Рішення від 02 червня 2026 р. у справі №520/17572/25 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2026 р. № 520/17572/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Панова М.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновити на службі, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з надзвичайних ситуацій (по особовому складу цивільного захисту) від 02 червня 2025 року №468 "Про звільнення ОСОБА_1 ";

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДСНС України у Харківській області від 12.06.2025 №369-НК/65;

- поновити ОСОБА_1 на службі, поновити у спеціальному званні "полковник служби цивільного захисту", поновити на посаді "начальник управління персоналу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області";

- стягнути з відповідача 1 та відповідача 2 на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду у розмірі 50 000 грн. солідарно;

- стягнути з відповідача 2 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати поновлення на посаді.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вважає, що вищевказані накази є протиправними та необґрунтованими, винесеними з порушеннями діючого законодавства та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 257 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до Електронного кабінету, яка міститься в матеріалах справи.

Представником відповідача надано до суду відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що діяв в межах повноважень та згідно норм чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, виходячи з наступного.

З позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 (далі - позивач) з 1993 року по 12 червня 2025 року проходила службу в Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій та обіймала посаду начальника управління персоналу.

Відповідно до наказу Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі - Відповідач 1) (по особовому складу цивільного захисту) від 02 червня 2025 року №468 "Про звільнення ОСОБА_1 " позивача згідно до підпункту 2 пункту 176 та підпункту 182 звільнено зі служби цивільного захисту (за віком). Із вказаним наказом, який Позивач оскаржує, вона ознайомлена 03 червня 2025 року.

Згідно наказу Головного управління ДСНС України у Харківській області (далі - Відповідач 2) від 12.06.2025 №369-НК/65 позивача виключено з кадрів, знято з усіх видів забезпечення з 12 червня 2025 року. Із вказаним наказом вона ознайомлена 12 червня 2025 року.

Не погоджуючись із вказаними наказами, вважаючи їх протиправними та такими, що обмежують її право на доступ до проходження служби, позивач звернулася до суду з даним позовом.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно пункту 1 Положення про Державну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року № 1052 (далі - Положення про ДСНС) ДСНС є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.

Пунктом 2 Положення про ДСНС, ДСНС у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Пунктом 7 Положення про ДСНС, ДСНС здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до статті 21 Закону України “Про центральні органи виконавчої влади”, постанови Кабінету Міністрів України від 21.01.2013 № 33 “Про утворення територіальних органів Державної служби з надзвичайних ситуацій та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України”, постанови Кабінету Міністрів України від 9 жовтня 2020 р. № 939 “Про перейменування деяких територіальних органів Державної служби з надзвичайних ситуацій”, Положення про Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, затвердженого наказом 04.02.2013 № 3, у редакції наказу ДСНС 12.11.2018 № 661, (далі - Положення про ГУ) Головне управління є територіальним органом ДСНС.

Пунктом 2 Положення про ГУ Головне управління у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України, постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, дорученнями Прем`єр-міністра України, наказами Міністерства внутрішніх справ України, дорученнями Міністра внутрішніх справ України, наказами та дорученнями ДСНС, актами Харківської обласної державної адміністрації та Харківської обласної ради, іншими актами законодавства України, а також цим Положенням.

З наведеного вбачається, що ДСНС та Головне управління під час своєї діяльності зобов`язані діяти в межах і у спосіб визначеним законодавством.

Відповідачем зазначено, що позивачка не перебувала у трудових з відносинах з ДСНС, Головним управління як працівник, а проходила службу цивільного захисту (прийняла присягу служби цивільного захисту), вона за своїм правовим статусом належала до кола осіб, правовідносини з якими регулюються нормами спеціального законодавства.

Сфера дії законодавства про працю не поширюється на осіб рядового і начальницького складу цивільного захисту, військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, а також деяких інших осіб, які не мають статусу працівників по трудовому законодавству.

Так, між позивачкою та ТВО начальника Головного управління 06.10.2023 укладено крайній контракт № 392/23, який набрав законної сили 16.11.2023, про проходження служби цивільного захисту строком на 2 роки (далі – Контракт № 392/23), копія якого додається до відзиву.

Пунктом 1 цього основного Контракту № 392/23 визначено: «Громадянин України ОСОБА_1 ознайомився із законами та іншими нормативно-правовими актами України, які регулюють порядок проходження служби в органах і підрозділах цивільного захисту, і добровільно бере на себе зобов`язання дотримуватися Конституції та законів України, сумлінно виконувати вимоги Присяги, статутів, наказів …».

Відповідно до статті 101 Кодексу цивільного захисту України (далі - Кодексу ЦЗ) служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.

Порядок проходження громадянами України служби цивільного захисту визначається цим Кодексом ЦЗ та Положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2013 р. № 593 (далі - Положення КМУ № 593).

На рядовий і начальницький склад служби цивільного захисту поширюється дія Дисциплінарного статуту служби цивільного захисту, Законом України від 5 березня 2009 р. № 1068-VI (далі — Дисциплінарний статут ЦЗ).

Пунктом 3 Положення КМУ № 593 визначено, що особами рядового і начальницького складу служби цивільного захисту є громадяни, які у добровільному порядку прийняті на службу цивільного захисту за контрактом і яким присвоєно відповідно до цього Положення спеціальні звання.

Пунктом 58 Положення № 593 встановлено, що перелік посад, що підлягають заміщенню особами рядового і начальницького складу, та перелік посад для призначення (звільнення) осіб рядового і начальницького складу визначаються ДСНС.

Позивачка проходила службу цивільного захисту у спеціальному званні «полковника», отже відповідно до абзацу шостого пункту 15, 185 Положення КМУ № 593, наказів ДСНС від 19.10.2022 № 583 (чинний на момент подання на звільнення), від 18.02.2025 № 197 «Про деякі питання у сфері роботи з персоналом» (чинний на сьогодні) вона належала до старшого начальницького складу, а відповідно звільнялася зі служби цивільного захисту з посади начальника управління персоналом Головного управління - Головою ДСНС, а в подальшому виключався із кадрів ДСНС наказом Головного управління, у штаті якого вона перебувала.

Згідно із частиною першою статті 99 Кодексу ЦЗ до персоналу (кадрів) органів управління та сил цивільного захисту належать особи рядового і начальницького складу, які проходять службу цивільного захисту за контрактом, державні службовці та інші працівники, з якими укладається трудовий договір.

Відповідно до частин першої та другої статті 101 Кодексу ЦЗ визначено, що служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.

Статтею 102 Кодексу ЦЗ встановлено, що на службу цивільного захисту приймаються на конкурсній та контрактній основі громадяни України з повною загальною середньою освітою, які відповідають кваліфікаційним вимогам і здатні за своїми особистими, діловими та моральними якостями, освітнім і професійним рівнем, станом здоров`я виконувати свій службовий обов`язок.

Відповідно до Положення КМУ № 593, особами рядового і начальницького складу служби цивільного захисту є громадяни, які у добровільному порядку прийняті на службу цивільного захисту за контрактом, приймають присягу служби цивільного захисту і яким присвоєно відповідно до цього Положення спеціальні звання, а також належать до персоналу (кадрів) ДСНС України. Статус їх підтверджується службовим посвідченням тощо.

Позивачка проходила службу цивільного захисту (публічну службу особливого характеру, на контрактні основі) у системі ДСНС на керівних посадах у Головному управлінні (територіальному органі ДСНС), зазначене підтверджується додатками до відзиву (контракт на проходження служби цивільного захисту, біографічна довідка, різні накази з кадрових питань тощо).

Отже, позивачка була суб`єктом публічного права, на якого поширювався Кодекс ЦЗ, Дисциплінарний статут ЦЗ, Положення КМУ № 593, інші законодавчі та нормативно-правові акти у сфері цивільного захисту.

Згідно із пунктом 10 Положення КМУ № 593 першим днем проходження служби цивільного захисту вважається день прийняття громадянина на службу цивільного захисту, зарахування його в кадри ДСНС, присвоєння йому відповідного спеціального звання та призначення на посаду в апарат ДСНС, її територіальні органи.

Останнім днем проходження служби цивільного захисту вважається день виключення особи рядового і начальницького складу з кадрів ДСНС (пункт 12 Положення КМУ № 593).

Пунктом 15 Положення № 593 встановлено, що склад осіб, які перебувають на службі цивільного захисту, поділяється на рядовий і начальницький. Начальницький склад поділяється на молодший, середній, старший і вищий, яким присвоюються спеціальні звання.

Отже, з аналізу вищезазначених норм вбачається, що звільнена особа зі служби цивільного захисту виключається з кадрів ДСНС, день виключення з кадрів є останнім днем проходження служби цивільного захисту.

Натомість згідно із статтею 47 КзпП України день видачі працівнику трудової книжки є останнім днем роботи працівника.

На осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту заводяться особові справ та складається послужний список, які є основними документами, які підтверджують службову діяльність таких осіб. Трудові книжки можуть зберігатися в особових справах як додаткові документи та у разі її наявності в особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту.

Записи до них можуть здійснюватися окремим рядком. Також, не в усіх осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту є трудові книжки, це лише за їх бажанням.

У даних спірних правовідносинах, які виникли між позивачкою та ДСНС, наявність чи відсутність трудової книжки у позивачки, день її видачі не має правового значення та не може бути підставою для задоволення позовних вимог в частині поновлення на посаді та стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки у даному випадку трудова книжка може бути лише додатковим документом, який підтверджував наявність чи відсутність у позивачки трудового стажу до прийняття на службу цивільного захисту. Останнім днем згідно пункту 12 Положення КМУ № 593 проходження нею служби цивільного захисту був 12.06.2025 (наказ Головного управління № 369-НК/65).

А відтак посилання Позивачки на статтю 47 КЗпП України є необґрунтованим, та таким, що суперечить Положенню КМУ № 593.

Отже, ОСОБА_1 , як полковнику служби цивільного захисту, керівнику підрозділом персоналу Головного управління було відомо про порядок, умови проходження громадянами України служби цивільного захисту, їх права та обов`язки, зокрема в частині прийняття/звільнення на службу/зі служби цивільного захисту за віком, на пенсію, у відставку, за станом здоров`я тощо, укладання/розірвання/ закінчення контракту, соціальний захист тощо.

Статтею 125 Кодексу ЦЗ встановлено, що порядок та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Умови грошового забезпечення осіб рядового та начальницького складу служби цивільного захисту регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (далі - постанова КМУ № 704), Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженою наказом МВС від 16 серпня 2018 року № 623, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 серпня 2018 р. за № 936/32388 (далі – Інструкція МВС № 623).

Інструкція МВС № 623 є спеціальним нормативно-правовим актом, який застосовувався при розрахунку, нарахуванні, виплати Позивачці грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби цивільного захисту, а також визначає строки, в які Позивачка має право на їх отримання.

Отже, ОСОБА_1 як особа начальницького складу служби цивільного захисту, на відміну від працівників, не отримувала заробітну плату, а отримувала грошове забезпечення, виплата якого проводилася один раз за поточний місяць з 20 по 25 число відповідно до Інструкції МВС № 623, а відтак їй відомо про, те, що КЗпП України на Позивачку не поширюється.

