Рішення від 01 червня 2026 р. у справі №520/30471/23 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року, м. Харків справа № 520/30471/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ширант А.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МІГ - 2007" (вул. Біологічна, буд. 10, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61030, код ЄДРПОУ 35462728) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення № 0/15552/0416 від 08.06.2023 року Головного управління Державної податкової служби у Харківській області про накладення штрафу у розмірі 216 139, 95 грн. (двісті шістнадцять тисяч сто тридцять дев`ять гривень дев`яносто п`ять копійок).

Позиція позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що контролюючий орган безпідставно застосував до нього штрафні санкції за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних, оскільки не врахував неможливість виконання в період з 24.02.2022 до 26.10.2022 податкових обов`язків з огляду на форс-мажорні обставини, спричинені введенням воєнного стану на території України (окупація території, на якій знаходилась первинна документація позивача), наявність яких підтверджена сертифікатом Харківської торгово-промислової палати.

Позиція відповідача

Відповідач наполягає, що після набрання чинності 06.09.2022 наказу Міністерства Фінансів України №225 від 29.07.2022, яким затверджено Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, позивач мав довести можливість/неможливість виконання ним обов`язку щодо своєчасної реєстрації податкової накладної, однак неможливість виконання такого обов`язку останнім не доведено шляхом подання до контролюючого органу відповідного повідомлення. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач вказує, що форс мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

На переконання відповідача, позивач не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час дії воєнного стану.

Рух справи

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02.11.2023 (головуюча суддя Білова О.В.), прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі за позовом ТОВ "МІГ - 2007" до ГУ ДПС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2024 (головуюча суддя Білова О.В.), адміністративний позов ТОВ "МІГ - 2007" про скасування податкового повідомлення-рішення – задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення №0/15552/0416 від 08.06.2023 Головного управління Державної податкової служби у Харківській області в частині визначеного ним штрафу на суму 215568,17 грн.

В задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області №0/15552/0416 від 08.06.2023 в частині визначеного ним штрафу на суму 571,78 грн - відмовлено.

Стягнуто з ГУ ДПС у Харківській області на користь ТОВ "МІГ - 2007" за рахунок бюджетних асигнувань суму сплаченого судового збору в розмірі 3209,67 грн.

Стягнути з ГУ ДПС у Харківській області на користь ТОВ "МІГ - 2007" за рахунок бюджетних асигнувань суму витрат на правничу допомогу в розмірі 6930,00 грн.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, в частині задоволених позовних вимог, оскаржив його до суду апеляційної інстанції.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2024 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишено без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2024 по справі №520/30471/23 в частині задоволення позову залишено без змін.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою апеляційного суду, оскаржив їх до суду касаційної інстанції.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду постановою від 28.04.2025 касаційну скаргу ГУ ДПС у Харківській області задоволено частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2024 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2024 скасовано в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.06.2023 №0/15552/0416 щодо застосування штрафу в розмірі 211 196,63 грн, а справу №520/30471/23 в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В решті рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2024 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2024 у справі №520/30471/23 залишено без змін.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.05.2025, справа №520/30471/23 передана на розгляд судді Ширант А.А.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2025 (головуюча суддя Ширант А.А.), прийнято до провадження справу.

Призначено підготовче засідання на 26.06.2025 о 15 год 00 хв в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду за адресою: м. Харків, майдан Свободи, 6, зал №21.

17.03.2026 та 18.03.2026 сторонами по справі подано клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

У ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на вищезазначені приписи КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Обставини, встановлені судом та зміст правовідносин

Судом встановлено, що позивач є юридичною особою, зареєстрований у встановленому законодавством порядку, зареєстрований платником податку на додану вартість 01.10.2014, дата початку дії свідоцтва 13.09.2021, свідоцтво №200575936.

Основним видом господарської діяльності позивача є діяльність за КВЕД 35.30: постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря. Позивач має ліценцію на право провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії, що підтверджується розпорядженням Харківської обласної державної адміністрації «Про видачу ліцензії» № 595 від 03.12.2021 (т. 1 а.с. 24-25).

Виробничі потужності і основні засоби, які Позивач використовує у господарській діяльності, розташовані за адресою: 64200, Харківська обл., Балаклійський р- н., м. Балаклія, вул. Партизанська, буд. 25, що підтверджується повідомленням про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою 20-ОПП (т. 1 а.с. 32-24).

Правовстановлюючі документи, первинна та інша документація Позивача, зберігаються за місцем розташування модульної котельної, яка належить ТОВ «МІГ - 2007», за адресою: 64200, Харківська обл., Балаклійський р-н., м. Балаклія, вул. Партизанська, буд. 25, що підтверджується наказами № 4 від 04.01.2021, № 86 від 06.09.2021 (т. 1 а.с. 45, 47).

