Рішення від 01 червня 2026 р. у справі №420/11855/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Суд: Одеський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: проходження служби, з них

Дата: 01 червня 2026 р.

Справа: №420/11855/25

Суддя: Василяка Д.К.

Справа № 420/11855/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Василяки Д.К., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 в якому позивач просить суд:

визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_2 від 02.04.2025 року за вих.№813/19664 у задоволенні рапорту солдата навчальної роти 4 взводу НОМЕР_4 окремої десантно-штурмової бригади військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 , який зареєстровано 12.03.2025 року за вх.№813/5408;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ, як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період (під час дії воєнного стану) через сімейні обставини у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 21.02.2025 року позивач звернувся із рапортом до ВЧ НОМЕР_2 про звільнення з військової служби. У якості підстав для звернення зі служби вказано абз. 13 п.3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» та необхідність здійснювати догляд за матір`ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи.

До рапорту надано такі докази: Копія медичного висновку №37 від 09.01.2025 року (форма 080-4/0); Копія довідки до акта огляду МСЕК; Копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 ; Нотаріальна заява від ОСОБА_2 . Рапорт направлено засобами поштового зв`язку (номер відправлення 6800200005862), згідно сервісу відстеження рапорт вручено відповідачу 27.02.2025 року. Крім цього, представником позивача направлявся адвокатський запит на отримання інформації щодо розгляду рапорту, у відповідь на що листом від 17.03.2025 року №813/10730 повідомлено, що рапорт зареєстровано 12.03.2025 року за вх.№813/5408 та його буде розглянуто у строки, встановлено Наказом Міністерства оборони України №531 від 06.08.2024 року. 02.04.2025 року за вих.№813/19664 відповідачем відмовлено у задоволенні рапорту позивача. У якості підстави для відмови у задоволенні рапорту вказано, що: по-перше, довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 2-18 ОВ №095734 не містить згадок про необхідність постійного стороннього догляду; по-друге, законодавцем чітко регульовано підстави і мету отримання висновків згідно форми №080-2/о, що не кореспондує із цілями підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII. Із наведеними підстави для відмови позивач категорично не погоджується, вважає такі мотиви безпідставними, надуманими та необгрунтованими, такими, що суперечать чинним нормам закону та усталеній судовій практиці, та такими, що безпідставно порушують його право на звільнення з військової служби, у зв`язку із чим звернувся до суду з даним позовом.

Головуючим у справі був призначений суддя Караван Р.В.

За цією позовною заявою відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 262 КАС України.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, про те, що Перший рапорт Позивача щодо звільнення з військової служби за сімейними обставинами (надалі – перший рапорт) було прийнято адміністративною групою військової частини НОМЕР_2 10.03.2025, зареєстровано за Вх. № 813/5254 та направлено на розгляд командиру військової частини НОМЕР_2 . Звертаємо увагу суду на те, що рапорт було належним чином розглянуто командиром військової частини НОМЕР_2 полковником ОСОБА_3 , про що на рапорті було проставлено резолюцію: "Відмовити, відсутні підстави". Другий рапорт Позивача щодо звільнення з військової служби за сімейними обставинами (надалі – другий рапорт) було прийнято адміністративною групою військової частини НОМЕР_2 12.03.2025, зареєстровано за Вх. № 813/5408 та направлено на розгляд командиру військової частини НОМЕР_2 . Вказаний рапорт було належним чином розглянуто командиром військової частини НОМЕР_2 полковником ОСОБА_3 , про що на рапорті було проставлено резолюцію: "Відмовити, відсутні підстави". Про результати розгляду першого та другого рапортів Позивача було повідомлено листом від 02.04.2025 за Вих. № 813/13664. Надана Позивачем в якості додатків до рапорту довідка до акта огляду медикосоціальною експертною комісією від 29.10.2008 Серія 2-18 ОВ № 095734 підтверджує, що його матір, ОСОБА_2 , є особою з інвалідністю ІІ групи, інвалідність якої встановлено безтерміново та у відповідності до вищезгаданого абзацу 16 п. 27 Положення, довідка не містить згадок про необхідність постійного стороннього догляду.

