Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №420/2004/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/2004/26

Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О.

Дата ухвалення рішення: 21 квітня 2026 року

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Тарновецького І.І.,

суддів: Бойка А.В.,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2026 року у справі №420/2004/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, –

В С Т А Н О В И В :

У січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо непроведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховувався для обчислення його пенсії за 2020-2022 роки в розмірі 12 236,71 грн, на коефіцієнти збільшення 1,0796 та 1,115, починаючи з 06.08.2025, для забезпечення індексації пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області провести з 06.08.2025 перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховувався для обчислення його пенсії за 2020-2022 роки в розмірі 12 236,71 грн, на коефіцієнт збільшення 1,0796 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» та на коефіцієнт збільшення 1,115 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році», а також провести виплату недоотриманих сум пенсії.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2026 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області подало апеляційну скаргу, яку обґрунтовано посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що, на думку апелянта, призвело до неправильного вирішення справи по суті.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Зокрема, апелянт вказує, що частина друга статті 42 Закону України №1058-IV та Порядок проведення перерахунку пенсій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124, передбачають проведення індексації пенсій шляхом застосування показника середньої заробітної плати, визначеного відповідно до встановленого законодавством механізму, а не шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати, який був використаний при призначенні конкретної пенсії. Апелянт також зазначає, що пенсія позивача перераховувалась відповідно до постанов Кабінету Міністрів України №185 від 23.02.2024 та №209 від 25.02.2025, а тому підстави для проведення додаткового перерахунку пенсії шляхом застосування коефіцієнтів 1,0796 та 1,115 до показника середньої заробітної плати за 2020-2022 роки відсутні.

У зв`язку з цим апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

ОСОБА_1 правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 28.04.2023 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.01.2025 у справі №420/13537/24 при обчисленні пенсії позивача було застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передували року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2020-2022 роки, у розмірі 12 236,71 грн.

ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області із заявою про проведення перерахунку пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховувався для обчислення його пенсії, у розмірі 12 236,71 грн на коефіцієнти збільшення 1,0796 та 1,115.

Листом від 02.10.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повідомило позивача про відсутність підстав для проведення такого перерахунку.

Не погоджуючись із зазначеними діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що частина друга статті 42 Закону України №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачає проведення щорічної індексації пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховувався для обчислення пенсії. Суд першої інстанції дійшов висновку, що положення пункту 5 Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України №1058-IV, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124, у частині застосування для індексації показника середньої заробітної плати станом на 01 жовтня 2017 року не відповідають положенням Закону №1058-IV та не можуть обмежувати право позивача на проведення індексації із застосуванням показника середньої заробітної плати, який був врахований при призначенні його пенсії.

З огляду на те, що при призначенні пенсії позивачу було застосовано показник середньої заробітної плати за 2020-2022 роки у розмірі 12 236,71 грн, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для проведення перерахунку пенсії шляхом послідовного застосування до зазначеного показника коефіцієнтів збільшення, встановлених постановами Кабінету Міністрів України №185 від 23.02.2024 та №209 від 25.02.2025. У зв`язку із цим суд першої інстанції визнав протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення такого перерахунку та зобов`язав відповідача здійснити відповідний перерахунок і виплату недоотриманих сум пенсії.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) з метою забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що визначається з урахуванням 50 відсотків показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, у якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року проведення такого збільшення.

Отже, законодавцем прямо передбачено, що механізм індексації пенсій реалізується саме шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії, а не шляхом встановлення будь-яких інших компенсаційних чи додаткових виплат.

На виконання вимог частини другої статті 42 Закону №1058-IV Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 20.02.2019 №124, якою затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок №124).

Пунктом 1 Порядку №124 визначено механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховується для обчислення пенсії.

Відповідно до пункту 5 Порядку №124 у 2019 році перерахунок пенсій проводився шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який враховувався для обчислення пенсії станом на 01 жовтня 2017 року, на відповідний коефіцієнт збільшення.

