Постанова від 31 травня 2026 р. у справі №953/2996/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 р.Справа № 953/2996/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Київського районного суду м. Харкова від 06.04.2026, головуючий суддя І інстанції: Кіндер В.А., вул. Блюхера, 7б, м. Харків, Харківська, 61168, по справі № 953/2996/26

за позовом ОСОБА_1

до Державної служби України з безпеки на транспорті

про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Київського районного суду м. Харкова з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (надалі – відповідач, апелянт), в якому просив суд:

- скасувати постанову серії АВ № 00009543 від 23.12.2025 по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України про накладення штрафу у розмірі 34000,00 грн;

- справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення(надалі – КУпАП), на підставі п. 4 ч. 1 ст. 247 КУпАП закрити у зв`язку із вчиненням ним адміністративного правопорушення в стані крайньої необхідності.

06 квітня 2026 року Київський районний суд м. Харкова ухвалив рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнив.

Скасував постанову від 23.12.2025 серія АВ № 00009543 у справі про адміністративне правопорушення за частиною другої статті 132-1 КУпАП, винесену головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Солов`янчик С.А. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною другої статті 132-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 34 000,00 грн.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною другої статті 132-1 КУпАП закрив на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП.

Стягнув з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 665,60 грн.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що оскаржувана постанова відповідає вимогам ст. 283 КУпАП та Інструкції та Порядку № 1174, містить інформацію про дату, час та місце правопорушення, транспортний засіб, зафіксований на місці його вчинення, технічний засіб, яким здійснено фото або відеофіксацію, розмір штрафу та порядок його сплати, правові наслідки його несплати, порядок оскарження постанови та відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та способу оплати.

Зазначає, що при задоволенні позову судом першої інстанції застосовані положення постанови Кабінету Міністрів України № 1217 від 28.10.2022, якою внесені зміни до п. 22.5 Правил дорожнього руху, а саме доповнено його абзацом такого змісту: «У період воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців з дня його припинення або скасування вимоги абзаців першого та другого цього пункту не поширюються на транспортні засоби, які здійснюють перевезення вантажів з метою їх використання для забезпечення обороноздатності держави за рішенням військового командування, в інтересах якого здійснюється таке перевезення». Вказані зміни набрали чинності 02.11.2022.

Звертає увагу на те, що згідно зі змістом пункту сімнадцятого статті 1 розділу І Закону України «Про оборону України», Закону України «Про правовий режим воєнного стану», органи військового управління - Міністерство оборони України, інші центральні органи виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України, Генеральний штаб Збройних Сил України, інші штаби, командування, управління, постійні чи тимчасово утворені органи у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, призначені для виконання функцій з управління, в межах їх компетенції, військами (силами), з`єднаннями, військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями, які належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади, а також територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Враховуючи наведені положення законодавства апелянт вважає, що чинні на момент виникнення спірних правовідносин, лист командира тактичної групи «Слобода» від 30 вересня 2025 року № 275, адресованого генеральному директору Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», не може розцінюватись як розпорядження (наказ, директива) військового командування, що свідчить про безпідставність застосування абз. 7 п. 22.5 ПДР України.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу без задоволення. Вказав, що на прохання командування тактичної групи “Слобода” керівництвом підприємства негайно 03.11.2025 було направлено автомобілі у тому числі автомобіль КОБАЛЬТ АС-3253/3-8 FKM-1 ДНЗ НОМЕР_1 , для доставлення вантажу залізобетонних блоків для укріплення фортифікаційних споруд. А тому завантаження та доставка вантажу необхідного для доставлення вантажу для укріплення фортифікаційних споруд відбувалося в стані крайньої необхідності.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які відповідач посилається в апеляційній скарзі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судовим розглядом були встановлені наступні обставини.

23 грудня 2025 року відносно позивача старшим державним інспектором відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Солов`янчик С.І. складено постанову про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, зі змісту якої слідує, що ОСОБА_1 , будучи особою, яка допустила рух транспортного засобу Кобальт АС-3253/3-8 FKM-1, державний номерний знак НОМЕР_1 , із перевищенням нормативних параметрів, зазначених п. 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 25,135% (6,535 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 26 тон, навантаження на здвоєнні осі транспортного засобу на 27,105 % (5,15 тон), за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП. Правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі за допомогою технічного засобу WIM 81, WAGA-WIM35, № 12.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 автомобіль Кобальт АС-3253/3-8 FKM-1, номерний знак НОМЕР_1 , зареєстрований за Комунальним підприємством «Харківські теплові мережі».

ОСОБА_1 з 04 лютого 2021 року приступив до виконання обов`язків на посаді генерального директора комунального підприємства «Харківські теплові мережі» відповідно до розпорядження міського голови від 02.02.2021 № 142/2к «Про призначення на посаду», що підтверджується копією наказу від 04 лютого 2021 року № 59-к.

Лист командира тактичної групи «Слобода» за підписом полковника ОСОБА_2 від 30 вересня 2025 року № 275 адресованого генеральному директору Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» містить відомості щодо необхідності залучення з 01 жовтня по 20 грудня 2025 року автомобілів для перевезення великогабаритного вантажу (залізобетонні конструкції, блоки, щебінь, тощо), екскаватори (в тому числі на гусеничній базі) для виконання фортифікаційних заходів в смузі відповідальності тактичної групи «Слобода».