На підставі розпорядження керівника апарату Одеського окружного адміністративного суду від 12.12.2025 року було призначено повторний автоматизований розподіл справи № 420/11855/25.

12.12.2025 року справа № 420/11855/25 за результатами автоматизованого розподілу була передана для розгляду судді Василяці Д.К.

Ухвалою суду від 15 грудня 2025 року справу прийнято до провадження.

Дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, суд встановив наступне: ОСОБА_1 проходить військову службу у Військової частини НОМЕР_2 .

21.02.2025 позивач звернувся з рапортом до командира Військової частини НОМЕР_2 про звільнення з військової служби на підставі абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за своєю матір`ю ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідності ІІ групи.

До рапорту позивач долучив копії: паспорту та коду ОСОБА_1 ; паспорту та коду ОСОБА_2 ; довідки місця реєстрації ОСОБА_2 ; акту ОСББ «Парусна 8» про фактичне місце проживання ОСОБА_1 ; медичного висновку № 37 від 09.01.2025р.; довідки до акта огляду МСЕК; свідоцтва про народження ОСОБА_1 ; свідоцтва про смерть ОСОБА_4 ; нотаріальна заява від ОСОБА_2 ..

Представником позивача направлявся адвокатський запит на отримання інформації щодо розгляду рапорту, у відповідь на що листом від 17.03.2025 року №813/10730 повідомлено, що рапорт зареєстровано 12.03.2025 року за вх. №813/5408 та його буде розглянуто у строки, встановлено Наказом Міністерства оборони України №531 від 06.08.2024 року.

02.04.2025 року за вих. №813/19664 відповідачем надано відповідь в якій зазначено, що відмовлено у задоволенні рапорту позивача. У якості підстави для відмови у задоволенні рапорту вказано, що довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 2-18 ОВ №095734 не містить згадок про необхідність постійного стороннього догляду; законодавцем чітко регульовано підстави і мету отримання висновків згідно форми №080-2/о, що не кореспондує із цілями підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII.

Позивач, вважаючи протиправною відмову командира військової частини у його звільненні з військової звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" (надалі також - Закон №2232-XII).

Статтею 1 Закону №2232-XII передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону №2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Частиною 1 статті 2 Закону №2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

За приписами частини 6 статті 2 цього Закону №2232-XII одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Указом Президента України від 24.02.2022 за №64/2022 "Про введення воєнного стану" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та триває по теперішній час.

Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII.

Так, відповідно до підпункту “г” пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема у зв`язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Частиною сьомою статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Відповідно до абзацу 1 пункту 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (надалі також – Положення №1153/2008), встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Відповідно до пункту 233 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

При звільненні військовослужбовця з військової служби за рішенням командування військової частини відповідно до підпункту 1 пункту 35 цього Положення рапорт на звільнення військовослужбовцем не подається. У такому разі командуванням військової частини складається аркуш бесіди з військовослужбовцем за формою, визначеною Міністерством оборони України.

Таким чином, законодавець передбачив механізм реалізації відповідного права шляхом подання військовослужбовцем рапорту на звільнення зі служби з відповідних підстав.

Підпунктом 26 пункту 5 Додатку 19 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170 (надалі також - Інструкція №170), визначено перелік документів, що подаються при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи подаються такі документи:

документи, які підтверджують відповідні родинні зв`язки з цією особою (особами);

один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21 вересня 2015 року № 946;

висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, про потребу в постійному догляді.

