Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №520/3143/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 р.Справа № 520/3143/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Семененко М.О.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. ,

за участю секретаря судового засідання Григоренко І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13.04.2026, головуючий суддя І інстанції: Садова М.І., м. Харків, повний текст складено 13.04.26 року у справі № 520/3143/26

за позовом ОСОБА_1

до Національної академії Національної гвардії України

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Національної академії Національної гвардії України, в якому просив суд:

- визнати протиправними дії Національної академії Національної гвардії України у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення (надбавок та премій), матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення, за період проходження військової служби з 20.05.2023 по 18.06.2025 із застосуванням фіксованого показника в розмірі - 1762,00 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 “Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704” для визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням;

- зобов`язати Національну академію Національної гвардії України здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного грошового забезпечення (надбавок та премій), матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення, за період проходження військової служби з 20.05.2023 по 18.06.2025 із застосуванням з 20.05.2023 по 31.12.2023 показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2023, з 01.01.2024 по 31.12.2024 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2024, з 01.01.2025 по 18.06.2025 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2025, з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправними дії Національної академії Національної гвардії України у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення (надбавок та премій), матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки, грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій, за період проходження військової служби з 19.06.2025 по 04.11.2025 із застосуванням фіксованого показника в розмірі - 1762,00 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 “Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704” для визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням;

- зобов`язати Національну академію Національної гвардії України здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного грошового забезпечення (надбавок та премій), матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки, грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій, за період проходження військової служби з 19.06.2025 по 04.11.2025 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2025, з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 було залишено без руху, надано строк для усунення недоліків позовної заяви з підстав неподання ним до адміністративного суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску .

03.03.2026 позивачем на виконання вимог ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 було подано заяву про усунення недоліків, в якій він просив поновити процесуальний строк, встановлений законом для звернення до суду, та вирішити питання про відкриття провадження в адміністративній справі, розглянути справу по суті. В обґрунтування заяви позивачем було зазначено поважні, на його думку, причини пропуску строку звернення до суду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2026 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін).

Відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якому він, окрім іншого, посилаючись на не надання позивачем доказів на підтвердження існування будь-яких обставин, які створили перешкоди та заважали позивачу вчасно звернутися до суду за захистом своїх прав протягом тримісячного строку з дати звільнення, просив залишити позовну заяву без розгляду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.04.2026 у заяві позивача про поновлення строку звернення до суду із цим позовом відмовлено, клопотання Національної академії Національної гвардії України про залишення адміністративного позову без розгляду задоволено. Адміністративний позов залишено без розгляду.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2026 року у цій справі, а справу направити для подальшого розгляду до Харківського окружного адміністративного суду. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті ухвали, норм матеріального та процесуального права, без належного вивчення наявних в матеріалах справи доказів, без дотримання принципів справедливості, верховенства права, засад адміністративного судочинства, із застосуванням надмірного формалізму, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Зазначає, що предметом розгляду справи є саме перерахунок грошового забезпечення за період проходження військової служби з 20.05.2023 по 04.11.2025, тобто правовідносини виникли після внесення змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин” від 01 липня 2022 року № 2353-ІХ, яким процесуальні строки обмежені 3-х місячним строком.

Апелянт зауважує, що звільнений наказом командувача Національної гвардії України №385 о/с від 17.10.2025 звільнений з військової служби, виключений зі списків особового складу наказом начальника Національної академії Національної гвардії України (по стройовій частині) №303 мтр від 04.11.2025. При звільненні Позивач отримав наказ про звільнення та копію грошового атестату.

Таким чином, процесуальний строк звернення до суду почався 05.11.2025 та закінчився 05.02.2026. З даним адміністративним позовом позивач звернувся до суду 16.02.2026, тобто з пропуском строку на 11 днів, що на думку позивача є незначним терміном, а судом при прийнятті оскаржуваної ухвали застосований надмірний формалізм.

Апелянт не заперечує того факту, що при звільненні з військової служби отримав копію наказу про звільнення з військової служби та копію грошового атестату. Однак, ні в грошовому атестаті, ні в наказі про звільнення з військової служби не зазначено жодної інформації про порядок розрахунку посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, використання розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2018 року у розмірі - 1762,00 грн. та фіксованої величини у розмірі 1762,00 грн., а сам грошовий атестат містить лише інформацію про суми, які належать позивачу саме в день звільнення.