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року № 309 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за № 1668/39004: з 02.03.2022 року до 11.09.2022 року м. Балаклія Балаклійської міської територіальної громади перебувало в окупації, а з 11.09.2022 по теперішній час відноситься до території можливих бойових дій.

Під час тимчасової окупації російською федерацією м. Балаклія частина майна, яким позивач володіє або користується, знищено, пошкоджено або вкрадено, що підтверджується Актом № 13 - К комісійного обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії російської федерації від 14.11.2022 та Витягом з єдиного реєстру досудових розслідувань від 02.08.2023 (т. 1 а.с. 55-59).

Сертифікатом про засвідчення форс-мажорних обставин Торгово-промислової палати Харківської області № 6300-23-4298 від 24.10.2023 засвідчені форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану, тимчасова окупація м. Балаклія Ізюмського району Харківської області, воєнні (бойові) дії на території м. Балаклія Ізюмського району Харківської області, щодо обов`язку (зобов`язання) перед ГУ ДПС у Харківській області зареєструвати податкові накладні №1 від 16.02.2022, №1 від 16.03.2022, №2 від 25.03.2022 з дотриманням граничних строків, встановлених п. 201.10 ст. 201 ПК України, з урахуванням п. 69.1 ст. 69 підр. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПК України, у термін до 15.07.2022, з дати введення в Україні воєнного стану - 24.02.2022 року та до 26.10.2022 року (період дії форс-мажорних обставин) (т. 1 а.с. 18-21).

Позивач склав та зареєстрував податкові накладні:

- № 1 від 16.02.2022 - дата реєстрації: 09.11.2022;

- № 1 від 16.03.2022 - дата реєстрації: 26.10.2022;

- № 2 від 25.03.2022 - дата реєстрації 10.11.2022 (т. 1 а.с. 12).

Відповідач провів камеральну перевірку з питання своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних по підприємству ТОВ «МІГ-2007», за наслідками якої складено Акт від 02.05.2023 № 11938/20-40-04-16- 03/35462728.

За висновками Акту перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем граничних термінів реєстрації розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), а саме, по наступних податкових накладних / розрахунках коригування:

- №1 від 06.07.2018, дата та час реєстрації - 10.08.2018 10:22, граничний термін реєстрації - 31.07.2018, кількість днів затримки 10, сума ПДВ – 2 858,88 грн.;

- №1 від 10.10.2019, дата та час реєстрації - 07.11.2019 4:03, граничний термін реєстрації - 31.10.2019, кількість днів затримки 7, сума ПДВ – 2 858,88 грн.;

- №1 від 16.03.2022, дата та час реєстрації - 26.10.2022 11:00, граничний термін реєстрації - 15.07.2022, кількість днів затримки - 103, сума ПДВ – 10 926,85 грн.;

- №1 від 16.02.2022, дата та час реєстрації - 09.11.2022 12:48, граничний термін реєстрації - 15.07.2022, кількість днів затримки 117, сума ПДВ – 229 966,57 грн.;

- №2 від 25.03.2022, дата та час реєстрації - 10.11.2022 2:33, граничний термін реєстрації - 15.07.2022, кількість днів затримки 118, сума ПДВ – 298 027 грн.

Позивач до відповідача надав заперечення від 24 травня 2023 р. №б/н (вх. ГУ ДПС від 29.05.2023 № 38893/6) на акт камеральної перевірки від 02.05.2023 №11938/20-40-04-16-03/35462728, щодо незгоди з висновками акту про порушення підприємством ТОВ «МІГ-2007», норм 120-1. 1 статті 120-1 гл.11 розділу II ПК України щодо порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних.

За результатами розгляду заперечень позивача відповідачем складено та затверджено Висновок про результати розгляду заперечення від 24 травня 2023 року №б/н (вх. ГУ в Харківській області від 29.05.2023 № 38893/6) на Акт камеральної перевірки від 02.05.2023 № 11938/20-40-04-16-03/35462728, згідно з яким висновки акту залишені без змін. У Висновку зазначено про участь уповноважених представників позивача у розгляді заперечень та про те, що вони посилалися на розташування виробничих потужностей та основних засобів товариства у м. Балаклія Харківської області, евакуацію працівників підприємства через російське вторгнення, відсутність доступу у керівництва та головного бухгалтера до первинної та іншої документації ТОВ «МІГ 2007».

На підставі Акту перевірки від 02.05.2023 № 11938/20-40-04-16-03/35462728, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 08.06.2023 № 0/15552/0416, яким за порушення граничних строків реєстрації в ЄРПН податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, визначених статтею 201 Податкового кодексу України, та згідно з пунктом 201.20 статті 201 Податкового кодексу України за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних застосовано штраф у сумі 216 139,95 гривень

Спір щодо фактичних обставин виписки та реєстрації податкових накладних між сторонами відсутній, натомість позивач не згодний з тим, що відповідач вважає, що позивач не своєчасно виконав свій податковий обов`язок, враховуючи окупацію території на якій знаходилась робоча документація позивача, що підтверджено сертифікатом ТПП про існування форс мажорних обставин.