Отже, однією з підстав для звільнення військовослужбовця (як такого, що висловив своє небажання продовжувати проходження військової служби) з військової служби під час воєнного стану через сімейні обставини або інші поважні причини є необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Тобто для звільнення з військової служби саме за такою сімейною обставиною військовослужбовець має довести належними доказами такі факти: наявність в одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) статусу особи з інвалідністю I чи II групи; необхідність здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю I чи II групи; відсутність в особи з інвалідністю I чи II групи інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення, які могли б здійснювати постійний догляд за нею (тобто інші особи, крім військовослужбовця, які можуть здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю I чи II групи, відсутні), або те, що інші члени сім`ї особи з інвалідністю I чи II групи першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

На підтвердження наявності підстав для звільнення з військової служби позивач надав копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 29.10.2008 серія 2-18 ОВ № 095734 за висновком якої ОСОБА_2 має ІІ групу інвалідності довічно, де вказано, що їй протипоказана важка фізична праця та висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 09.01.2025 року за №37 відповідно до якого ОСОБА_2 (мати позивача) за станом здоров`я потребує сторонньої допомоги висновок дійсний до 09.01.2026 року.

Визначення терміну «медичний висновок» наведено у пункті 3 Порядку ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я України «Деякі питання ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я» від 18.09.2020 № 2136, як електронний документ, що формується на підставі медичних записів в системі та містить висновок лікаря про тимчасову або постійну втрату працездатності, придатність до певних видів діяльності, про стан здоров`я пацієнта або щодо інших питань, визначених законодавством.

У пункті 3 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 05.10.2020 № 705, термін «медичний висновок» вжито у значенні висновку у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров`я у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого поліцейського.

В пункті 3 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 337, термін «медичний висновок» визначено як висновок у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров`я у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та висновок у формі рішення лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я у разі хронічного професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого про встановлення зв`язку погіршення стану здоров`я працівника з впливом на нього важкості та напруженості трудового процесу, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, психоемоційних причин або протипоказань за станом здоров`я виконувати роботу.

Отже, медичний висновок - це документ, який містить відомості про стан здоров`я особи та видається з питань, пов`язаних із таким станом здоров`я.

Суб`єктами формування та видачі медичного висновку є лікарі, лікарсько-консультативні та лікарсько-експертні комісії закладів охорони здоров`я.

Відповідно до пунктів 19, 24 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (надалі також - Положення № 1317), чинного до 01.01.2025, комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.

Комісія видає особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акта огляду комісії органові, в якому особа з інвалідністю перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації - органові, що здійснює загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виписку з акта огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги.

Копія індивідуальної програми реабілітації надсилається також лікувально-профілактичному закладові і органові праці та соціального захисту населення за місцем проживання особи з інвалідністю. За місцем роботи зазначених осіб надсилається повідомлення щодо групи інвалідності та її причини, а у разі встановлення ступеня втрати професійної працездатності - витяг з акта огляду комісії про результати визначення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у додаткових видах допомоги. Видача особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, виписки з акта огляду комісії на руки забороняється.

Отже, лікар, лікарсько-консультативна комісія та лікарсько-експертна комісія формують медичний висновок, а медико-соціальні експертні комісії - довідку, акт огляду (витяг з акту огляду).

Відповідно до пункту 3 Положення № 1317 медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

За приписами підпункту 1 пункту 11 Положення № 1317 міські, міжрайонні, районні комісії визначають: ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків; потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв; потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування; ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування; причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений комісією у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім`ї померлого; медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним.

В пункті 26 Положення №1317 зазначено, що особі, яка визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров`я особи з інвалідністю та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.

За змістом абзац 16 пункту 27 Положення №1317 підставою для встановлення II групи інвалідності є стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.

Критеріями встановлення II групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє обмеження у вираженому II ступені однієї чи декількох категорій життєдіяльності особи, серед іншого є обмеження самообслуговування II ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб; обмеження здатності до самостійного пересування II ступеня - здатність до самостійного пересування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб; обмеження здатності до орієнтації II ступеня - здатність до орієнтації в часі і просторі за допомогою інших осіб; обмеження здатності до спілкування II ступеня - здатність до спілкування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб; обмеження здатності контролювати свою поведінку II ступеня - здатність частково чи повністю контролювати свою поведінку тільки за допомогою сторонніх осіб (абзаци 17-19, 22-24 пункту 27 Положення №1317).

