Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №939/2269/25 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2026 року м. Київ

Справа № 939/2269/25

Провадження: № 22-ц/824/5637/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,

суддів Верланова С. М., Нежури В. А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Баранової Анастасії Володимирівни в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»

на рішення Бородянського районного суду Київської області від 02 жовтня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Герасименко М. М.,

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2025 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулось до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 10.02.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 4925624 в електронній формі, відповідно до порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». За умовами вказаного договору відповідачка отримала 6 000 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. Товариство умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачці кредит на потрібну їй суму, відповідачка зі свого боку не виконала умов кредитного договору. 27.05.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 69-МЛ від 27.05.2021 року, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлися боржниками ТОВ «Мілоан», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4925624 від 10.02.2021 року. За наведених обставин, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» просило суд стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за кредитним договором № 4925624 від 10.02.2021 року у розмірі 24 995,12 грн, з яких: 5 700 грн - заборгованість за сумою кредиту, 18 875,12 грн - заборгованість за сумою відсотків, 420 грн - заборгованість за комісією.

Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 02 жовтня 2025 року позов ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит № 4925624 від 10.02.2021 року в розмірі 6 944 грн.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на відшкодування витрат по сплаті судового збору 672,98 грн і витрати на правничу допомогу в розмірі 833,40 грн.

В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із таким судовим рішенням, Баранова А. В. в інтересах ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що суд дійшов помилкового висновку про неможливість нарахування процентів поза межами первісного строку кредитування та безпідставно відмовив у стягненні заборгованості в повному обсязі. Вказує, що кредитний договір № 4925624 від 10.02.2021 року укладений в електронній формі з дотриманням вимог законодавства, відповідачка була належним чином ознайомлена з його умовами, зокрема щодо строку кредитування, розміру процентної ставки, порядку пролонгації та нарахування процентів за стандартною (базовою) ставкою у разі продовження користування кредитом. Договором передбачено можливість нарахування процентів за стандартною ставкою у разі прострочення як процентів, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України. Крім того, скаржниця зазначає, що розрахунок заборгованості здійснено відповідно до умов договору, а право вимоги перейшло до позивача на підставі договору відступлення права вимоги, при цьому після переходу права вимоги нових нарахувань не здійснювалося. Відповідачка не надала доказів, які б спростовували розрахунок заборгованості чи підтверджували її відсутність.

Ухвалами Київського апеляційного суду від 23 грудня 2025 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

За правилом ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України та ч. 1 ст. 369 ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом, 10.02.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 4925624 (індивідуальна частина).

Пунктом 1.1. договору визначено, що кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п. 1.3. договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п. 1.2. договору (далі - кредит), а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п. 1.4. договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника.

Згідно з п. 1.2. договору, сума (загальний розмір) кредиту становить 6 000 грн.

В п.п. 1.3., 1.4. договору визначено, що кредит надається строком на 30 днів з 10.02.2021 року (строк кредитування). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 12.03.2021 року.

Комісія за надання кредиту: 420 грн, яка нараховується за ставкою 7 % від суми кредиту одноразово (п. 1.5.1. договору).

Проценти за користування кредитом: 1 584 грн, які нараховуються за ставкою 0,88 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2. договору).

Відповідно до п.п. 1.6., 1.7. договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Тип процентної ставки за цим договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п. 2.2., 2.3. цього договору.

Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок (п. 2.1. договору).

Цей кредитний договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний, зокрема, через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби (п. 6.1. договору) (а.с. 6-9).

До кредитного договору товариство додало паспорт споживчого кредиту № 4925624, анкету-заяву на кредит № 4925624 від 10.02.2021 року, відомості про щоденні нарахування та погашення (зворот а.с. 10-11, а.с. 12, зворот а.с. 13-14).

Відповідно до довідки про ідентифікацію, відповідачка підписала акцепт (договір) із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором R59710, 10.02.2021 08:04 (зворот а.с. 11).

