Рішення від 01 червня 2026 р. у справі №500/1038/26 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №500/1038/26

02 червня 2026 рокум. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мартиць О.І. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через представника адвоката Дворецьку Яну Іванівну звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якій просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №046450012205 від 03.02.2026, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком,

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до трудового (страхового) стажу період роботи у колгоспі "40 років Жовтня" з 20.08.1982 по 17.06.1997 та призначити пенсію за віком.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 31.12.2025 позивач звернулася з заявою про призначення пенсії за віком до територіальних органів Пенсійного фонду України відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з доданими необхідними документами.

03.02.2026 відповідач рішенням за №046450012205 відмовив позивачу у призначені пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

В рішенні №046450012205 зазначено, що за результатами розгляду доданих до заяви документів, до страхового стажу не враховано період роботи в колгоспі "40 років Жовтня" з 20.08.1982 по 17.06.1997, оскільки відсутня довідка про встановлений та вироблений мінімум трудової участі в громадському господарстві та довідка про перейменування.

В свою чергу, періоди перебування позивача у відпустках по догляду на дітьми 12.04.1981 р.н., та 17.01.1987 р.н. були відповідачем відповідно зараховані до страхового стажу позивача за наданими документами.

Позивач вважає рішення відповідача за №046450012205 від 03.02.2026 протиправним, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 03.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до статей 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

У поданому до суду відзиві на позовну заяву Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області просить у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Вказує, що ОСОБА_1 звернулася до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком 27.10.2026.

Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.

За результатами розгляду заяви Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області прийняло рішення №046450012205 від 03.02.2026 про відмову у призначенні пенсії за віком.

Вік позивача на момент звернення до Пенсійного органу - 65 років 05 місяців. Страховий стаж - 11 років 07 місяці 08 днів

Відповідно до пункту 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу

Пунктом 3 статті 26 вказаного Закону передбачено, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років.

Відповідно до пункту 1 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

До страхового стажу позивача не враховано період роботи в колгоспі "40 років Жовтня" з 20.08.1982 по 17.06.1997, оскільки відсутня довідка про встановлений та вироблений мінімум трудової участі в громадському господарстві та довідка про перейменування (до страхового стажу враховано періоди догляду за дітьми до досягнення ними 3-х річного віку).

З огляду на вище зазначене у Пенсійного органу відсутні підстави для призначення пенсії, відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оскільки у позивача немає необхідного страхового стажу - 15 років.

17.03.2026 представником позивача подано до суду відповідь на відзив.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд зазначає, що розгляд даної справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін з урахуванням строку перебування головуючого судді у відпустці, в порядку черговості.

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Як слідує з матеріалів справи позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 27.01.2026 звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", надавши необхідні документи.

Для прийняття рішення за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, рішенням якого №046450012205 від 03.02.2026 відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Зі змісту вказаного рішення видно, що вік позивача - 65 років 05 місяців. Страховий стаж становить 11 років 07 місяці 08 днів.

За доданими документами до страхового стажу позивача не враховано період роботи в колгоспі "40 років Жовтня" з 20.08.1982 по 17.06.1997, оскільки відсутня довідка про встановлений та вироблений мінімум трудової участі в громадському господарстві та довідка про перейменування (до страхового стажу враховано періоди догляду за дітьми до досягнення ними 3-х річного віку ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 ).

Вважаючи таке рішення суб`єкта владних повноважень протиправним, позивач звернулася до суду з цим позовом за захистом своїх пенсійних прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Рішення відповідача як суб`єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV).

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 26 Закону №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Згідно з абзацами 2-13 частини першої статті 26 Закону №1058-ІV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу : з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; зі січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

За положеннями частини другої статті 26 Закону №1058-ІV страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років, з 1 січня 2026 по 31 грудня 2026 - від 23 до 33 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 15 до 21 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 15 до 23 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 15 до 24 років; починаючи з 1 січня 2028 року - від 15 до 25 років. (частина третя статті 26 Закону №1058-ІV).

Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом (частина третя статті 24 Закону №1058-ІV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).

У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

За змістом положень статті 62 Закону №1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок №637).

Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За приписами частин першої, третьої статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

З аналізу наведених норм слід дійти висновку, що основним документом, який підтверджує стаж роботи (за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування), є трудова книжка. При цьому лише у разі відсутності трудової книжки або записів у ній органи Пенсійного фонду мають право встановлювати стаж роботи на підставі інших первинних документів. У разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.

У спірному рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №046450012205 від 03.02.2026 вказано, що вік позивача - 65 років 05 місяців, страховий стаж - 11 років 07 місяці 08 днів.

За доданими документами до страхового стажу позивача не враховано період роботи в колгоспі "40 років Жовтня" з 20.08.1982 по 17.06.1997, оскільки відсутня довідка про встановлений та вироблений мінімум трудової участі в громадському господарстві та довідка про перейменування (до страхового стажу враховано періоди догляду за дітьми до досягнення ними 3-х річного віку ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 ).

