Рішення від 01 червня 2026 р. у справі №440/23/26 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/23/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги:

визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у звільненні з військової служби ОСОБА_1 за сімейними обставинами на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26, пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю з числа осіб з інвалідністю II групи;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби за сімейними обставинами на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26, пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю з числа осіб з інвалідністю II групи. »

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі також позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі також відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою від 07.01.2026 відкрито провадження у справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників; витребувано докази.

Аргументи учасників справи

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав, що 16.12.2025 він подав рапорт про звільнення з військової служби у запас за сімейними обставинами на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір`ю, яка є інвалідом ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду.

Однак, за результатом розгляду рапорту відповідачем 20.12.2025 було прийнято рішення, відповідно до змісту якого ОСОБА_1 на даний час не має підстав для звільнення з військової служби, у зв`язку з чим його рапорт про звільнення з військової служби залишено без реалізації.

Підставою відмови слугувала наявність у ОСОБА_2 доньки ОСОБА_3 , яка може здійснювати постійний догляд за такою особою та не надано належних документів в підтвердження того факту, що ОСОБА_3 сама потребує постійного догляду.

Позивач вважає такі дії протиправними, оскільки відповідачу було надано документи, підтверджуючі, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає зі своєю сім`єю у Федеративній Республіці Німеччина, у зв`язку з чим не може здійснювати догляд за батьками ОСОБА_2 та ОСОБА_4

12.01.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування такої позиції представник відповідача вказав, що наданого до рапорту витягу з рішення експортної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (номер витягу 60/25/722/В від 22.07.2025, номер рішення 60/25/722/Р, вбачається, що ОСОБА_2 встановлена ІІ група інвалідності.

Разом з тим, актом перевірки сімейного стану військовослужбовця від 29.10.2025, затвердженим ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 03.11.2025, в ході перевірки встановлено наявність інших осіб першого і другого ступеня споріднення, а саме: доньки ОСОБА_2 – ОСОБА_3 .

Документів, в підтвердження того факту, що ОСОБА_3 сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, ОСОБА_1 не надає.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги наявність у ОСОБА_2 доньки – ОСОБА_3 , яка в розумінні абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» може здійснювати постійний догляд за такою особою, оскільки молодший сержант ОСОБА_5 разом із рапортом про звільнення не надав визначених законодавством належних документів в підтвердження того факту, що ОСОБА_3 (член сім`ї першого ступеня споріднення ОСОБА_6 ) сама потребує постійного догляду, тому рапорт про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4; абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", а саме: у зв`язку з необхідністю здійснювати догляд за матір`ю, не підлягав погодженню.

На підставі викладеного, молодший сержант ОСОБА_1 на момент розгляду його рапорту не мав підстав для звільнення з військової служби, в зв`язку з чим рапорт молодшого сержанта ОСОБА_7 про звільнення його з військової служби було залишено без реалізації.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядав справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Обставини справи, встановлені судом

ОСОБА_1 , гранатометник, молодший сержант 1 механізованого відділення механізованого взводу 8 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону ВЧ НОМЕР_1 , проходить військову службу за призовом під час мобілізації.

16.12.2025 позивачем подано рапорт про звільнення з військової служби у запас за сімейними обставинами на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір`ю, яка є інвалідом ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду.

Позивачем на підтвердження підстав для звільнення з військової служби за сімейними обставинами до рапорту на звільнення додано ряд документів, а саме:

витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи номер витягу 60/25/722/В від 22.07.2025, номер рішення 60/25/722/Р;

акт перевірки сімейного стану військовослужбовця від 29.10.2025, затвердженого ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 03.11.2025;

нотаріально засвідчену заяву ОСОБА_3 від 29.08.2025 про неможливість догляду за своїми батьками;

свідоцтво про шлюб ОСОБА_2 з ОСОБА_4

пенсійне посвідчення № НОМЕР_3 ОСОБА_4

довідка ЛКК КНП "Гадяцький центр первинної медико-санітарної допомоги" Гадяцької міської ради №53 від 15.10.2025 та консультативний висновок лікаря-психіатра від 10.10.2025 про потребу в постійному догляді ОСОБА_4

свідоцтво про народження та повний витяг щодо актового запису про народження ОСОБА_8

свідоцтво про одруження ОСОБА_8 з ОСОБА_9

свідоцтво про розірвання шлюбу ОСОБА_3 з ОСОБА_9

свідоцтво про шлюб ОСОБА_3 з ОСОБА_10

офіційне підтвердження реєстрації для звіту про переїзд ОСОБА_3 до Федеративної Республіки Німеччина та її проживання за адресою: НОМЕР_4 біля Берліна ОТ Рюдерсдорф Брюкенштрассе 20.

акт перевірки сімейного стану військовослужбовця.