Аналогічної правової позиції дійшов Верховний Суд як Касаційний адміністративний у постанові від 19.01.2023 року у справі №640/8027/19 адміністративне провадження № К/9901/18192/20, де позивачем була колишня особа начальницького складу служби цивільного захисту, відповідач ДСНС, джерела права норми Кодексу ЦЗ та Положення КМУ № 593, Інструкція про виплату грошового забезпечення щодо звільнення у зв`язку із поновленням на службі та стягнення середнього заробітку.

З урахуванням цього можна зробити висновок, що трудові відносини та служба цивільного захисту мають різну правову природу та врегульовані різним законодавством, а тому передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюються на осіб рядового та начальницького складу служби цивільного захисту, в тому числі на правовідносини, які виникли між Позивачкою та ДСНС, Головним управлінням, а відтак її посилання на законодавство про працю (статті 47, 116, 117, 2371 КЗпП України) є безпідставним.

Стосовно вимоги позивачки про визнання протиправним та скасування наказу ДСНС № 468 слід зазначити наступне.

Позивачка у своїй позовній заяві зазначає, що не згодна з наказом ДСНС № 468 та вважає його протиправним та таким, який обмежує її право на доступ до проходження служби … оскільки відсутнє її волевиявлення (рапорт), вона не пройшла лікарську експертну комісію тощо...

Під час проходження служби та під час звільнення ОСОБА_1 не подавала рапорти щодо направлення її на лікарсько-експертну комісію.

Крім того, Положенням КМУ № 593 не передбачено обов`язкове направлення на лікарсько-експертну комісію особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, яка звільняється за віком на підставі підпункту 2 пункту 176 (за віком) та пункту 182 Положення КМУ № 593.

Питання направлення/не направлення позивачки на лікарсько-експертну комісію у період з грудня по червень 2025 року Ппзивачем не оскаржується, не стосуються предмету спору, виходять поза межі позовних вимог у даній справі.

Відповідно до вимог підпункту 2 пункту 176 (за віком) та пункту 182 Положення КМУ № 593, наказом ДСНС № 468 позивачку звільнили зі служби цивільного захисту, що підтверджується доданою до відзиву копією.

Як вбачається із змісту наказу ДСНС № 468 підставами для його видачі слугували:

- подання начальника Головного управління від 23.12.2024 № 65010-12040/65141 «Про звільнення із служби ОСОБА_1 » (оформлене відповідно до наказу ДСНС від 19.10.2022 № 583 «Про деякі питання у сфері роботи з персоналом»), чинний на момент подання на звільнення;

- контракт про проходження служби цивільного захисту від 16.11.2023 № 392/23;

- попередження про наступне звільнення від 23.12.2024.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 105 КЦЗ граничний вік перебування на службі цивільного захисту встановлюється: для осіб старшого начальницького складу - до 55 років.

Згідно пункту 2 частини другої статті 106 КЦЗ контракт припиняється (розривається), а особи рядового і начальницького складу звільняються із служби цивільного захисту за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на службі.

Аналогічні положення закріплені у підпункті 2 пункту 16 Положення КМУ № 593.

Згідно з пунктом 17 Положення КМУ № 593 особи рядового і начальницького складу, які мають високу професійну підготовку, досвід практичної роботи на займаній посаді, визнані придатними за станом здоров`я для проходження служби, можуть бути залишені за рішенням керівника відповідного органу чи підрозділу цивільного захисту, якому надано право на підписання контракту, на службі понад граничний вік до п`яти років, а особам начальницького складу, які проходять службу в закладах освіти та наукових установах і мають науковий ступінь або вчене звання, - до десяти років.

Наказом Головного управління від 06.10.2023 № 503 позивачу продовжено строк служби за контрактом понад граничний вік перебування на службі цивільного захисту строком на 2 роки, з 16.11.2023 року до 15.11.2025 року.

Як зазначалося вище, між позивачкою та ТВО начальника Головного управління 06.10.2023 укладено крайній контракт № 392/23 строком на 2 роки – понад граничний вік.

Укладаючи контракт № 392/23 понад граничний вік, сторони погодили істотні умови контракту, зокрема: абзац 2 пункт 5 «Цей Контракт може бути припинено (розірвано) достроково з ініціативи ДСНС, а особа рядового і начальницького складу, яка проходить службу цивільного захисту за контрактом, звільняється із служби: за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на службі».

Позивачка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому ІНФОРМАЦІЯ_2 досягнула віку 55 років, що є граничним віком перебування на службі.

Відповідно до підпункту 2 пункту 176 Положення № 593 контракт припиняється (розривається), а особи рядового і начальницького складу звільняються із служби цивільного захисту за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на службі, про що особи рядового і начальницького складу попереджаються за два тижні.

Пунктом 182 Положення КМУ № 593 встановлено, що контракт про проходження служби цивільного захисту може бути розірвано достроково з ініціативи ДСНС, яку представляє керівництво органу чи підрозділу цивільного захисту, і особу рядового чи начальницького складу може бути звільнено із служби цивільного захисту у випадках, передбачених підпунктами 2-4, 6-9, 11-16 пункту 176 і абзацом першим пункту 178 цього Положення.

Особам рядового і начальницького складу, залишеним на службі понад граничний вік перебування на службі цивільного захисту, може бути припинено (розірвано) контракт про проходження служби до закінчення строку, на який вони були залишені на службі з подальшим звільненням із служби цивільного захисту згідно з підпунктом 2 пункту 176 цього Положення.