ТОВ «Мілоан» переказало кошти у розмірі 6 000 грн на рахунок № НОМЕР_1 , що підтверджується платіжним дорученням 39344336 від 10.02.2021 року (а.с. 13).

Відповідно до договору відступлення прав вимоги № 69-МЛ від 27.05.2021 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали даний договір про те, що кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників (а.с. 15-19).

Відступлення прав вимоги також підтверджується актом приймання-передачі реєстру боржників від 27.05.2021 року, платіжною інструкцією № 32633 від 27.05.2021 року, витягом з реєстру боржників (зворот а.с. 22, 23, зворот а.с. 23).

Відповідно до виписки з особового рахунка за кредитним договором № 4925624 від 10.02.2021 року, заборгованість перед ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» станом на 23.06.2025 року складає 24 995,12 грн, з яких: 5 700 грн - прострочене тіло, 18 875,12 грн - прострочені відсотки, заборгованість за комісіями - 420 грн (зворот а.с. 14).

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами укладено електронний кредитний договір, відповідачка отримала кредитні кошти та належним чином їх не повернула, однак позивач безпідставно нарахував проценти за межами погодженого сторонами строку кредитування, у зв`язку з чим підлягає стягненню лише сума тіла кредиту, проценти в межах строку кредитування та комісія, за вирахуванням здійснених відповідачем платежів.

Перевіряючи вказані висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

За правилом ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Статтею 3 Закону визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 12 січня 2021 у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 у справі № 234/7159/20, які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Згідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

З наведених обставин справи вбачається, що 10.02.2021 року ОСОБА_1 оформлено анкету-заяву на кредит № 4925624 на сайті: miloan.ua, в якій вказані персональні дані відповідачки, як позичальника, визначена сума кредиту 6 000 грн, строк кредитування 30 днів з 10.02.2021 року по 12.03.2021 року, комісія за надання кредиту 420 грн нараховується одноразово, проценти за користування кредитом 0,88 % від фактичного залишку кредиту.

В анкеті-заяві наявна таблиця, яка відображає процес оформлення та розгляду заяви № 4925624, зокрема вказано, що заповнення заяви відбулось 10.02.2021 року об 11:00:58, а підписання договору 10.02.2021 року об 11:04:12.

10.02.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 4925624 (індивідуальна частина).

Відповідно до умов договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику фінансовий кредит у сумі 6 000 грн, строком на 30 днів, з 10.02.2021 року по 12.03.2021 року, зі сплатою комісії за надання кредиту 420 грн (нараховується одноразово) та процентів за користування кредитом 0,88 % від фактичного залишку кредиту.

У п. 2.2.2. договору зазначено, що нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п. 2.2.3. договору.

Згідно з п. 2.2.3. договору після спливу строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється.

У п. 6.1. договору вказано, що цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

В додатку № 1 до договору сторонами визначений графік платежів, згідно з яким позичальник мала повернути суму кредиту з нарахованими відсотками та комісією в розмірі 8 004 грн.

Згідно з платіжним дорученням № 39344336 від 10.02.2021 року, ТОВ «Мілоан» переказало кошти у розмірі 6 000 грн для отримувача ОСОБА_1 на рахунок № НОМЕР_1 , призначення платежу: кошти згідно договору 4925624.

Таким чином, позивачем доведено факт укладення 10.02.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 договору про споживчий кредит № 4925624 в електронній формі, який підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором R59710.

Підписавши вказаний договір, відповідачка добровільно погодилася на визначені у ньому умови кредитування, взяла на себе відповідні зобов`язання.

А відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем доведено виникнення між ним та відповідачкою зобов`язальних правовідносин на відповідних договірних умовах, які були прийняті відповідачкою, доведено факт надання відповідачці кредиту.

