слідує, що несвоєчасне виконання наказу створювало небезпеку для належної відсічі збройної агресії і суду вказаними доказами підтверджено, що при згаданих в протоколі обставинах ОСОБА_1 діяв саме для недопущення такої небезпеки чи загрози зі сторони ворога, забезпечуючи виконання бойового розпорядження, яка не могла в той час бути усунута іншими засобами, з огляду на обмежені ресурси його підрозділу в військовослужбовцях, які б могли вчинити це.

При цьому, суд зважає на те, що ОСОБА_1 має дійсно вади мовлення, має значний стаж керування транспортними засобами і в той час керував транспортом в комендантську годину, коли відсутні цивільні особи та транспорт на дорозі, шкоди його діями взагалі не заподіяно, з чого слідує, що в цій ситуації керування транспортом військовослужбовцем з ознаками сп`яніння, не створювало небезпеки для оточуючих (збитків та шкідливих наслідків взагалі не заподіяно) та є менш значною шкодою, ніж відвернена шкода у вигляді несвоєчасного чи неналежного виконання бойового наказу командира, спрямованого на відсіч збройної агресії.

Наведені судом твердження цілком узгоджуються з дослідженим відеозаписом, з якого слідує, що ОСОБА_1 повідомляв поліцейських про те, що керував транспортом по службі, а інші долучені до справи докази зазначених висновків суд не спростовують, оскільки стосуються оформлення матеріалів, фіксації події та підтверджують факт, який не заперечується стороною захисту.

Відтак, провадження в справі, з урахуванням вимог ст. 62 Конституції України, ст.ст. 7, 17, 18, п. 4 ст. 247 КУпАП, належить закрити, оскільки ОСОБА_1 вчинено дії, які хоча і містять склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, але були скоєні в стані крайньої необхідності.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.17,18, ч. 1 ст. 130, ст.ст. 283, 284 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И В :

Закрити провадження по справі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, в зв`язку з вчиненням дій особою в стані крайньої необхідності.

Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Зарічний районний суд м. Суми протягом 10 днів з дня її винесення.

Суддя О.В. Сибільов