Так як зазначено вище статтею 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Отже, законодавець, крім роботи, виконуваної на підставі трудового договору на підприємствах, передбачив можливість зарахування до страхового стажу періоду роботи та членства у колгоспі і визначив для цього певні умови та порядок

Так, за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, то враховується час роботи за фактичною тривалістю, якщо ж виконував встановлений мінімум трудової участі або не виконував з поважних причин, то зараховується весь період роботи.

Як встановлено статтею 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

На підтвердження страхового стажу позивач надала трудову книжку колгоспника серії НОМЕР_1 за спірний період роботи в колгоспі "40 років Жовтня" з 20.08.1982 по 17.06.1997, факт належності якої позивачу встановлений рішенням Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09.09.2025 у справі №183/5010/25 та яка містить наступні записи в розділі "Членство в колгоспі":

запис №1 - 20.08.1982 прийнята в члени колгоспу "40 років Жовтня" згідно поданої заяви (н-з №7 від 20.08.1982)

запис №2 - 17.06.1997 звільнена із членів колгоспу згідно поданої заяви (н-з №6 від 11.07.1997).

В розділі "Відомості про роботу" записано:

запис №1 - 20.08.1982 прийнята в члени колгоспу "40 років Жовтня" згідно поданої заяви (н-з №7 від 20.08.1982)

запис №2 - 05.01.1990 переведена різноробочою (н-з №1 від 05.01.1990)

запис №3 - 12.09.1994 переведена на видачу хліба в пекарню (н-з №4 від 02.10.1994)

запис №4 - 17.06.1997 звільнена із членів колгоспу за власним бажанням (н-з №6 від 11.07.1997).

Також вказано дані на підставі особових рахунків про встановлений мінімум трудоднів, кількість відроблених людиноднів та зароблених грошей позивачем за спірний період, а саме

1982 - встановлений мінімум трудоднів 87, кількість відроблених людиноднів за рік 87, зароблених грошей 304,65,

1983 - встановлений мінімум трудоднів 240, кількість відроблених людиноднів за рік 244, зароблених грошей 1242,38,

1984 - встановлений мінімум трудоднів 240, кількість відроблених людиноднів за рік 327, зароблених грошей 2548,44,

1985 - встановлений мінімум трудоднів 240, кількість відроблених людиноднів за рік 305, зароблених грошей 3065,84,

1986 - встановлений мінімум трудоднів 240, кількість відроблених людиноднів за рік 327, зароблених грошей 3318,63,

1987 - встановлений мінімум трудоднів 240, кількість відроблених людиноднів за рік 47, зароблених грошей 556,404, (вказана причина невиконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві - по догляду за дитиною)

1988 - встановлений мінімум трудоднів 240, кількість відроблених людиноднів за рік 223, зароблених грошей 2156,89,

1989 - встановлений мінімум трудоднів 240, кількість відроблених людиноднів за рік 287, зароблених грошей 2068,71,

1990 - встановлений мінімум трудоднів 240, кількість відроблених людиноднів за рік 289, зароблених грошей 1582,15,

1991 - встановлений мінімум трудоднів 240, кількість відроблених людиноднів за рік 267, зароблених грошей 2858,46,

1992 - встановлений мінімум трудоднів 240, кількість відроблених людиноднів за рік 279, зароблених грошей 36050,28,

1993 - встановлений мінімум трудоднів 240, кількість відроблених людиноднів за рік 242, зароблених грошей 836937,

1994 - встановлений мінімум трудоднів 240, кількість відроблених людиноднів за рік 120, зароблених грошей 1766629,

1995 - встановлений мінімум трудоднів 240, кількість відроблених людиноднів за рік 281, зароблених грошей 11287000,

1996 - встановлений мінімум трудоднів 240, кількість відроблених людиноднів за рік 241, зароблених грошей 245,91,

1997 - встановлений мінімум трудоднів 100, кількість відроблених людиноднів за рік 2, зароблених грошей 2,68.

Аналогічні відомості містяться також у відомостях нарахування заробітної плати у справах Державного архіву Херсонської області по колгоспу "40 років Жовтня" с. Плавське Генічеського району Херсонської області.

На переконання суду, обов`язок щодо внесення достовірних, повних та правильних записів у документи первинного обліку підприємства, установи, організації про стаж та заробітну плату працівника, зокрема, в частині відомостей, що має право на зберігання документів колгоспу та видачу довідок про періоди роботи у колгоспі покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган. Недотримання цих правил не може мати негативні наслідки для особи, якої такі відомості стосуються, та не може впливати на її особисті права.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що до страхового стажу позивача підлягає зарахуванню її трудова діяльність у колгоспі "40 років Жовтня" з 20.08.1982 по 17.06.1997 на підставі вказаних документів з урахуванням вже зарахованого страхового стажу.

Стосовно порядку зарахування такого стажу в колгоспі, то такий підлягає зарахуванню позивачу з урахуванням трудової участі в господарстві та при виконанні встановленого мінімуму трудової участі.

У даному випадку відомості копії трудової книжки колгоспника, а також довідки з відомостями про кількість відпрацьованих трудоднів позивачем є достатніми документами для зарахування спірного періоду роботи в колгоспі до страхового стажу позивача.

