Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №440/3107/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 р.Справа № 440/3107/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Семененко М.О.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. ,

за участю секретаря судового засідання Григоренко І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2026, головуючий суддя І інстанції: А.Б. Головко, м. Полтава у справі № 440/3107/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому просила суд:

- визнати неправомірними дії Головного Управління пенсійного фонду України в Полтавській області щодо обчислення з 20.09.2021 року пенсії за віком ОСОБА_1 без застосування середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком за 2018, 2019, 2020 роки, з урахуванням раніше виплачених сум (проведених виплат);

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити з 20.09.2021 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком за 2018, 2019, 2020 роки, з урахуванням раніше виплачених сум (проведених виплат).

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13.05.2025 року у справі №440/3107/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії за віком згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 10.09.2024 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2018, 2019, 2020 роки. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 з 10.09.2024 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2018, 2019, 2020 роки), та здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням проведених виплат. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 484,48 грн. (чотириста вісімдесят чотири гривні 48 копійок).

Додатковим рішення від 17.06.2025 по вказаній справі вирішено стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000,00 грн (одна тисяча гривень). В іншій частині заяву залишено без задоволення.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2025 у справі №440/3107/25 рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.05.2025 по справі №440/3107/25 - залишено без змін.

21.11.2025 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла заява представника ОСОБА_1 - Радченка Сергія Олеговича, в якій він просив суд зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подати до Полтавського окружного адміністративного суду письмовій звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.05.2025 року у справі № 440/3107/25 та додаткового рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.06.2025 року у справі № 440/3107/25, за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Від ГУ ПФУ в Полтавській області надійшла інформація щодо виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.05.2025 у справі №440/3107/25.

Представником позивача було подано заяву, в якій він зазначив, що за обчисленнями Відповідача розмір пенсії Позивача склав з 10.09.2024 3443.59 грн., з 01.03.2025 - 3638.88 грн. Заборгованість за період з 10.09.2024 року по 30.11.2025 року в розмірі 4747,76 грн. облікована в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області та виплачена в листопаді 2025 року. До заява Відповідачем були додані розрахунок та рішення про перерахунок пенсії ОСОБА_1 . Однак з наданих Відповідачем документів неможливо, без спеціальних знань або додаткових роз`яснень, переконатись та безсумнівно підтвердити факт виконання рішення суду. Так, відповідно до наданого Відповідачем розрахунку, середньомісячний заробіток для обчислення розміру пенсії ОСОБА_1 складає 10586,21 грн. Однак з цього розрахунку незрозуміло яким чином була вирахувана вказана сума. Розрахунок не містить посилань на чинне законодавство та детальних роз`яснень відповідних рядків та цифр, які в ньому містяться. Так само надані документи не містять обґрунтованих та зрозумілих для звичайної людини розрахунків розміру пенсії яка за твердженням Відповідача склала з 10.09.2024 - 3443.59 грн., з 01.03.2025 - 3638.88 грн. Враховуючи викладене, вважає посилання Відповідача на те, що рішення суду виконане в повному обсязі, необґрунтованими.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2026 у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13 травня 2025 року у справі №440/3107/25 відмовлено.

Позивач, не погодившись з вищевказаною ухвалою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції: скасувати у повному обсязі Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2026 року у справі № 440/3107/25, та ухвалити нове рішення, яким у повному обсязі задовольнити заяву представника ОСОБА_1 – адвоката Радченка С.О. та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подати до Полтавського окружного адміністративного суду письмовій звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.05.2025 року у справі № 440/3107/25 та додаткового рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.06.2025 року у справі № 440/3107/25, за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті ухвали, норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судом обставин справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених в ухвалі суду, обставинам справи, з підстав та обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначила, що вказана справа стосується обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат. При цьому, норма ч. 1 ст. 382 КАС України є імперативною і не дає в спірному випадку суду дискреційних повноважень в питанні зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення. Отже, що суд першої інстанції повинен був в обов`язковому порядку задовольнити письмову заяву Позивача та зобов`язати Відповідача подати звіт про виконання судового рішення.

