Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №369/7717/23 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №369/7717/23 Головуючий у суді І інстанції: Пінкевич Н.С.

провадження №22-ц/824/8951/2026 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді Сушко Л.П., суддів Музичко С.Г., Болотова Є.В., розглянувши у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою адвоката Воропая Руслана Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , в інтересах якого діють його законні представники ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2023 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 01.08.2022 близько 15.40 год. ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , не досягнувши віку з якого дозволено керувати транспортним засобом категоріях А, А1 та не маючи посвідчення водія відповідної категорії, керуючи технічно справним транспортним засобом, мотоциклом «YINXIANG» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по вул. Перемоги в с. Забір`я Фастівського р-ну Київської області, де біля будинку №8 даної вулиці здійснив зіткнення з електросамокатом, під керування водія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та пасажира ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які рухалися по проїзній частині даної дороги.

Внаслідок даної ДТП водій електросамоката ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді ЗЧМТ, СГМ, забої та садна лівого ліктьового суглобу і обох колін та його пасажир, ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді ЗЧМТ, СГМ, гематому лобної ділянки забої та садна колін, і були доставлені до КНП «Київська обласна дитяча лікарня».

З моменту ДТП та до моменту подачі позову позивач - ОСОБА_1 для відновлення здоров`я своїх малолітніх дітей провела тривалий час у медичних закладах, перенесла моральний біль та постійні хвилювання за дітей. В результаті ДТП малолітнім дітям ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та позивачу було завдано матеріальну і моральну шкоду. Просить суд визнати ОСОБА_1 , що діє в інтересах дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 цивільним позивачем; стягнути солідарно з ОСОБА_4 та законного представника неповнолітнього відповідача ОСОБА_5 кошти в сумі 75 192,18 грн., що складається з шкоди заподіяної здоров`ю (кошти витрачені на лікування малолітніх дітей) ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у сумі 6 192,18 грн; моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн та витрати на юридичну допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

27.06.2023 року від законного представника неповнолітнього відповідача ОСОБА_5 надійшов відзив на позовну заяву. Не погоджуючись з позовними вимогами зазначає, що відповідно до висновку експерта від 26.09.2022 року № СЕ-19\111-22\32266-ІТ на транспортних засобах не виявлено механічних пошкоджень, характерних для їх взаємного контактування, а відповідно до висновку експерта від 22.11.2022 №СЕ-19\111\22\35142-ІТ водій ОСОБА_4 не мав технічної можливості попередити зіткнення з електросамокатом шляхом екстреного гальмування в момент зміни напрямку руху електросамоката та не вбачається в діях ОСОБА_4 невідповідності Правилам дорожнього руху України, які б могли перебувати у причинному зв`язку з виникненням даної ДТП. Таким чином вина ОСОБА_4 не доведена, а тому питання стягнення матеріальної шкоди не має ніякого обґрунтування.

Також зазначав, що позовна вимога щодо стягнення моральної шкоди не підтвердження жодним доказом, тому також не має підстав для її задоволення. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 січня 2026 року відмовлено у задоволенні позову.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням суду першої інстанції, адвокат Воропай Р.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нове судове рішеня про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції послався на постанову Фастівського РУП ГУНП у Київській області від 31.10.2022 року про закриття кримінального провадження № 12022111310001114. Водночас зі змісту цієї постанови вбачається, що кримінальне провадження закритоне через відсутність події чи невинуватість учасника ДТП, а з підстав кримінально-правової кваліфікації: у справі йдеться про відсутність необхідного для ст. 286 КК України рівня наслідків, злочин за ст. 286 КК України є матеріальним складом і вимагає наслідків щомайменше у вигляді тілесних ушкоджень середньої тяжкості, тоді як у потерпілих зафіксовано легкі тілесні ушкодження, у зв`язку з чим склад кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 286 КК України відсутній.