При цьому зазначеною нормою також передбачено, що кожен наступний перерахунок у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії.

Таким чином, зі змісту наведених норм убачається, що законодавцем запроваджено механізм послідовного щорічного збільшення показника середньої заробітної плати, який використовується для обчислення пенсії конкретного пенсіонера.

Такий підхід узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 13.01.2025 у справі №160/28752/23, відповідно до якого під час проведення індексації збільшенню підлягає саме показник середньої заробітної плати, який був врахований при призначенні пенсії.

Судом встановлено, що при призначенні пенсії позивачу у 2023 році було застосовано показник середньої заробітної плати за 2020-2022 роки у розмірі 12236,71 грн.

Отже, саме цей показник є тим показником середньої заробітної плати, який враховувався для обчислення пенсії позивача у розумінні частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

Колегія суддів враховує висновок Верховного Суду про те, що положення пункту 5 Порядку №124 підлягають застосуванню лише в частині, яка не суперечить частині другій статті 42 Закону №1058-IV.

Так само наведені норми не містять положень, які б дозволяли Пенсійному фонду України не застосовувати коефіцієнти збільшення до показника середньої заробітної плати, що був врахований при призначенні пенсії особі.

Натомість із системного аналізу частини другої статті 42 Закону №1058-IV та пункту 5 Порядку №124 вбачається, що кожний наступний перерахунок має здійснюватися шляхом застосування встановлених Кабінетом Міністрів України коефіцієнтів збільшення саме до того показника середньої заробітної плати, який використовується для обчислення пенсії конкретного пенсіонера.

Як встановлено судом першої інстанції, під час проведення індексації пенсії позивача відповідач не застосував коефіцієнти збільшення, визначені постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 у розмірі 1,0796 та постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 у розмірі 1,115, до показника середньої заробітної плати 12236,71 грн, який враховувався при призначенні пенсії позивача.

Отже, сам по собі факт призначення позивачу пенсії у 2023 році із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2020-2022 роки не виключає обов`язку відповідача здійснювати подальшу індексацію пенсії відповідно до вимог частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність дій відповідача щодо відмови у проведенні належної індексації пенсії позивача та наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги про те, що під час проведення індексації пенсії застосуванню підлягає виключно показник середньої заробітної плати, визначений відповідно до механізму, встановленого Порядком №124, а не показник середньої заробітної плати, який був врахований при призначенні пенсії позивача, колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

Як убачається зі змісту частини другої статті 42 Закону №1058-IV, законодавець пов`язує проведення індексації саме із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховується для обчислення пенсії конкретної особи. Отже, визначальним для проведення індексації є той показник середньої заробітної плати, який фактично був застосований під час обчислення пенсії пенсіонера.

Інше тлумачення зазначених положень призводило б до того, що особи, яким пенсію призначено після 01.03.2019 із застосуванням актуальніших показників середньої заробітної плати, фактично були б позбавлені передбаченого законом механізму індексації, що суперечило б меті та змісту частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

Відтак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач був зобов`язаний провести індексацію пенсії позивача шляхом послідовного застосування коефіцієнтів збільшення, визначених постановами Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 та від 25.02.2025 №209, до показника середньої заробітної плати за 2020-2022 роки у розмірі 12236,71 грн, який враховувався при обчисленні пенсії позивача.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови у проведенні відповідного перерахунку пенсії та наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції, ґрунтуються на власному тлумаченні норм права та не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи та способу захисту порушеного права позивача.

З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку зібраним у справі доказам та ухвалив судове рішення з правильним застосуванням норм матеріального права і без порушення норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, не містять посилань на обставини чи докази, які не були предметом дослідження суду першої інстанції, та фактично зводяться до незгоди апелянта з наданою судом правовою оцінкою встановлених обставин справи.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області та скасування рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2026 року.

Керуючись ст. ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст. ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий: І.І. Тарновецький

Судді: А.В. Бойко

О.А. Шевчук