Рішення від 02 червня 2026 р. у справі №500/1018/26 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1018/26

03 червня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грицюка Р.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповідач 1), військової частини НОМЕР_1 (відповідач 2) про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії, у якій просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12.01.2026 № 192 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» у частині, що стосується ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 13.01.2026 № 15 в частині, що стосується зарахування до списків особового складу частини ОСОБА_1 ;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виключити зі списків особового складу та звільнити з військової служби ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був призваний на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується витягом з наказу від 12.01.2026 № 192 “Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Надалі, ОСОБА_1 призначено на посаду гранатометника 3 десантно-штурмового відділення 1 десантно штурмового взводу 7 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 та з 13.01.2026 зараховано до списків особового складу військової частини, що підтверджується витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 13.01.2026 № 15.

Частиною п`ятою статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації до досягнення 25-річного віку військовозобов`язані, які пройшли базову загальновійськову підготовку відповідно до статті 10-1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» чи базову військову службу. Такі особи у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їх згодою. На момент прийняття оскаржуваних наказів і станом на дату звернення до суду позивач не досяг 25-річного віку, що підтверджується копією паспорта громадянина України, та не надавав згоди на призов на військову службу. Отже, позивач вважає, що не підлягав призову на військову службу, а тому прийняті відповідачами накази є грубим порушенням вимог чинного законодавства України у сфері мобілізації та військової служби. Позивач вважає протиправними дії відповідача, що і стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою суду від 02.03.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху з підстав пропущення строку звернення до суду.

Ухвалою суду від 11.03.2026 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).

Відповідачем 2 подано відзив, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що військова частина НОМЕР_1 протиправних дій щодо позивача не вчиняла, оскільки на військову частину НОМЕР_1 як військове формування покладено інші статутні завдання та функції, не пов`язані з призовом військовозобов`язаних осіб на військову службу. Позивач прибув для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 . Також зазначає про те, що законодавством не передбачено звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять службу за призовом під час мобілізації. Просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 17.03.2026 у задоволенні клопотання представника відповідача військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без руху відмовлено.

18.03.2026 позивачем подано відповідь на відзив, в якому заперечує проти доводів вказаних у відзиві на позовну заяву.

Представником ІНФОРМАЦІЯ_1 подано відзив, в якому зазначено, що під час здійснення заходів оповіщення посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_4 спільно з представниками органів Національної поліції України у відповідності до вимог чинного законодавства здійснювалася перевірка військово-облікових документів громадян, у тому числі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

У ході перевірки документів та уточнення інформації в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку як військовозобов`язаний та підлягає призову на військову службу по мобілізації. У зв`язку з цим працівниками поліції запропоновано ОСОБА_1 прибути до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_4 для уточнення даних військового обліку, на що ОСОБА_1 погодився.

У приміщенні ТЦК відповідальними посадовими особами перевірено облікові дані ОСОБА_1 та встановлено, що останній проходив строкову військову службу з 18.06.2020 по 08.10.2020 та був звільнений в запас. Повний строк служби позивач не пройшов. Взятий на військовий облік військовозобов`язаних 12.10.2020 у ІНФОРМАЦІЯ_6 , востаннє проходив військово-лікарську комісію 09.07.2024 та Монастириською територіальною позаштатною постійно діючою військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_7 визнаний придатним до військової служби, права на відстрочку від призову на військову службу по мобілізації не мав.

ІНФОРМАЦІЯ_8 взято ОСОБА_1 на облік та 12.01.2026 сформовано направлення на проходження ВЛК в позаштатній постійно діючій ВЛК №2 при ІНФОРМАЦІЯ_9 . За результатами проходження військово-лікарської комісії ОСОБА_1 визнаний придатним до військової служби, у зв`язку із чим наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 12.01.2026 №192 призваний на військову службу під час мобілізації та направлений до військової частини НОМЕР_1 .

Таким чином, вважає, що посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_4 діяли в порядку та в спосіб, передбаченим чинним законодавством, порушень та протиправних дій під час здійснення заходів мобілізації не допущено.

Окрім цього, зазначає, що відповідно до відомостей облікової картки до військового квитка позивач проходив військову службу в складі військової частини НОМЕР_2 з 18.06.2020 по 21.07.2020 та у військовій частині НОМЕР_3 з 21.07.2020 по 08.10.2020, сукупний строк служби 3 місяці 21 день. Враховуючи, що позивач не відслужив весь строк служби, твердження представниці позивача про те, що позивач звершив проходження строкової служби є голослівними.

Наполягає на тому, що строкова військова служба і базова військова служба є різними видами військової служби та не є тотожними; позивач не завершив проходження строкової військової служби у зв`язку з достроковим звільненням у запас. Отже, позивач після звільнення в запас набув статусу військовозобов`язаного до досягнення 25 річчя.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, вивчивши адміністративний позов, відзиви на позов, відповіді на відзиви, заперечення на відповіді на відзиви, письмові пояснення, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.

Згідно відомостей військового квитка серії НОМЕР_4 від 12.01.2026 ОСОБА_1 призовною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_4 призваний до військової служби 12.01.2026.

Згідно витягу з наказу №192 від 12.01.2026 про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період, виданого начальником ІНФОРМАЦІЯ_8 , призвано ОСОБА_1 на військову служби під час мобілізації на особливий період та відправлено до військової частини НОМЕР_1 .

Згідно довідки ВЧ НОМЕР_5 від 13.07.2020 №733/44 солдат ОСОБА_1 з 18.06.2020 перебував на строковій службі у Збройних силах України.

Довідкою військово-лікарської комісії №2026-0112-1612-2264-3 від 12.01.2026, виданою позаштатною постійно діючою ВЛК №2 при ІНФОРМАЦІЯ_4 , засвідчується, що на підставі статті графи ІІ розкладу хвороб, графи ТДВ позивач приданий до військової служби.

Довідкою військово-лікарської комісії №2026-0220-0856-5431-0 від 20.02.2026, виданої гарнізонною ВЛК ВЧ НОМЕР_6 , засвідчується, що на підставі статті 45б графи ІІ Розкладу хвороб, графи 3 ТДВ неприданий до служби на підводних човнах, надводних кораблях, морській піхоті, десантно-штурмових військах, спеціальних спорудах, водолазом, водолазом-глибоководником, акванавтом, підрозділах спеціального призначення. Придатний до військової служби.

Перебування на військовій службі позивача по мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 підтверджено довідкою військової частини НОМЕР_1 від 17.02.2026 №693/9978.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України 25.03.1992 року № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (надалі по тексту також - Закон № 2232-XII).

Статтею 1 Закону № 2232-XII визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону № 2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Частиною 1 статті 2 Закону № 2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Частиною 6 статті 2 Закону №2232-XII (у редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" від 11.04.2024 за №3633-ІХ), регламентовано види військової служби:

строкова військова служба;

військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період;

військова служба за контрактом осіб рядового складу;

військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;

військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти;

військова служба за контрактом осіб офіцерського складу;

військова служба за призовом осіб офіцерського складу;

військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" від 11.04.2024 №3633-ІХ постановлено у тексті Закону №2232-XII слова "строкова військова служба" в усіх відмінках замінити словами "базова військова служба" у відповідному відмінку.

Так, відповідно до частини 6 статті 2 Закону №2232-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) регламентовано наступні види військової служби:

базова військова служба;

військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період;

військова служба за контрактом осіб рядового складу;

військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;

військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти;

військова служба за контрактом осіб офіцерського складу;

військова служба за призовом осіб офіцерського складу;

військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина 14 статті 2 Закону №2232-XII).

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів, встановлює Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-XII (надалі по тексту також Закон №3543-XII)

Абзацом 4 статті 1 Закону №3543-XII визначено, що мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Згідно з пунктом 20 частини 1 статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 №389-VІІІ (надалі по тексту також - Закон №389-VІІІ) визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Аналогічне визначення воєнного стану міститься і у статті 1 Закону України "Про оборону України" від 06.12.1991 №1932-XII (надалі по тексту також Закон №1932-XII).

Також статтею 1 Закону №1932-XII передбачено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Так, Указом Президента України від 24.02.2022 за №64/2022 "Про введення воєнного стану" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та триває по теперішній час.

Указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено про оголошення та проведення загальної мобілізації на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Відповідно до вимог статей 20, 22 Закону № 2232-XII на військову службу за призовом під час мобілізації приймаються громадяни віком від 18 років та громадяни, які не досягли граничного віку перебування на військовій службі, тобто до 60 років (для вищого офіцерського складу до 65 років).

Згідно приписів частини 1 статті 22 Закону №3543-XII громадяни зобов`язані, серед іншого, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду, проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту) (частина 5 статті 22 Закону №3543-XII).

За статтею 1 Закону №2232 військовий обов`язок охоплює: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку (частина третя цієї статті).

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п`ята цієї статті).

Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії, зокрема:

призовники - особи, приписані до призовних дільниць;

військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;

військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;

резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період (частина дев`ята цієї ж статті).

З аналізу вищенаведених норм Закону про військову службу слід дійти висновку про необхідність розмежування, зокрема таких двох категорій осіб за критерієм їх відношення до військового обов`язку - призовників та військовозобов`язаних. Відповідно, по кожній з цих категорій осіб передбачено ведення окремого виду військового обліку - обліку призовників та обліку військовозобов`язаних.

У статті 37 цього Закону № 2232-XII закріплено, що громадяни України підлягають взяттю на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів:

1) призовники беруться на облік, якщо вони:

- приписані до призовних дільниць;

- прибули на нове місце проживання (з іншої адміністративної одиниці або з-за кордону);

- набули громадянства України і підлягають приписці до призовних дільниць;

- звільнені зі служби у військовому резерві, які не виконали обов`язків служби у військовому резерві протягом строків контрактів, не проходили строкову військову службу та не досягли 25-річного віку (пункт 1 частини першої)

2) військовозобов`язані беруться на облік, якщо вони:

- звільнені з військової служби в запас (загальна категорія військовозобов`язаних «поза строєм»;

- припинили альтернативну (невійськову) службу;

- військовозобов`язані, які прибули на нове місце проживання (з України чи з-за кордону);

- звільнені з поліції, МВС, ДБР, ДСНС, ДКВС, Служби судової охорони, податкових чи митних органів, БЕБ;

- набули громадянства України і підлягають взяттю на облік військовозобов`язаних;

- зняті з обліку у ЗСУ, СБУ, СЗР за рішенням відповідних органів;

- звільнені від призову на строкову військову службу (ст. 18);

- досягли 25-річного віку під час перебування на обліку призовників;

- які звільнені зі служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування у запасі (пункт 2 частини першої).

