Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №591/989/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 р.Справа № 591/989/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Фоміної Л.О.,

Суддів: Бегунца А.О. , Русанової В.Б. ,

за участю секретаря судового засідання Реброва А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 16.04.2026, головуючий суддя І інстанції: Зеря Ю.О., вул. Академічна, 13, м. Суми, Сумська, 40030, по справі № 591/989/26

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 третя особа Зарічний відділ державної виконавчої служби у місті Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції

про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Зарічного районного суду м. Суми з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач 1, апелянт), ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач), третя особа Зарічний відділ державної виконавчої служби у місті Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі – третя особа), в якому просив скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення № Х 11/25-64 від 20.11.2025 відносно ОСОБА_1 за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а провадження по справі закрити.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 16.04.2026 позов ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Маховика Романа Васильовича до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Зарічний відділ державної виконавчої служби у місті Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задоволено.

Скасовано постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 про накладення адміністративного стягнення № Х 11/25-64 від 20.11.2025 у справі про адміністративне правопорушення, за якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу у розмірі 25500,00 грн за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , витрати по сплаті судового збору у сумі 605,60 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ІНФОРМАЦІЯ_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи просить скасувати рішення Зарічного районного суду м. Суми від 16.04.2026 по справі № 591/989/26 повністю та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції при винесенні рішення послався на те, що дії позивача щодо відмови від проходження медичного огляду у визначений час, зазначений у повістці, були правомірними. Підставою для правомірної відмови, на думку суду першої інстанції, слугувала необхідність надати військово-лікарській комісії медичну карту амбулаторного хворого за формою № 025/0. Однак, судом не взято до уваги ключову умову зобов`язання надавати карту амбулаторного хворого за формою № 025/0 – відсутність інформації в ЕСОЗ.

Також суд першої інстанції не взяв до уваги докази, що прямо вказують на суб`єктивну сторону адміністративного правопорушення, а саме вольове рішення позивача щодо категоричної відмови від проходження медичного огляду, що засвідчене Актом відмови від проходження медичного огляду та особисто написаною позивачем заявою про відмову.

Крім того, апелянт вважає, що суд першої інстанції упереджено, незважаючи на відсутність підтверджених поважних причин, поновив позивачу строк для звернення до суду з адміністративним позовом про скасування спірної постанови.

Позивач, скориставшись правом, передбаченим статтею 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав, що вважає рішення суду першої інстанції законним та справедливим, а апеляційну скаргу необґрунтованою.

ОСОБА_1 зазначив, що у його діях відсутній умисел на вчинення правопорушення, за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності. Надання медичної документації, яка відсутня в ЕСОЗ, навіть якщо з такої документації не вбачається наявність підстав для виключення особи з військового обліку, є обов`язком самого військовозобов`язаного який направляється на ВЛК. Більш того, такий обов`язок обумовлений необхідністю детального дослідження стану здоров`я військовозобов`язаного з метою прийняття повного та обґрунтованого висновку щодо його придатності/непридатності до військової служби.

Також у поданому відзиві позивач просить поновити строк на долучення доказів та долучити до справи копію довідки від 30.04.2026, копію контракту, а також довідку ВЛК від 26.05.2026, оскільки на час подання позову таких не існувало.

Учасники справи про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просив розглянути справу без його участі та без участі його представника.

Відповідно до частини 4 статті 229, частини 1 статті 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, дійшла таких висновків.

Судом встановлено, що згідно з протоколом № Х 11/25-64 про адміністративне правопорушення 10.11.2025 о 13 год. 36 хв. у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_1 категорично відмовився від проходження медичного огляду для визначення ступеня придатності до військової служби, згідно з рішенням начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 у формі Направлення на військово-лікарську комісію від 10.11.2025 № 5468829, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

ОСОБА_1 роз`яснено зміст статті 63 Конституції України, права та обов`язки, передбачені статтею 268 КУпАП, повідомлено про місце, дату та час розгляду адміністративного протоколу, що відбудеться о 14 год 50 хв 20.11.2025 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 . В графі «підпис особи, що притягується до адміністративної відповідальності» стоїть підпис про ознайомлення та отримання примірника протоколу, дата «10.11.2025».

В графі «до протоколу додається» зазначено: направлення на ВЛК, карта медичного огляду, заява, копія паспорту, довідка, облікова карта, копія повістки № 5106, копія акту про відмову від повістки, відео з бодікамери, копія з журналу реєстрації.

Відповідно до довідки про доставлення громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки ОСОБА_1 09.11.2025 о 23 год 49 хв доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_4 працівником поліції ОСОБА_3 за порушення військового обліку з 03.09.2025 по 02.09.2026, в примітках зазначено «Б/П.Направлений на ВЛК».

ОСОБА_1 з 20.05.2009 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

ОСОБА_1 була сформована повістка № 5106 про те, що йому необхідно з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_4 10.11.2025 о 16 год 00 хв для проходження військово-лікарської комісії та визначення призначення на особливий період, в повістці відсутній підпис про отримання її адресатом.

10.11.2025 представниками ІНФОРМАЦІЯ_4 складено акт відмови від отримання вказаної повістки.

Керівником ІНФОРМАЦІЯ_4 було сформовано направлення на ВЛК від 10.11.2025 № 5468829, за яким позивачу належало прибути для проходження медичного огляду до КНП «Клінічна лікарня № 5» Сумської МР за адресою: м. Суми, вул. Марко Вовчок, буд. 2, дата початку медичного огляду «10 листопада 2025 року».

Факт відмови ОСОБА_1 від отримання направлення про проходження ВЛК від 10.11.2025 № 5468829 зафіксований в Журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію під порядковим номером «75».

Відповідно до заяви позивача, поданої на ім`я начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 , від 10.11.2025 ОСОБА_1 відмовився від проходження ВЛК у зв`язку з необхідністю зібрати необхідні медичні документи.

20.11.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 винесено постанову № Х 11/25-64 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, відповідно до якої 10.11.2025 о 13 год. 36 хв. під час дії особливого періоду ОСОБА_1 перебуваючи у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_6 за адресою: АДРЕСА_2 , категорично відмовився від проходження медичного огляду для визначення ступеня придатності до військової служби згідно з рішенням начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 у формі направлення на ВЛК від 10.11.2025 № 5468829, чим порушив вимоги абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Позивач, не погодившись з постановою по справі про адміністративне правопорушення, оскаржив її в судовому порядку.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що зі змісту позовних вимог та з наявних у справі документів не вбачається обставин щодо категоричної відмови позивача від проходження медичного огляду. Наявні у справі докази свідчать, що позивачеві запропоновано пройти медичний огляд на визначення придатності до військової служби одночасно у двох різних закладах, органом, що склав протокол про адміністративне правопорушення, не надано ОСОБА_1 можливості надати медичну документацію, яка є необхідною для проходження медичного огляду чи призначити проходження огляду на інший день (більш того позивачу був визначений період для проходження ВЛК з до 24.112025), у зв`язку з чим наявні сумніви у дотриманні процедури направлення військовозобов`язаного для проходження військово-лікарської комісії. З огляду на зазначене суд першої інстанції вказав на відсутність підстав вважати, що позивач порушив вимоги абзацу 4 частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Надаючи правову оцінку обставинам цієї справи, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі – Закон № 2232-XII).

За змістом частин 1, 3, 7 статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Положеннями частини 10 статті 1 Закону № 2232-XII передбачено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані:

уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;

прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;

проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;

проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі;

виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Резервісти зобов`язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації з 24.02.2022 5:30 год в Україні введений воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє до тепер.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022, затвердженим Законом України від 03.03.2022 № 2105-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Мобілізацію провести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-ХІІ особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій;

воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Зважаючи на те, що Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 було оголошено проведення загальної мобілізації, колегія суддів зазначає, що на момент притягнення позивача до адміністративного відповідальності діяв особливий період.

З матеріалів справи встановлено, що оскаржуваною постановою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, яка передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначення засад організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі – Закон № 3543-XII).

За змістом частини 1 статті 22 Закону № 3543-XII громадяни зобов`язані:

з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;

надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;

проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Положеннями частини 2 статті 26 Закону № 3543-XII встановлено, що посадові особи, винні в порушенні законів України та інших нормативно-правових актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації, а також громадяни за невиконання своїх обов`язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі – Порядок № 560), який визначає, зокрема, організацію медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби.

Абзацом другим пункту 69 Порядку № 560 передбачено, що особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військово-лікарську комісію.

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 74 Порядку № 560 військовозобов`язаним та резервістам, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, в тому числі ті, які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю), за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видаються направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, сформовані відповідно до пункту 74-1 цього Порядку.

Направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, сформоване відповідно до пунктів 74-1 та 74-3 цього Порядку, повинно містити таку інформацію: реєстраційний номер та дату направлення, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), дату народження особи, яка направляється на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, мету та дату початку медичного огляду військово-лікарською комісією, назву установи (закладу охорони здоров`я) та її поштову адресу. За бажанням військовозобов`язаних та резервістів такі направлення надсилаються в електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста.

З вищезазначеного вбачається, що проходження військовозобов`язаною особою обов`язкового медичного огляду є невід`ємною складовою військового обов`язку, а відмова від проходження медичного огляду ВЛК суперечить чинному законодавству, оскільки проходження медичного огляду ВЛК є не правом, а обов`язком військовозобов`язаного, за порушення якого може наставати відповідальність.