27.05.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 69-МЛ, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у т.ч. за кредитним договором № 4925624.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 69-МЛ від 27.05.2021 року ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право вимоги до боржника ОСОБА_1 на загальну суму 24 995,12 грн, з яких: 5 700 грн - залишок по тілу кредиту, 18 875,12 грн - залишок по відсотках, 420 грн - залишок по комісії.

Позивачем на підтвердження своїх вимог було надано відомості ТОВ «Мілоан» про щоденні нарахування та погашення за договором № 4925624, з якої вбачається, що 10.02.2021 року нараховано комісію за оформлення кредиту у розмірі 420 грн, надано кредит у розмірі 6 000 грн, з 11.02.2021 року по 12.03.2021 року відповідачці нараховувалися проценти згідно п. 1.5.2 договору, 13.03.2021 року за п. 1.6 договору, з 14.03.2021 року по 20.03.2021 року за п. 1.5.2 договору, а з 21.03.2021 року по 19.05.2021 року за п. 1.6 договору.

З вказаної відомості вбачається, що 13.03.2021 року відповідачкою було сплачено 300 грн тіла кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачка свої зобов`язання за вказаним договором у строки, передбачені договором щодо повернення суми кредиту та процентів за користування кредитом не виконала, внаслідок чого у останньої виникла заборгованість за тілом кредиту, процентами та комісією.

Оскільки матеріали справи не містять доказів повернення відповідачкою ані первісному кредитору, ані ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» тіла кредиту в розмірі 5 700 грн та сплати одноразової комісії в розмірі 420 грн, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення цих сум з відповідачки на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».

Щодо процентів за користування кредитами колегія суддів зазначає наступне.

Згідно правової позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року (провадження № 14-154цс18) та від 31 жовтня 2018 року (провадження № 14-318цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа № 910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від вказаного правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за відсотками, суд першої інстанції виходив із того, що позивач безпідставно нарахував проценти поза межами погодженого сторонами строку кредитування, у зв`язку з чим стягненню підлягають лише проценти, нараховані в межах цього строку.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду, з огляду на наступне.

З умов кредитного договору вбачається, що сторони погодили строк кредиту 30 днів з 10.02.2021 року по 12.03.2021 року, проценти за користування кредитом за вказаний період нараховуються за ставкою 0,88 %.

При цьому, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» просить стягнути з відповідачки проценти за користування кредитними коштами як за період строку кредитування, так і після закінчення цього строку по 19.05.2021 року.

Положеннями п. 2.3.1.1. договору сторони визначили пролонгацію на пільгових умовах: позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством (далі - Правила), що розміщені на веб-сайті товариства miloan.ua (далі сайт товариства) і є невід`ємною частиною цього договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Встановлено строк продовження кредитування на 3 дні зі сплатою комісії 3 % від поточного залишку кредиту, на 7 днів зі сплатою комісії 5 % від поточного залишку кредиту, на 15 днів зі сплатою комісії 10 % від поточного залишку кредиту.

Пунктом 2.3.1.2. договору встановлено пролонгацію на стандартних (базових) умовах: позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 договору. У випадку, якщо позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.

Виходячи з п. 2.3.1.1. та п. 2.3.1.2. договору для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил надання фінансових кредитів, але загалом строк кредитування не може перевищувати 60 днів.

З відомості ТОВ «Мілоан» про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 4925624 вбачається, що 13.03.2021 року було здійснено пролонгацію договору на 7 днів і щоденно нараховувалось 5 700 грн * 0,88 % = 50,16 грн. Загальна сума відсотків за 7 днів складає 50,16 грн * 7 = 351,12 грн.

13.03.2021 року було сплачено 460 грн процентів, його залишок становить 1 584 грн - 460 грн = 1 124 грн. Разом сума відсотків із 7-ми денною пролонгацією становить 1 124 грн + 351,12 грн = 1 475,12 грн.

Згідно п. 1.6. договору з 13.03.2021 року щоденною ставкою є 5 % і сума процентів за 1 день становить 6 000 грн * 5 % = 300 грн.