Однак, суд першої інстанції необґрунтовано та безпідставно порушив вказану норму процесуального права – ст. 382 КАС України, і постановив протиправну Ухвалу, яка підлягає скасуванню. Послався на те, що надані Відповідачем пояснення та документи не давали можливості Позивачу та суду безсумнівно переконатись та підтвердити факт виконання рішення суду. Крім того, надані Відповідачем документи були оформлені не у формі звіту та були надані Відповідачем до постановлення судом першої інстанції ухвали про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, тобто не у спосіб, визначений ст.ст. 382, 382 -1 КАС України.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін. Зазначив, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду у справі №440/3107/25 від 13.05.2025 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, яке набрало законної сили 29.09.2025, здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 перерахунок пенсії за віком з 10.09.2024 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2018, 2019, 2020 роки) та здійснено виплату перерахованої пенсії з урахуванням проведених виплат. Розмір пенсії з 10.09.2024 - 3443,59 грн, з 01.03.2025 - 3638,88 грн. Обраховано заборгованість за період з 10.09.2024 року по 30.11.2025 в розмірі 4747,76 грн. облікована в ГУ ПФУ в Полтавській області та виплачена в листопаді 2025 року. Вважає, що суд правомірно дійшов висновку, що підстав для здійснення судового контролю за виконанням рішення у цій справі немає.

Представником позивача подано заяву про розгляд справи у відсутність позивача та його представника.

Відповідачем також подано клопотання про розгляд справи за відсутності представника ГУ ПФУ в Полтавській області.

Відповідно до частини 2 статті 313 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін.

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України, колегія суддів, враховуючи неявку у судове засідання всіх учасників справи, вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відмовляючи у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.05.2025 у справі №440/3107/25, суд першої інстанції виходив з того, що судове рішення виконане боржником у спосіб, визначений його резолютивною частиною, а тому підстав для здійснення судового контролю за виконанням рішення суду у цій справі немає.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів встановила таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частин 1-2 статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з частинами 2, 4 статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Так, Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013, у рішенні від 26.06.2013 звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Отже, обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, гарантується Конституцією України та процесуальним законодавством, а невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно із статтею 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі, може встановити суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення. Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду, а в разі неподання такого звіту - шляхом встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу.

Слід зазначити, що головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання.

Кожний судовий процес повинен завершуватися реалізацією судового рішення у спірних правовідносинах між його сторонами.

Тому, після вирішення публічно-правового спору і набрання судовим рішенням законної сили, суд продовжує відігравати активну роль у реалізації сторонами прав та законних інтересів, з приводу захисту яких він ухвалив судове рішення.

В основу ефективності правосуддя покладається здійснення судом належного контролю за виконанням судового рішення, оскільки головною метою судового рішення є ефективність у поновленні порушених прав та свобод особи.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що невиконанням рішення суду, яке набрало законної сили, підривається як авторитет судової гілки влади, так і авторитет демократичної держави в цілому.

Рішення суду, яке набрало законної сили - має бути виконане. Виконання рішення суду забезпечує довіру суспільства до суду, оскільки довіра людини до суду формується не тільки через призму справедливого судового рішення, а й зокрема через виконання цього рішення.

У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04.03.2020 у справі №539/3406/17, від 10.02.2022 у справі №160/13013/19, що враховуються судом відповідно до частини 5 статті 242 КАС України.

Колегія суддів зауважує, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

В обґрунтування заяви про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення зазначає, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.05.2025 у справі №440/3107/25, яким, зокрема, зобов`язано відповідача здійснити перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 та додаткове рішення від 17.06.2025 у цій справі набрали законної сили. Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України. В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Надаючи оцінку таким доводам заявника, колегія суддів зазначає наступне.

Аналіз положень статті 382 КАС України свідчить про те, що в адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних та інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг законодавець установив особливий механізм судового контролю за виконанням судових рішень. На відміну від загального правила, за яким питання про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення вирішується судом на власний розсуд, у зазначеній категорії справ за наявності письмової заяви особи, на користь якої ухвалено рішення, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень подати відповідний звіт.

Отже, при вирішенні питання про застосування передбаченого статтею 382 КАС України заходу судового контролю суд повинен встановити: чи набрало судове рішення законної сили; чи належить спір до категорії справ, визначених частиною першою статті 382 КАС України; чи подано відповідну письмову заяву особою, на користь якої ухвалено судове рішення; чи є відповідач суб`єктом владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення.

При цьому предметом дослідження суду на цій стадії є не остаточне вирішення спору щодо належності або повноти виконання судового рішення, а наявність передбачених законом умов для здійснення судового контролю за його виконанням. Водночас, якщо суд дійшов висновку про фактичне виконання рішення та відсутність підстав для застосування заходів судового контролю, такий висновок має ґрунтуватися на належних, допустимих та достатніх доказах, досліджених судом, а не лише на твердженнях чи повідомленнях суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду.