Позивач, не погодившись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, направив скаргу до ДПС України від 20.07.2023 б/н (вх. ДПС №24459/6 від 25.07.2023) на податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 08.06.2023 №0/15552/0416.

Рішенням ДПС України від 08.08.2023 № 21838/6/99-00-06-03-01-06 продовжено строк розгляду скарги позивача до 22.09.2023 включно.

За результатом розгляду скарги ДПС України залишило без змін ППР ГУ ДПС у Харківській області від 08.06.2023 №0/15552/0416, а скаргу - без задоволення.

Позивач не погоджується з цим податковим повідомленням-рішенням та вважає, що воно є незаконним та необґрунтованим, заснованим виключно на вибірковому тлумаченні закону на користь фіскального органу та таким, що суперечить положенням чинного законодавства України в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій, з огляду на що звернувся до суду з даним позовом.

Ключове питання справи

Враховуючи, що постановою Верховного Суду від 28.04.2025, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2024 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2024 скасовано в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.06.2023 №0/15552/0416 щодо застосування штрафу в розмірі 211 196,63 грн, а справу №520/30471/23 в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, слід зазначити таке.

Направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції Верховний Суд вказав: «Що ж стосується висновків судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для застосування до позивача штрафу за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних №1 від 16.02.2022, дата реєстрації 09.11.2022 та №2 від 25.03.2022, дата реєстрації 10.11.2022 у зв`язку з дією форс-мажорних обставин, то колегія суддів вважає їх передчасними.

Як вбачається з поданого позивачем сертифікату Харківської торгово-промислової палати № 6300-23-4298 від 24.10.2023 період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання 24.02.2022; дата закінчення 26.10.2022.

При цьому, податкові накладні №1 від 16.02.2022, №2 від 25.03.2022 зареєстровані 09.11.2022 та 10.11.2022 відповідно.

Доказів неможливості реєстрації вказаних податкових накладних у період з 26.10.2022 по 09.11.2022, 10.11.2022 матеріали справи не містять, а судами попередніх інстанцій вказаним обставинами оцінки не надано.

Натомість ці обставини мають істотне значення для правильного вирішення спору в частині наявності/відсутності підстав для застосування до Товариства штрафних санкцій за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних №1 від 16.02.2022, №2 від 25.03.2022 та визначення розміру відсоткової ставки штрафних санкцій, яка залежить від кількості днів порушення таких строків реєстрації, та входять до предмета доказування в даній справі.».

Суд враховує, що між сторонами відсутній спір про фактичні обставини справи, натомість сторони вважать, що до правовідносин має застосовуватись різні норми права, зокрема:

- позивач вважає, що він правомірно, відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, зареєстрував податкові накладні в ЄРПН - кінцевий строк реєстрації ПН в ЄРПН припадав на дію форс-мажорних обставин, внаслідок чого строк для реєстрації був зупинений, а після припинення дії форс мажорних обставин позивач зареєстрував ПН в ЄРПН до 15 календарного дня місяця, наступного за місяцем, в якому закінчилась дія форс-мажорних обставин.

- відповідач вважає, що позивач, повинен був зареєструвати ПН в ЄРПН в перший день після закінчення дії форс-мажорних обставин, чого зроблено не було. Вказує, що у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок останній був зобов`язаний підтвердити неможливість виконання платником податків обов`язків в порядку, який передбачений наказом Мінфіну № 225 від 29.07.2022 "Про затвердження Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, та переліків документів на підтвердження".

Норми права, які застосовує суд: процесуальні положення

У КАС України визначені завдання та основні засади адміністративного судочинства, зокрема вказано, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (ст. 2 КАС України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (ч. 1 ст. 5 КАС України).

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 5 КАС України).

Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (ч.4 ст. 9 КАС України).

Згідно положень ст.75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Керуючись ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Норми права, які застосовує суд, висновки суду

Враховуючи наведене, позиції сторін, висновки Верховного Суду щодо перегляду справи судом першої інстанції, суд зазначає таке.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до абз. 1 п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно абз. 4 п. 201.10 ст. 201 ПК України податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У відповідності до абз. 14 п. 201.10 ст. 201 ПК України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Таким чином, продавець товарів/послуг зобов`язаний зареєструвати в ЄРПН податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування з урахуванням граничних строків для виконання платником податків свого податкового обов`язку. У разі ж порушення строків реєстрації до платника податків застосовуються штрафні санкції.

Статтею 120-1 ПК України визначена відповідальність платників податків за порушення строків реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та допущення помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної. Тобто, законодавець передбачив для платників податків відповідальність за порушення пункту 201.10 статті 201 ПК України.