Таким чином, Головне управління листом від 23.12.2024 № 65010-12015/65141 “попередження про наступне звільнення” попередило позивачку про припинення (розривання) контракту про проходження служби цивільного захисту та звільнення його зі служби цивільного захисту відповідно до підпункту 2 (за віком) пункту 176, пункту 182 Положення КМУ № 593.

Як вбачається із змісту попередження, позивачка ознайомилася з ним 23.12.2024 під розпис, тобто позивачці було відомо ще у грудні 2024 про попередження про звільнення та з яких підстав.

Пунктом 175 Положення КМУ № 593 визначено, що перед звільненням особи рядового і начальницького складу із служби цивільного захисту (крім осіб, строк дії контракту яких припинено відповідно до абзацу п`ятого пункту 56 цього Положення, а також осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, призначення (звільнення) яких здійснюється Кабінетом Міністрів України) безпосередні або прямі керівники (начальники) проводять з нею індивідуальну бесіду. У ході бесіди роз`яснюється порядок звільнення, уточнюються підстави та строк звільнення, соціальний і правовий захист особи, можливість укладення контракту про перебування в резерві служби цивільного захисту. При цьому враховуються прохання особи, даються необхідні пояснення з питань, пов`язаних із звільненням, та в разі потреби видається направлення до лікарсько-експертної комісії для обстеження.

Так, на виконання зазначеної норми, Головним управлінням з позивачкою було проведено бесіду, роз`яснено порядок звільнення, уточнюються підстави та строк звільнення, соціальний і правовий захист особи. У ході бесіди позивачка наполягала на отримання невикористаних відпусток за відпрацьовані періоди служби та не погодилася із звільненням.

У подальшому у зв`язку із тривалою відсутністю позивачки на службі, перебуванням Позивачки у відпустці, на лікарняних, позивачку звільнили зі служби 02.06.2025, виключили з кадрів 12.06.2025.

З моменту отримання нею попередження, проведення бесіди 23.12.2024 про наступне звільнення пройшло 6 місяців, отже, позивачка була проінформована про наступне звільнення зі служби цивільного захисту вчасно та відповідно до Положення КМУ № 593.

Відповідно до пункту 185 Положення КМУ № 593 звільнення осіб рядового і начальницького складу із служби цивільного захисту здійснюється їх начальниками (керівниками), яким таке право надано відповідно до номенклатури посад, а осіб начальницького складу, які мають спеціальні звання від полковника служби цивільного захисту та вище, - виключно Головою ДСНС.

Виходячи з цього, Головним управлінням до ДСНС встановленим порядком було направлено документи щодо звільнення ОСОБА_2 (супровідний лист, попередження про наступне звільнення, аркуш бесіди, подання про звільнення за підписом начальника Головного управління ДСНС України у Харківській області, біографічна довідка, копія контракту про проходження служби цивільного захисту), які були реалізовані Департаментом персоналу. Підстав для не реалізації не було, документи не відкликалися Головним управлінням.

У зв`язку із чим, 02.06.2025 наказом ДСНС № 468 ОСОБА_1 було звільнено зі служби, з яким позивач ознайомилась 03.06.2025, що підтверджується проставленням її особистого підпису самому наказі.

На дату прийняття наказу ДСНС № 468 (02.06.2025) про звільнення позивачки зі служби, остання 16.11.2023 досягла граничного віку (55 років) перебування на службі цивільного захисту. Укладаючи контракт 06.10.2023, була обізнана з його змістом та з відповідними ризиками бути звільненою зі служби після досягнення відповідного віку. Крім цього форма контракту є типова, затверджена Положенням КМУ № 593, опублікована та доведена до відома населення, у тому числі позивачки.

Настання вказаної обставини слугувало підставою для прийняття ДСНС рішення про звільнення позивачки зі служби відповідно до приписів пункту 2 частини другої статті 106 Кодексу ЦЗ України, підпункту 2 пункту 176, пункту 182 Положення КМУ №593.

Крім того, як було зазначено вище позивачка була повідомлена про звільнення за чотири місяці до настання відповідної події.

Отже, з наведеного вбачається, що підстава звільнення прямо передбачена чинним законодавством та умовами контракту, з якою особа добровільно погоджується, підписуючи його, а ДСНС зі свого боку, суворо дотримується процедури звільнення відповідно до Положення.

За інформацією Головного управління, після ознайомлення ОСОБА_1 з попередженням про наступне звільнення, з 02.06.2025 вона перебувала на робочому місці та виконувала свої безпосередні функції без жодних зауважень, а після надходження наказу ДСНС № 468 здала посаду без письмових або усних заяв та скарг і не зверталась до будь-яких інших уповноважених органів щодо наявності обставин, зазначених у її позовній заяві.

Аналогічної правової позиції дійшов Верховний Суд як Касаційний адміністративний у постанові від 14 листопада 2024 року у справі № №640/34930/21 адміністративне провадження № К/990/6581/23, де позивачем була колишня особа начальницького складу служби цивільного захисту, відповідач ДСНС, джерела права норми Кодексу ЦЗ та Положення КМУ № 593 щодо звільнення у зв`язку із досягненням граничного віку.

Отже, наказ ДСНС № 312 прийнято з дотриманням вимог і у спосіб з встановленої законом процедури, звільнення позивачки відбулося з урахування положень пунктів 17, 175, підпункту 2 пункту 176 Положення КМУ № 593, зворотнього позивачкою не доказано, а відтак підстав для його визнання протиправним та скасування судом не має.

Міністерством юстиції України підготовлено висновок антикорупційної експертизи постанови Кабінету Міністрів України від 11 липня 2013 р. № 593 «Про затвердження Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» стосовно звільнення осіб рядового і начальницького складу за пунктом 182 Положення (додається), згідно із яким абзац другий пункту 182 Положення КМУ № 593 не містить корупціогенні фактори, а містить дискреційні повноваження посадової особи відповідного органу виконавчої влади, у даному випадку - ДСНС.

