Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №340/6893/23 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 340/6893/23

Перша інстанція: суддя Андрухів В.В.,

повний текст судового рішення

складено 12.06.2025, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді –Кравченка К.В.,

судді –Джабурія О.В.,

судді –Вербицької Н.В.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року по справі за позовом військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів у відшкодування завданих державі збитків, –

В С Т А Н О В И В:

17.08.2023 засобами системи “Електронний суд” до Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Військової частини НОМЕР_1 (далі – позивач), в особі представника – Чепець Марії Олександрівни, до ОСОБА_1 (далі – відповідачка), в якому позивач просить суд: стягнути на користь позивача з відповідачки суму нанесених збитків державі у розмірі 49 226,27 грн.

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.10.2023 адміністративну справу №340/6893/23 було передано на розгляд Запорізькому окружному адміністративному суду (за офіційним місцезнаходженням відповідачки та її місцем реєстрації проживання).

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 13.03.2024 адміністративну справу №340/6893/23 передано за підсудністю на розгляд Одеському окружному адміністративному суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 29.09.2021 наказом командира військової частини НОМЕР_1 по стройовій частині №193 від 29.09.2021 молодшого сержанта ОСОБА_2 було прийнято на посаду командира відділення взводу радіаційної, хімічної, біологічної розвідки роти радіаційної, хімічної, біологічної розвідки батальйону радіаційного, хімічного, біологічного захисту військової частини НОМЕР_1 та поставлено на всі види забезпечення.

24.02.2022 окупаційними військами російської федерації було здійснено повномасштабне вторгнення на територію України. У зв`язку із швидким просуванням окупаційних військ російської федерації та безпосередньою близькістю пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 з анексованою АР Крим та неможливістю утримуванням оборони м. Мелітополь, командуванням військової частини було прийнято рішення про евакуацію усього особового складу та техніки військової частини НОМЕР_1 до тимчасового пункту дислокації АДРЕСА_1 . Евакуація здійснювалася із залученням штатної техніки військової частини НОМЕР_1 та особистого транспорту військовослужбовців у військових ешелонах, під командуванням тимчасово виконуючого обов`язки командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_3 .

Після оголошення наказу тво командира військової частини НОМЕР_1 №122 від 24.02.2022 про евакуацію військової частини НОМЕР_1 було оголошено терміновий виїзд військової частини НОМЕР_1 усім особовим складом.

Після прибуття усього особового складу військової частини НОМЕР_1 до тимчасового пункту дислокації у АДРЕСА_1 було здійснено перевірку наявності особового складу у зв`язку з тим, що здебільшого особовий склад військової частини НОМЕР_1 евакуйовувався на приватних транспортних засобах, але в складі ешелону з технікою та майном військової частини НОМЕР_1 , після здійсненої перевірки було встановлено, що деякі військовослужбовці відсутні у пункті тимчасом дислокації військової частини НОМЕР_1 , у т.ч і ОСОБА_1 , про що був написаний рапорт тво командира батальйону РХБЗ військової частини НОМЕР_1 . Що свідчить про те, що даним військовослужбовцем не був виконаний наказ тво командира частини НОМЕР_1 від 24.02.2022 про евакуацію частини.

У ході службового розслідування надійшла довідка ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16.03.2022 №12/ВП про те що, молодший сержант ОСОБА_4 ) з 27.02.2022 року знаходиться у ІНФОРМАЦІЯ_2 у зв`язку з неможливістю прибути самостійно до місця дислокації частини.

Позивач вказувався, що дана довідка враховувалась при видачі наказів на грошове забезпечення не зважаючи на те, що вона є сканованою копією, як підстава, зважаючи на той факт, що по всій території країни здійснювалася збройна агресія і ніякої можливості передати оригінал до штабу військової частини НОМЕР_1 не було, а отже встановити її чинність можливості не було, в силу того, що відсутній оригінал, а також фахівці, які мають повноваження щодо встановлення оригінальності того чи іншого документа.