Згідно п. 120-1.1 ст. 120 ПК України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість; податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою; податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" цього пункту, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 і 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі, зокрема:

10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів.

Отже, на платника податків покладено обов`язок щодо реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних у строк встановлений податковим законодавством, а саме для податкових накладних складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені, а для податкових накладних складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Порушення вказаних строків реєстрації податкових накладних свідчить про наявність порушення, за яке передбачена відповідальність у вигляді штрафу в залежності від терміну такого порушення, що передбачено пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України.

Судом встановлено, що відповідач в результаті перевірки вказав, що позивач склав та зареєстрував податкові накладні:

- № 1 від 16.02.2022 поза межами граничного строку реєстрації в 117 днів, а саме 09.11.2022;

- № 2 від 25.03.2022 поза межами граничного строку реєстрації 118 днів, а саме 10.11.2022, що підтверджується розрахунком штрафних санкцій (т. 1 а.с. 12).

При цьому самі дати реєстрації вищенаведених податкових накладних не заперечується сторонами по справі.

Разом з тим, як вказує позивач, підприємство не виконало податковий обов`язок по реєстрації накладних навесні 2022 року з незалежних від нього обставин, з огляду на форс-мажорні обставини, викликані воєнним станом на території України, пошкодженням майна.

Суд встановив, що виробничі потужності, правовстановлюючі та первинні документи підприємства знаходиться у м. Балаклія Харківської області, яке з березня по жовтень 2022 перебувало в окупації РФ, внаслідок чого частина майна позивача була знищена або пошкоджена.

Суд приймає до уваги аргумент позивача, про те, що в період з 24.02.2022 до 26.10.2022 внаслідок форс-мажорних обставин позивач не мав можливості користуватись власним майном, що засвідчено сертифікатом ТПП Харківської області від 24.10.2023 і вказані обставини не давали змоги позивачу здійснювати в повному обсязі господарську діяльність, а також виконувати свої податкові обов`язки.

Суд також бере до уваги таке.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введений воєнний стан, який на підставі Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжувався та станом на час розгляду справи триває.

Законом України від 12.05.2022 № 2260-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану", який набрав чинності 27.05.2022, внесено зміни до підпункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, згідно з яким тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, установлено особливості для справляння податків і зборів.

Так, відповідно до підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу «Перехідні положення» ПК України (підлягає застосуванню з 27.05.2022) у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених статтями 39 і 39-2, пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

У разі відсутності можливості у платника податків щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених статтями 39 і 39-2, пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, такий платник податків звільняється від відповідальності, визначеної цим Кодексом, у межах діяльності, що провадиться через такі філії, представництва, відокремлені чи інші структурні підрозділи, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України.

Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати обов`язки, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків щодо:

- реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування, дата складання яких припадає на період з 1 лютого по 31 травня 2022 року, за умови забезпечення їх реєстрації не пізніше 15 липня 2022 року.

- реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, дата складання яких припадає на період з 1 лютого по 31 травня 2022 року, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, за умови забезпечення їх реєстрації не пізніше 20 липня 2022 року.

Згідно з підпунктом 69.1-1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України в редакції Закону № 2260-IX платники податку на додану вартість зобов`язані забезпечити у строки, встановлені підпунктом 69.1 цього пункту, реєстрацію податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, граничний термін реєстрації яких припадає на періоди, зазначені у підпункті 69.1 цього пункту, та уточнити (привести у відповідність) податковий кредит, задекларований платниками на підставі наявних у платника первинних (розрахункових) документів, з урахуванням даних податкових накладних та/або розрахунків коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Положеннями абз. 18 підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України в редакції Закону № 2260-IX визначено, що у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з цим Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 цього Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності. При цьому вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовуються.

Під час вирішення питання про притягнення позивача до відповідальності, податковий орган залишив поза увагою, що особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом згідно п.112.1 ст.112 ПК України.

Відповідно до п.112.2 ст.112 ПК України особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Приписами п.112.7 ст.112 ПК України встановлено, що у разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків.

Порядок доведення обставин, за яких особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинене податкове правопорушення, в межах судового провадження визначається процесуальним законодавством.

Усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи.

За визначенням, наведеним у пп.14.1.265 п.14.1 ст.14 ПК України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з осіб, що вчинили податкове правопорушення або порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Враховуючи, що штрафні (фінансові) санкцій (штрафи) є різновидом фінансової відповідальності, саме на відповідача покладено обов`язок доведення обставин, що платник податків мав можливість дотримання правил та норм, однак не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання.

Згідно з пп.112.8.9 п.112 ст.112 ПК України обставинами, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажору).