Як зазначено вище, абзацом другим пункту 182 Положення КМУ № 593 встановлено, що особам рядового і начальницького складу, залишеним на службі понад граничний вік перебування на службі цивільного захисту, може бути припинено (розірвано) контракт про проходження служби до закінчення строку, на який вони були залишені на службі з подальшим звільненням із служби цивільного захисту згідно з підпунктом 2 пункту 176 цього Положення КМУ № 593.

Статтею 105 Кодексу ЦЗ та пунктом 16 Положення КМУ № 593 встановлено граничний вік перебування на службі цивільного захисту.

Таким чином, відповідно до пункту 2 частини першої статті 106 Кодексу цивільного захисту України контракт припиняється (розривається), а особи рядового і начальницького складу звільняються із служби цивільного захисту у разі досягнення граничного віку перебування на службі.

При цьому слід зазначити що контракт про проходження служби цивільного захисту може бути припинено (розірвано) достроково у разі досягнення особою граничного віку перебування на службі як з ініціативи особи рядового і начальницького складу, так і з ініціативи ДСНС, про що особа, добровільно підписуючи його, безумовно обізнана та погоджується з визначеними умовами.

Відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Із наведеного вбачається, що досягнення особою граничного віку перебування на службі є законною та прямою підставою для звільнення особи рядового та начальницького складу, відтак продовження служби після досягнення цього віку є виключенням із загального правила, що допускається лише в окремих випадках, оскільки граничний вік є важливою правовою межею, встановленою Кодексом ЦЗ, та визначає здатність особи ефективно виконувати завдання у сфері цивільного захисту.

Зокрема, слід зазначити, що відповідно до підпункту 17 пункту 11 Положення про ДСНС Голова утворює, ліквідує, реорганізовує підприємства, установи, організації, затверджує положення про них (їх статути), в установленому порядку призначає на посаду та звільняє з посади їх керівників, здійснює в межах повноважень, передбачених законом, інші функції з управління об`єктами державної власності, що належать до сфери управління ДСНС.

Отже, рішення стосовно прийняття або звільнення керівників підприємств, установ, організацій віднесено до дискреційних повноважень Голови ДСНС.

Таким чином, продовження перебування на службі цивільного захисту є виключенням, яке віднесено до дискреційних повноважень Голови.

Відповідно до пункту 45 Положення КМУ №593 контракт про проходження служби цивільного захисту – це письмова угода, що укладається на добровільній основі між громадянином та державою, від імені якої виступає ДСНС, для встановлення правових відносин між сторонами під час проходження такої служби.

Умови контракту, зокрема ті, що стосуються його припинення, набувають зобов`язальної сили для обох сторін з моменту його підписання. Таким чином, особа, яка досягла граничного віку перебування на службі, укладаючи контракт на продовження служби, свідомо погоджується з умовами, визначеними в ньому, зокрема щодо можливості дострокового його припинення у порядку, встановленому Положенням, що виключає порушення принципу верховенства права.

Зі свого боку, ДСНС реалізує свої дискреційні повноваження в межах чинного законодавства, зокрема Положення про ДСНС, Кодексу ЦЗ та Положення КМУ № 593, не виходячи за рамки принципів правової визначеності, передбачуваності та належного врядування. Відповідно до змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року (далі «Рекомендація R (80)2»), під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Таким чином, дискреція, надана ДСНС, не є безмежною, а підлягає оцінці на відповідність принципу легітимної мети, доцільності та пропорційності, як цього вимагають, зокрема, Рекомендація R (80)2, а також практики Європейського суду з прав людини. Прийняття рішення про дострокове припинення контракту має базуватись на врахуванні конкретних обставин, 4 таких як службова потреба, рівень фізичної та професійної придатності, кадрове планування в умовах особливого періоду, безперервність виконання завдань цивільного захисту тощо. Підвищення вимог до якості кадрів не може бути автоматично розцінене як ознака свавілля або зловживання. Рішення приймаються відповідно до актуальних завдань і оперативної обстановки, що прямо випливає з публічного характеру служби цивільного захисту.

Залишення осіб на службі цивільного захисту понад граничний вік є винятковою мірою, зумовленою службовою необхідністю зокрема у зв`язку з відсутністю рівноцінної заміни, потребою передачі досвіду, виконанням специфічних завдань, з чим особа безумовно ознайомлюється під час підписання контракту та погоджується із визначеними умовами на необхідний для його учасників строк.

Таким чином, особа, яка продовжує службу за межами граничного віку, перебуває у винятковому правовому статусі, де служба може бути припинена достроково.

З 10.05.2023 (з моменту внесення змін до цього пункту) в органах і підрозділах цивільного захисту було залишено на службі понад граничний вік перебування на службі цивільного захисту 1295 осіб рядового і начальницького складу, із них з 93 припинено (розірвано) контракт про проходження служби до закінчення строку, на який вони були залишені на службі з подальшим звільненням із служби цивільного захисту, у тому числі 52? згідно з підпунктом 2 пункту 176 Положення.

Підсумовуючи викладене, вимоги Положення КМУ № 593, в тому числі й передбачені підпунктом 2 пункту 176 Положення КМУ № 593, не порушують прав, свобод та законних інтересів громадян, у тому числі позивачки та надають належний та необхідний обсяг повноважень органам та підрозділам ДСНС, а також їх керівникам в питанні управління персоналом.