Тому, вирішуючи питання про відмову у задоволенні заяви, суд зобов`язаний перевірити доводи заявника щодо невиконання або неналежного виконання судового рішення, витребувати та дослідити документи, які підтверджують вчинення відповідачем дій на виконання рішення суду, та надати оцінку тому, чи дають такі докази підстави вважати судове рішення виконаним у повному обсязі та у спосіб, визначений його резолютивною частиною.

Відмовляючи в задоволенні заяви про встановлення судового контролю, суд першої інстанції виходив з того, що судом встановлено, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду у справі №440/3107/25 від 13.05.2025, яке набрало законної сили 29.09.2025, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснено перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 з 10.09.2024 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2018, 2019, 2020 роки) та здійснено виплату перерахованої пенсії з урахуванням проведених виплат. Розмір пенсії з 10.09.2024 склав 3443,59 грн., з 01.03.2025 - 3638,88 грн. Заборгованість за період з 10.09.2024 року по 30.11.2025 року в розмірі 4747,76 грн. облікована в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області та виплачена в листопаді 2025 року.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що з матеріалів справи вбачається, що на підтвердження виконання рішення суду відповідачем було надано не лише інформацію про його виконання, а й документи на підтвердження такого виконання, зокрема, розпорядження про перерахунок пенсії з 10.09.2024, розпорядження про перерахунок пенсії з 01.03.2025, розрахунок заробітку - середній заробіток за три попередні роки, витяг з відомості №1 (за період №29), витяг відомості №1 (за період №31).

Проте, відмовляючи у задоволенні заяви про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення, суд першої інстанції фактично обмежився констатацією відомостей, викладених в інформації відповідача, не надавши належної оцінки поданим на підтвердження виконання рішення документам.

Суд першої інстанції не проаналізував зміст зазначених документів, не встановив, які саме дії були вчинені відповідачем на виконання рішення суду, не перевірив відповідність таких дій вимогам резолютивної частини судового рішення та не навів мотивів, з яких дійшов висновку про його повне і належне виконання.

Окремо колегія суддів звертає увагу на те, що предметом поданої заяви було зобов`язання відповідача подати звіт про виконання як рішення суду, так і додаткового рішення суду, які набрали законної сили.

Проте зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що суд першої інстанції фактично надав оцінку лише доводам відповідача щодо виконання основного рішення суду. Водночас порушене позивачем у заяві питання виконання додаткового рішення суду взагалі залишилося поза межами судового дослідження та правової оцінки.

Таким чином, суд першої інстанції не з`ясував усіх обставин, що мають значення для правильного вирішення поданої заяви, та не надав оцінки одній із самостійних вимог заявника, що свідчить про неповноту судового розгляду та передчасність висновків, покладених в основу оскаржуваної ухвали.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування передбачених статтею 382 КАС України заходів судового контролю не може вважатися достатньо мотивованим, оскільки зроблений без повного та всебічного дослідження доказів, наданих учасниками справи, та без належного з`ясування фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення поданої заяви.

Вказане свідчить про передчасність висновків суду першої інстанції про виконання у повному обсязі рішення від 13.05.2025 та додаткового рішення від 17.06.2025 Полтавського окружного адміністративного суду у справі №440/3107/25.

Інші доводи і заперечення сторін по справі, з урахуванням наведеного, на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зі статтею 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції, при прийнятті ухвали про відмову у задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, дійшов передчасних висновків та порушив норми процесуального права, що є підставою для скасування ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції

Отже, апеляційна скарга в частині вимоги скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2026 у справі №440/3107/25 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Водночас, в частині вимоги про ухвалення нового рішення, яким у повному обсязі задовольнити заяву представника ОСОБА_1 – адвоката Радченка С.О. та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подати до Полтавського окружного адміністративного суду письмовій звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.05.2025 року у справі № 440/3107/25 та додаткового рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.06.2025 року у справі № 440/3107/25, за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки такі вимоги вирішуються судом, який уповноважений здійснювати судовий контроль за виконанням судових рішень, яким відповідно до частини 1 статті 381-1, частини 1 статті 382 КАС України є суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2026 у справі № 440/3107/25 скасувати.

Справу №440/3107/25 направити для продовження розгляду до Полтавського окружного адміністративного суду .

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя М.О. Семененко

Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий

Повний текст постанови складено 03.06.2026 року