З посиланням на правові позиції Верховного Суду, викладені в постановах від 29.12.2025 у справі № 580/9034/24, та від 07.04.2026 у справі № 240/15729/25, зазначає, що суд першої інстанції не здійснив відповідних дій щодо з`ясування всіх істотних обставин справи, а саме помилково дійшов висновку, що саме зі змісту наказу про звільненні з військової служби та грошового атестату Позивачу стало відомо про порушене право на належне соціальне забезпечення, як особи, що проходила військову службу в Збройних Силах України, не дослідила питання чи отримував Позивач розрахункові листи про щомісячне грошове забезпечення, та чи повідомлялося йому про застосування розрахункових величини відмінних від прожиткових мінімумів станом на 01 січня календарного року.

Також апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції, що в період з 25.01.2026 по 20.02.2026 перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується випискою №34059 із медичної картки амбулаторного (стаціонарного хворого) від 20.02.2026, у зв`язку з чим був позбавлений можливості своєчасно звернутися до суду та до адвоката, оскільки самопочуття та лікування підірвало стан здоров`я позивача, а договір про надання правничої (правової) допомоги від 16.02.2026 був підписаний позивачем в приміщенні лікувального закладу в присутності адвоката. Щодо не подання копії вказаної виписки до суду першої інстанції разом із клопотанням про поновлення строків, то позивач зазначає, що вказана виписка №34059 була сформована 20.02.2026, однак фактично отримана вже після прийняття рішення судом першої інстанції про залишення адміністративного позову без розгляду, оскільки виникла затримка в її отриманні з боку лікувального закладу, а саме перебування особистого лікаря позивача у щорічній відпустці, та повторного стаціонарного лікування позивача протягом квітня місяця – по теперішній час, що об`єктивно не залежало від позивача.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до частини 4 статті 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Учасники справи про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином. Представник позивача подав заяву про розгляд справи без його участі. Зазначив, що вимоги апеляційної скарги підтримує в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Відповідно до частини 4 статті 229, частини 1 статті 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, апеляційну скаргу, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, залишаючи позов без розгляду, виходив з того, що при звільненні позивач ознайомлений із довідкою-розрахунком від 04.11.2025 №122 належних видів грошового забезпечення при звільненні із військової служби позивача, дата виключення зі списків 04.11.2025. Вказана довідка містить наступні власноручно написані дані позивачем, а саме: Ознайомлений п/н-к ОСОБА_1 , власноручний підпис, 04.11.2025. При звільненні позивачу видано грошовий атестат №122, який містить види виплат грошового забезпечення, що підтверджено відомостями з книги 1402 реєстрації грошових атестатів виданих військовослужбовцям відповідача, який містить дані про номер грошового атестату №122, дата видачі 04.11.2025, дані про грошове забезпечення, власноручний підпис позивача. Отже дані обставини підтверджують, що на момент звільненні із військової служби позивачу було відомо з яких складових складається грошове забезпечення та їх розміри виражені у грошовому виразі, а відтак 04.11.2025 є подією, із якою пов`язаний початок перебігу строку звернення до суду.

Позивачем не подано жодних даних, які б підтверджували вчинення активних дій протягом тримісячного процесуального строку звернення до суду відносно з`ясування питань щодо нечіткості, не зрозумілості нарахованого та виплаченого грошового забезпечення, отримавши дані про нараховані та виплачені суми при звільненні 04.11.2025.

Суд також відмітив, що позивач уклав договір із адвокатом про надання правничої допомоги поза межами тримісячного строку, а саме 16.02.2026, цього ж дня сформовано ордер на надання правничої допомоги та подано адміністративний позов до суду.

З огляду на викладене суд прийшов до переконання про те, що доказів на підтвердження того, що існували об`єктивні обставини щодо позовних вимог, які створили перешкоди та унеможливили позивача вчасно звернутися до суду за захистом прав, позивачем не надано, а відтак звернення до суду із позовом залежало виключно від волевиявлення позивача з момент коли він дізнався про порушення свого права, а саме 04.11.2025.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів встановила таке.

Відповідно до частин 1, 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

За приписами частини 3 статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до частини 4 статті 123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Як встановлено з матеріалів справи, 17.02.2026 (документ сформовано 16.02.2026) ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, предметом якого є: протиправність дій відповідача щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення (надбавок та премії), матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення за період проходження військової служби з 20.05.2023 по 18.06.2025 та з із застосуванням фіксованого показника в розмірі - 1762,00 грн, а не із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 1 січня відповідного календарного року; протиправність дій відповідача щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення (надбавок та премії), матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових, за період проходження військової служби з 19.06.2025 по 04.11.2025 із застосуванням фіксованого показника в розмірі - 1762,00 грн, а не із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 1 січня відповідного календарного року.

Спірні правовідносини щодо строку звернення до суду із цим позовом регулюються діючою нормою частини 2 статті 233 КЗпП України, якою визначено, що із заявою у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні працівник має право звернутися до суду у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Посилаючись на те, що позивача було виключено зі списків особового складу 04.11.2025 (витяг з наказу начальника Національної академії НГУ від 04.11.2025 №303 мтр), а позивач звернувся до суду з позовом 16.02.2026, тобто з пропуском тримісячного строку звернення до адміністративного суду та з огляду на неподання позивачем заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів на підтвердження існування будь-яких обставин, які створили перешкоди та заважали позивачу вчасно звернутися до суду, Харківський окружний адміністративний суд ухвалою від 23.02.2026 залишив позовну заяву без руху, надав строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

03.03.2026 позивачем на виконання вимог ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 було заяву про усунення недоліків, в якій він просив суд поновити процесуальний строк, встановлений законом для звернення до суду та вирішити питання про відкриття провадження в адміністративній справі, розглянути її по суті. В обґрунтування заяви позивачем було зазначено поважні, на його думку, причини пропуску строку звернення до суду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2026 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін).

Щодо клопотання позивача про поновлення строку подання адміністративного позову до суду, суддя в указаній ухвалі зазначив, що позивач у заяві про усунення недоліків наводить аргументи про те, що позивач був звільнений наказом командувача Національної гвардії України №385 о/с від 17.10.2025 та виключений зі списків особового складу наказом начальника Національної академії НГУ №303 мтр від 04.11.2025; процесуальний строк звернення до суду тривав з 05.11.2025 по 05.02.2026, однак позов подано 16.02.2026 з пропуском на 11 днів, що є незначним, у зв`язку з чим позивач просить суд поновити строк звернення з позовом до Національної академії НГУ про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. З цих підстав, суд вказав, що з`ясування судом питання дотримання позивачем строку подання позову потребує додаткових доказів й перевірки відповідних обставин.

Відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якому він, окрім іншого, посилаючись на не надання позивачем доказів на підтвердження існування будь-яких обставин, які створили перешкоди та заважали позивачу вчасно звернутися до суду за захистом своїх прав протягом тримісячного строку з дати звільнення, просив залишити позовну заяву без розгляду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.04.2026 у заяві позивача про поновлення строку звернення до суду із цим позовом відмовлено, клопотання Національної академії Національної гвардії України про залишення адміністративного позову без розгляду задоволено. Адміністративний позов залишено без розгляду. Зокрема суд зазначив, що доказів на підтвердження того, що існували об`єктивні обставини щодо позовних вимог, які створили перешкоди та унеможливили позивача вчасно звернутися до суду за захистом прав, позивачем не надано, а відтак суд прийшов висновку, що звернення до суду із позовом залежало виключно від волевиявлення позивача з момент коли він дізнався про порушення свого права, а саме 04.11.2025.

Враховуючи те, що провадження у справі вже було відкрито, суд застосував положення частин 3 та 4 статті 123 КАС.

Колегія суддів вважає передчасними такі висновки суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Системний аналіз положень статті 123 КАС України дає підстави для висновку, що застосування частини 3 статті 123 КАС України вимагає дотримання одночасно таких умов: пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі; позивач не заявив про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або підстави, вказані ним у заяві, визнані судом неповажними.

У свою чергу, застосування частини 4 статті 123 КАС України вимагає дотримання одночасно двох умов: встановлення передчасності висновку суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду та відсутність інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Колегія суддів зазначає, що факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду було виявлено судом до відкриття провадження в адміністративній справі.

Саме у зв`язку з тим, що позивач звернувся до адміністративного суду після спливу встановленого законом тримісячного строку звернення до суду, заяви про поновлення такого строку із наведенням обставин, які б свідчили про поважність причин його пропуску, а також відповідних доказів на їх підтвердження, до суду не надав, суд дійшов висновку про необхідність залишення позовної заяви без руху для усунення зазначених недоліків.

На виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, позивачем було подано заяву, в якій окрім іншого, останнім було зазначено поважні, на його думку, причини для поновлення строку звернення до суду з позовом та заявлено клопотання про поновлення такого строку.

Після надходження заяви про поновлення процесуального строку на виконання вимог ухвали про залишення позову без руху, судом ухвалою від 11.03.2026 було прийнято адміністративний позов до розгляду, відкрито провадження у справі.

Відкривши провадження у справі, суд першої інстанції фактично визнав подані позивачем матеріали достатніми для відкриття провадження у справі, у тому числі й у частині дотримання або можливості поновлення строку звернення до суду. При цьому суд першої інстанції не застосував процесуальні наслідки пропуску строку звернення до адміністративного суду та, постановивши ухвалу про відкриття провадження у справі від 11.03.2026, взагалі не висловив жодного судження про поважність/не поважність причин пропуску строку звернення до суду, викладених позивачем в заяві про поновлення строку звернення до суду та наданим позивачем доказам в їх обґрунтування на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 23.02.2026.

Надалі, залишаючи позов без розгляду з тих самих підстав, суд першої інстанції діяв непослідовно та суперечливо, оскільки не навів нових обставин або доказів, які б виправдовували зміну правової оцінки поважності причин пропуску строку.

Колегія суддів вважає помилковим посилання суду першої інстанції, викладене в ухвалі про відкриття провадження у справі, що з`ясування судом питання дотримання позивачем строку подання позову потребує додаткових доказів й перевірки відповідних обставин, оскільки питання наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду та, відповідно, підстав для його поновлення підлягає вирішенню судом на стадії відкриття провадження у справі. Відкривши провадження після подання позивачем заяви про поновлення строку, суд першої інстанції не надав жодної оцінки наведеним у ній обставинам та не зробив висновку щодо наявності чи відсутності підстав для поновлення строку, чим допустив порушення норм процесуального права.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що положення частини 4 статті 123 КАС України зобов`язують суд запропонувати позивачу вказати інші підстави пропуску строку звернення до суду після того, як суд дійде висновку про передчасність висновку щодо поважності причин пропуску строку, вказаних позивачем у первісній заяві про поновлення строку для звернення до суду.

Отже суд першої інстанції, дійшовши висновку, що причини, зазначені у клопотанні про поновлення строку звернення до адміністративного суду не є поважними, повинен був вжити всіх заходів щодо надання можливості позивачу звернутися із відповідною заявою із зазначенням інших причин поважності пропуску такого строку.

Проте, як слідує з матеріалів справи, суд першої інстанції, зробивши висновок про неповажність причин пропуску строку звернення до суду після відкриття провадження у справі, залишив позов без розгляду, не надавши позивачу можливість подати заяву із зазначенням інших причин поважності пропуску такого строку, чим порушив вимоги статті 123 КАС України.

Верховний Суд у справі № 640/5645/19 (постанова від 23.09.2020) щодо застосування положень частин третьої та четвертої статті 123 КАС України вказав, що правила процесуального закону щодо надання можливості позивачу подати заяву про поновлення пропущеного строку або вказати інші причини поважності пропущеного строку, слід застосовувати як на стадії відкриття провадження у справі, так і на стадії розгляду справи після відкриття провадження у справі.

При розгляді справи, судом апеляційної інстанції враховані висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 30.03.2021 у справі №520/11044/19, від 26.04.2021 у справі №360/2201/19, від 28.02.2025 у справі № 240/3789/24.

Колегія суддів також зауважує, що факт відкриття провадження у справі об`єктивно сформував у позивача легітимні очікування щодо розгляду його позову по суті. З огляду на це, позивач мав обґрунтовані підстави вважати, що подана ним заява відповідає процесуальним вимогам, а питання своєчасності звернення до суду не є перешкодою для подальшого розгляду справи.

За таких обставин подальша зміна процесуальної позиції суду першої інстанції та залишення позову без розгляду з підстав пропуску строку без належного обґрунтування та без надання позивачу можливості викласти інші підстави для поновлення такого строку порушує принцип правової визначеності та не узгоджується з гарантіями справедливого судового розгляду.

Відтак, колегія суддів вважає, що розглядаючи справу суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, не повною мірою дослідивши всі обставини справи при постановленні судового рішення.

Частиною 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

У справі «Мушта проти України» Європейський суд з прав людини нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

Враховуючи вищенаведені правові норми та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про залишення позовної заяви без розгляду.

Оскільки, суд першої інстанції не повною мірою вирішив питання щодо поважності підстав пропуску строку звернення до суду, колегія суддів не оцінює причини пропуску строку звернення до суду, наведені позивачем в апеляційній скарзі.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Таким чином, колегія суддів вважає передчасним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для залишення без розгляду позову, у зв`язку з чим ухвала суду першої інстанції згідно із статтею 320 КАС України підлягає скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13.04.2026 у справі № 520/3143/26 скасувати.

Справу 520/3143/26 направити для продовження розгляду до Харківського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя М.О. Семененко

Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий

Повний текст постанови складено 03.06.2026 року