З огляду на таке, підстав для визнання незаконним та скасування наказу ДСНС № 468 відсутні, а доводи позивача щодо його незаконності не обґрунтовані та спростовуються вищезазначеним, а відтак така вимога позивача не підлягає задоволенню.

Щодо визнання протиправним та скасування наказу Головного управління № 369-НК/65 слід зазначити наступне.

ДСНС у відзиві зазначає, що наказ Головного управління № 369-НК/65 є похідним наказом від наказу ДСНС № 468, а відтак виданий Головним управлінням у межах та у спосіб.

Наказ № 369-НК/65 було доведено до відома позивачки 12.06.2025 під особистий підпис на наказі.

Як зазначалося вище, за пунктом 12 Положення КМУ № 593 особа виключається з кадрів ДСНС, день виключення з кадрів є останнім днем проходження служби цивільного захисту, у даних спірних правовідносинах наказ Головного управління № 369-НК/65.

Пунктом 185 Положення КМУ № 593 визначено, що звільнення осіб рядового і начальницького складу із служби цивільного захисту здійснюється їх начальниками (керівниками), яким таке право надано відповідно до номенклатури посад, а осіб начальницького складу, які мають спеціальні звання від полковника служби цивільного захисту та вище, - виключно Головою ДСНС.

Позивачка проходила службу цивільного захисту у спеціальному званні полковника, до 12.06.2025 на посаді та в штаті Головного управління (юридична особа 38631015).

Оскільки, відповідно до абзацу шостого пункту 15 Положення КМУ № 593, наказу ДСНС від 19.10.2022 № 583 «Про деякі питання у сфері роботи з персоналом» (Номенклатура посад) ОСОБА_1 належала до старшого начальницького складу, тому вона відповідно звільнялася зі служби цивільного захисту наказом Голови ДСНС. А тоді вже виключалася із кадрів ДСНС Головним управлінням при остаточному звільненні зі служби - наказом Головного управління, у штаті якого вона перебувала на момент звільнення з такої служби.

Пунктами 4, 9 розділу I Інструкції МВС № 623 встановлено, що грошове забезпечення виплачується особам рядового і начальницького складу, які займають посади осіб рядового і начальницького складу, передбачені штатами в апараті Державної служби України з надзвичайних ситуацій, її територіальних органах та підрозділах Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, навчальних закладах цивільного захисту, наукових установах та інших підрозділах, в яких особи рядового і начальницького складу проходять службу цивільного захисту. Грошове забезпечення виплачується особам рядового і начальницького складу за місцем їх постійної служби.

Також, слід зазначити, що згідно з абзацом третім пункту 56 Положення КМУ № 593 56 днем припинення строку дії контракту вважається день, зазначений у наказі по особовому складу про звільнення із служби цивільного захисту (але не раніше дня виключення особи рядового і начальницького складу з кадрів ДСНС) - у разі дострокового розірвання контракту.

Накази про звільнення (у даному випадку наказ ДСНС № 468) та накази про виключення з кадрів (у даному випадку наказ НМЦ № 369-НК/65) це за своєю природою є окремими наказами, бо в наказі про звільнення зазначається підстава для звільнення.

Накази ДСНС (з особового складу служби цивільного захисту) по суті є вказівкою підпорядкованому органу чи підрозділу (у даному випадку Головному управлінню) для вжиття відповідних заходів (ознайомлення/попередження/виключення з кадрів тощо) у порядку та у спосіб, передбаченим Положенням КМУ № 593 та інших власних актів ДСНС з кадрових питань.

А в наказі про виключення з кадрів іде розрахунок грошового забезпечення, зняття особи з усіх видів забезпечення, нарахування та виплата одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за відпустки тощо. На підставі наказу про виключення особи з кадрів орган чи підрозділ, у якому особа служила на штатній посаді, видає трудову книжку (за наявності та потреби), документів для пенсійного забезпечення, направлення в військкомати, видає грошовий атестат особі при звільненні відповідно до розділу XXХІ Інструкції № 623.

Наказ Головного управління № 369-НК/65 є більше для кадрової та фінансової служби Головного управління для вжиття відповідних заходів.

Отже, наказом ДСНС № 789 позивача звільнено зі служби цивільного захисту.

Звільнення зі служби цивільного захисту не передбачає подальшого проходження особою такої служби, а звільнена особа виключається з кадрів ДСНС, день виключення з кадрів є останнім днем проходження служби цивільного захисту (пункт 12 Положення № 593), у даних спірних правовідносинах – наказ Головного управління № 369-НК/65.

Про зазначений порядок та повноваження щодо звільнення осіб начальницького складу служби цивільного захисту позивачці відомо, вона зобов`язана знати про порядок, умови проходження громадянами України служби цивільного захисту, про що сама не заперечує у своїй позовній заяві, оскільки останні 30 років перебувала на керівних посадах (здебільшого підрозділи кадрової служби) і неодноразово готувала чи візувала накази як про звільнення зі служби так і виключення з кадрів Головного управління.

Отже, Головним управлінням прийнято наказ № 369-НК/65 з дотримання, в межах і у спосіб, визначений законодавством, вимог встановленої законом процедури, зазначений наказ є похідним рішенням Головного управління від наказу ДСНС № 468, а відтак підстав для визнання незаконним та скасування наказу Головного управління № 369-НК/65 немає, оскільки позивачкою його протиправність не доведено.

Щодо вимоги позивача про поновлення її на службі, поновлення у спеціальному званні «полковник служби цивільного захисту», поновлення на посаді начальника управління персоналу Головного управління суд зазначає, що позовна вимога позивача у цій частині є необґрунтованою, оскільки вона є похідною від вимог про визнання протиправними та скасування наказу ДСНС № 468 та наказу Головного управління № 369-НК/65.