Для того, щоб застосувати штраф за несвоєчасну реєстрацію ПН в ЄРПН, необхідно встановити причини, що зумовили таке порушення, та перевірити, чи вчинив платник усі залежні від нього дії з метою належного виконання податкового обов`язку щодо своєчасної реєстрації ПН. Такий самий висновок згадується і в постанові ВС від 28.02.2020 у справі № 825/824/17.

Отже, причини запізнення із реєстрацією накладних мають враховуватися, безумовно, в комплексі з тим, чи вчинив платник усі залежні від нього заходи для того, щоб зареєструвати ПН вчасно.

Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), який видано Торгово-промисловою палатою України та уповноваженою нею регіональними торгово-промисловими палатами, або уповноваженою організацією (органом) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту) є підставою для подовження законодавчо встановлених термінів (строків) розрахунків на період дії форс-мажорних обставин та підставою для не нарахування пені на період дії форс-мажорних обставин.

Суд зазначає, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката.

У статті 3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП від 18.12.2014 № 44 (5), вказано, що сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - це документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Відповідно до розпорядження ТТП України № 3 від 25.02.2022 «Про процедуру засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у період дії воєнного стану на території України» установлено, що тимчасово, на період воєнного стану на території України до припинення або скасування воєнного стану на території України, уповноважені регіональні торгово-промислові палати, мають право за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб, засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції ТПП України, в тому числі передбачених п. 4.2 Регламенту засвідчення Торгово-промислового палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс мажорних обставин, який затверджено Рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 3 44 (5) (із змінами та доповненнями).

Суд звертає увагу, що надання Сертифікату Торгово-промисловою палатою України, отриманого у встановленому законодавством порядку, є обов`язковою умовою, оскільки сам лише факт існування форс-мажорних обставин, не звільняє від виконання зобов`язання автоматично.

При видачі сертифікату Торгово-промислова палата України засвідчує не тільки форс-мажорні обставини, але і їх безпосередній вплив на конкретне зобов`язання (договір), у якому заявник є стороною (причинно-наслідковий зв`язок між обставиною/подією і неможливістю виконання заявником своїх конкретних зобов`язань).

Відповідно до діючого законодавства України форс-мажор звільняє лише від відповідальності за порушення зобов`язання, що сталося внаслідок такого форс-мажору, але не звільняє від виконання відповідного зобов`язання і не є підставою для припинення зобов`язань. Проте і звільнення від відповідальності може мати місце лише у випадку, коли невиконання зобов`язання є наслідком дії форс-мажорних обставин, що має бути доведено у встановленому чинним законодавством порядку та підтверджено належними документами.

У постанові Верховного Суду у справі № 560/9742/22 від 13.07.2023 зроблено висновок, що сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), який видано Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами, або уповноваженою організацією (органом) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту) є підставою для подовження законодавчо встановлених термінів (строків) розрахунків на період дії форс-мажорних обставин та підставою для не нарахування пені на період дії форс-мажорних обставин.

Як було встановлено судом сертифікатом про засвідчення форс-мажорних обставин Торгово-промислової палати Харківської області № 6300-23-4298 від 24.10.2023 засвідчені форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану, тимчасова окупація м. Балаклія Ізюмського району Харківської області, воєнні (бойові) дії на території м.Балаклія Ізюмського району Харківської області, щодо обов`язку (зобов`язання) перед ГУ ДПС у Харківській області зареєструвати податкові накладні №1 від 16.02.2022, №1 від 16.03.2022, №2 від 25.03.2022 з дотриманням граничних строків, встановлених п. 201.10 ст.201 ПК України, з урахуванням п. 69.1 ст. 69 підр. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПК України, у термін до 15.07.2022, з дати введення в Україні воєнного стану - 24.02.2022 року та до 26.10.2022 року (період дії форс-мажорних обставин) (т. 1 а.с. 18-21).

Отже, вищенаведеним сертифікатом підтверджується наявність форс-мажорних обставин, які унеможливили своєчасне (навесні 2022 року) виконання податкового обов`язку позивачем.

Посилання відповідача на постанови Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 911/589/21, від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, від 25.11.2021 у справі № 905/55/21, в яких зроблено висновок, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування суд відхиляє, оскільки такі правові позиції були висловлені у господарських справах, в яких питання наявності форс-мажорних обставин розглядалося у контексті спору між суб`єктами господарювання щодо виконання зобов`язань.

У таких справах, дійсно, суди встановлюють наявність чи відсутність факту форс-мажору лише на підставі всієї доказової бази, детально аналізуючи кожну ситуацію окремо та поведінку сторін, а сертифікат Торгово-промислової палати не має наперед встановленої сили, а може лише виступати одним з доказів в суді.

Проте ці висновки не є релевантними у спірних правовідносинах, оскільки положення Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" не визначають жодним чином повноважень контролюючого органу на власний розсуд надавати оцінку висновку торгово-промислової палати щодо наявності форс-мажорних обставин, як і не покладає на суб`єкта господарювання обов`язок довести контролюючому органу наявність форс-мажорних обставин.