06.05.2022 наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №103 від 06.05.2022 позивач була переведена до ІНФОРМАЦІЯ_1 . За увесь цей період відповідач до військової частини НОМЕР_1 так і не з`явилась.

Також, позивач зазначав, що в ході розгляду іншої адміністративної справи №340/385/23 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 щодо виплати за увесь період безпідставної відсутності додаткової винагороди у розмірі 30 тисяч гривень за кожен місяць, було встановлено, що за письмовим поясненням ІНФОРМАЦІЯ_1 у період з 27.02.2022 по 05.05.2022 ОСОБА_5 у списках ІНФОРМАЦІЯ_1 не перебувала, що підтверджує хибність довідки, наданої відповідачем.

У зв`язку із вищезазначеним, у військової частини НОМЕР_1 з`явилися підстави вважати довідку, надану в ході службового розслідування, безпідставною та такою, що не відповідає дійсності.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №412 від 06.06.2023 було призначено службове розслідування для встановлення усіх обставин.

Вказаним службовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 №122 від 24.02.2022 "Про евакуацію військової частини НОМЕР_1 " повинна була покинути пункт постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 та прибути до встановленого місця тимчасової дислокації.

Після прибуття особового складу військової частини НОМЕР_1 до пункту тимчасової дислокації АДРЕСА_1 , було виявлено відсутність ОСОБА_5 , про що було складено рапорт та проведено службове розслідування (наказ командира військової частини НОМЕР_1 №24 від 23.03.2022). Службове розслідування проводилось з метою встановлення місцезнаходження військовослужбовців, які не прибули до тимчасового місця дислокації військової частини НОМЕР_1 . Згідно результатів проведеного службового розслідування ОСОБА_1 вказала, що вона знаходилась в ІНФОРМАЦІЯ_2 та виконувала там службові завдання в складі роти охорони, надавши довідку ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16.03.2022 №12/ВП.

Згідно всіх виявлених в ході проведення службового розслідування фактів щодо розбіжностей про місця перебування військовослужбовця (з чоловіком, який служить в НОМЕР_2 ОМПБр, чи в складі ІНФОРМАЦІЯ_1 без підтвердження наявності в списках цієї частини) в період відсутності на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 та непідтвердженої законності довідки №12/ВП від 16.03.2022, службовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 не виконувала службові обов`язки за посадою командира відділення та не з`являлася у військовій частині НОМЕР_1 в період з 24.02 по 06.05.2022 без поважних причин. Вищевказані факти, на думку позивача, свідчать також про те, що виплачене грошове забезпечення ОСОБА_5 в період з 24.02.2022 по 06.05.2022, як вже встановлено, за довідкою яка не відповідає дійсності, підлягає поверненню.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суд від 12.06.2025, ухваленим у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження, відмовлено у задоволенні позовних вимог військової частини НОМЕР_1 .

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт, окрім доводів наведених в позовній заяві, вказує на помилковість посилання суду першої інстанції на постанову слідчого про закриття кримінального провадження щодо відповідача, оскільки відсутність складу злочину у діях особи не вказує, що в цих самих діях, їх наслідком не була бездіяльність (невиконання обов`язків військової служби) у певний час.

Також, апелянт звертає увагу на те, що суд першої інстанції вказує що відповідач «перебувала у підпорядкуванні ІНФОРМАЦІЯ_1 », що вказує на нерозуміння судом суті військової служби, оскільки військовослужбовець не може самостійно на власний розсуд обирати місце служби і посилатись на несення ним «служби» у підрозділ до якого він не має жодного правового стосунку. Відтак, зазначене може вказувати на ознаки складу злочину «привласнення повноважень службової особи», а не на «підпорядкованість ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Посилається апелянт і на те, що суд першої інстанції дійшовши висновку, що надані відповідачем довідки підтверджують проходження військовослужбовцем служби у ІНФОРМАЦІЯ_1 такі документи не досліджував, в той час як їх існування викликає обґрунтований сумнів у апелянта.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач посилається на те, що з 29.09.2021 проходила військову службу у військові частині НОМЕР_1 на посаді командира відділення взводу радіаційної, хімічної, біологічної розвідки роти радіаційної, хімічної, біологічної розвідки батальйону радіаційного, хімічного, біологічного захисту.