Загалом сума відсотків за період невиконання зобов`язання з урахуванням пролонгації станом на 20.03.2021 року становить 1 475,12 грн + 300 грн = 1 775,12 грн.

При цьому, позивачем на підтвердження того, що з 20.03.2021 року відповідачка вчиняла дії визначені у п. 2.3.1.1. договору (сплати комісій за продовження дії договору) надано не було.

Отже, стягненню з відповідачки на користь позивача підлягає сума відсотків по 20.03.2021 року включно, що становить 1 775,12 грн.

Суд першої інстанції на вказане уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про зменшення суми відсотків за користування кредитом до 1 124 грн.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Ураховуючи те, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення у другому абзаці резолютивної частини зазначив сукупний розмір заборгованості, що підлягав стягненню з відповідачки на користь позивача, не вказавши складових боргу, а тому колегія суддів вважає, що другий абзац резолютивної частини рішення Бородянського районного суду Київської області від 02 жовтня 2025 року підлягає зміні шляхом викладення її резолютивної частини в редакції цієї постанови. При цьому розмір заборгованості за тілом кредиту та комісією за надання кредиту є незмінним, а судом збільшується розмір відсотків за користування кредитом з 1 124 грн до 1 775,12 грн.

Щодо розподілу судових витрат, колегія суддів ураховує наступне.

Згідно з вимогами п.п. в) п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови апеляційного суду зазначається щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).

За змістом ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 4-6 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При подачі позовної заяви ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» просило стягнути з відповідачки витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000 грн.

На підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу було подано до суду наступні докази, а саме: копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2093 Усенка М. І.; копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 0605 від 06.05.2025 року; копію ордера на надання правничої допомоги серія ВС № 1370094 від 06.05.2025 року; копію акту № 2552 наданих (правової (правничої) допомоги) від 23.06.2025 року, копію детального опису наданих послуг до акту № 2552 від 23.06.2025 року.

Відповідачкою не надано доказів невідповідності заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу критерію реальності адвокатських витрат, неспівмірності понесених позивачем витрат на адвокатські послуги, необхідності та підстав їх зменшення.

Оскільки позивачем підтверджено належними та допустимими доказами розмір витрат, понесених ним на правничу допомогу, а відповідачка не заявляла про їх неспівмірність складності справи чи обсягу виконаної адвокатом роботи, такі витрати, з урахуванням часткового задоволення позову, підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 2 211,30 грн (7 000 грн * 31,59 %).

При зверненні до суду із вказаним позовом ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» сплатило 2 422,40 грн, а при зверненні з апеляційною скаргою - 3 635,60 грн.

У відповідності до положень ст. 141 ЦПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог (31,59 %) з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 913,72 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Баранової Анастасії Володимирівни в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» задовольнити частково.

Рішення Бородянського районного суду Київської області від 02 жовтня 2025 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредитом змінити, збільшивши суму стягнутих відсотків за користування кредитом з 1 124 грн до 1 775,12 грн.

У зв`язку з чим другий абзац резолютивної частини рішення Бородянського районного суду Київської області від 02 жовтня 2025 року викласти в такій редакції.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит № 4925624 від 10.02.2021 року у розмірі 7 895 (сім тисяч вісімсот дев`яносто п`ять) грн 12 коп., з яких: 5 700 грн - заборгованість за сумою кредиту, 1 775,12 грн - заборгованість за сумою відсотків, 420 грн - заборгованість за комісією.

Рішення Бородянського районного суду Київської області від 02 жовтня 2025 року в частині розподілу судових витрат скасувати та ухвалити нове рішення.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» витрати на правничу допомогу у розмірі 2 211,30 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 913,72 грн, а всього 4 125 (чотири тисячі сто двадцять п`ять) грн 02 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Т. О. Невідома

Судді С. М. Верланов

В. А. Нежура