Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №420/36902/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/36902/25

Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г.П..

Дата і місце ухвалення: 19 лютого 2026 року м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Тарновецького І.І.,

суддів: Бойка А.В.,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 р. у справі №420/36902/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 ), яка виразилась у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_2 за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року індексації грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”, Порядку проведення індексації грошових Доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_2 за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) - січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”, Порядку приведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, в сумі 83625,23 грн., з урахуванням раніше виплачених сум”.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилалась на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що, на думку апелянта, призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого судового рішення.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності у позивача права на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення із застосуванням січня 2008 року як базового місяця. Апелянт вказує, що після внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013 змінився механізм визначення базового місяця та порядок обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації, а тому застосування січня 2008 року як базового місяця у спірних правовідносинах є безпідставним.

Крім того, апелянт зазначає, що у період з січня 2016 року по березень 2018 року грошове забезпечення військовослужбовців Національної гвардії України неодноразово збільшувалось на підставі відповідних розпоряджень командувача Національної гвардії України, у зв`язку з чим індексація була врахована при виплаті грошового забезпечення та підстави для її додаткового нарахування відсутні.

Також апелянт наголошує, що визначення базового місяця та здійснення розрахунку індексації належить до повноважень органу, який здійснює нарахування грошового забезпечення, а суд першої інстанції не врахував особливостей правового регулювання індексації після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1013 та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Окрім цього, апелянт посилається на те, що проведення індексації здійснюється у межах фінансових ресурсів, передбачених на відповідні цілі, а також зазначає про відсутність правових підстав для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за спірний період із застосуванням базового місяця січень 2008 року.

З огляду на викладене апелянт просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

ОСОБА_1 своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке:

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ).

З метою з`ясування обставин нарахування та виплати індексації грошового забезпечення представник позивача звернулася до відповідача із відповідним запитом щодо надання інформації стосовно нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року.

Листом від 23 жовтня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомило, що особові картки грошового забезпечення позивача передані до Центрального архівного відділу Національної гвардії України, а також зазначило, що індексація грошового забезпечення за відповідний період позивачу не виплачувалася.

Як убачається з наявних у матеріалах справи особових карток грошового забезпечення, у період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 не нараховувалася та не виплачувалася.

Вважаючи такі дії відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення протиправними та такими, що порушують його право на належне грошове забезпечення, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що у період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року відповідачем не здійснювалось нарахування та виплата позивачу індексації грошового забезпечення, а місяцем підвищення посадових окладів військовослужбовців для цілей проведення індексації у спірний період є січень 2008 року, оскільки саме з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, тоді як наступне підвищення посадових окладів відбулося лише з 01 березня 2018 року у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704. Встановивши відсутність правових підстав для застосування іншого місяця підвищення посадових окладів, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення та наявність підстав для задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на своєчасне одержання винагороди за працю, що захищається законом.

Згідно із частиною третьою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення військовослужбовців підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення».

Відповідно до статті 1 зазначеного Закону індексація грошових доходів населення є встановленим законами та іншими нормативно-правовими актами України механізмом підвищення грошових доходів населення, який дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними у гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців.

Механізм проведення індексації грошових доходів населення визначений Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.

Положеннями пункту 1-1 Порядку №1078 передбачено, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Абзацами першим та другим пункту 5 Порядку №1078 у редакції, чинній після внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013, встановлено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу споживчих цін у місяці такого підвищення приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифних ставок (окладів).

Зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013, змінили механізм подальшого обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації, однак не спричинили підвищення посадових окладів військовослужбовців. Відтак сам факт набрання чинності зазначеною постановою не може розглядатися як підстава для визначення нового місяця підвищення доходу для цілей індексації.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що після внесення змін постановою Кабінету Міністрів України №1013 січень 2008 року не може застосовуватися при визначенні місяця підвищення доходу для проведення індексації грошового забезпечення.

Верховний Суд у численних постановах зазначав, що після внесення змін постановою Кабінету Міністрів України №1013 визначальним для встановлення місяця підвищення доходу залишився саме факт підвищення тарифних ставок (посадових окладів), а не зміна механізму обчислення індексу споживчих цін.

Колегія суддів також відхиляє доводи апелянта про те, що визначення місяця підвищення доходу належить виключно до повноважень органу, який здійснює нарахування грошового забезпечення, оскільки порядок його визначення прямо врегульований положеннями Порядку №1078 та не залежить від розсуду суб`єкта владних повноважень.

При цьому колегія суддів враховує, що схема посадових окладів військовослужбовців, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294, набрала чинності з 01 січня 2008 року. Наступне нормативне підвищення посадових окладів військовослужбовців відбулося лише з 01 березня 2018 року у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704.

Отже, саме січень 2008 року є місяцем підвищення посадових окладів, який підлягає врахуванню при визначенні місяця підвищення доходу для проведення індексації грошового забезпечення за спірний період.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19 липня 2019 року у справі №240/4911/18, від 07 серпня 2019 року у справі №825/694/17, від 20 листопада 2019 року у справі №620/1892/19 та від 30 травня 2023 року у справі №380/3632/21.

Колегія суддів також відхиляє доводи апелянта про те, що у період з січня 2016 року по лютий 2018 року грошове забезпечення військовослужбовців Національної гвардії України неодноразово збільшувалося на підставі розпоряджень командувача Національної гвардії України, у зв`язку з чим підстави для нарахування індексації були відсутні.

Зазначені доводи не ґрунтуються на правильному розумінні положень пункту 5 Порядку №1078, оскільки юридичне значення для визначення місяця підвищення доходу має саме підвищення тарифних ставок (посадових окладів), встановлених нормативно-правовими актами. Водночас зміна розміру надбавок, доплат, премій чи інших складових грошового забезпечення не є підставою для зміни місяця підвищення доходу та не впливає на порядок обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.

Матеріали справи не містять доказів нормативного підвищення посадових окладів військовослужбовців Національної гвардії України у період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року. Наступне підвищення посадових окладів військовослужбовців відбулося лише з 01 березня 2018 року у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704.

Посилання апелянта на відсутність бюджетного фінансування та кошторисних призначень для виплати індексації також не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що реалізація особою права, гарантованого законом, не може ставитися у залежність від бюджетних асигнувань чи особливостей фінансування відповідного державного органу. Відсутність бюджетних коштів не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку здійснити належні виплати, передбачені законодавством.

Крім того, у постанові від 16 червня 2020 року у справі №206/4411/16-а Верховний Суд зазначив, що невиплата належних особі сум не припиняє обов`язку щодо їх виплати та не позбавляє особу права на судовий захист.

Також Верховний Суд у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі №825/1832/17 дійшов висновку, що індексація має систематичний характер та є складовою грошового забезпечення, яка підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність дій відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця підвищення посадових окладів - січень 2008 року.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та зводяться до власного тлумачення норм чинного законодавства і переоцінки встановлених обставин справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оцінивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та застосування норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не дають підстав для його скасування чи зміни.

За таких обставин апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) підлягає залишенню без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст. ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року - без змін.

Судові витрати в порядку статті 139 КАС України розподілу між сторонами не підлягають.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий: І.І. Тарновецький

Судді: А.В. Бойко

О.А. Шевчук