За наслідками розгляду рапорту командиром військової частини НОМЕР_1 затверджено висновок юридичної служби військової частини НОМЕР_1 від 22.12.2025, яким відмовлено в погодженні рапорту.

Підстави: наявність у ОСОБА_2 доньки – ОСОБА_3 , яка в розумінні абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» може здійснювати постійний догляд за такою особою, оскільки молодший сержант ОСОБА_5 разом із рапортом про звільнення не надав визначених законодавством належних документів в підтвердження того факту, що ОСОБА_3 (член сім`ї першого ступеня споріднення ОСОБА_6 ) сама потребує постійного догляду /а.с. 31-33/.

Вважаючи дії щодо відмови в погодженні рапорту про звільнення з військової служби протиправною, позивач звернувся до суду.

Норми права, які підлягають застосуванню

Згідно з частинами першою, другою статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

У силу вимог статті 65 Основного Закону України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України" на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

На момент розгляду цієї адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжений.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Згідно пункту 4 Указу №69/2022 призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.

Статтею 26 Закону №2232-XII визначені підстави для звільнення з військової служби. Зокрема, підпунктом "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII визначено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час воєнного стану через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Пунктом 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII передбачено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: під час дії воєнного стану необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Висновки щодо правозастосування

Предметом цього позову є відмова військової частини НОМЕР_1 щодо звільнення ОСОБА_1 за підпунктом "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з наявністю матері із числа осіб з інвалідністю 2 групи, яка потребує постійного стороннього догляду.

Фактично спір між сторонами виник щодо вірного тлумачення та застосування підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII у співвідношенні з ч. 12 ст. 26 цього ж Закону.

ОСОБА_1 :

1) є військовослужбовцем, проходить військову службу у воєнний час за призовом під час мобілізації;

2) має матір із числа осіб з інвалідністю 2 групи, що підтверджується витягом №60/25/722/В з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи та висновком №345 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 04.12.2025;

3) не бажає продовжувати військову службу, про що подав рапорт.

Єдиною підставою для відмови у задоволенні рапорту слугував висновок відповідача про те, що під час розгляду рапорту було встановлено, що сержант ОСОБА_1 має рідну сестру, ОСОБА_3 .

Таким чином, відповідач стверджував про те, що особа, яка має інвалідність та потребує стороннього догляду ( ОСОБА_2 ), має інших членів сім`ї першого ступеня споріднення, а саме доньку ОСОБА_3 , яка може здійснювати догляд.

Оцінюючи це твердження відповідача, суд зазначає таке.

Підстава для звільнення військовослужбовця з військової служби, визначена п.п. "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII таким чином: "Військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах (ч. 4): під час дії воєнного стану (п.2) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) (п.п. "г").

Частина 12 ст. 26 цього ж Закону, у свою чергу, розкриває перелік сімейних обставин або інших поважних причин.

Відповідно до вказаної норми, військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах:

п. 3) під час дії воєнного стану:

-військовослужбовці-жінки - у зв`язку з вагітністю;

-військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку;

- дружина, якщо обоє із подружжя проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років;

- перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці;

-військовослужбовці, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України;

-військовослужбовці, які є усиновлювачами, на утриманні яких перебуває (перебувають) дитина (діти), яка (які) до моменту усиновлення була (були) дитиною-сиротою (дітьми-сиротами) або дитиною (дітьми), позбавленою (позбавленими) батьківського піклування, віком до 18 років, опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями, патронатними вихователями, на утриманні яких перебуває дитина-сирота (діти-сироти) або дитина (діти), позбавлена (позбавлені) батьківського піклування, віком до 18 років;

- виховання військовослужбовцем дитини з інвалідністю віком до 18 років, у разі відсутності інших осіб, які зобов`язані її виховувати;

- утримання військовослужбовцем повнолітньої дитини, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;

-виховання військовослужбовцем дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров`я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, але якій не встановлено інвалідність, за умови що такі особи не мають інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону їх утримувати;

-необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи;

- необхідність здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів;

- необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи;

- необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім`ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи;

- у зв`язку з необхідністю здійснення опіки над особою, визнаною судом недієздатною, за умови що за такою особою не здійснюється піклування (опіка) іншими особами;

- якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану;

- якщо їхнім близьким родичам (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) посмертно присвоєно звання Герой України за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народові, виявлені під час Революції Гідності (листопад 2013 року - лютий 2014 року).

Звертаючись з рапортом про звільнення з військової служби, позивач ОСОБА_1 посилався на сімейні обставини у вигляді необхідності здійснювати постійний догляд за своєю матір`ю, яка є особою з інвалідністю II групи.

