Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №583/1409/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 р.Справа № 583/1409/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Фоміної Л.О.,

Суддів: Русанової В.Б. , Бегунца А.О. ,

за участю секретаря судового засідання Реброва А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Сумській області на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 21.04.2026, головуючий суддя І інстанції: Ярошенко Т.О., вул. Жовтнева, 7, м. Охтирка, Сумська область, 42700, по справі № 583/1409/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Сумській області

про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду із позовом до Головного управління Національної поліції в Сумській області, у якому просив скасувати постанову серії ЕНА №06824615 від 13.03.2026 року, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що 13.03.2026 року інспектором СРПП Охтирського РВП ГУНП в Сумській області винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 6824615 за якою ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн за ч. 1 ст. 122 КУпАП, за те, що останній 13.03.2026 року в м. Охтирка по вул. Петропавлівська, 15, керуючи автомобілем Шкода, державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснив проїзд на знак «В`їзд заборонено», чим порушив вимоги п.п. «ґ» 3.21 ПДР України. Вважає вказану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки ОСОБА_1 є інвалідом 2-ї групи, в період з 09.03.2026 року по 16.03.2026 року знаходився на лікуванні в КНП ОМР «Охтирська ЦРЛ», при цьому за станом здоров`я був вимушений заїхати на території Охтирської ЦРЛ, при в`зді до якої встановлено знак, що обмежує рух по території, однак також встановлений знак, який надає перевагу інвалідам щодо в`їзду на територію. Тому просить скасувати постанову серії ЕНА № 6824615 від 13.03.2026 року, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 21 квітня 2026 р. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 6824615 від 13.03.2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн за ч.1 ст.122 КУпАП, а провадження по справі закрито.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Сумській області на користь держави 665,60 грн в рахунок відшкодування судових витрат.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Сумській області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на правничу допомогу в розмірі 2000 грн.

Відповідач, Головне управління Національної поліції в Сумській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, ненадання наявним у справі доказам належної оцінки, просить скасувати рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 21.04.2026 у справі №583/1409/26 в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення суду, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач зазначив, що ГУНП в Сумській області було позбавлено процесуального права надати суду і стороні у справі свої заперечення щодо позовної заяви, оскільки ухвалою суду від 16.04.2026 про відкриття провадження у цій справі відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву не пізніше 21.04.2026. Водночас частиною 5 статті 162 КАС України передбачено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.

Також апелянт посилається на те, що станом на дату подання відзиву ГУНП в Сумській області не мало можливості надати відео з портативного відеореєстратора поліцейського за 13.03.2026, оскільки відповідно до наказу МВС від 18.12.2018 № 1026 «Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» термін зберігання відео становить 30 діб. При цьому факт вчинення адміністративного правопорушення підтверджується постановою серії ЕНА № 6824615 від 13.03.2026, в якій міститься підпис позивача. Тобто, відповідач при встановленні адміністративного правопорушення та накладення адміністративного стягнення на позивача діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України, а тому винесена постанова серії ЕНА № 6824615 від 13.03.2026 є законною.

Позивач відзив на апеляційну скаргу відповідача суду не надав.

Учасники справи про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, дійшла таких висновків.

Судом встановлено, що 13.03.2026 року інспектором СРПП Охтирського РВП ГУНП в Сумській області винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 6824615 за якою ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн за ч.1 ст.122 КУпАП.

Відповідно до змісту оскаржуваної постанови ОСОБА_2 13.03.2026 року в м. Охтирка по вул.Петропавлівська, 15, керуючи автомобілем Шкода, державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснив проїзд на знак «В`їзд заборонено», чим порушив вимоги п.п. «ґ» 3.21 та п. 33 ПДР України, тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.

ОСОБА_1 є інвалідом другої групи, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_2 (а.с. 9) та в період з 09.03.2026 року по 16.03.2026 року знаходився на лікуванні в КНП ОМР «Охтирська ЦРЛ», що підтверджується випискою з медичної карти стаціонарного хворого №2710 (а.с. 10).

Не погодившись із указаною постановою, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що встановлена відсутність підтвердження належними та допустимими доказами факту скоєння позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, а тому постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.

Надаючи правову оцінку обставинам зазначеної справи, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII визначає правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 14 Закону № 3353-XII учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.

До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин.

В силу приписів ч. 4, ч. 5 ст. 14 Закону № 3353-XII учасник дорожнього руху може оскаржити дію працівника відповідних підрозділів Національної поліції, військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України у разі порушення з його боку чинного законодавства.

Учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам;

Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (далі – ПДР), відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил (п. 1.1).

Відповідно до п. 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9).

Згідно із ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 280 КУпАП визначає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП вбачається, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно із ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Згідно із ч. 2, ч. 3 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 251 КУпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами..

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі – Закон № 580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 31 Закону № 580-VIII поліція може застосовувати такі превентивні заходи: застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Згідно із ст. 40 Закон № 580-VIII поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; 3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; 4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп`яніння; 5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.

Згідно із ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За визначенням ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як установлено з матеріалів справи, в п. 7 постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 6824615 вказано: «До постанови додаються: фото та відеозапис зафіксовано на нагрудний відеореєстатор 21100510, запис зберігається на стац.станції».

Водночас, копія вказаного відеозапису з нагрудного відеореєстатора 21100510 в матеріалах справи відсутня, оскільки термін зберігання відео з портативного відеореєстратора відповідно до наказу МВС від 18.12.2018 №1026 становить 30 діб. Означене також підтверджується листом Охтирського районного відділу поліції № 75588-2026 від 22.04.2026, копія якого міститься в матеріалах справи.

За таких обставин колегія суддів враховує, що відповідачем не надано належних та достовірних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Колегія суддів зауважує, що сам факт складання постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення та не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.

Відповідна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.04.2018 у справі № 338/1/17.

Водночас, інших належних та допустимих доказів у підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 правопорушення відповідачем не надано.

Суд зазначає, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Щодо доводів апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме не надання строку для подання відзиву на позов, встановленого ч. 5 ст. 162 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 16.04.2026 р. відкрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про скасування постанови про накладення адміністравтиного стягнення. Справу призначено на 21.04.2026 на 08 год 50 хв за правилами спрощеного позовного провадження. Роз`яснено відповідачу право подати відзив на позов з доказами на підтвердження обставин на яких він грунтується, в строк не пізніше 21.04.2026.

Згідно із ч. 5 ст. 162 КАС України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.

Статтею 286 КАС України визначені особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, частиною 1 якої встановлено строк розгляду адміністративної справи місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, зазначена справа відноситься до категорії термінових, до яких встановлені скорочені терміни розгляду.

Доводи ГУНП в Сумській області про необхідність застосування судом приписів статті 162 КАС України в частині встановлення 15 денного строку на подання відзиву не ґрунтуються на нормах процесуального закону, яким встановлено 10 денний строк для розгляду судом зазначеної категорії справ.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не враховано вимоги ч. 5 ст. 162 КАС України щодо строку подачі відзиву є помилковими, оскільки останні не застосовуються при розгляді окремих категорій термінових адміністративних справ.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції розглянуто справу та прийнято відповідне рішення з дотриманням строку передбаченого частиною 1 статті 286 КАС України та з додержанням вимог чинного процесуального законодавства в частині надання відповідачу можливості подати відзив на позовну заяву.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, за відсутності доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову шляхом скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 6824615 від 13.03.2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн за ч. 1 ст. 122 КУпАП, та закриття провадження по справі.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст. ст. 242, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Сумській області залишити без задоволення.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 21 квітня 2026 року по справі № 583/1409/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Л.О. Фоміна

Судді В.Б. Русанова А.О. Бегунц