Скасовуючи спірну постанову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не було надано можливості надати медичну документацію, яка є необхідною для проходження медичного огляду чи призначити проходження огляду на інший день, у зв`язку з чим наявні сумніви у дотриманні процедури направлення військовозобов`язаного для проходження військово-лікарської комісії.

В апеляційній скарзі апелянт зазначив, що судом не взято до уваги ключову умову зобов`язання надавати карту амбулаторного хворого за формою № 025/0 – відсутність інформації в ЕСОЗ.

Колегія суддів вважає такі доводи апелянта обґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до частини 3 статті 2 Закону № 2232-XII та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення № 402).

Положеннями абзацу першого пункту 1.1. глави 1 Розділу ІІ Положення № 402 передбачено, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний час та під час дії особливого періоду. При встановленні діагнозу насамперед враховуються результати фізикального обстеження та спеціальних досліджень. Якщо дані попередньої медичної документації не співпадають з результатами актуального обстеження, проводиться спільний огляд (консиліум) за участі провідних (головних) медичних фахівців, під час якого може прийматись рішення про неврахування контраверсійних результатів попередніх досліджень (документів, виписок, заключень тощо) та госпіталізацій при винесенні експертного рішення.

За змістом абзацу другого пункту 3.5 глави 3 розділу II Положення № 402 військовозобов`язаний під час проведення медичного огляду зобов`язаний надати членам ВЛК ТЦК та СП медичну карту амбулаторного хворого за формою № 025/о, затвердженою наказом МОЗ України від 14 лютого 2012 року № 110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності та підпорядкування», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974, виписки з медичної документації щодо перенесених захворювань, отриманих травм, поранень тощо, якщо така інформація відсутня в ЕСОЗ.

Отже, обов`язок військовозобов`язаного подати медичну документацію пов`язується саме з відсутністю відповідної інформації в ЕСОЗ.

При цьому колегія суддів зауважує, що відсутність медичної документації не нівелює обов`язку позивача пройти ВЛК і не надає йому права відмовитись від її проходження.

Водночас матеріалами справи підтверджено і сторонами не оспорюється, що позивач відмовився від проходження ВЛК, що підтверджується заявою ОСОБА_1 від 10.11.2025, поданою на ім`я начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Колегія суддів зауважує, що подана позивачем заява обґрунтована тим, що в нього відсутні з собою медичні документи. Проте, з часу винесення протоколу (10.11.2025) по дату складання оскаржуваної постанови (20.11.2025) позивач мав змогу принести всі необхідні медичні документи, однак цього не зробив, як і не просив призначити період проходження ВЛК на більш пізню дату.

Посилання позивача на те, що в акті відмови не міститься відомостей про те, від отримання якої повістки відмовився ОСОБА_1 і те, що його зміст не було доведено (озвучено) громадянину колегія суддів відхиляє, оскільки позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за відмову від проходження медичного огляду, а не за відмову від отримання повістки.

Посилання ОСОБА_1 на відсутність в направленні на проходження ВЛК від 10.11.2025 № 5468829 відомостей про ознайомлення з ним позивача колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки форма направлення не передбачає відповідної графи.

Крім того, з Журналу реєстрації направлень на військово-лікарську комісію, виданих резервістам та військовозобов`язаним для проходження медичного огляду встановлено, що ОСОБА_1 відмовився ставити в ньому свій підпис, а заява позивача від 10.11.2025 про відмову від проходження ВЛК підтверджує обізнаність позивача про необхідність проходження такого медичного огляду.

Доводи позивача щодо проходження ним ВЛК 26.05.2026 колегія суддів враховує, однак зазначає, що вони не стосуються предмету розгляду у цій справі, адже на момент винесення оскаржуваної постанови про притягнення ОСОБА_1 про адміністративної відповідальності позивач медичний огляд ВЛК не пройшов.

Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що відповідач прийняв законну та обґрунтовану постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, однак суд першої інстанції наведені обставини не врахував, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваної постанови.

Щодо посилання апелянта на безпідставне поновлення строку на оскарження постанови колегія суддів зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази вручення позивачу постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення № Х 11/25-64 від 20.11.2025. При цьому наявний в матеріалах справи супровідний лист від 22.11.2025 № 8/2000 про направлення ОСОБА_1 постанови не підтверджує факту її направлення. Водночас можливість оскарження цієї постанови в судовому порядку безпосередньо пов`язана з можливістю ознайомитись з нею і викласти суду обґрунтовані доводи незгоди з цією постановою.

Відповідно до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За змістом частини 2 статті 317 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою, а висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, а тому рішення Зарічного районного суду м. Суми підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 242, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 16 квітня 2026 року по справі № 591/989/26 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа Зарічний відділ державної виконавчої служби у місті Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Л.О. Фоміна

Судді А.О. Бегунц В.Б. Русанова