Слід зазначити, що пунктом 16 статті 11 Закону №1058-IV передбачено, що загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, особи, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, та непрацюючі особи, які доглядають за дитиною віком від одного до трьох років.

Згідно статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку

Вище зазначені положення статті 56 Закону №1788-XII, передбачають можливість зарахування до страхового стажу часу догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку, та пункт 11 Порядку №637 визначає, що підставою для врахування цього стажу є свідоцтва про народження дітей і документи про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.

У спірному рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №046450012205 від 03.02.2026 вказано, що за доданими документами до страхового стажу позивача не враховано період роботи в колгоспі "40 років Жовтня" з 20.08.1982 по 17.06.1997, оскільки відсутня довідка про встановлений та вироблений мінімум трудової участі в громадському господарстві та довідка про перейменування (до страхового стажу враховано періоди догляду за дітьми до досягнення ними 3-х річного віку ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 ).

Слід зауважити, що за положеннями статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

Перевіряючи дотримання критеріїв, яким має відповідати рішення, дії суб`єкта владних повноважень, визначених частиною другою статті 2 КАС України, суд вважає, що такі не дотримані, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені законами України, необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дій.

Суд враховує також актуальну практику Верховного Суду щодо спірних правовідносин, а саме позицію, що викладена у постанові від 28.01.2025 у справі №300/8132/23 про те, що трудова книжка є основним документом, що підтверджує трудовий стаж. Разом з тим, у разі якщо остання містить неправильні чи неточні записи про періоди роботи (тобто такі, з приводу яких виникають сумніви у їх достовірності) то для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи, визначені пунктом 3 Порядку №637. Також у разі неможливості одержання необхідних документів внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку (у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями) трудовий стаж може бути установлений на підставі показань не менше двох свідків , які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

У даному випадку відомості трудової книжки колгоспника є достатніми документами для зарахування періоду роботи зазначений в ній.

При цьому суд перевіряє правомірність рішення відповідача виключно виходячи зі змісту такого рішення.

Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним і скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №046450012205 від 03.02.2026 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Також з метою належного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу позивача спірний період роботи в колгоспі "40 років Жовтня" з 20.08.1982 по 17.06.1997 з урахуванням виконання встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві та вже зарахованого страхового стажу, періоду догляду за дітьми до досягнення 3-річного віку.

При цьому повноваження щодо обчислення страхового стажу при призначенні пенсії належать до виключних повноважень органів пенсійного фонду, а тому суд не може підміняти собою такий орган і проводити відповідні обчислення страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком.

Щодо позовної вимоги зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, то суд зауважує таке.

Призначення, перерахунок, нарахування та виплата пенсій відноситься до дискреційних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України.

Відповідно до частини першої статті 58 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", пенсійний фонд є органом, який, зокрема, здійснює керівництво та управління солідарною системою, забезпечує збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування виплати пенсій.

Так, питання призначення і виплати пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Суд зазначає, що у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб`єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру. Таке втручання може мати місце лише у випадку, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи закону, а суб`єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення. Тобто нарахування та виплата пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. У такому випадку, суд може лише зобов`язати пенсійний орган повторно розглянути заяву про призначення пенсії.

Відтак, позов в цій частині позовних вимог задоволенню не підлягає.

Згідно з приписами частини першої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Фактично суд зв`язаний предметом і розміром заявлених особою вимог, проте може вийти за межі вимог адміністративного позову у випадках, якщо обраний позивачем спосіб захисту є недостатнім для повного захисту його прав, свобод та інтересів або якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Вихід за межі позовних вимог можливий у випадку помилкового обрання особою неналежного способу захисту порушеного права, у цьому випадку можливо на підставі частини другої статті 9 КАС України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи. Фактично, необхідною передумовою застосування частини другої статті 9 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.

Таким чином суд вважає за необхідне, застосовуючи частину другу статті 9 КАС України, вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Тернопільській області повторно розглянути подану позивачем заяву про призначення пенсії за віком згідно положень статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та прийняти відповідне рішення.

Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд наголошує на тому, що в силу вимог частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У контексті зазначених положень КАС України, суд звертає увагу позивача на те, що закріплені у частині другій статті 77 КАС України норми права щодо обов`язку суб`єкта владних повноважень доведення правомірності прийняття оспорюваного рішення, не звільняє позивача від обов`язку доведення заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Оскільки позов підлягає задоволенню частково, то відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України позивачу слід відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, рішенням якого було відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком, що і стало підставою звернення до суду з цим позовом, судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 665,60 грн.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №046450012205 від 03.02.2026 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до трудового (страхового) стажу період роботи у колгоспі "40 років Жовтня" з 20.08.1982 по 17.06.1997 з урахуванням виконання встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві та вже зарахованого страхового стажу, періоду догляду за дітьми до досягнення 3-річного віку.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.01.2026 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та прийняти рішення.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 665,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 02 червня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 );

відповідач:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46001, код ЄДРПОУ: 14035769).

Головуючий суддя Мартиць О.І.