У зв`язку із військовим вторгненням на територію Української держави, відповідач не змогла прибути до пункту тимчасової дислокації ( АДРЕСА_1 ), але перебувала в ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджено документально - довідкою від 16.03.2022 №12/BII, відповідно до якої виконувала обов`язки в роті охорони цього військового формування Збройних Сил України.

В подальшому, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.05.2022 №103, яка призначена наказом Командувача сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 02 травня 2022 року №120-РС, на посаду командира відділення роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 військової частини НОМЕР_3 , було визнано такою, що справи та посаду здала і вибула до ІНФОРМАЦІЯ_3 військової частини НОМЕР_3 , з 06 травня 2022 року виключена із списків військової частини та зняти з усіх видів забезпечення.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (по особовому складу) від 03.06.2022 №36-рс відповідач звільнена з військової службу у запас.

Відповідач вказує, що висновки службового розслідування, на підставі яких видано наказ від 23.03.2022 №24, були безпідставно переглянуті апелянтом після її звернення до суду з питання виплати додаткової винагороди. Звертає увагу відповідач і на постанову про закриття кримінального провадження, якою 20 січня 2025 р. старший слідчий в ОВС першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі Саварець А.В. розглянувши матеріали кримінального провадження №42022081370000266 від 17.06.2022 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України встановив, окрім іншого, що відповідач не з`явилась вчасно на нове місце несення військової служби після окупації м. Мелітополь, Запорізької області військами рф, що мало місце 24.02.2022, але в ході досудового розслідування встановлено, що відповідач евакуювалась з м. Мелітополь та з 27.02.2022 перебувала у підпорядкуванні ІНФОРМАЦІЯ_1 та виконувала службові завдання в складі роти охорони.

Наведені обставини, на думку відповідача, спростовують наявність умов притягнення її до матеріальної: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 з 29.09.2021 (а.с. 8) до 06.05.2022 (а.с. 7) проходила військову службу у військові частині НОМЕР_1 .

Наказом Командувача сухопутний військ ЗСУ від 02.05.2022 №120-РС відповідач була призначена на посаду командира відділення охорони взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до копії довідки про грошове забезпечення відповідача у військовій частині НОМЕР_1 за лютий-травень 2022 року, відповідачу було нараховано 49226,27 грн (а.с. 9-зворот).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 06.06.2023 №412 (а.с. 11-зворот – 12) було призначено службове розслідування з метою встановлення причини та обставин законності перебування у розпорядженні у ІНФОРМАЦІЯ_1 колишнього військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 03.07.2023 №446 (а.с. 12-зворот - 14) «Про результати службового розслідування» встановлено, що в ході проведення службового розслідування фактів щодо розбіжностей про місця перебування військовослужбовця в період відсутності на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 та не підтвердження законності довідки №12/ВП від 16.03.2022, було встановлено, що ОСОБА_5 не виконувала службові обов`язки за посадою командира відділення та не з`являлась у військовій частині НОМЕР_1 в період з 24 лютого по 06 травня 2022 року без поважних причин. Грошове забезпечення за вказаний період було виплачене з урахуванням довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №12/ВП від 16.03.2022, законність якої не підтверджена, оскільки за поясненнями представника ІНФОРМАЦІЯ_1 в межах адміністративної справи №340/385/23 було повідомлено суд про те, що в цей період ОСОБА_5 у списках ІНФОРМАЦІЯ_1 не перебувала. За вказаних обставин матеріали службового розслідування містять висновок, що відповідач жодних службових або бойових завдань у ІНФОРМАЦІЯ_2 не виконувала.

Також, наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 03.07.2023 №446 містить висновки, що за увесь час відсутності відповідача у військовій частині НОМЕР_1 (з 24.02.2022 до 06.05.2022) відповідач отримувала грошове забезпечення у загальній сумі 49226,27 грн, чим нанесла державі збитки, які підлягають відшкодуванню.

