Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №520/11146/24 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 р. Справа № 520/11146/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.05.2025, головуючий суддя І інстанції: Ніколаєва О.В., по справі № 520/11146/24

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якій просила:

- визнати протиправними дії відповідача щодо обчислення розміру пенсії за віком позивача згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати (дохід) по Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014 - 2016 роки;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу пенсію за віком з 28.12.2023 на умовах та порядку, передбаченому частиною 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати (дохід) по Україні, з якої сплачені страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2021-2023 роки.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.05.2025 у справі № 520/11146/24 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо застосування при обчисленні розміру пенсії за віком ОСОБА_1 показника середньої заробітної плати (доходу) по Україні за 2014-2016 роки.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за віком з 25.01.2024 відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2021-2023 роки, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань витрати по сплаті судового збору на користь ОСОБА_1 у розмірі 968,96 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подало апеляційну скаргу, яку аргументує неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.05.2025 у справі № 520/11146/24 в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення у цій справі, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовної заяви до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що враховуючи те, що позивачу вже була призначена пенсія, сформована пенсійна справа та відкритий особовий рахунок, при зверненні ОСОБА_1 із заявою від 25.01.2024 здійснене не нове призначення пенсії, а саме перехід на інший вид пенсії за матеріалами пенсійної справи. Апелянт наголошує, що при переведенні позивача з пенсії за вислугу років на пенсію за віком було застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014 - 2016 роки (3764,40 грн), та збільшеної на відповідні коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) по Україні, з якої сплачено страхові внески, який вираховується для обчислення пенсії, визначені починаючи з 2019 року згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини 2 статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 124 (7405,03 грн).

Позивачем було надано відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.05.2025 у справі № 520/11146/24 залишити без змін, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишити без задоволення.

На підставі положень пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України, при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач з 15.08.2017 знаходиться на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримувала пенсію за вислугу років як працівник освіти згідно з пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пунктом 2 розділу Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З 04.09.2017 виплату пенсії за вислугу років припинено у зв`язку з працевлаштуванням на посаду, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років.

У зв`язку з досягненням пенсійного віку з 25.01.2024 за заявою позивача їй призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Пенсію позивачу розраховано зі застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки, тобто – 3764,40 грн.

Позивач звернулась до відповідача зі заявою, в якій просила перерахувати та виплачувати пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2021, 2022 та 2023 роки з урахуванням раніше виплачених сум у зв`язку із тим, що у неї наявне право на перерахунок пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021, 2022 та 2023 роки.

Листом від 29.04.2024 №12982-12870/Т-03/8-2000/24 відповідач повідомив, що перерахунок пенсії позивача здійснений з врахуванням показника середньої заробітної плати, який був застосований при попередньому перерахунку, а саме за 2014-2016 роки. Також, позивачу було повідомлено про те, що пенсійна справа перевірена, пенсія призначена та виплачується згідно чинного законодавства.

Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо нарахування їй пенсії за віком із врахуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2014-2016 роки, а тому звернулася до суду з позовною заявою.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з наявності у позивача підстав для призначення їй пенсії за віком у відповідності до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2021, 2022 та 2023 роки.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV), в редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії за віком, відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором (стаття 10 Закону № 1058-IV).

Статтею 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. № 1788-ХІІ (далі – Закон № 1788-ХІІ), в редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії за вислугу років, передбачено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

У свою чергу, за змістом частини першої статті 26 Закону № 1058-IV (в редакції, чинній на момент переведення позивача на пенсію за віком) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 01 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 01 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 01 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 01 січня 2028 року - не менше 35 років.

Частиною 2 статті 40 Закону № 1058-IV встановлено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.

Частиною 3 статті 45 Закону № 1058-IV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Тобто, частиною 3 статті 45 Закону № 1058-ІV встановлений порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним (таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV).

З урахуванням викладеного, у випадку, коли особі призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 1788-ХІІ, у подальшому при розрахунку пенсії за віком за Законом № 1058-ІV такій особі показник середньої заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом (Закон № 1058-ІV), ніж пенсія за вислугу років (Закон № 1788-ХІІ).

У випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно з частиною 3 статті 45 Закону № 1058-IV.

Матеріалами справи встановлено, що 25.01.2024 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про призначення/перерахунок пенсії за віком, тоді як з 15.08.2017 їй була призначена пенсія за вислугу років як працівнику освіти.

Колегія суддів зазначає, що при обчисленні пенсії за віком з 25.01.2024 відповідач мав урахувати показник середньої заробітної плати за три календарних роки, що передують року призначення нового виду пенсії (за 2021, 2022 та 2023 роки), оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом, ніж пенсія за вислугу років.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 13.09.2018 у справі № 127/16610/17, від 13.02.2019 у справі № 334/917/17(2-а/334/267/17), від 23.10.2020 у справі № 528/196/17, від 16.06.2020 у справі № 127/7522/17, від 28.09.2022 у справі № 184/886/17, від 29.03.2023 у справі № 240/4170/19, від 08.02.2024 року у справі № 500/1216/23 та від 27.11.2024 у справі № 560/11681/23.

З огляду на зазначене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у позивача підстав для призначення їй пенсії за віком у відповідності до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2021, 2022 та 2023 роки.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо застосування при обчисленні розміру пенсії за віком ОСОБА_1 показника середньої заробітної плати (доходу) по Україні за 2014-2016 роки, зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за віком з 25.01.2024 відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2021-2023 роки, з урахуванням раніше виплачених сум.

Отже, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, у відповідності до частини 1 статті 308 КАС України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження у ході розгляду колегією суддів.

Відповідно до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставин справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.05.2025 по справі № 520/11146/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.М. Макаренко

Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій