Рішення від 02 червня 2026 р. у справі №440/3836/26 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/3836/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді – Удовіченка С.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без участі сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 в якій просить:

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у звільненні з військової служби ОСОБА_1 за сімейними обставинами на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26, пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю з числа осіб з інвалідністю ІІ групи.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби за сімейними обставинами на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26, пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю з числа осіб з інвалідністю ІІ групи.

В обгрунутування позовних вимог зазначив, що 16.02.2026звернувся до в/ч НОМЕР_1 з рапортом про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» а саме: у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. Однак, листом №1843/4465 від 06.03.2026 за підписом командира в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_2 Позивачу відмовлено у звільненні з військової служби. Відмова обґрунтована наявністю у матері Позивача ОСОБА_3 іншого члена сім`ї першого ступеня споріднення, а саме сина ОСОБА_4 . Також зазначено, що статтею 26 Закону чітко визначено, що якщо члени першого чи другого ступеня споріднення в наявності, то вони не можуть доглядати хворих осіб, тільки якщо самі потребують догляду згідно висновків МСЕК, ЕКПФО чи ЛКК. Разом з тим, позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки хоча формально у матері і наявний інший син, однак він також перебуває на військовій службі, а відтак здійснювати догляд за матір`ю не може. Більше того, мати особисто для свого догляду та утримання обрала ОСОБА_1 . Таким чином, останній вимушений звертатись до суду з даним позовом, щодо захисту своїх прав та інтересів, а саме звільнення з військової служби для здійснення догляду за матір`ю з ІІ групою інвалідності (довічно).

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач у відзиві проти задоволення позову заперечував, вказуючи, що позивач звернувся до відповідача із рапортом про своє звільнення з військової служби від 16.02.2026 року, який зареєстрований у адміністративний групі штабу військової частини НОМЕР_1 21.02.2026 за вх. № 7705. В той же час до рапорту позивача не додано документів, які підтверджують відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати за догляд за його матір`ю, або неможливість здійснення ними постійного догляду, оскільки вони самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я. Позивачем до рапорту на звільнення був наданий акт перевірки сімейного стану військовослужбовця від 22.01.2026, який затверджений начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 . Так в акті встановлено наявність у матері позивача іншого члена сім`ї першого ступеня споріднення, а саме сина ОСОБА_5 . Таким чином позивачем не доведена відсутність у його матері інших членів сім`ї першого або другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати за нею догляд. Звертаємо увагу суду, що статтею 26 Закону чітко визначено, що якщо члени першого чи другого ступеня споріднення в наявності, то вони не можуть доглядати хворих осіб, тільки якщо самі потребують догляду згідно висновків МСЕК, ЕКПФО чи ЛКК. Зокрема до аналогічних висновків прийшов Рівненський окружний адміністративний суд у своєму рішенні від 17.12.2024 по справі № 460/12890/24. Більше того, в резулятивній частині акту перевірки сімейного стану військовослужбовця від 22.01.2026, який затверджений начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено лише факт необхідності здійснення постійного догляду за матір`ю позивача, проте не встановлено факт відсутності інших членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати за нею догляд. У зв`язку із вищевикладеним, розглянувши рапорт позивача та проаналізувавши додані до нього документи, командування військової частини НОМЕР_1 листом № 1843/4465 від 06.03.2026 відмовило у задоволенні рапорту позивача, оскільки відсутні підстави для звільнення позивача з військової служби відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини четвертої та пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону.

Позивач у відповіді на відзив наполягав на правомірності своїх вимог та безпідставності доводів відповідача.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

16.02.2026 ОСОБА_1 звернувся до в/ч НОМЕР_1 з рапортом про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" а саме: у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

До рапорту було додано акт перевірки сімейного стану військовослужбовця від 22.01.2026, витяг з рішення ЕКОПФО від 23.07.2025 №3903/25/1013/ВТ, рішення ЛКК від 12.06.2025 №150, виписку з історії хвороби №25/7612, висновок про наявність порушень організму через, які невиліковно хворі не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватись і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 12.06.2025, копію пенсійного посвідчення від 12.08.2025 НОМЕР_2 , витяг з реєстру територіальних громад від 15.12.2025, заяву ОСОБА_3 від 23.01.2026, свідоцтво про народження ОСОБА_1 від 07.08.1975, свідоцтво про народження ОСОБА_4 від 13.06.1984, довідку форми 5 ОСОБА_4 від 29.01.2026 №518/1789.