З аналізу указаних норми слідує, що мобілізації підлягають саме військовозобов`язані, а не призовники. Військовозобов`язаними є особи, які зараховані до запасу для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань (стаття 1 Закону №2232-XII). Призовники ж перебувають на призовному обліку до досягнення 25-річного віку та до моменту зарахування у запас вони не відносяться до категорії військовозобов`язаних.

Таким чином, особа, яка досягла 18 років, але ще не досягла 25-річного віку, може бути мобілізована лише за умови набуття нею статусу військовозобов`язаного (зарахування до запасу). Мобілізаційні заходи стосуються виключно військовозобов`язаних та резервістів, а не призовників.

Як слідує з матеріалів справи позивач проходив строкову військову службу з 18.06.2020 по 08.10.2020 та був звільнений в запас. Взятий на військовий облік військовозобов`язаних 12.10.2020 у 5-ому відділі ІНФОРМАЦІЯ_6 , востаннє проходив військово-лікарську комісію 09.07.2024 та Монастириською територіальною позаштатною постійно діючою військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_7 визнаний придатним до військової служби, права на відстрочку від призову на військову службу по мобілізації не мав.

З огляду на це, для визначення категорії військового обліку, на якому перебуває позивач, та правомірності його включення до цього обліку необхідно звернутися до аналізу законодавства, чинного станом на вищезазначену дату (жовтень 2020 року).

За частиною статті 2 Закону № 2232-XII (у редакції, чинній станом на жовтень 2020 року) передбачено такі види військової служби, зокрема: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону № 2232-ХІІ (у редакції, чинній станом на жовтень 2020 року) на строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров`я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 27-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу (далі - громадяни призовного віку).

Громадяни призовного віку в добровільному порядку можуть бути прийняті на військову службу за контрактом на умовах, передбачених частиною першою статті 20 цього Закону, та в порядку, визначеному положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Водночас призовники, які навчаються у закладах фахової передвищої та/або вищої освіти за денною формою, мають відстрочку від строкової служби на весь період навчання (частина восьма статті 17 Закону № 232-XII).

На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації (абзац 2 частини першої статті 39 Закону № 2232-XII).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 37 Закону № 2232-ХІІ (у редакції, чинній станом на жовтень 2020 року) взяттю на військовий облік призовників та військовозобов`язаних у районних (міських) військових комісаріатах підлягають громадяни України, зокрема на військовий облік призовників:

- приписані до призовних дільниць;

- які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за - кордону на нове місце проживання;

- які набули громадянства України і згідно з цим Законом підлягають приписці до призовних дільниць.

Поряд з цим пунктом 2 цієї ж норми передбачено, що взяттю на військовий облік військовозобов`язаних підлягають громадяни України, зокрема які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від призову на строкову військову службу.

ОСОБА_1 взятий на військовий облік військовозобов`язаних 12.10.2020 у

ІНФОРМАЦІЯ_10 військовозобов`язаного підтверджується військовим квиткомсерії НОМЕР_7 . (а.с. 14-16). Тобто у досліджуваний період були наявні правові підстави для включення особи призовного віку (якій не виповнилося 27 років), яка проходила строкову військову службу до обліку військовозобов`язаних (а не призовників).

Щодо наявності правових підстав призову на військову службу під час мобілізації осіб у віці до 25 років.

Спірні правовідносини щодо видачі відповідачами наказів про призов позивача на військову службу та про зарахування його до особового складу військової частини виникли у період з 12 по 13 січня 2026 року, отже, до цих правовідносин слід застосовувати норми законодавства у редакції, чинні на час виникнення таких правовідносин.

Указом Президента від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом № 2102-ІХ, в Україні з 05:30 24.02.2022 введено воєнний стан, а Указом Президента від 24.02.2022 №69/2022, затвердженим Законом № 2105-ІХ, оголошено та розпочато загальну мобілізацію.

За пунктом 252 Указу Президента № 1153/2008 у разі мобілізації проводиться призов військовозобов`язаних і резервістів (крім осіб, зазначених у статті 23 Закону про мобілізацію), а також допускається укладення контракту для проходження військової служби.

У зв`язку із цим в 2022 році відбулися зміни і призов на строкову військову службу був скасований Указами Президента України від 11 квітня 2022 року № 230/2022 та від 30 вересня 2022 року №678/2022.

Водночас згідно зі статтею 18-1 Закону № 2232-XII під час дії воєнного стану призов на строкову військову службу не проводиться.

Закони про мобілізаційну підготовку та мобілізацію регулюють загальні правила мобілізації, статуси військовозобов`язаних і резервістів, зокрема визначення, хто може бути мобілізований, і які винятки.

На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.

Тобто, правовою підставою для залучення громадян України до військової служби у порядку призову під час мобілізації в особливий період є: 1) перебування на обліку військовозобов`язаних (або резервістів); 2) відсутність діючого бронювання чи відстрочки.

