Суд: Одеський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: Заява про ухвалення додаткового рішення
Дата: 01 червня 2026 р.
Справа: №420/590/26
Суддя: Хлімоненкова М.В.
Справа № 420/590/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(додаткове)
02 червня 2026 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Хлімоненкової М.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 , подану за підписом представника, про стягнення витрат на правову допомогу,
встановив:
У січні 2026 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, в якому позивач просив суд:
1.Визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом від 14.11.2025 №52, в частині відмови у наданні відстрочки від призову під час мобілізації ОСОБА_1 на підставі п.9 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію",
2.Зобов`язати комісію з питань відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 прийняти рішення з урахуванням висновків суду, викладених в прийнятому рішенні за результатами розгляду цієї справи, про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 позов ОСОБА_1 задоволено повністю.
Відповідно до указаного судового рішення, суд визнав протиправним та скасував рішення комісії з питань відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом від 14.11.2025 №52, в частині відмови у наданні відстрочки від призову під час мобілізації ОСОБА_1 на підставі п.9 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"; зобов`язав комісію з питань відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти за результатом її розгляду рішення з урахуванням висновків суду у цій справі.
29.04.2026 до Одеського окружного адміністративного суду представник позивача подав заяву про стягнення витрат на правову допомогу, у якій просить стягнути з відповідачів у справі на користь позивача судові витрати на правову допомогу в сумі 10 000/ десять тисяч / гривень.
В обґрунтування заяви вказує, що в позовній заяві було зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у суді першої інстанції в зв`язку із розглядом справи складає 10 000 (десять тисяч) гривень. Докази на понесення судових витрат не можуть бути подані разом з позовною заявою та будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення (заява про неможливість подання доказів на підтвердження понесених судових витрат, подана до закінчення судових дебатів).
Отже на виконання приписів КАС України, до клопотання надається посвідчена копія договору про надання правової допомоги №24/04/2025 від 24.05.2025 з Актом приймання-передачі виконаних робіт до вказаного договору від 27 квітня 2026 року та Детальним описом робіт від 27 квітня 2026 року, виконаних адвокатом за вказаним Договором, якими підтверджено надання позивачу та отримання ним у зв`язку із розглядом даної справи правової допомоги у розмірі 10 000 грн.
Розглянувши доводи заявника, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Положеннями ст.59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до ч.1, 2 ст.16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно із ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ст.252 КАС України, однією з підстав для ухвалення додаткового рішення є не вирішення судом питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Як свідчать матеріали справи, звертаючись до суду із даним позовом, у примітці 7 позовної заяви вказувався попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і очікує понести у суді першої інстанції у зв`язку із розглядом даної справи, вказувалось про неможливість надання доказів понесення судових витрат та надання таких протягом п`яти днів після прийняття рішення у справі.
Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються статтею 134 КАС України, приписами якої визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Стаття 139 КАС України визначає правила розподілу судових витрат за результатами ухвалення судом рішення по суті позовних вимог (задоволення позову повністю або частково, відмова в задоволенні позову).
Згідно з частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Суд також враховує, що згідно рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) від 23 січня 2014 року (справа «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04)) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Таким чином документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.
У розумінні п.4 ч. 1 ст. 1 Закону України 05.07.2012 року №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (із змінами і доповненнями) (далі також - Закону №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 Закону №5076 визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Таким чином, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону №5076).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5076).
Відповідно до ст. 30 Закону №5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Дослідивши матеріали справи в частині розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, суд встановив, що на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивача у даній справі, представником Товариства надано наступні документи:
1.копію договору про надання правової допомоги від 24.05.2025 №24/04/2025, укладеного ОСОБА_1 з адвокатом Свічкар Валерією Валеріївною, за умовами якого довіритель доручив, а повірений прийняв на себе обов`язок надати правову допомогу шляхом надання правових консультацій, складання та подання документів, представництво інтересів в судах та перед іншими юридичними особами будь-якої форми власності з питань отримання відстрочки від мобілізації відповідно до вимог чинного законодавства України.
За умовами п.4.1 Договору, сторони узгодили, що довіритель сплачує повіреному гонорар у розмірі, який остаточно визначається в акті приймання-передачі виконаних робіт.
2. Детальний опис робіт від 27.04.2026, виконаних адвокатом за Договором до Договору про надання правової допомоги №24/04/2025 від 24.05.2025, відповідно до якого сторони визначили, погодили та підтвердили відповідно наступний детальний опис (перелік) робіт, виконаних адвокатом у судовій справі №420/590/26: ознайомлення з наявною у довірителя документацією для складання позову та пошук, аналіз судово практики з розгляду аналогічних справ, формування правової позиції та підготовка стратегії у справі; складання та направлення адвокатського запиту до ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо отримання інформації про розгляд заяви з додатками позивача, а саме: рішення про надання або відмову у наданні відстрочки позивачу; складання позовної заяви у справі №420/590/26, оформлення пакету документів для подання до суду (зібрання, формування доказів та інших документів відповідно до розділу «Додаток» до позову, подання до суду та направлення відповідачам по справі.