Вказував, що ототожнення судом першої інстанції факту закриття кримінального провадження з відсутністю підстав цивільно-правової відповідальності є помилковим. Цивільна відповдіальність у даній категорії справ визначається нормами ЦК України, зокрема ст.ст. 1179,1187, а в частині моральної шкоди - п. 1 ч. 1 ст. 1167 ЦК України.

Суд першої інстанції втсановив, що 01.08.2022 року відповідач ОСОБА_4 не досяг віку, з якого дозволено керувати транспортними засобами категорії А, А1 та не мав посвідчення водія відповідної категорії, однак керував мотоциклом «YINXIANG», у зв`язку з чим сталася ДТП. Така поведінка є протиправною вже на рівні допуску до керування, оскільки відповідно до п. 2.13 Правил дорожнього руху України право на керування мототранспортними засобами і мотоколясками категорії А1, А може бути надано з 16-річного віку також відповідно до п.п. «а» п. 2.1 ПДР водій механічного транспортного засобу зобов`язаний мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповдіної категорії.

Незважаючи на те, що суд першої інстанцій сам зафіксував факт керування мотоциклом без необхідного допуску, він звів вирішення спору до вимоги доведення вини за загальними положеннями ст.ст. 1166, 1167 ЦК України та пославшись на засади змагальності й розподіл тягаря доказування зазначених у ст.ст. 12,81 ЦПК України, фактично відмовив у позові через недоведеність вини та причинного зв`язку. Такий підхід є юридично помилковим і свідчить про неправильну правову кваліфікацію спірних правовідносин, оскільки встановлені судом факти підлягали оцінці через призму спеціальних деліктних норм, які прямо регулюють відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, а також відповідальність неповнолітнього заподіювача шкоди та додаткову відповідальність його батьків.

Вважає, що суд першої інстанції був зобов`язаний застосувати ст. 1187 ЦК України, як спеціальної норми щодо шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки. Сам факт, що шкода завдана внаслідок використання транспортного засобу, вимагає розгляду спору не тільки загального делікту ст.ст. 1166, 1167 ЦК України, а в межах спеціального делікту де предмет доказування і юридично значимі обставини інші. У даній справі суд не провів аналізу ст. 1187 ЦК України і не оцінив підстави звільнення, натомість фактично відмовив у позові вимогою довести вину як універсальну уомву відповідальності.

Також вважає, що суд першої інстанції повине був застосувати спеціальне регулювання відповідальності неповнолітнього та додаткової відповідальності батьків передбаченого ст. 1179 ЦК України, оскільки позов подано саме до неповнолітнього та його законного представника.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що з огляду на висновки експертиз та відсутність належних і допустимих доказів, які б підтверджували факт вини відповідача та причинний зв`язок між його діями й завданою шкодою, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що вказана вимога не підтверджена жодними доказами і є похідною від основної вимоги, тому задоволенню не підлягає.

Такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено, що 01.08.2022 близько 15.40 год. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не досягнувши віку з якого дозволено керувати транспортним засобом категоріях А, А1 та не маючи посвідчення водія відповідної категорії, керуючи технічно справним транспортним засобом, мотоциклом «YINXIANG» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по вул. Перемоги в с. Забір`я Фастівського р-ну Київської області, де біля будинку №8 даної вулиці здійснив зіткнення з електросамокатом, під керування водія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та пасажира ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які рухалися по проїзній частині даної дороги.

Власником транспортного засобу - мотоциклу «YINXIANG» реєстраційний номер НОМЕР_1 є ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 41).

Внаслідок даної ДТП водій електросамоката ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді ЗЧМТ, СГМ, забої та садна лівого ліктьового суглобу і обох колін та його пасажир, ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді ЗЧМТ, СГМ, гематому лобної ділянки забої та садна колін, і були доставлені до КНП «Київська обласна дитяча лікарня».

За фактом дорожньо-транспортної пригоди відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Фастівського районного управління Головного управління Національної поліції в Київській області до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.08.2022 року було внесено відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України, та розпочато кримінальне провадження за № 12022111310001114.