Підстави для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації визначені статтею 23 Закону № 3543-XII.

Не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, перелік яких визначено у статті 23 Закону № 3543-XII (відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації).

Законом України № 3621-IX від 21.03.2024 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» - набрав чинності 4 травня 2024 року внесено зміни та доповнення, зокрема до Закону про військову службу. Цим Законом скасовано статус «обмежено придатний до військової служби» та «непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час». Крім того, у Законі про військову службу запроваджено поняття «непридатний до військової служби з переоглядом через шість місяців».

У прикінцевих (перехідних) положеннях цього Закону встановлено, що громадяни, які до набрання чинності цим Законом (тобто до 4 травня 2024 року) мали статус «обмежено придатний», протягом 9 місяців з дня набрання чинності підлягають повторному медичному огляду (ВЛК) з метою визначення придатності до військової служби.

20.02.2024 позивача визнано обмежено придатним (довідка №16713, а.с. 17 зворот).

Закон України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист"» № 4235-IX від 12.02.2025 вніс зміну до пункту перехідних положень Закону № 3621-IX, зокрема продовжив термін проходження повторного медичного огляду (ВЛК) для колишніх «обмежено придатних» до 5 червня 2025 року.

Отже, особа, яка мала статус «обмежено придатний», після скасування з 4 травня 2024 року законом цього статусу, мала пройти ВЛК та у разі отримання висновку «придатний», така особа підпадає під мобілізацію, якщо немає законних підстав для відстрочки (ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року №3543-XII).

На момент призову позивача мобілізації підлягали:

- резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації (абзац 2 частини першої статті 39 Закону № 2232-XII);

- особи, які після повторного медичного огляду були визнані придатними до військової служби.

Таким чином, на підставі аналізу законодавства, чинного на дату виникнення спірних правовідносин у цій справі, можна дійти висновку про те, що на осіб призовного віку (до 27 років), які перебували у запасі, у зв`язку з чим були включені не до обліку призовників, а до обліку військовозобов`язаних, поширювалися вимоги Закону про мобілізацію, зокрема й у частині, що стосується можливості їхнього призову на військову службу під час мобілізації в особливий період без їхньої згоди, оскільки цей Закон або будь-який інший акт у вказаний період не передбачав права на відстрочку з огляду на недосягнення установленого віку (25 чи 27 років). При цьому такі особи обов`язково мали направлятися на огляд ВЛК, за результатом якого могли визнаватися придатними, непридатними або тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров`я на термін до шести місяців та, відповідно, отримували право на відстрочку або могли призиватися на військову службу під час мобілізації в особливий період.

Позивач, будучи звільненим зі строкової служби у запас з 08.10.2020 мав статус військовозобов`язаного, що підтверджується виданим йому військовим квитком серії НОМЕР_7 , за яким він після визнання 20.02.2024 непридатним у мирний час та обмежено придатним у воєнний час» після проходження повторно ВЛК 12.01.2026 визнано придатним до військової служби.

Таким чином, позивач є військовозобов`язаним з 08.10.2020, тому після підтвердженої придатності за ВЛК 12.01.2026 та відсутності у нього відстрочки/бронювання, його призов під час мобілізації є правомірним.

Щодо доводів позивача про те, що на момент призову він не досяг 25 років та міг бути призваний виключно за власною згодою, суд зазначає таке.

Стаття 23 Закону № 3543-XII визначала категорії чоловіків, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, зокрема, заброньованих на період мобілізації та на воєнний час, або визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю та тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров`я, або через сімейні обставини (троє і більше дітей віком до 18 років; неповнолітня дитина (діти) у разі самостійного виховання; дитина з інвалідністю віком до 18 років; дитина, хвора на тяжкі захворювання, передбачені частиною першою статті 23 Закону; повнолітня дитина з інвалідністю I чи II групи; діти-сироти або діти, позбавлені батьківського піклування віком до 18 років; постійний догляд за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, батьками своїми чи подружжя, за особою з інвалідністю I або ІІ групи, за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, батьками своїми чи подружжя; опікунство особи з інвалідністю, визнаної судом недієздатною тощо), або які мають неповнолітню дитину (дітей) і дружину (чоловіка), що проходить військову службу за одним із видів, передбачених частиною шостою статті 2 Закону «Про військовий обов`язок і військову службу». Також не підлягають призову на військову службу під час мобілізації народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим та службовці сектору безпеки і оборони.

На момент оголошення воєнного стану стаття 23 Закону № 3543-XII не визначала вік (до 25 років) як підставу не призивати громадянина України на військову службу.

18 травня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 № 3633-ІХ. Цим Законом внесенні суттєві зміни та доповнення, зокрема до Закону про мобілізацію та Закону про військову службу. Передусім, було змінено граничний призовний вік - з 27 до 25 років (пункт 1 частини першої статті 37 Закону № 2232-ХІІ у редакції Закону № 3633-ІХ).

Також Законом № 3633-ІХ було розширено та уточнено підстави для надання відстрочки.

Зокрема, частини п`ята та шоста статті 23 Закону № 3543-XII (у редакції Закону № 3633-ІХ), передбачили, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації до досягнення 25-річного віку військовозобов`язані, які пройшли базову загальновійськову підготовку (БЗВП) відповідно до статті 10-1 Закону про військову службу чи базову військову службу (БВС) такі особи можуть бути призвані до військової служби під час мобілізації лише за їхньою згодою, та військовозобов`язані з числа громадян, які проходили військову службу та були звільнені зі служби у запас у зв`язку із звільненням з полону.

До 18.05.2025 віковий критерій (25 років) застосовується виключно до призовників, а інші категорії військовозобов`язаних до 25 років (зокрема, зараховані в запас) підлягали призову на військову службу під час мобілізації.

З 18.05.2025 віковий критерій у 25 років застосовується виключно до призовників та осіб, які стали військовозобов`язаним у зв`язку з проходженням базової загальновійськової підготовки (БЗВП) чи базової військової служби (БВС), і громадян, які проходили військову службу та були звільнені зі служби у запас у зв`язку із звільненням з полону.

Тобто у зазначений період (з 24 лютого 2022 року по 18 травня 2025 року) фактично існували обставини, які ставили осіб призовного віку у нерівне правове становище за ознакою стану здоров`я по відношенню до виконання військового обов`язку за призивом під час мобілізації в особливий період, зокрема виникала ситуація, коли особи одного і того ж віку (призовного віку), які не мали проблем зі здоров`ям, внаслідок чого перебували на військовому обліку призовників, не підлягали призову під час мобілізації в особливий період без їхньої згоди, а ті, які були визнані непридатними до військової служби у мирний час та, відповідно, перебували на військовому обліку військовозобов`язаних, могли бути призвані на військову службу під час мобілізації без їхньої згоди (якщо під час проходження ВЛК визнавалися придатними до військової служби).

Така ситуація була зумовлена двома правовими чинниками: 1) перебуванням осіб призовного віку в залежності від стану здоров`я на різних категоріях військового обліку - придатні до військової' служби перебували на обліку призовників, а непридатні - на обліку військовозобов`язаних, унаслідок чого на перших не поширювалися вимоги Закону № 3543-XІІ щодо призову за мобілізацією в особливий період, на відміну від осіб призовного віку, які внаслідок стану здоров`я перебували на обліку військовозобов`язаних; 2) відсутністю у досліджуваний період права на відстрочку для військовозобов`язаних, які не досягли граничного призовного віку (статті 23 Закону № 3543-XІІ у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин).

Верховна Рада України 9 жовтня 2024 року прийняла законопроєкт № 11379-д «Про внесення змін до деяких законів України щодо проходження військової служби під час мобілізації особами, які не досягли 25-річного віку», який передбачає внесення змін до Глави XII «Прикінцеві положення» Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» шляхом доповнення Глави пунктом 7-2 такого змісту: « 7-2. Установити, що упродовж дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період із числа осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21 березня 2024 року №3621-IX перебували на військовому обліку військовозобов`язаних як такі, що за станом здоров`я визнані непридатними до військової служби в мирний час, обмежено придатними у воєнний час, та які не досягли 25-річного віку можуть бути звільнені з військової служби в запас, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу», та внесення змін до Розділу VII «Прикінцеві положення» Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» шляхом доповнення Розділу пунктом 4 такого змісту: « 4. Упродовж дії воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, військовозобов`язані, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21 березня 2024 року №3621-IX перебували на військовому обліку військовозобов`язаних як такі, що за станом здоров`я визнані непридатними до військової служби в мирний час, обмежено придатними у воєнний час, - не підлягають призову на військову службу під час мобілізації до досягнення ними 25-річного віку. Такі особи у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їх згодою».

Зазначений законопроєкт стосується, зокрема осіб, які на день набрання чинності Законом України від 21.03.2024 №3621-IX перебували на військовому обліку як особи, визнані за станом здоров`я непридатними до військової служби в мирний час, але обмежено придатними у воєнний час, і які не досягли 25-річного віку, якщо вони не бажають проходити військову службу. Однак на час розгляду цієї справи зазначений закон не набрав чинності, оскільки не був повернутий до Верховної Ради з підписом Президента України.

Отже, у період з 24 лютого 2022 року (дати введення воєнного стану) до 18 травня 2024 року (дати набрання чинності Законом № 3633-ІХ) існувала правова нерівність, внаслідок якої громадяни призовного віку (до 27 років), які були визнані непридатними до військової служби у мирний час, обмежено придатними у воєнний час, з огляду на що включалися до військового обліку військовозобов`язаних, підлягали призову на військову службу внаслідок мобілізації на особливий період, якщо за результатом повторного проходження огляду ВЛК визнавалися придатними до військової служби та не мали інших підстав для відстрочки чи бронювання. У вказаний період законодавством не визначалося такої підстави для отримання відстрочки для військовозобов`язаних (резервістів), як недосягнення граничного призовного віку.

Отже, на момент призову позивача та на тепер військовозобов`язані, визнані ВЛК за станом здоров`я придатними до військової служби, і які не досягли 25-річного віку, підлягають призову під час мобілізації.

Позивач з 20.02.2024 перебував на військовому обліку з формулюванням «непридатний у мирний час, обмежено придатний у воєнний час» (довідка ВЛК №16713, а.с. 17 зворот), тобто був зарахований до запасу як військовозобов`язаний. Відповідно до частини першої статті 1, статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-XII, військовозобов`язані зараховуються до складу оперативного резерву та можуть бути призвані на військову службу під час мобілізації.

Як уже зазначалося попередньо, Законом України від 21 березня 2024 року № 3621-IX, який набрав чинності 4 травня 2024 року, було скасовано статус «обмежено придатний до військової служби». Прикінцевими положеннями зазначеного закону передбачено, що всі громадяни, які мали такий статус, підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби у строк дев`ять місяців з дня набрання чинності законом, а надалі Законом від 12 лютого 2025 року № 4235-IX цей строк було продовжено до 5 червня 2025 року.

Як убачається з матеріалів справи, позивач у 12.01.2026 пройшов ВЛК, за результатами якої його визнано придатним до військової служби. Ураховуючи приписи статей 1, 22 та 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-XII, особа, яка має статус військовозобов`язаного та визнана придатною, підлягає призову під час мобілізації, якщо відсутні передбачені законом підстави для відстрочки.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що позивач, будучи військовозобов`язаним та визнаним придатним за результатами повторного медичного огляду, правомірно підлягав мобілізації, незалежно від того, що на момент призову йому не виповнилося 25 років.

Таким чином, віковий критерій у 25 років застосовується лише до призовників, а не до військовозобов`язаних у запасі. Отже, позивач, будучи військовозобов`язаним та визнаним придатним, правомірно підлягав мобілізації, незалежно від того, що на момент призову йому не виповнилося 25 років.

Стосовно доводів представника позивача про те, що ВЛК проведено з порушенням процедури, за відсутності діагностичних досліджень, які б свідчили про істотне покращення стану здоров`я, а також щодо формального проведення ВЛК.

За змістом пункту 6 Порядку №560 призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає, зокрема, проходження резервістами та військовозобов`язаними медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Відповідно до пункту 70 Порядку №560 порядок проведення медичного огляду резервістів та військовозобов`язаних, персональний склад військово-лікарських комісій, порядок їх роботи визначаються у порядку, встановленому Міноборони.

Абзацом 1 пункту 74 Порядку №560 встановлено, що військовозобов`язаним та резервістам, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, в тому числі ті, які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю), за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видаються направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, сформовані відповідно до пункту 741 цього Порядку.

Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 за №402 затверджено "Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України" (надалі по тексту також Положення № 402, у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 1.1 глави 1 розділу І Положення №402, коментоване положення поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, членів їх сімей, призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також військовослужбовців Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та членів їх сімей, громадян, які добровільно вступають на військову службу (навчання) за контрактом у Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України, та осіб, звільнених з військової служби в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, для яких військово-лікарська експертиза проводиться військово-лікарськими комісіями, утвореними в закладах охорони здоров`я Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України та при закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності.

Військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби, служби у військовому резерві військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям (пункт 1.2 глави 1 розділу 1 Положення №402).

Пунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення №402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (надалі по тексту також ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (надалі по тексту також - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії. ВЛК приймають постанови у тому числі на виїзних засіданнях та, в окремих випадках (лікування за кордоном) - дистанційно.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

При цьому, постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК, зокрема, такі скасовуються у випадках, коли попередня постанова ВЛК на дату її прийняття не відповідала законодавству та/або була прийнята на підставі недійсних документів.

Слід зазначити, що члени ВЛК діють на принципах верховенства права, законності, поваги та дотримання прав людини і громадянина, доброчесності, колегіальності, рівноправності членів комісії, вільного обговорення і вирішення питань, об`єктивності, неупередженості та обґрунтованості прийнятих рішень, висновків і пропозицій.

В контексті вищезгаданого, коментованим приписом також визначено обов`язки членів ВЛК, так, останні повинні добросовісно, чесно та професійно виконувати свої обов`язки; постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності; не ухилятися від прийняття рішень; не допускати зловживань та неефективного використання державної власності; знати вимоги нормативно-правових актів з питань військово-лікарської експертизи та застосовувати їх під час виконання обов`язків.

Згідно пункту 3.8 глави 3 розділу ІІ Положення №402, постанови ВЛК при ТЦК та СП щодо військовозобов`язаних приймаються згідно з главою 20 цього розділу. Документально оформлені результати проходження військовозобов`язаним медичного огляду ВЛК доставляються до районного (міського) ТЦК та СП не пізніше наступного дня після прийняття постанови про придатність військовозобов`язаного до військової служби. Постанова ВЛК щодо придатності військовозобов`язаного до проходження військової служби вноситься до бази даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів не пізніше наступного дня з дня надходження відповідної постанови до районного (міського) ТЦК та СП.

Постанова ВЛК районних, міських ТЦК та СП про ступінь придатності військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або під час дії правового режиму воєнного стану дійсна протягом одного року з дня закінчення медичного огляду.

Зі змісту наведеного правового регулювання суд доходить висновку, що результати проходження військовозобов`язаним медичного огляду мають наслідком прийняття постанови ВЛК, така, у випадку визначення придатності військовозобов`язаного до військової служби оформлюється довідкою ВЛК.

Постанови ВЛК згідно з цим Положенням розглядаються, затверджуються, не затверджуються, контролюються, переглядаються, а за необхідності скасовуються або відміняються відповідною штатною ВЛК (абзац 1 пункту 20.2 глави 20 розділу II Положення №402).

Як визначено підпунктами 2.5.1 пункту 2.5, підпунктом 2.8.1 пункту 2.8 глави 2 розділу І Положення №402, ВЛК ТЦК та СП, що віднесена до позаштатних постійно діючих ВЛК, створюється при районному (міському) ТЦК та СП.

Так, ВЛК ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, областей, міста Києва мають право переглядати постанови ВЛК районного (міського) ТЦК та СП, крім постанов, які згідно з цим Положенням підлягають розгляду, контролю та затвердженню ЦВЛК, ВЛК регіону (підпункт 2.8.3 пункту 2.8 глави 2 розділу I Положення №402).

Згідно пункту 3.3 глави 3 розділу I Положення №402, скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК, обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим. У разі незгоди громадянина з рішенням ВЛК при районному (міському) ТЦК та СП на підставі його заяви громадянин направляється для проходження ВЛК при обласному (Київському та Севастопольському міських) ТЦК та СП.

Дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК обласних (Київського міського, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим), оскаржуються в штатних ВЛК або у судовому порядку.

До штатних ВЛК, як встановлено пунктом 2.2 глави 2 розділу І Положення №402, належать Центральна військово-лікарська комісія (надалі по тексту також ЦВЛК); ВЛК регіону.

Відповідно до підпунктів 2.4.4, 2.4.5 пункту 2.4 глави 2 розділу І Положення №402, ВЛК регіону здійснює розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи, а також, серед іншого, уповноважена приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати, відміняти або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК.

Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК (пункт 3.3 глави 3 розділу I Положення №402).

Центральна військово-лікарська комісія має право, зокрема, розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України (підпункт 2.3.4 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення №402).

Матеріали адміністративної справи не містять доказів подання відповідних скарг на постанову ВЛК, яка оформлена довідкою військово-лікарської комісії №2026-0112-1612-2264-3 від 12.01.2026.

Як слідує зі змісту адміністративної справи, довідка військово-лікарської комісії №2026-0112-1612-2264-3 від 12.01.2026, на підставі якої позивача було мобілізовано, ні станом на момент мобілізації, ні в ході судового розгляду справи, у встановленому Положенням №402 порядку не оскаржувалася та недійсною не визнавалася.

Також у межах цього спору не встановлено порушень процедури направлення позивача для проходження медичного огляду з метою визначення ступеня придатності до військової служби.

Довідка ВЛК №2026-0112-1612-2264-3 від 12.01.2026 оформлена позаштатною постійно діючою ВЛК №2 при ІНФОРМАЦІЯ_4 , уповноваженою на здійснення військово-лікарської експертизи відповідно до вимог Положення №402.

В межах цього адміністративного спору, позивачем не заявлено позовних вимог до позаштатної постійно діючої ВЛК №2 при ІНФОРМАЦІЯ_4 про визнання протиправними дій щодо проведення медичного огляду позивача та/або скасування довідки ВЛК №2026-0112-1612-2264-3 від 12.01.2026.

Відтак дії позаштатної постійно діючої ВЛК №2 при ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо встановлення ступеня придатності не є предметом цього спору.

З урахуванням вище наведеного суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_4 в частині призову позивача на військову службу під час мобілізації та направлення для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 та, відповідно, відсутність правових підстав для скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 12.01.2026 №192 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) "Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період" в частині, що стосується ОСОБА_1 , а тому позовні вимоги в цій частині до задоволення не підлягають.

Щодо позовних вимог про визнати протиправним та скасувати наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 13.01.2026 №15 (по стройовій частині) в частині, що стосується зарахування до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 позивача, та зобов`язання відповідача 2 виключити зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та звільнити з військової служби позивача, суд зазначає таке.

Статтею 1 Закону №2232-XII визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (надалі по тексту також Положення №1153/2008) визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з виконанням громадянами військового обов`язку в запасі.

Громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (надалі по тексту також - військова служба) в добровільному порядку або за призовом (пункт 2 Положення №1153/2008).

За змістом пункту 5 Положення №1153/2008 громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України (надалі по тексту також - військовослужбовці). Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу. Форма та порядок його видачі встановлюються Міністерством оборони України.

Відповідно до пункту 6 Положення №1153/2008 початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Згідно пункту 4 частини 1 статті 24 Закону № 2232-XII початком проходження військової служби вважається: день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

За змістом частини 3 статті 24 Закону № 2232-XII закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 №280, зареєстровано у Міністерстві юстиції України 14.11.2022 № 1407/38743, затверджено Інструкцію з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, яка визначає організацію і порядок обліку військовослужбовців та працівників в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України (надалі по тексту також - Інструкція 280).

Відповідно до пунктів 1, 3 Розділу XII Інструкції № 280 облік особового складу в особливий період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців щодо прихованої мобілізації або з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій, ведеться у порядку, установленому на мирний час, та з урахуванням особливостей, викладених у цьому розділі.

Військовослужбовці військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період зараховуються в день прибуття до списків особового складу військової частини в порядку, установленому пунктами 13 і 14розділу II цієї Інструкції.

Первинне призначення на посади військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також призначення (переміщення) військовослужбовців, які перебувають на військовій службі, відповідно до їх мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом, здійснюються наказом командира військової частини по стройовій частині до закінчення заходів демобілізації незалежно від номенклатури посад для призначення.

Пунктом 14 Розділу ІІ Інструкції № 280 встановлено, що зарахування до списків особового складу військової частини прибулого особового складу (або прийому на роботу працівників) здійснюється наказом по стройовій частині у день їх прибуття (прийому на роботу) до військової частини.

Підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини є, зокрема, для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця.

Відповідно до пунктів 1, 2, 8 Розділу V вказаної Інструкції військовослужбовці, які переміщуються по службі з одних військових частин до інших, під час прямування до них рахуються як поповнення. Відправлення поповнення здійснюється як у складі команд, так і поодинці. Під час відправки поповнення з одних військових частин до інших у складі команди на всіх відправлених обов`язково мають бути такі документи, зокрема, іменний список або припис (в якому вказується, коли, кому та за яким вихідним номером вислано їх особові справи) на відправлених - у старшого команди. Прийом поповнення проводиться поіменно, за іменним списком на поповнення, отриманим від старшого команди. Приймати поповнення без поіменної перевірки заборонено.

Варто мати на увазі, що організація обліку та призову громадян на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період покладена на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Водночас, зарахування до списків особового складу військової частини та виключення з нього здійснюється наказами по стройовій частині відповідної військової частини. Відповідне зарахування здійснюється не на власний розсуд, а на підставі іменних списків команд, які надходять від територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а в разі переміщення військовослужбовця до нового місця служби на підставі іменних списків або припису, виданих військовою частиною звідки вибув військовослужбовець.

Слід зазначити, що з дня зарахування до списків особового складу військової частини військовозобов`язаний набуває статусу військовослужбовця.

Відповідно до пункту 7 Положення №1153/2008 військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.

Підстави звільнення з військової служби за призовом під час мобілізації під час дії воєнного стану визначені пунктом 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII.

Пунктом 233 Положення №1153/2008 передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Відповідно до пункту 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31.01.2024 за №40 (надалі по тексту також Інструкція №40), рапорт (заява) це письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.

Кожен військовослужбовець має право, щоб його звернення було розглянуто в межах розумних термінів, а відтак має бути належний доказ отриманням військовою частиною такого рапорту/заяви військовослужбовця чи його представника (в порядку звернення громадян), який може бути направлений рекомендованим листом із повідомленням про вручення та описом вкладення на адресу військової частини.

За змістом абзацу 4 пункту 241 Положення №1153/2008 накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин.

Подання рапорту "по команді" означає направлення його в порядку підпорядкування безпосередньому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання, і так далі до прямого керівника, командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті, зокрема, питання звільнення військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів.

Отож, порядок та підстави припинення військової служби передбачені Законом №2232-XII та Положенням №1153/2008.

У матеріалах адміністративної справи відсутні докази звернення позивача до командування ВЧ НОМЕР_1 із рапортом про звільнення з військової служби. Доказів протилежного сторони суду не надали.

Слід вкотре зазначити, що після набуття позивачем статусу військовослужбовця Збройних Сил України правовідносини щодо проходження військової можуть бути припинені лише шляхом звільнення з військової служби, підстави та порядок якого визначені Законом № 2232-XII та Положенням № 1153/2008.

За наявності підстав, визначених Законом № 2232-XII, позивач має право звернутись із рапортом до командування військової частини в котрій проходить військову службу про звільнення з військової служби.

Враховуючи вище наведене, підстави для задоволення взаємопов`язаних позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 13.01.2026 №15 (по стройовій частині) в частині, що стосується зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 позивача і зобов`язання звільнити з військової служби, відсутні.

Таким чином, суд вважає, що доводи позовної заяви не знайшли свого документального та нормативного підтвердження та спростовуються висновками суду, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність протиправної бездіяльності/дій ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо призову під час мобілізації позивача, видання наказу про призов військовозобов`язаних на військову службу під час проведення загальної мобілізації в частині призову позивача та направлення його для проходження військової служби за призовом під час проведення загальної мобілізації до військової частини НОМЕР_1 .

Також судом встановлено відсутність протиправності наказу командира військової частини НОМЕР_1 про зарахування позивача до списків особового складу, а тому такий не підлягає скасуванню.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що позивач, будучи військовозобов`язаним та визнаним придатним за результатами повторного медичного огляду, правомірно підлягав мобілізації, незалежно від того, що на момент призову йому не виповнилося 25 років.

До подібних висновків у таких правовідносинах дійшов Верховний Суд у постанові від 14 листопада 2025 року у справі № 460/5251/24.

За приписами частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (частини 1, 2 статті 77 КАС України).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у спірному випадку відповідачі діяли на підставі закону, із урахуванням усіх обставин, які мають значення для вірного вирішення порушеного позивачем питання, у зв`язку із чим позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Інші доводи учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною 5 ст. 139 КАС України встановлено, що у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки, у задоволенні позову позивачу відмовлено повністю, та за відсутності понесення відповідачами судових витрат, судом розподіл судових витрат не проводиться.

На підставі статті 1291 Конституції України, керуючись статтями 134, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 03 червня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 );

відповідач:

- ІНФОРМАЦІЯ_3 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_9 ).

- Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_10 ).

Головуючий суддя Грицюк Р.П.