Розпорядженням керівника транспортної філії комунального підприємства «Харківські теплові мережі» від 03 листопада 2025 року № 889/25 зобов`язано водія ОСОБА_3 невідкладно виїхати на автомобілі Кобальт АС-3253/3-8 FKM-1, номерний знак НОМЕР_1 , в супроводі відповідальної особи тактичної групи «Слобода» для доставлення залізобетонних конструкцій, блоків, щебеню, тощо, які необхідні для виконання фортифікацівйних заходів.

Позивач, не погоджуючись з постановою по справі про адміністративне правопорушення, оскаржив її в судовому порядку.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач у спірних правовідносинах виступав як виконувач перевезень з метою забезпечення обороноздатності держави за рішенням військового командування, на підставі чого його відповідальність у даній справі виключена положеннями абз. 7 п. 22.5 ПДР України.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі по тексту КУпАП; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Стаття 8 КУпАП визначає, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Положеннями частини 2 статті 132-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України Про дорожній рух, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі по тексту - ПДР; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Ці Правила відповідно до Закону України Про дорожній рух встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила (п.п. 1.1, 1.3, 1.4 ПДР).

Відповідно до п. 1.5 ПДР дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Відповідно до п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 22.5 ПДР України рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують:

б) фактичної маси (для автомобільних доріг державного значення): трьохвісний автомобіль – 25 тон,

в) навантаження на вісь: від 1,3 до 1,8 метра при спарених колесах, за умови, що навантаження на кожну вісь не перевищує 9,5 тонни – 19 тон.

02.11.2022 набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України № 1217 від 28.10.2022, якою, у тому числі, п. 22.5 Правил дорожнього руху було доповнено абзацом наступного змісту: «У період воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців з дня його припинення або скасування вимоги абзаців першого та другого цього пункту не поширюються на транспортні засоби, які здійснюють перевезення вантажів з метою їх використання для забезпечення обороноздатності держави за рішенням військового командування, в інтересах якого здійснюється таке перевезення».

Таким чином підставою для виключення відповідальності особи за порушення нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР України, є наявність таких умов:

1) транспортні засоби здійснюють перевезення вантажів з метою їх використання для забезпечення обороноздатності держави;

2) наявність рішення військового командування про таке перевезення, в інтересах якого здійснюється таке перевезення.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 (затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ), у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який триває по теперішній час.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» військовим командуванням, якому згідно з цим Законом надається право разом з органами виконавчої влади, військовими адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати заходи правового режиму воєнного стану, є: Головнокомандувач Збройних Сил України, Командувач об`єднаних сил Збройних Сил України, командувачі видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командувачі (начальники) органів військового управління, командири з`єднань, військових частин Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що самоскид Кобальт АС-3253/3-8 FKM-1, номерний знак НОМЕР_1 , 03 листопада 2025 року здійснював перевезення блоків, на виконання розпорядження керівника Транспортної філії Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» №889/25 від 03 листопада 2025 року, що видане на виконання листа керівника Тактичної групи «Слобода». Перевезення вантажу здійснювалось з метою виконання фортифікаційних заходів в смузі відповідальності Тактичної групи «Слобода».

Отже, у спірних правовідносинах позивач виступав як виконувач перевезень з метою забезпечення обороноздатності держави за рішенням військового командування, на підставі чого його відповідальність у даній справі виключена положеннями абз. 7 п. 22.5 ПДР України.

Колегія суддів звертає увагу на те, що апелянт у своїй апеляційній скарзі жодним чином не обґрунтовує своє твердження про те, що командир угрупування об`єднаних сил Тактичної групи «Слобода» не є військовим командуванням інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення. Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена в адміністративно правових нормах відповідною статтею особливої частини КУпАП сукупність ознак, які визначають громадську небезпечність, винність, протиправність вчинку, що призводить до застосування адміністративно-правових санкцій.

Таким чином, відповідальність суб`єкта, який у період воєнного стану в Україні здійснював перевезення вантажів з метою їх використання для забезпечення обороноздатності держави за рішенням військового командування, в інтересах якого здійснюється таке перевезення виключена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1217 від 28.10.2022.

Оскільки, перевезення вантажу здійснювалось в інтересах Тактичної групи «Слобода» з метою виконання фортифікаційних заходів в смузі відповідальності останньої, тому ОСОБА_1 звільняється від відповідальності за перевищення вагових лімітів, визначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху та не може бути притягнутий до адміністративної відповідальності.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Наведеним положенням кореспондують норми ст. 293 КУпАП, якими регламентовано повноваження органу, який розглядає скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Так, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи, що відповідачем не доведено наявності у діях позивачки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення відносно позивача підлягає закриттю.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що постанова у справі про адміністративне правопорушення серії АВ № 00009543 від 23.12.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП підлягає скасуванню з закриттям справи про адміністративне правопорушення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції по суті спору є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалюючи це судове рішення колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення “Серявін та інші проти України”) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі “Серявін та інші проти України”(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. 9, 243, 286, 308, 310, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 06 квітня 2026 року по справі № 953/2996/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Л.В. Любчич

Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк