Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №308/6051/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/6051/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2026 м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, Фазикош О.В., за участі особи відносно якої складено протоко про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла із відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.2 ст. 204-1 КУпАП,-

ПОСТАНОИВ:

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 003732Е від 21 квітня 2026 року, вбачається, що гр. ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, а саме: 21.04.2026 о 16:15, на відстані 3700 метрів до державного кордону України, на напрямку 267 прикордонного знаку (Оноківська територіальна громада Ужгородського району Закарпатської області) начальником групи моніторингу обстановки був виявлений та затриманий громадянин ОСОБА_1 , який здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону України в Словацьку Республіку в пішому порядку, поза межами встановлених пунктів пропуску через державний кордон в складі групи осіб. Своїми діями порушив вимоги ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991 року,, тобто вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 204-1 ч. 2 КУпАП.

19.02.2026 від ОСОБА_1 надійшло клопотання про закриття провадження у справі, так він вказує на те, що із викладеним у протоколі не погоджується.

При цьому зазначає, що він ранком 21.04.2026 р. із товаришем ОСОБА_2 приїхали з Мукачівського району автомобілем до будинку (недобудови), розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , де здійснювали підготовчі ремонтно-будівельні роботи. Десь в обід вони вийшли в магазин, щоб придбати собі їжу. По дорозі в магазин вони зустріли працівників прикордонної служби, які пропустили їх до магазину, однак повертаючись вже із магазину з придбаними продуктами харчування, працівники прикордонної служби їх зупинили і затримали, не дивлячись на наші пояснення щодо причини перебування на території Оноківської територіальної громади. При цьому долучає до матеріалів справи пояснення співвласниці будинку, в якому вони в той день працювали.

Також звертає ОСОБА_1 увагу, що є місцевим мешканцем, проживає в Мукачівському районі, не досяг мобілізаційного віку, перебуває на обліку в РТЦК та СП, в розшуку не перебуває. Жодного наміру перетинати кордон він не мав.

Звертає увагу на те, що з протоколу особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів вбачається, що від нього не вилучено жодних речей, які б могли вказувати про намір перетину державного кордону. Ні у протоколі про адміністративне правопорушення, ні у протоколі про адміністративне затримання, а також у рапорті не вказано на конкретні дії вчинені ним, що свідчили б про наявність у них складу інкримінованого мені правопорушення. При цьому згідно матеріалів справи, їх із товаришем затримано на автомобільній дорозі Ужгород-Львів. Відсутні відео-, фото- з місця затримання. У протоколах та рапорті працівника ДПСУ не зазначено які саме дії, з огляду на відстань та обставини затримання свідчать про наявність наміру незаконно перетнути ДКУ поза межами пункту пропуску.

Враховуючи вищевикладене, просить провадження у справі відносно мене закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Також від ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи без його участі в якій він зазначає, що у справі відносно ОСОБА_2 набрала законної сили постанова про закриття провадження у справі.

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав подані ним письмові заперечення, просив закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1. ст.. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст. 204-1 КУпАП.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, приходжу до наступного висновку.

Відповідно до ст. 9 КУпАП: адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч.1 ст. 204-1 КУпАП, передбачено відповідальність за перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.

Відповідно до ч.2 ст. 204-1 КУпАП, відповідальність настає за ті самі дії, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.

Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення у вину ОСОБА_1 , ставиться те, що він 21.04.2026 о 16:15, на відстані 3700 метрів до державного кордону України, на напрямку 267 прикордонного знаку (Оноківська територіальна громада Ужгородського району Закарпатської області) начальником групи моніторингу обстановки був виявлений та затриманий громадянин ОСОБА_1 , який здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону України в Словацьку Республіку в пішому порядку, поза межами встановлених пунктів пропуску через державний кордон в складі групи осіб. Своїми діями порушив вимоги ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991 року,, тобто вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 204-1 ч. 2 КУпАП.