Крім того, суд зауважує, що обставини неможливості виконання податкового обов`язку позивачем підтверджуються й іншими документами, які підтверджують перебування майна позивача в окупації внаслідок військової агресії рф, часткового його пошкодження або знищення та в сукупності беззаперечно свідчать про об`єктивні перешкоди господарській діяльності позивача, що включає в себе і обов`язок реєстрації податкових накладних, тобто форс-мажорні обставини.

Висновки суду

Щодо відсутності підстав для застосування до позивача штрафу за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних №1 від 16.02.2022, дата реєстрації 09.11.2022 та №2 від 25.03.2022, дата реєстрації 10.11.2022 у зв`язку з дією форс-мажорних обставин, суд зазначає таке.

У справі "Новік проти України" (18.12.2008) Суд зробив висновок, що "надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога "якості закону" у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля".

У справі "Щокін проти України" Суд дійшов висновку про порушення прав заявника, гарантованих статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, по-перше, в зв`язку з тим, що відповідне національне законодавство не було чітким і узгодженим, та, відповідно, не відповідало вимозі "якості" закону і не забезпечувало адекватність захисту від свавільного втручання у майнові права заявника; по-друге, національними органами не була дотримана вимога законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника - платника податку, коли у його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.

У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу належного урядування. Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

На переконання суду в ситуації, в якій опинився позивач у 2022 році, а саме:

- початок збройної агресія рф,

- подальша окупації території Харківщини, на якій знаходилось майно та первинна документація позивача,

- знищення частини майна позивача окупантами,

застосовуючи сталу норму закону ПК України (п. 201.10 ст. 210 ПК України), яка передбачає граничні строки реєстрації податкової накладної в реєстрі, із врахуванням дії вищевказаних обставин непереборної сили, які за загальним принципом змінюють строки виконання зобов`язань, позивач діяв добросовісно та правомірно, враховуючи таке.

Як вже вказувалось, відповідно до п. 201.10 ст. 210 ПК України, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Тобто, ПК України передбачає, що платник податків має здійснити реєстрацію податкової накладної протягом певного строку, відлік, якого розпочинається з дати складання відповідної накладної.

Як вбачається з поданого позивачем сертифікату Харківської торгово-промислової палати № 6300-23-4298 від 24.10.2023 період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання 24.02.2022, дата закінчення 26.10.2022.

Суд бере до уваги:

- період дії форс – мажорних обставин - війна та окупація, які унеможливлювали для позивача виконання податкових обов`язків з 24.02.2022 до 26.10.2022 ;

- те, що дати реєстрації податкових накладних припали на період окупації, що є підтвердженим форс мажором (датою складання податкової накладної № 1 є 16.02.2022 - отже, відповідно до положень п. 201.10 ст. 201 ПК України, кінцевою датою реєстрації податкової накладної № 1 має бути 15.03.2022, що охоплюється періодом дії форс – мажорних обставин; датою складання податкової накладної № 2 є 25.03.2022 - отже, відповідно до положень п. 201.10 ст. 201 ПК України, кінцевою датою реєстрації податкової накладної №2 має бути 15.04.2022.

Таким чином, кінцеві дати реєстрації обох накладних припадають на період дії форс – мажорних обставин, відтак позивач був позбавлений можливості виконати належним чином свій податковий обов`язок, передбачений ст. 201 ПК України – здійснити реєстрацію податкових накладних протягом строків, встановлених п. 201.10 ст. 201 ПК України.

Суд констатує, що збройна агресія рф та подальша окупація Харківщини не лише є обставинами непереборної сили, але й створила суттєві складнощі для позивача щодо тлумачення ним норм податкового законодавства в частині строків виконання його податкових зобов`язань по реєстрації податкових накладних у 2022 році.

Більше того (1) прийняття державою низки не взаємоузгоджених нормативних актів щодо мораторію на застосування штрафних санкцій (внаслідок COVID-19 та повномасштабної збройної агресії рф проти України), а також наявність в нормативних актах різних розмірів та підстав відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних, а також (2) регулювання податкових відносин нормативними актами, які відносяться до різного виду їх ієрархії (Податкового кодексу та - наказу Мінфіну № 225 від 29.07.2022) - суттєво погіршило якість податкового законодавства, що негативно вплинуло на реалізацію принципу верховенства права в податкових правовідносинах в 2022 році.

Отже суд констатує, що законодавство в період: весна - осінь 2022 року не було чітко сформульованим і передбачуваним у застосуванні, а судова практика щодо його застосування лише формувалась.