Суд зазначає, що як на дату звернення ОСОБА_1 з рапортом про звільнення, так і на дату розгляду цієї справи судом, абзац тринадцятий пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону містив вказівку на умову його застосування - "за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи".

В обставинах цієї справи саме питання відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеню споріднення стало ключовим питанням спору.

Так, відповідач вмотивував свою відмову у звільненні ОСОБА_1 зі служби тим, що під час розгляду рапорту було встановлено, що молодший сержант ОСОБА_1 має рідну сестру, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 ..

Таким чином, відповідач виходив з незастосовності абзацу 13 п.3 ч. 12 ст.26 Закону №2232-XII: вважав наявним члена сім`ї першого ступеню спорідненості.

Позивач, у свою чергу, попри формальну наявність члена сім`ї першого ступеня, наполягав на тому, що фактична можливість сестри здійснювати догляд за його матір`ю-інвалідом відсутня. Вказував на те, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає зі своєю сім`єю у Федеративній Республіці Німеччина за адресою: НОМЕР_4 біля Берліна ОТ Рюдерсдорф Брюкенштрассе 20, у зв`язку з чим не може здійснювати догляд за батьками ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , що підтверджується, зокрема, офіційним підтвердженням реєстрації для звіту про переїзд ОСОБА_3 до ФРН, нотаріально посвідченою заявою.

Крім того, в акті обстеження сімейного стану військовослужбовця було встановлено, що дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає окремо у Федеративній Республіці Німеччина за адресою: НОМЕР_4 біля Берліна ОТ Рюдерсдорф Брюкенштрассе 20.

Тому позивач вважав, що фактично інший член сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, який міг би здійснювати догляд за його матір`ю - відсутній.

Суд погоджується з позицією позивача щодо того, що наявні у адміністративній справі відомості про інших членів сім`ї першого та другого ступеню спорідненості вказують на їх фактичну неможливість здійснювати догляд за інвалідом другої групи ОСОБА_2 .

З урахуванням обставин спору у цій справі суд зазначає, що вищенаведена норма права (абз.13 п. 3 ч. 2 ст. 26 Закону) не розкриває змісту поняття "відсутності інших членів сім`ї": чи йдеться про відсутність у юридичному сенсі, зокрема за даними Єдиного демографічного реєстру, чи про відсутність фактичну.

Відповідно, внаслідок нечіткості закону суд повинен вдатися до тлумачення цієї норми.

Таке тлумачення суд здійснює з урахуванням правової позиції Верховного Суду у аналогічній справі, що висловлена у постанові від 27 лютого 2025 року у справі № 380/16966/24.

У згаданій постанові Верховний Суд, застосовуючи цю ж саму норму закону, протлумачив її наступним чином: (пункт 61) "Таким чином «відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятою статті 26 Закону №2232-XII.

(95) Абзац тринадцятий пункту 3 частини дванадцятої статті 26 цього Закону № 2232-XII регламентує можливість звільнення військовослужбовця з військової служби через необхідність постійного догляду за одним із батьків - в даному випадку особою з інвалідністю I групи. При цьому така підстава є правомірною за умови, якщо інший член сім`ї першого або другого ступеня споріднення через об`єктивні причини, зокрема в зв`язку з особливостями проходження військової служби, не може виконувати відповідні обов`язки (такі обставини встановлюються і враховуються в кожному конкретному випадку).

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, застосовуючи викладене вище тлумачення закону, суд в цій справі приходить до висновку, що матеріалами адміністративної справи підтверджена фактична відсутність членів сім`ї інваліда другої групи ОСОБА_2 , матері військовослужбовця ОСОБА_1 , які були б здатні здійснювати догляд за нею.

А тому норма, передбачена абзацом 13 пункту 3 частини 2 статті 26 Закону №2232-XII, застосовна щодо позивача, й тому відповідач при розгляді рапорту ОСОБА_1 про звільнення, повинен був його рапорт задовольнити, вказану норму застосувавши.

Суд за наслідками розгляду цієї справи підтверджує, що ОСОБА_1 має передбачену законом підставу для звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII.

Тому відповідач, за наслідками розгляду рапорту ОСОБА_1 , прийняв протиправне рішення про відмову в погодженні звільнення.

Відтак, слід визнати протиправним та скасувати рішення військової частини НОМЕР_1 від 22.12.2025 про відмову в погодженні звільнення з військової служби ОСОБА_1 .

Крім того, як наслідок, обираючи належний спосіб захисту порушених прав позивача, суд приходить до висновку про необхідність зобов`язання військової частини НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 військової служби у запас на підставі підпункту “г” пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову.

Розподіл судових витрат

Позивач звільнений від сплати судового збору.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_5 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення військової частини НОМЕР_1 від 22.12.2025 про відмову в погодженні рапорту про звільнення з військової служби ОСОБА_1 .

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту “г” пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.С. Шевяков