За результатами розгляду поданого рапорту та додатків до нього Військова частина НОМЕР_1 листом від 06.03.2026 №1843/4465 повідомила ОСОБА_1 , що актом перевірки сімейного стану військовослужбовця від 22.01.2026, який затверджений начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 , доданого до рапорту, встановлено наявність у матері ОСОБА_6 іншого члена сім`ї першого ступеня споріднення, а саме сина ОСОБА_5 . Таким чином не доведена відсутність у матері інших членів сім`ї першого або другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати за нею догляд. Враховуючи вищевикладене, документально не підтверджена відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення ОСОБА_7 , які можуть здійснювати за нею догляд, або неможливість здійснення ними постійного догляду за ОСОБА_6 оскільки вони самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Не погодившись із діями Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у звільненні з військової служби ОСОБА_1 за сімейними обставинами на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26, пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю з числа осіб з інвалідністю ІІ групи, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до частини статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби, визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п`ята статті 5 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

В свою чергу, частиною дванадцятою статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" визначено перелік сімейних обставин та інших поважних причин, за наявності яких військовослужбовець підлягає звільненню з військової служби.

Зокрема, пунктом 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", що під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Отже, для звільнення з військової служби за наведеною обставиною, військовослужбовець має документально підтвердити сукупну наявність слідуючих обставин:

- наявність в одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) статусу особи з інвалідністю І чи ІІ групи;

- необхідність здійснювати постійний догляд за такою особою;

- відсутність в особи з інвалідністю І чи ІІ групи інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які могли б здійснювати постійний догляд за нею (тобто, інші особи, крім військовослужбовця, які можуть здійснювати постійний догляд особи з інвалідністю І чи ІІ групи, відсутні), або інші члени сім`ї особи з інвалідністю І чи ІІ групи першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду.

Позивач обґрунтовує наявність підстав для звільнення з військової служби необхідністю здійснення постійного догляду за своєю матір`ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду, а також вказує на відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть надати такий догляд.

Як слідує з Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, що надсилається до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів №3903/25/1013/ВТ ОСОБА_3 встановлено другу групу інвалідності з 23.07.2025 безстроково.

Згідно рішення ЛКК №150/25 від 12.06.2025 члени ЛКК дійшли висновку, що ОСОБА_3 потребує постійного стороннього догляду.

Відповідно до заяви засвідченою приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області, Міненкова К.Ф. підтвердила, що із числа членів своєї сім`ї першого ступеня споріднення для свого утримання (догляду) обрала ОСОБА_1 .

Згідно акту перевірки сімейного стану військовослужбовця від 22.01.2026 затвердженого заступником ІНФОРМАЦІЯ_3 , в ході перевірки виявлено, що відповідно до відомостей з РАЦСу та з огляду на долучені до заяви за вх. №16 від 05.01.2026 документи, військовослужбовець ОСОБА_1 являється особою, що здійснює догляд за своєю матір`ю - ОСОБА_3 , яка є особою з інвалідністю II групи та потребує стороннього догляду. Також встановлено, що ОСОБА_3 також має сина ОСОБА_4 , інформація про місце проживання якого невідомо.

З тих підстав, що ОСОБА_3 має сина ОСОБА_4 відповідач відмовив у задоволенні рапорту ОСОБА_1 .

У свою чергу, як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи ОСОБА_4 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації на особливий період у Військовій частині НОМЕР_3 , що підтверджується довідками форми 5 від 24.08.2025 №2974/1789 та від 10.04.2026 №1707/1789.

З вищевикладеного слідує, що як на дату подання позивачем рапорту так і в подальшому ОСОБА_4 проходить військову службу за призовом під час мобілізації у Військовій частині НОМЕР_3 .

Крім того, як слідує з поданого позивачем рапорту до останнього було додано довідку форми 5 щодо ОСОБА_4 від 29.01.2026 №518/1789.

Таким чином, ОСОБА_4 , перебуваючи на військовій службі за призовом під час мобілізації на особливий період, з об`єктивних обставин не може здійснювати догляд за ОСОБА_3 .

Більш того Військова частина НОМЕР_3 у листі від 24.04.2026 №1789/1/3575 повідомила, що військовослужбовець ОСОБА_4 не звертався з рапортом щодо звільнення зі служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", а саме: у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за своєю матір`ю ОСОБА_3 .

