Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №756/12170/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 756/12170/25

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/8475/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів

судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Болотова Є.В.,

суддів: Музичко С.Г., Фінагеєва В.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 28 січня 2026 року, ухваленого під головуванням судді Пукала А.В.,-

встановив:

У серпні 2025 року ТОВ «Споживчий центр» звернулось до суду із названим позовом.

ТОВ «Споживчий центр» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 03.01.2025-100001615 від 03 січня 2025 року у розмірі 60 200 грн 00 коп. та сплачений судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 422 грн 40 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03 січня 2025 року між сторонами укладено кредитний договір № 03.01.2025-100001615, сума кредиту - 20 000 грн 00 коп., процентна ставка «Стандарт» - 1 % за один день користування, процентна ставка «Економ» - 0, 5 % за один день користування.

ОСОБА_1 порушено умови кредитного договору, у зв`язку із чим виникла заборгованість у розмірі 60 200 грн 00 коп.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 28 січня 2026 рокуназваний позов задоволено частково.

Стягнутоз ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 03.01.2025-100001615 від 03 січня 2025 року у розмірі 50 200 грн 00 коп. та судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 020 грн 00 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України дана справа розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із доведеності та обґрунтованості невиконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань щодо повернення кредитної заборгованості. Між сторонами укладено кредитний договір № 03.01.2025-100001615, за яким ТОВ «Споживчий центр» виконало своє зобов`язання та перерахувало на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 20 000 грн 00 коп.

Враховуючи, що позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача неустойки, нарахованої у період дії воєнного стану за прострочення зобов`язання яке виникло з договору про надання фінансового кредиту, судом першої інстанції відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_1 неустойки у загальному розмірі 10 000 грн 00 коп.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Встановлено, що 03 січня 2025 року між сторонами укладено кредитний договір № 03.01.2025-100001615, сума кредиту - 20 000 грн 00 коп., строком на 155 днів.

Позивачем перераховано кредитні кошти у розмірі 20 000 грн 00 коп. на картку № НОМЕР_1 , що підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення».

Ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0, 5 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт».

Кредитний договір підписано ОСОБА_1 за допомогою електронного цифрового підпису - одноразовим ідентифікатором.

За п. 8 заявки комісія, пов`язана з надання кредиту - 1 800 грн 00 коп. Комісія за надання нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно графіку платежів.

Пунктом 9 заявки встановлено, щокомісія за обслуговування кредитної заборгованості - 1 800 грн 00 коп. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісіяза обслуговування нараховується кредитором та обліковується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно графіків платежу. Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо на вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит.

Обгрунтовуючи позовну заяву, ТОВ «Споживчий центр» зазначило, що ОСОБА_1 не виконав взяті на себе зобов`язання за умовами укладеного кредитного договору, внаслідок чого утворилася заборгованість. Станом на 09 серпня 2025 року загальна сума заборгованості становить 60 200 грн 00 коп., що складається із: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 20 000 грн 00 коп., заборгованості за відсотками у розмірі 24 800 грн 00 коп., комісії (пов`язаної із наданням кредиту) у розмірі 1 800 грн 00 коп., додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) у розмірі 3 600 грн 00 коп., неустойки у розмірі 10 000 грн 00 коп.

Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положеннями ст. 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбуваєтьсяв інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиціїукласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону,вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції від 18 червня 2015 року № 1000/5, ці Правила встановлюють єдині вимоги щодо створення управлінських документів і роботи зі службовими документами, а також порядок їх архівного зберігання в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності. Усі реквізити на документі, пов`язані з його проходженням і виконанням, датуються і підписуються. Дата документа проставляється посадовою особою, яка його візує, погоджує або затверджує. Дата зазначається нижче підпису ліворуч. (п.4) посадові особи підписують документи в межах своїх повноважень, визначених у положеннях (статутах) установи, положеннях про структурні підрозділи, посадових інструкціях, розпорядчому документі про розподіл обов`язків між керівником та його заступниками тощо. У зазначених документах визначається також порядок підписання документів іншими особами в разі відсутності керівника установи та посадових осіб, які уповноважені їх підписувати. Право підписання документів може надаватися посадовим та іншим особам на підставі довіреності. Підпис складається з назви посади особи, яка підписує документ (повної - якщо документ надрукований не на бланку, скороченої - на документі, надрукованому на бланку), особистого підпису, ініціалів (ініціала імені) і прізвища. (п. 7).

Наданий позивачем доказ ідентифікації особи відповідача через BankID під час укладення кредитного договору фрагменту документа апеляційний суд не може взяти до уваги як належний доказ, оскільки вказаний документ не містить жодного підпису уповноваженої особи, в тому числі електронного, не скріплений печаткою, не містить реквізитів про особу, яка його склала та дати його складання, а отже не є офіційним документом.

Звертаючись до суду із позовом, ТОВ «Споживчий центр» зазначало, що позивачем виконано взяте зобов`язання та перераховано на рахунок ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 20 000 грн 00 коп.

Дослідивши матеріали справи, колегією суддів встановлено, що позивачем не надано належного доказу на підтвердження перерахування кредитних коштів на картковий рахунок відповідача.

Долучена до матеріалів справи інформаційна довідка ТОВ «Універсальні платіжні рішення» не є належним доказом на підтвердження здійснення фінансової операції щодо переказу грошових коштів ОСОБА_1 та свідчить лише про проведення платежу в системі на підставі договору із ТОВ «Споживчий Центр» на банківську картку невідомої особи.

Враховуючи вищевикладене, відсутня можливість ідентифікувати належність електронного платіжного засобу відповідачу, оскільки повної інформації щодо номеру банківської картки або ж номеру банківського рахунку відповідача матеріали справи не містять.

Розв'язуючи спір, судом першої інстанції не взято до уваги вищевикладене та необґрунтовано визнано доведеним виконання позивачем взятого на себе зобов`язання за кредитним договором № 03.01.2025-100001615від 03 січня 2025 року.

ТОВ «Споживчий центр» не було позбавлене можливості звернутися до суду першої інстанції із клопотанням про витребування у банку-емітента доказів належності кредитної картки саме відповідачу та доказів зарахування коштів на цю картку.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19).

У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року (справа № 372/223/17, провадження № 61-10667св18) міститься правовий висновок, згідно з яким факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.

Колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження виконання ТОВ «Споживчий центр» зобов`язання щодо безготівкового переказу кредитних коштів на банківський рахунок ОСОБА_1 . Матеріали справи також не містять даних, підтверджуючих належність електронного платіжного засобу, реквізити якого неповно зазначені у тексті договору, саме ОСОБА_1 .

Протилежний висновок суду першої інстанції є помилковим.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 28 січня 2026 року ухвалено з порушенням норм процесуального права, відтак підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В порядку розподілу судових витрат, із ТОВ «Споживчий центр» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 424 грн 00 коп.

Оскільки в силу положень п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України дана справа є малозначною, тому у відповідності до ч. 3 ст. 389 ЦПК України винесена постанова апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 28 січня 2026 року скасувати.

Ухвалити нове рішення суду.

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 424 грн 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст складено 03 червня 2026 року.

Суддя-доповідач Є.В. Болотов

Судді: С.Г. Музичко

В.О. Фінагеєв