У рамках кримінального провадження №12022111310001114 на підставі постанови слідчого Фастівського РУП ГУНП в Київській області Харченка І.Б., було проведено судово-медичні експертизи за медичною документацією ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ..

Відповідно до висновку експерта № 143/Д внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді: закрита черепно-мозгова травма: гематома потиличної ділянки, множинні садна голови, струс головного мозку, садна лівого ліктьового суглобу та колінних суглобів. Виявлені тілесні ушкодження утворилися від дії тупого(их) предмету(ів), можливо в термін, що вказаний в постанові. Садна кінцівок відносяться до легких тілесних ушкоджень. Закрита черепно-мозкова травма відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я оскільки для регресу об`єктивної неврологічної сиптоматики при струсі головного мозку необхідний термін більше 6, але менше 21 дня (а.с. 78-80).

Відповідно до висновку експерта № 142/Д внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді: закрита черепно-мозгова травма: забійна рана правої щоки, множинні садна голови, струс головного мозку. Виявлені тілесні ушкодження утворилися від дії тупого(их) предмету(ів), можливо в термін та при обставинах, що вказані в постанові та відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я оскільки для регресу об`єктивної неврологічної сиптоматики при струсі головного мозку необхідний термін більше 6, але менше 21 дня (а.с. 81-83).

Відповідно до висновку експерта від 26.09.2022 року № СЕ-19\111-22\32266-ІТ на транспортних засобах не виявлено механічних пошкоджень, характерних для їх взаємного контактування (а.с. 92).

Відповідно до висновку експерта від 22.11.2022 №СЕ-19\111\22\35142-ІТ водій ОСОБА_4 не мав технічної можливості попередити зіткнення з електросамокатом шляхом екстреного гальмування в момент зміни напрямку руху електросамоката та не вбачається в діях ОСОБА_4 невідповідності Правилам дорожнього руху України, які б могли перебувати у причинному зв`язку з виникненням даної ДТП (а.с. 93-103).

Відповідно до постановим Національної поліції України Головного управління в Київській області Фастівським районним управлінням поліції від 31.10.2022 було закрито кримінальне провадження у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КК України (а.с. 104-109).

Позивач намагався врегулювати спір в позасудовому порядку, направивши лист-симогу до відповідача, однак ніякої відповіді надано не було (а.с. 34-36).

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ЦК України особа якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або у більшому розмірі

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.1179 ЦК України неповнолітня особа (у віці від 14 до 18 років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах, а у разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частині, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками, якщо вони не доведуть, що шкоду було завдано не з їхньої вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про стягнення матеріальної шкоди, суд першої інстанції врахував, що відповідно до постанови Національної поліції України Головного управління в Київській області Фастівським районним управлінням поліції від 31.10.2022 року було закрито кримінальне провадження у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України.

Однак суд першої інстанції не врахував, що відсутність вини водія забезпеченого транспортного засобу та закриття кримінального провадження відносно нього не звільняє від обов`язку відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22.04.2022 року у справі №184/1461/20-ц, провадження № 61-14226св21) та прийшов до помилкового висновку про відмову у задоволенні позову.

Встановлено, що позивач як на підставу своїх вимог про стягнення матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок ДТП вказував на витрати на лікування своїх дітей, які були учасниками ДТП, та надав копії квитанцій та товарних чеків, з яких вбачається придбання медичних припаратів (а.с. 28-29).

Так, з наданих доказів вбачається придбання таких медичних препаратів: нурофен таблетки, аспаркам таблетки, кардонат каплуси, нейроксон таблетки, мікролакс, гемалате В6 таблетки, агвантар, кардонат капсули, йодадін, суфер розчин, натрію хлорид розчин, цераксон розчин, церебролізин розчин, сорбілакт розчин, дермофібразе крем.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що розмір витрат на ліки, лікування, протезування (крім протезів із дорогоцінних металів), предмети догляду за потерпілим визначається на підставі виданих лікарями рецептів, довідок або рахунків про їх вартість.

Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі № 311/2467/16-ц, провадження № 61-30575св18.

Однак позивачем не надано заключення лікарів (рецептів), з яких можна було б встановити, що самі ці медичні препарати (які позивач надала як доказ для відшкодування матеріальної шкоди) були необхідні її дітям для лікування внаслідок спричиненої дорожньо-транспортної пригоди, учасниками якої вони були.

До позовної заяви додано виписку із медичної карти стаціонарного хворого № 2701 хірургічного відділення стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та виписку із медичної карти стаціонарного хворого № 2702 хірургічного відділення стосовно ОСОБА_2 (а.с. 32, 33).

У вказаних медичних картках вказано лікуючим лікарем лікувальні рекомендації, зокрема застосування таких медичних препаратів, як Неовітам 1 таблетку 2 рази на день, Німід при болях 400 мг (а.с. 32 зворот, 33 зворот).

Водночас з наданих позивачкою квитанцій не вбачається, що остання купувала вказані лікуючим лікарем медичних ппрепаратів.

У зв`язку з цим, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, надані позивачем квитанції та товарні чеки не є належними доказами у цій справі, оскільки до справи не долучено доказів того, що ліки, які придбавались за цими чеками, призначались дітям позивача лікарями, їх дозування, тривалість (курс) лікування, а також те, що ці ліки призначені саме для лікування наслідків ДТП, яка мала місце 01.08.2022 року. Тому суд апеляційної інстанції вважає, що вимога про стягнення з відповідача коштів в розмірі 6192,18 грн (кошти витрачені на лікування малолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ) не підлягає задоволенню за недоведеністю.

Щодо стягнення моральної шкоди.

Як вбачається з прохальної частини позовної заяви, позивач просила стягнути з ОСОБА_4 та законного представника неповнолітнього відповідача ОСОБА_5 моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.

Обгрунтуючи заподіяння моральної шкоди посилалась на те, що малолітнім дітям позивача ОСОБА_1 та самому позивачу було завдано шкоди здоров`ю.

Відповдіно до висновків експерта № 142/Д та № 143/Д, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримали легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. Як наслідок дітям позивача отриманні тілесні ушкодження і по сьогодні нагадують їм як наслідок про дорожньо-транспортну пригоду.

Крім того, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зазнали фізичного болю та страждань у зв`язку з ушкодженням здоров`я, душевних страждань у зв`язку з протиправною поведінкою щодо них з боку ОСОБА_4 , що являється заподіяною йому моральною шкодою.

Щодо моральної шкоди завданою позивачу ОСОБА_1 , зазначала, що постійні хвилювання за фізичне та моральне здоров`я дітей, певною мірою потягли за собою наслідки. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, постійного лікування, змінився звичайний спокійний ритм життя позивача та її малолітніх дітей. Позивач втратила нормальний сон та спокій, що супроводжується болями у зв`язку з травмами які отримали її діти. Спричинені малолітнім дітям психологічні страждання мають продовжуваний та інтенсивний характер, порушені їхні життєві плани та перспективи. Після вимушеного лікування та прийому медичних препаратів загальний стан здоров`я також погіршився, так знизився імунітет, погіршився апетит.

Через це все ОСОБА_8 та ОСОБА_3 перестали відвідувати, бачитися та спілкуватись зі своїми друзями, знайомими, постійно переживають та страждають з цього приводу. Окрім цього вони не могли бути присутніми на навчанні, що вплинуло на їхню успішність. Внаслідок ДПТ в позивача та її дітей все життя пішло шкереберть: замість того, щоб насолоджуватись життям, займатись домашнім господарством, вони змушені постійно відвідувати лікарів.

На підтвердження заподіяної моральної шкоди позивачу, як матері двох дітей - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які були учасниками ДТП, позивач додала до позовної заяви результат огляду № 64778081 від 08.03.2023 року Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги Боярської міської ради» відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 30).