У пункті 61 постанови Верховний Суд від 27.02.2025 у справі №380/16966/24, протлумачив її наступним чином: (пункт 61) "Таким чином "відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи" означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж "юридичної наявності» інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятою статті 26 Закону №2232-XII.

(95) Абзац тринадцятий пункту 3 частини дванадцятої статті 26 цього Закону №2232-XII регламентує можливість звільнення військовослужбовця з військової служби через необхідність постійного догляду за одним із батьків - в даному випадку особою з інвалідністю I групи. При цьому така підстава є правомірною за умови, якщо інший член сім`ї першого або другого ступеня споріднення через об`єктивні причини, зокрема в зв`язку з особливостями проходження військової служби, не може виконувати відповідні обов`язки (такі обставини встановлюються і враховуються в кожному конкретному випадку)".

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, застосовуючи викладене вище тлумачення закону, суд в цій справі приходить до висновку, що матеріалами адміністративної справи підтверджена фактична відсутність членів сім`ї особи з інвалідністю II групи ОСОБА_3 , матері військовослужбовця ОСОБА_1 , які були б здатні здійснювати догляд за нею.

З огляду на викладене, суд вважає, що відмова відповідача у звільненні позивача з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" не відповідає критерію правомірності, передбаченому статтею 2 КАС України.

З приводу позовних вимог щодо зобов`язання відповідача звільнити позивача з військової служби, суд зазначає таке.

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року під дискреційним слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.

Комітет Міністрів Ради Європи сформулював принципи, які слугують змістовими гарантіями ухвалення справедливого рішення. Здійснюючи дискреційні повноваження, адміністративний орган: переслідує лише ту мету, задля якої його наділено такими повноваженнями; дотримується принципу об`єктивності й безсторонності, враховуючи лише ті чинники, які стосуються конкретної справи; дотримується принципу рівності перед законом, не допускаючи несправедливої дискримінації; забезпечує належну рівновагу між несприятливими наслідками, які його рішення може мати для прав, свобод чи інтересів осіб, та переслідуваною при цьому метою; приймає своє рішення в межах строку, прийнятного під кутом зору питання, яке вирішується; забезпечує послідовне застосування загальних адміністративних приписів з одночасним врахуванням конкретних обставин кожної справи.

У пункті 2.4 Рішення Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року № 3-рп/2016 ідеться про те, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України), одним з елементів якого є правова визначеність положень законів та інших нормативно-правових актів.

За правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці, неминуче призводить до сваволі (абзац другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини).

Конституційний Суд України виходить із того, що принцип правової визначеності не виключає визнання за органом державної влади певних дискреційних повноважень у прийнятті рішень, однак у такому випадку має існувати механізм запобігання зловживанню ними. Цей механізм повинен забезпечувати, з одного боку, захист особи від свавільного втручання органів державної влади у її права і свободи, а з другого - наявність можливості в особи передбачати дії цих органів.

Практика ЄСПЛ свідчить, що надання правової дискреції органам влади у вигляді необмежених повноважень є несумісним з принципом верховенства права і закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, та порядок її здійснення, з урахуванням законної мети цього заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання (див. рішення від 02 листопада 2006 року у справі "Волохи проти України", від 02.08.1984 у справі "Мелоун проти Сполученого Королівства").

Аналогічні висновки щодо відсутності дискреції у подібних відносинах та необхідності судом розглядати справу по суті спору ухвалені Верховним Судом у постановах 27.02.2025 у справі №380/16966/24, від 24.04.2024 у справі №140/12873/23.

Ураховуючи наведене, не втручаючись у дискреційні повноваження відповідача, установивши достатність підстав, які підтверджуються відповідними доказами у справі, щодо звільнення позивача відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 щодо звільнення з військової служби ОСОБА_1 за сімейними обставинами на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26, пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю з числа осіб з інвалідністю ІІ групи та зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби за сімейними обставинами на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26, пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю з числа осіб з інвалідністю ІІ групи.

Отже, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 3, 6-10, 77, 139, 229, 241-245, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 щодо звільнення з військової служби ОСОБА_1 за сімейними обставинами на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26, пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю з числа осіб з інвалідністю ІІ групи.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби за сімейними обставинами на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26, пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю з числа осіб з інвалідністю ІІ групи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.О. Удовіченко