Відповідач зазначає, що вказані накази видані ДСНС та Головним управлінням у межах та у спосіб, визначений законодавством, зокрема: відповідно до вимог пунктів 12, 74, підпункту 2 пункту 176, пункту 182 Положення КМУ № 593; з дотримання відповідної процедури її звільнення зі служби, виключення з кадрів ДСНС.

Отже, позивача звільнено зі служби правомірно, порушень законодавства, прав та свобод Позивача ні ДСНС, ні Головне управління не порушено, а відтак ця вимога також не підлягає задоволенню.

Відповідачем також зазначено, що звільнення позивачки зі служби на підставі наказу ДСНС № 468 та наказу Головного управління № 369-НК/65 не позбавили її спеціального звання «полковник служби цивільного захисту».

Оскільки спеціальні звання зберігаються за особами начальницького складу служби цивільного захисту, у тому числі позивачка, після звільнення зі служби чи то за віком, чи то вихід на пенсію чи у відставку тощо, можуть бути позбавлені лише за вироком суду, дисциплінарного порушення, позбавлення громадянства України.

Стосовно аргументів позивачки щодо тиску керівництва ДСНС та Головного управління у зв`язку із оскарженням у судовому порядку нею наказу ДСНС «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» слід зазначити наступне.

Позивачка у даному позові зазначає, що «…звернулася за захистом своїх прав та ділової репутації у зв`язку із оскарженням накладеного на неї незаконно дисциплінарного стягнення у вигляді "Догани" у 2024 році до Харківського окружного адміністративного суду ( справа №520/32030/24, суддя Бадюков), від керівництва Відповідача 1 до Відповідача 2 почали надходити неправомірні накази про жорстке та дієве здійснення якнайшвидшого звільнення Позивача, без пояснення підстав таких дій. Зокрема, до матеріалів справи надаються наявні у Позивача письмові докази, що оформлення її документів здійснювалось під тиском, та вона заявляла свою думку та зв`язок між вищевказаними подіями…».

Суд зауважує, що предмет спору та обставини, підстави, нормативне обґрунтування у справі № 520/32030/24 не мають відношення до предмету спору, підстав та обставин справи № 520/17372/25.

Наказ про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 не був підставою для видачі наказу ДСНС № 468 та наказу Головного управління № 369-НК/65, ДСНС не володіє інформацією щодо здійснення морального тиску на ОСОБА_1 з боку керівництва ДСНС при звільненні зі служби та інших дій, які б могли підірвати її морально-психологічний стан та завдали істотної шкоди її здоров`ю, зворотнього позивачка у своєму позову не довела та доказів не надала.

За інформацією Головного управління з боку керівництва ДСНС та керівництва Головного управління не вчинялися психологічного тиску на ОСОБА_1 , враховуючи обставини, що передували звільненню: попередження про наступне звільнення було підписано нею 23.12.2024 без зауважень або будь-яких подальших дій щодо відкликання підпису, оскарження правомірності дій під час підписання, письмових або усних звернень щодо вчинення тиску з боку керівництва від позивачки не надходило.

Як вбачається із змісту позовних вимог та додатків до неї зворотнього позивачкою не доведено, не надано підтверджувальних доказів психологічного тиску на неї.

Щодо вимоги позивачки про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з дати поновлення на посаді суд зазначає наступне.

Зазначена вимога позивачки є не обґрунтованою, оскільки вона оскаржує накази про звільнення зі служби та виключення з кадрів, рішення щодо звільнення з посади начальника управління персоналу Головного управління вона не оскаржує.

Отже, позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо безпідставності застосування до спірних правовідносин норм 116 та 117, 237-1 КЗпП України та свої висновки підводить до того, що звільненні зі служби Головним управлінням повністю не здійснено розрахунки, а саме не виплачено їй одноразову грошову допомогу для вирішення соціально-побутових питань слід зазначити наступне.

Відповідач у відзиві зазначає, що є безпідставним та необґрунтованим посилання позивачки на зазначені норми КЗпП України, а у разі застосування судом цих норм, це призведе до порушення норм матеріального, з огляду на таке.

По-перше, за інформацією Головного управління, ОСОБА_1 були проведені усі належні при звільненні виплати, включаючи компенсацію за невикористану відпустку та одноразову грошову допомогу при звільненні, що підтверджується доданими до відзиву відомостями).

Відповідно до абзацу другого пункту 13 розділу І Інструкції МВС № 623 від ОСОБА_1 на адресу Головного управління не надходило жодних звернень та скарг стосовно можливих порушень його прав під час нарахування їй грошового забезпечення та інших одноразових виплат, які вона отримала при звільненні, у позовній заяві теж не ставить під сумнів неправильність нарахування та виплату грошового забезпечення.

По-друге, як вже вище зазначалося відповідно до частини другої статті 125 глави 28 (Грошове та пенсійне забезпечення, оплата праці) розділу X Кодексу ЦЗ постанова КМУ № 704 та Інструкція МВС № 623 визначають порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, а також порядок виплати допомоги на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні тощо.

Частиною першою статті 51 Бюджетного кодексу України встановлено, що керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах.

Підпункту 3 пункту 5 постанови КМУ № 704 встановлено, що надати право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання: надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту виплачуються грошове забезпечення та одноразова грошова допомога при звільненні зі служби цивільного захисту, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, допомога для оздоровлення відповідно до розділів XХVІІ, XХVІІІ, XХІХ, XХХ Інструкції МВС № 623.

Крім того, пунктом 1 розділу XХІХ Інструкції МВС № 623 визначена, що особам рядового і начальницького складу за рішенням керівника (начальника) органу управління (підрозділу) в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі органу управління (підрозділу), один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 2 розділу XХІХ Інструкції МВС № 623 підставами для виплати особам рядового і начальницького складу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань є їх рапорт про надання зазначеної матеріальної допомоги та відповідний наказ керівника органу управління (підрозділу) на здійснення виплати зазначеної матеріальної допомоги.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що саме подання рапорту особою рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань не стає автоматично для керівника обов`язком для здійснення призначення та виплати такої допомоги, оскільки для прийняття такого рішення та видачі наказу є обов`язковою умовою це наявністю бюджетних коштів на такі цілі відповідно до статті 95 Конституції України, статті 51 Бюджетного Кодексу, статті 125 Кодексу ЦЗ.

За інформацією Головного управління рапорт ОСОБА_1 про надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових потреб, поданий 12.05.2025, залишений без задоволення у зв`язку з відсутністю бюджетних коштів, що передбачено вимогами частиною 1 статті 51 Бюджетного кодексу України, підпункту 3 пункту 5 постанови КМУ № 704, пунктом 1 розділу XХІХ Інструкції МВС № 623.

По-третє, як вбачається із вищезазначених норм права, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, грошовим забезпеченням, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці».

У спірних правовідносинах, які виникли між ДСНС та позивачкою, позивачка фактично ототожнює “матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань”, яка передбачена спеціальним законодавствам та “середній заробіток”.

Позивачка вважає, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань” є її винагородою за працю, середнім заробітком, оскільки за своєю правовою природою вона є одноразовою грошовою допомогою, яка виплачується один раз за наявності бюджетних коштів згідно з кошторисом, не відноситься до надбавок, доплат та не входить до складу грошового забезпечення відповідно до постанови КМУ № 704, Інструкції МВС № 623.

Така виплата як «допомога», має тимчасовий, несистемний характер, вона не включена до переліку щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, не може бути складовою грошового забезпечення. На її розмір впливає особиста поведінка особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, яка її отримує, виплата такої допомоги дозволена за наявності наказу (установи, організації), їх розміри не є фіксованими, виплата здійснюється у межах видатків на грошове забезпечення на відповідний рік.

Аналогічної правової позиції дотримався суд у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 522/2738/17 (провадження № 11-806апп18), предметом розгляду якої, зокрема, був і предмет зазначених спірних правовідносин, які виникли між позивачкою та ДСНС.

Також слід звернути увагу суду на те, що позивачка не ставить такої позовної вимоги як визнання протиправних дій Головного управління щодо не виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

З огляду на зазначене, посилання позивачки на статтю 116, 117 КЗпП України є необґрунтованим та безпідставним.

Так, позиція позивачки щодо порушення ДСНС та Головним управлінням пункту 11 глави 10 розділу 2 Правил ведення діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 № 1000/5 в частині того, що у розпорядчому документі з кадрових питань обов`язково ознайомлюють осіб на першому екземплярі документа чи на спеціальному бланку…. Також позивачка зазначає, що відповідно до наказу Держкомтату від 05.12.2008 № 489 повинна бути позначка з наказом ознайомлена, підпис, працівника, дата.

Відповідач не погоджується із такою позицією, оскільки ДСНС не було порушено пункт 11 глави 10 розділу II Правил № 1000/5, оскільки як вбачається із змісту наказів ДСНС №468 та Головного управління № 369-НК/65 позивачку ознайомлено, що підтверджено наявністю особистого її підпису та дати.

Як зазначалося раніше, накази ДСНС (з особового складу служби цивільного захисту) по суті є вказівкою підпорядкованому органу чи підрозділу (у даному випадку Головному управлінню) для вжиття відповідних заходів (ознайомлення/попередження/виключення з кадрів/доведення тощо) у порядку та у спосіб, передбаченим Положенням КМУ № 593 та інших внутрішньо-розпорядчих актів ДСНС з кадрових питань.

Позивачка проходила службу в Головному управлінні, на штатній посаді Головного управління, а тому безпосереднім її керівником є начальник Головного управління, якому і доручено вжити заходів спрямованих на ознайомлення та доведення до відома позивачці.

Разом з цим, слід звернути увагу суду на те, що в системі ДСНС організоване діловодство через електронну систему документообігу «Аскод» з урахуванням вимог Типової інструкції з документування управлінської інформації в електронній формі та організації роботи з електронними документами в діловодстві, електронного міжвідомчого обміну, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 р. № 55 та наказу ДСНС від 01.01.2021 № 1 "Про затвердження інструкцій та типових інструкцій з діловодства» (зі змінами).

При оформленні наказу ДСНС № 468 та наказу Головного управління порушень вищезазначених норм не допущено, а відтак вищезазначена позиція позивачки є не обґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

У зв`язку з вищевикладеним позовні вимоги щодо вимоги стягнення з ДСНС та Головного управління на користь неї завдану моральну шкоду у розмірі 50 000 грн солідарно теж не знаходять свого підтвердження та не підлягають задоволенню.

З огляду на вищевикладене, вимоги позивача щодо визнання протиправними та скасування наказу ДСНС № 468, наказу Головного управління № 369-НК/65, поновлення на службі цивільного захисту, поновлення на посаді першого заступника начальника Головного управління та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди тощо є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Отже, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної служби України з надзвичайних ситуацій, (вул. Гончара Олеся, буд. 55-А, м. Київ, 01601, ЄДРПОУ 38516849), Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (вул. Шевченка, буд. 8, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61013, ЄДРПОУ 38631015) про визнання протиправним та скасування наказу, поновити на службі - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М.Панов