У висновку зазначеного результату огляду лікарем зазначено, що після подій пов`язаних з травмуванням дітей пацієнтки, пацієнтка отримала важкий стрес, який став причиною виникнення тахікардії, нейрогенного сечого міхура, синдрому подразненого кішківника, хронічного головного болю, задишки. Особливо стан погіршується, коли пацієнтка згадує про ці події, коли вона бачить винуватця цього ДТП. У зв`язку з таким станом, пацієнтка не може бути присутня при розгляданні справи цього ДТП у суді, тому що їй морально важко і вона покладається на свого адвоката.

Відповідно до частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення їх прав. Частина друга вказаної статті передбачає, що моральна шкода, може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

За змістом частин першої та другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).

Єдиними винятками є завдання шкоди внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, що не було встановлено судами попередніх інстанцій та про що не заявляв відповідач.

Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 березня 2024 року у справі №344/9800/20.

Суд апеляційної інстанції погодужється, що внаслідок дорожньо-транспортної події, яка сталася, позивачці довелося витрачати свій життєвий час та залучати значні власні фізичні, душевні, моральні зусилля, які були необхідними для відновлення попереднього стану дітей.

Отже суд першої інстанції, дійшов помилкового висновку в частині не доведення заподіяння моральної шкоди стороні позивача.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого; тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках; можливість, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Разом з тим, моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати у повному обсязі, оскільки не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (і не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Суд апеляційної інстанції враховуючи досліджені докази, обставини отримання травм дітей позивача, характер та обсяг душевних і психічних страждань позивача як матері дітей так і безпосередньо малолітніх дітей, які були учасниками ДТП, результати кримінального провадження відносно відповідача, а також ту обставину, що неповнолітні діти позивача керували електронним транспортним засобом без догляду батьків, перебуваючи на проїздній частині, то розумним, справедливим та виваженим відшкодуванням моральної шкоди буде сума в розмірі 6000 грн.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції. А тому позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи.

Як видно з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положення п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Зі змісту положень п.3 ч. 3 ст. 175, п.1.ч.1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Позов подано про відшкодування матеріальної шкоди та моральної шкоди, завданої зазначено її у грошовому вимірі (матеріальна шкода - 6192,18 грн, моральна шкода - 50 000 грн, а в загальному 56 192,18 грн), тому позовна вимога є майновою.

Відповідно до вимог п.1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, справляється судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб

Таким чином судовий збір, який підлягав сплаті при поданні позовної заяви становив у розмірі 1073,60 грн.

Відповідно до п.п. 6 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при подачі апеляційної скарги на рішення суду судовий збір справляється у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Як вбачається з матеріалів справи, апеляційна скарга подана представником позивача в електронній формі, через підсистему «Електронний Суд».

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином, судовий збір який підлягав сплаті за подання апеляційної скарги становив 1288,32 грн (1073,60 грн х 150% х 0,8).

Разом з тим, апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та обгрутнованість стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 6000 грн. Тому позовні вимоги задоволено на 10,68%.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог та враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у загальному розмірі 252,25 грн (2361,92 грн х 10,68%).

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги частково заслуговують на увагу, висновки суду про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, що полягало у невірному тлумаченні закону та наданні оцінці доказів, і підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди відповідно до ст. 376 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.374, 376 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Воропая Руслана Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 січня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4 та його законного представника ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 , в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 6000 грн.

В інішій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 , як законного представника ОСОБА_4 на користь держави судовий збір, який підлягав сплаті за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 252 грн 25 коп..

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в частині 3 статті 389 ЦПК України.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: невідомий, адреса: АДРЕСА_2 .

Законний представник відповідача: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНКОПП: НОМЕР_3 , , адреса: АДРЕСА_2 .

Повний текст постанови складено «03» червня 2026 року.

Головуючий суддя Л.П. Сушко

Судді С.Г. Музичко

Є.В. Болотов