Разом із тим, ні у протоколі про адміністративне правопорушення, ні у протоколі про адміністративне затримання, а також у рапорті не вказано на конкретні дії вчинені ОСОБА_1 , що свідчили б про наявність у його діях складу інкримінованого йому правопорушення.

Так, вказана особа, згідно матеріалів справи була виявлена та затримана за 3700 м. до ДКУ, яким чином було встановлено, що він прямував саме до кордону та мав на меті незаконного перетнути ДКУ поза межами пропуску, з наявних у матеріалах справами доказах не зрозуміло.

При цьому згідно матеріалів справи, останнього затримано на автомобільній дорозі Ужгород-Львів.

Згідно клопотання про закриття провадження у справі ОСОБА_1 , що його перебування у населеному пункті було пов`язано із тим, що він здійснював ремонтні роботи недобудованому будинку, на підтвердження чого ним надано письмові пояснення жінки власника будинку, де він працював.

Доказів та обставин порушення ОСОБА_1 не зазначено і в рапорті довідці щодо результатів опитування затриманого, рапорті працівника ДПСУ та у схемі місця затримання правопорушника.

При цьому згідно довідки затримані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , вони не перетинали ДК України, не перебувають у розшуку, перебувають на обліку за результатами перевірки за БД «Оберіг».

Суд вважає, що жодних доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за яким складено протокол не містять. Відсутні відео-, фото- з місця його затримання. У протоколах та рапорті працівника ДПСУ не зазначено які саме дії, з огляду на відстань та обставини його затримання свідчать про наявність у нього наміру незаконно перетнути ДКУ поза межами пункту пропуску.

Згідно ч. 1 ст. 204-1 КУпАП передбачено відповідальність за перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.

Сам факт перебування особи за 3700 м. до державного кордону не може свідчить про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 204-1 КУпАП. Адже протокол не містить доказів на підтвердження того, що ним вчинялися спроби на незаконний перетин кордону.

При цьому гідно ч. 2 вказаної норми відповідальність настає саме за вчинення тих самих дій у складі групи осіб, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення і ставиться у вину ОСОБА_1 .

Однак будь-яких належних та допустимих доказів, які б переконливо свідчили про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП матеріали справи не містять.

При цьому суд враховує зокрема і те, що згідно постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.05.2026 (згідно відомостей автоматизованого документообігу суду Д3 та ЄРСР) провадження у справі відносно ОСОБА_2 , за ч.2 ст. 204-1 КУпАП, закрито у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні та інше.

При цьому слід зазначити, що розглядаючи адміністративні матеріали, які направлені до суду з метою притягнення винної особи до адміністративної відповідальності і які визнані органом, що їх направляє достатніми для досягнення поставленої мети, суд не може вийти за межі обвинувачення або уточнити в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунути певні розбіжності або неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки в такому випадку суд перебиратиме на себе функції сторони обвинувачення, чим порушить принцип рівності сторін і вимоги змагальності процесу. За таких обставин особа буде позбавлена можливості захищатися від висунутого проти неї обвинувачення перед незалежним судом. Навпаки, вона буде змушена захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується.

Із врахуванням положень і тлумачень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.

За таких обставин, суд вважає, що суть правопорушення з кваліфікацією дій ОСОБА_1 за ч.2 ст.204-1 КУпАП є сумнівною, що є не прийнятним, оскільки, суперечить практиці Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що вина особи повинна бути обґрунтована доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівів, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).

Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.

З огляду на викладене, приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 , відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 204-1 КУпАП.

Отже, враховуючи зазначене, приймаючи до уваги, що вина ОСОБА_1 , є недоведеною та не встановленою, відсутня об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, суддя вважає, що у діях останнього відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП, а тому, у відповідності до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

На підставі викладеного, керуючись ст.9, 10, 172-15, 247, 251, 252, 280, 284 КУпАП, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за частиною 2 статті 204-1 Кодексу України закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.В. Фазикош