У зв`язку із цим помічнику командира військової частини НОМЕР_1 з правовою роботи наказано провести претензійно-правову роботу, в тому числі і звернення до суду з відповідним позовом.

Оскільки позивач з 06.05.2022 звільнена з військової частини НОМЕР_1 та 03.06.2022 звільнена з ІНФОРМАЦІЯ_1 , після проведення службового розслідування, наказ про притягнення відповідача до матеріальної відповідальності не приймався.

Матеріали справи містять ксерокопію листа військової частини НОМЕР_1 від липня 2023 року за вих №1187 (а.с.11), адресований відповідачу в цій справі (без зазначення адреси відповідача), в якому викладена інформація щодо проведеного службового розслідування, щодо його результатів, розміру завданих збитків та пропозицію добровільного відшкодування вказаних збитків. При цьому, матеріали справи не містять відомостей та доказів на їх підтвердження щодо отримання відповідачем в цій справі вказаного листа військової частини НОМЕР_1 .

Вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відшкодування шкоди, завданої військовозобов`язаним, здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини в разі відмови військовозобов`язаного від її добровільного відшкодування, проте як позивач не надав доказів відмови відповідача добровільно відшкодувати задану шкоду. Також, суд першої інстанції врахував недоліки службового розслідування та сумніви щодо розміру завданої шкоди.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 №160-ІХ (надалі Закон №160-ІХ в редакції чинній на час подання адміністративного позову).

За приписами п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону №160-ІХ прямою дійсною шкодою є надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків.

Частиною 3 статті 3 Закону №160-ІХ встановлено, що переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.

Особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди (ст. 4 Закону №160-ІХ)

Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону №160-ІХ, відшкодування шкоди, завданої військовозобов`язаним чи резервістом під час проходження ним зборів, здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу або в іншому встановленому законом порядку в разі відмови військовозобов`язаного чи резервіста від її добровільного відшкодування.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що статтею 12 Закону №160-ІХ чітко визначено, що у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.

Отже, відшкодування шкоди в судовому порядку здійснюється за наявності, зокрема, однієї із таких умов:

1) в разі звільнення особи притягнутої до матеріальної відповідальності зі служби за умови відмови особи від її добровільного відшкодування;

2) якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийняте до звільнення особи зі служби, за умови відмови від її добровільного відшкодування.

В решті випадків відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи.

Тобто, в обох випадках особа має бути звільнена з військової служби, однак в першому випадку особа має бути притягнута до матеріальної відповідальності, у другому ж особу не притягнули до звільнення до такої (відповідальності), однак вона в добровільному порядку відмовилась відшкодовувати.

Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції та не спростовано доводами апеляційної скарги, обов`язковою передумовою звернення до суду з адміністративним позовом є вчинення таких дій, як запропонування відповідачу добровільно відшкодувати завдану шкоду та отримання відмови у такому добровільному відшкодуванні (або не відшкодування шкоди у запропонований термін).

Вказане узгоджується із приписами ч. 4 ст. 5 КАС України за якими суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Також наведене узгоджується із положеннями абзацу 2 частини 2 статті 122 КАС України, якими встановлено, що для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Як зазначалось раніше, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів направлення відповідачу пропозиції добровільного відшкодування матеріальної шкоди (разом з відповідними документами – копією службового розслідування, наказу, розрахунку розміру шкоди) та відповідно не містять доказів відмови відповідача добровільно відшкодувати завдану шкоду.

Вказане свідчить про передчасність звернення військової частини НОМЕР_1 до суду з позовом про стягнення кошів у відшкодування заданих державі збитків, у зв`язку із чим у задоволені позову мало б бути відмовлено за наведеної обставини.

Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до незгоди з оскаржуваним судовим рішенням. Також доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 242, 257, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 КАС України апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 – залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач К.В. Кравченко

Судді Н.В. Вербицька О.В. Джабурія