3.Акт приймання-передачі виконаних робіт до Договору про надання правової допомоги №24/04/2025 від 24.05.2025, відповідно до якого сторони визначили, погодили та підтвердили, що на виконання умов договору повіреним були виконані, а довірителем отримані наступні послуги у даній справі:
- ознайомлення з наявною у довірителя документацією для складання позову та пошук, аналіз судової практики з розгляду аналогічних справ, формування правової позиції та підготовка стратегії у справі – 2000грн;
- складання та направлення адвокатського запиту до ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо отримання інформації про розгляд заяви з додатками позивача, а саме: рішення про надання або відмову у наданні відстрочки позивачу – 1000грн;
- складання позовної заяви у справі №420/590/26, оформлення пакету документів для подання до суду (зібрання, формування доказів та інших документів відповідно до розділу «Додаток» до позову, подання до суду та направлення відповідачам по справі) – 7000грн.
Згідно п.3 вказаного вище Акту, загальна вартість вказаних у ньому робіт складає 10 000грн.
З огляду на надані документи, загальний розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, які позивач поніс у зв`язку з розглядом даної справи у суді першої інстанції визначений у акті у розмірі 10000 грн.
Згідно висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 09.04.2019 року у справі № 826/2689/15, надання належних та допустимих доказів на підтвердження витрат, понесених у зв`язку з вчиненням окремих процесуальних дій поза судовим засіданням, а також часу, витраченого на підготовку позовної заяви та інших процесуальних документів, з урахуванням тривалості розгляду справи, є підставою для задоволення вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу.
Дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат понесених позивачем на правничу допомогу суд доходить висновку, заявлені витрати дійсно пов`язані саме із розглядом цієї справи та підтверджуються документально, отже позивач має право на компенсацію таких.
При цьому оцінюючи співмірність заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу, суд зазначає, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, наведеної у додатковій постанові від 05.09.2019 по справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Аналогічним чином висловився Верховний Суд і у постановах від 01.02.2023 у справі №160/19098/21, від 14 листопада 2019 року у справі № №826/15063/18 (адміністративне провадження №К/9901/18029/19).
Крім того у, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи; розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Оцінюючи заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, виходячи з вищенаведених критеріїв, суд відзначає, що компенсація витрат на правничу допомогу за рахунок суб`єкта владних повноважень не повинна розглядатись особою як сатисфакція за порушені права та нести надмірне фінансове навантаження на бюджет.
Суд враховує, що вказана справа не є складною, є навіть типовою, зміст позовної заяви та обсяг наданих до суду документів не свідчать, що адвокатом було докладено значних зусиль для складання та подання до суду позовної заяви/відповіді на відзив; перелічені в детальному описі та акті приймання-передачі виконаних робіт послуги фактично охоплюються (є складовими) однієї послуги, що стосується складання позовної заяви та направлення її до суду. Складання та направлення адвокатського запиту до ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо отримання інформації про розгляд заяви позивача також не є видом правничої допомоги, наданої саме під час розгляду даної справи в суді першої інстанції, а стосується підготовки до подання позову.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем до відшкодування сума витрат на правничу допомогу понесену у зв`язку із розглядом даної справи у розмірі 10000,00 грн є необґрунтованою, неспівмірною.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок відповідача, підлягає зменшенню на підставі заперечень відповідача та у зв`язку з відсутністю ознак співмірності, визначених ч. 5 ст. 134 КАС України.
Таким чином, заявлені позивачем до відшкодування витрати на правничу допомогу в розмірі 10000,00грн є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар для останнього, що суперечить принципу розподілу таких витрат.
Заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи , із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).
Підсумовуючи наведене у сукупності, з огляду на незначну складність справи та обсяг наданих послуг, також враховуючи предмет позову, та з урахування принципу пропорційного відповідно до вимог ч. 3 ст. 139 КАС України, суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача, повинен становити 2000,00 грн.
Керуючись ст.132, 139, 248, 252, 255, 295 КАС України,
вирішив:
Частково задовольнити заяву ОСОБА_1 , подану за підписом представника, про стягнення витрат на правову допомогу.
Ухвалити у даній справі додаткове рішення яким стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 (дві тисячі) гривень.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Марина ХЛІМОНЕНКОВА
Оригінал: reyestr.court.gov.ua