Враховуючи вказане, суд акцентує увагу на тому, що у позивача об`єктивно не було чіткого розуміння: які саме правові норми мають бути ним застосовані при деокупації Харківщини в кінці жовтня 2022 року:

- правила непереборної сили, які змінюють: (зупиняють або переривають строки) виконання ним його податкових зобов`язань, що передбачені законом (ПК України) (?), чи

- нові правила про подання заяви про підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, що передбачені наказом Мінфіну (?), і

- якщо буде мати місце застосування до нього штрафних санкцій за порушення строків реєстрації податкових накладних - то - в якому саме розмірі (?) та з якого періоду (?), тощо.

Суд, враховуючи вищевказане, та керуючись принципами:

(1) верховенства права в частині якості закону,

(2) правомірності дій платника податків,

(3)притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні вини,

(4) трактування на користь особи усіх сумнівів, щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнути до відповідальності ,

вважає, що тлумачення позивачем строків виконання свого податкового обов`язку, а саме: здійснення реєстрації податкових накладних протягом строків, встановлених п. 201.10 ст. 210 ПК України, таким чином, що їх перебіг розпочався з дня припинення окупації тобто з 26.10.2022, а не протягом одного дня – 26.10.2022 - є добросовісним і правомірним.

Отже, керуючись положеннями п. 201.10 ст. 201 ПК України, позивач мав здійснити реєстрацію:

- податкової накладної № 1 від 16.02.2022 до 15.11.2022, яка зареєстрована 09.11.2022, тобто у межах строків, передбачених п. 201.10 ст. 201 ПК України;

- податкової накладної № 2 від 25.03.2022 до 15.11.2022, яка зареєстрована 10.11.2022, тобто у межах строків, передбачених п. 201.10 ст. 201 ПК України.

Враховуючи вищевикладене, позивачем правомірно здійснено реєстрацію ПН № 1 від 16.02.2022, № 2 від 25.03.2022 у межах строків, передбачених п. 201.10 ст. 201 ПК України після завершення форс-мажорних обставин (26.10.2022).

Суд акцентує увагу на тому, що позивач таокж не міг завчасно передбачити дату деокупації території м. Балаклія Збройними Силами України і завчасно підготуватись до виконання всіх своїх податкових обов`язків в один день - 26.10.2022.

А тому суд вважає помилковими доводи відповідача, що позивач був зобов`язаний саме в день закінчення форс-мажорних обставин (26.10.2022) зареєструвати вищевказані податкові накладні в ЄРПН, або подати заяву про неможливість виконання податкових обов`язків згідно з Наказом Мінфіну від 29.07.2022 № 225 "Про затвердження Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, та переліків документів на підтвердження".

На переконання суду позивач не мав необхідності застосовувати вказаний порядок через неможливість виконання податкового обов`язку по реєстрації податкових накладних - оскільки така часткова можливість у позивача була, про що свідчить реєстрація 26.10.2022 податкової накладної №1 від 16.03.2022. При цьому спірні накладні позивач планував зареєструвати протягом 15 днів з дати закінчення окупації території, на якій були розташоване його майно - тобто до 15.11.2022 - що і відбулось.

Натомість, відповідач, приймаючи спірне рішення, не врахував всіх обставин справи, зокрема, окупацію території, можливості подальше проведення на ній бойових дій, тривалі стабілізаційні заходи на деокупованих територіях (розмінування територій, відновлення влади, забезпечення правопорядку, базових послуг, неможливість швидко та ефективно відносити господарську діяльність та виконання всіх податкових обов`язків позивачем), значне погіршення якості податкового законодавства у 2022 році, чим порушив вимоги п.п.3,4,5,6,8 ч. 1 ст. 2 КАС України - тобто діяв не необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); небезсторонньо (неупереджено); недобросовісно; нерозсудливо; не пропорційно, зокрема без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Відповідаючи на питання суду касаційної інстанції щодо обставин неможливості реєстрації позивачем вказаних податкових накладних у період з 26.10.2022 по 09.11.2022, 10.11.2022 суд зазначає, що такими обставинами є:

По перше: фактори війни, а саме:

- швидке вторгнення та окупація територій Харківщини на початку 2022 року, що спричинило потужну міграцію як населення, так і бізнесу із вказаної території, в тому числі й окупація рф території, на якій зберігалась первинна документація позивача;

- неможливість передбачити кінцеву дату окупації, щоб позивач обачно та заздалегідь почав готуватись до реєстрації спірних податкових.

По друге: неякісне податкове законодавство протягом 2022 року, яке не відповідало вимогам чіткості та передбачуваності, враховуючи початок повномасштабного вторгнення рф в лютому 2022 року та окупацію території, на якій знаходилась первинна документація позивача.

Окремо слід зазначити, що нечіткість закону в мирні часи має негативний вплив на правозастосовуння, а у воєнних умовах 2022 року не лише значно ускладнило виконання платниками податків (які розташовані на окупованих та деокупованих територіях Слобожанщини) їх податкових обов`язків, а є тією обставиною, яка практично унеможливили виконання позивачем всіх його податкових обов`язків в період з 26.10.2022 по 10.11.2022 року.

