Постанова від 25 травня 2026 р. у справі №340/286/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 травня 2026 року м. Дніпросправа № 340/286/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),

суддів: Дурасової Ю.В., Божко Л.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17.02.2026 ( суддя Кармазина Т.М.) в адміністративній справі №340/286/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом, в якому просить:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо відмови ОСОБА_1 здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до ст.40 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, із застосуванням показника середньої заробітної плати/доходу в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021, 2022, 2023 роки;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 починаючи з 21.07.2025 року, із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021, 2022, 2023 роки.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що вона є пенсіонером, перебуває на обліку Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та отримувала пенсію за вислугу років як працівник освіти на умовах Закону України "Про пенсійне забезпечення". Вказує, що після досягнення пенсійного віку на підставі її заяви їй було призначено пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”. При призначенні пенсії за віком для визначення її розміру відповідачем було застосовано показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, який раніше враховувався під час призначення пенсії за вислугу років. Вважає, що застосування до спірних правовідносин положень ч.3 ст.45 Закону №1058 є протиправним, оскільки в даному випадку було призначення пенсії за віком вперше, тому на думку представника позивача, відповідач вчинив протиправні дії, які полягають у відмові здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до статті 40 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2021-2023 роки.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17.02.2026 адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору. В апеляційній скарзі зазначає, що підстави для застосування обумовленого показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021, 2022 та 2023 роки для розрахунку заробітної плати за нормами частини другої статті 40 Закону, відсутні.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та з 08.12.2010 року отримувала пенсію за вислугу років на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення" (а.с.25).

13.03.2024 позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії – перехід на інший вид пенсії за віком. (а.с.61)

Відповідачем з 13.03.2024 позивача переведено на пенсію за віком згідно Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”. При цьому, як зазначає відповідач, обчислення середньомісячного заробітку проводилось із застосуванням показника проіндексованої середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки, який враховувався під час перерахунку пенсії за вислугу років. (а.с.48-53)

Позивач звернулася до відповідача із заявою щодо перерахунку пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки. (а.с.6)

Відповідач листом від 12.01.2026 відмовив у перерахунку пенсії (а.с.7-8).

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо не застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2021-2023 роки, позивач звернулася до суду з даним позовом.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV) за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

За приписами ч. 2 ст. 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + …+ Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Згідно з п. 2, 16 розд. ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, які працювали на посадах, що дають право на пенсію за вислугою років, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до ст. 27 та з урахуванням норм ст. 28 цього Закону. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років.

Так, частиною 3 ст. 45 Закону № 1058-IV передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший у пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду України.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, який вказав, що у випадку із заявою позивача мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а тому, має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком).

Відтак, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за три календарні роки, що передують року звернення.

У випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно з ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а тому при призначенні пенсії за віком має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком).

Аналогічний висновок в подібних правовідносинах викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 876/5312/17, від 08 лютого 2024 року у справі № 500/1216/23, від 31 січня 2025 року у справі № 200/1478/24, від 15 липня 2025 року у справі № 420/12173/24.

Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо клопотання скаржника про залучення до участі у справі у якості третьої особи – Головне управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області.

Так, статтею 49 КАС України визначено, що треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, пред`явивши позов до однієї або декількох сторін. Задоволення позову таких осіб має повністю або частково виключати задоволення вимог позивача до відповідача. У разі вступу третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, розгляд адміністративної справи за клопотанням учасника справи починається спочатку.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.

Частиною п`ятою статті 49 КАС України встановлено, що про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Ухвала за наслідками розгляду питання про вступ у справу третіх осіб окремо не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.

Водночас, колегією суддів встановлено, що позивач звернулася до ГУ ПФУ в Кіровоградській області із заявою щодо перерахунку пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки. (а.с.6)

Відповідач листом від 12.01.2026 ГУ ПФУ в Кіровоградській області відмовило у перерахунку пенсії (а.с.7-8).

У матеріалах електронної пенсійної справи позивача, яка надана відповідачем на вимогу суду, відсутні будь-які рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, які б стосувалися спірних правовідносин.

Крім того, позивачем не оскаржується рішення щодо переведення з пенсії за вислугою років на пенсію за віком, а дії пенсійного органу щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2021-2023 роки.

У даному випадку, Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області не має жодного відношення до розгляду заяви позивача про перерахунок пенсії, з огляду на вказане, підстави для залучення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області у якості третьої особи - відсутні.

Крім того, заява позивачки щодо проведення перерахунку не передавалась на розгляд за принципом екстериторіальності до іншого структурного підрозділу пенсійного фонду.

Відтак, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17.02.2026 в адміністративній справі №340/286/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 26 травня 2026 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 27 травня 2026 року.

Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко

суддя Ю. В. Дурасова

суддя Л.А. Божко