І саме тому держава через свої органи мала не лише якісно врегулювати нові суспільні відносини під час війни, але й не застосовувати негативні наслідки до платників податків у разі прийняття неузгоджених нормативних актів, та забезпечити реалізацію принципу єдності та диференціації правового регулювання таких відносин в залежності від ступеню руйнівного впливу війни на населення та території країни, які найбільш зазнають наслідки збройної агресії рф.

Суд також акцентує увагу на тому, що психологічне навантаження на населення прифронтових території та руйнування її інфраструктури - фактори, які суттєво впливають на швидкість відновлення бізнесу та подальшого ведення ним господарської діяльності.

При цьому збереження державності перед загрозою її знищення передбачає утримання не лише українських територій, але й збереження населення, бізнесу та їх подальшої спроможності підтримувати життя на цих територіях.

Саме тому формальний підхід відповідача при прийнятті оскаржуваного рішення руйнує не лише довіру бізнесу до держави, але й послаблює спроможність прифронтових територій до збереження на них життя та відновлення після, майже, щоденних обстрілів

Таким чином, суд зазначає про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення в частині штрафу на суму 211196,63 грн., а позовні вимоги обґрунтованими, які слід задовольнити.

Судові витрати

Суд враховує, що питання стягнення з відповідача витрат зі сплати судового збору вже вирішувалось Харківським окружним адміністративним судом у рішенні від 02.04.2024 (головуюча суддя Білова О.В.).

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно із ч.2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Зазначені положення кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

За змістом п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною 4 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч.5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст. 134 КАС України).

Відповідач подав заяву, в якій вказував на не співмірність заявлених позивачем витрат на правову допомогу.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Таким чином, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певну суму, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (269).

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року по справі № 810/2760/17 додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.03.2021 у справі № 712/1720/19.

Статтею 30 Закону № 5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Суд зазначає, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

На підтвердження понесених витрат позивач надав суду: договір про надання правничої допомоги №03/07 від 18.07.2023, додаткову угоду № 6 від 27.05.2025 до договору від 18.07.2023.

Судом встановлено, що представництво інтересів ТОВ "МІГ-2007", здійснювалося адвокатом Лисенком А.В. на підставі договору про надання правової допомоги №03/07 від 18.07.2023.

Відповідно до п. 3.1 Договору гонорар форма винагороди Адвоката за надання послуг, передбачених цим Договором.

Згідно п. 3.2 Договору розмір гонорару та порядок його оплати визначається Сторонами у додаткових угодах до цього Договору. При визначенні розміру гонорару враховується:

обсяг і час роботи, що потрібний Адвокату для належного виконання доручення; ступінь складності правових питань, що стосуються доручення; вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю Адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання; необхідність виїзду Адвоката у відрядження; важливість доручення з точки зору інтересів Клієнта; особливі або додаткові вимоги Клієнта стосовно строків виконання доручення; характер і тривалість професійних відносин Адвоката з Клієнтом; кваліфікація, професійний досвід, науково-теоретична підготовка та репутація Адвоката.

Додатковою угодою № 6 до Договору сторони погодили, що адвокат має надати Клієнту правову (правничу) допомогу щодо представництва інтересів ТОВ «МІГ - 2007» під час судового оскарження податкового повідомлення рішення № 0/15552/0416 від 08.06.2023 року по справі 520/30471/23 у суді першої інстанції Харківському окружному адміністративному суді.

Розмір гонорару є фіксованим та складає 20 000, 00 грн.

Розмір гонорару не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого Адвокатом часу.

Клієнт має сплатити Адвокату гонорар у розмірі, вказаному у п. 2 Договору протягом 30 (тридцяти) банківських днів з дати прийняття рішення Харківським окружним адміністративним судом по справі № 520/30471/23.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Дослідивши документи та враховуючи предмет спору, виходячи із конкретних обставин справи, суд вважає обґрунтованим, об`єктивним і таким, що підпадає під критерій розумності, розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача сума - 5000,00 грн.

З огляду на вищевикладене, суд робить висновок, що заява представника позивача підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 6-9,14,73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МІГ - 2007" (вул. Біологічна, буд. 10, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61030, код ЄДРПОУ 35462728) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про скасування податкового повідомлення-рішення – задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0/15552/0416 від 08.06.2023 Головного управління Державної податкової служби у Харківській області в частині визначеного ним штрафу на суму 211 196,63 грн.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МІГ - 2007" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області судові витрати зі сплати витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. (п`ять тисяч гривень 00 копійок).

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України (протягом 30 днів з дати складання повного судового рішення) та набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України.

Cуддя А.А. Ширант