У наведеному переліку прав та обов`язків медико-соціальної експертної комісії відсутнє поняття «постійного догляду», який може бути визначений для осіб, яким інвалідність не встановлена, а вказано лише право визначати необхідність стороннього нагляду, догляду.

Поняття «сторонній догляд» не є тотожним поняттю «постійний догляд», адже перше вказує на те, ким надається догляд, а друге - коли надається такий догляд. При цьому, «постійний догляд» - це безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження - постійно.

Водночас, відповідно до Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.04.2008 № 189, при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються ЛКК (пункт 1 розділу III).

За приписами пункту 3 розділу ІІІ цього Порядку до основних завдань ЛКК належить: 1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку; 2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності; 3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження; 4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб`єкта господарювання, що були виявлені за результатом перевірки уповноваженими лікарями, перелік яких затверджується правлінням Пенсійного фонду України, обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб`єкта господарювання).

Пунктом 4 розділу ІV Порядку передбачено, що ЛКК видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи: форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв`язку захворювання з умовами праці відповідно до вимог, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві»; висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний),- до досягнення дитиною 16-річного віку.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 №407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я» затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі».

Згідно з пунктами 2, 3 цієї Інструкції такий висновок надається закладами охорони здоров`я усіх рівнів надання медичної допомоги; висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі заповненої лікарем загальної практики-сімейної медицини форми первинної облікової документації №025/о «Медична карта амбулаторного хворого №__», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14.02.2012 № 110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за № 661/20974 (надалі також – Інструкція №407).

Відповідно до пунктів 4, 7 Інструкції № 407 висновок надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року № 859. У пункті 4 Висновку вказуються рекомендовані соціальні послуги: денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома; отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.

Пунктом 11 Інструкції № 407 визначено, що особам, яким встановлено інвалідність безстроково, висновок видається безстроково. Особам, яким інвалідність встановлена на певний строк, висновок видається на строк не більше ніж до завершення строку встановлення їм інвалідності, але не менше ніж на 12 місяців. Іншим категоріям осіб висновок видається на 12 місяців з дати видачі.

У контексті спірних правовідносин слід зазначити, що постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 «Про деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» затверджено «Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи». На підставі цієї постанови втратила чинність Постанова Кабінету Міністрів України №1317.

Пунктом 40 Положення №1338 визначено, що за результатами проведення оцінювання експертна команда приймає рішення щодо встановлення чи невстановлення (або визначення) відповідно до законодавства: визначають потребу у постійному догляді.

При цьому функції ЛКК з набранням чинності Положенням №1338 в частині надання висновків не змінились.

Аналізуючи повноваження медико-соціальної експертної комісії, передбачені Положеннями № 1317, №1338, є підстави для висновку, що вона визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді (постійному догляді) або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності. Щодо осіб, які не відносяться до цих категорій, але які за станом здоров`я нездатні до самообслуговування і потребують постійно стороннього догляду, то на переконання суду, такі повноваження віднесені до ЛКК закладу охорони здоров`я, які мають право приймати, зокрема висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою № 080-4/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг.

Зокрема про право ЛКК видавати відповідні висновки щодо потреби в сторонньому догляді викладено у постановах Верховного Суду від 21.02.2024 у справі №120/1909/23 та від 13.06.2024 у справі №520/21316/23.

Зміст висновку за формою №080-4/о та його складові елементи загалом найбільшою мірою відповідають суті документа, передбаченого пунктом 5 Додатку 19 Інструкції №170, проте мають істотні відмінності зокрема щодо суб`єкта його складання (лікарська комісія, а не лікарсько-консультативна комісія), цільового призначення (використовується для отримання компенсації фізичною особою, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі), а також через відсутність у ньому відомостей про потребу особи в постійному догляді.

Відсутність уніфікованого зразка висновку про потребу в постійному догляді та повноважень лікарсько-консультативної комісії для його прийняття свідчить про наявність прогалини та неузгодженості нормативно-правового регулювання, що спричиняє правову невизначеність у реалізації права особи на звільнення з військової служби за відповідною підставою.

Такий правовий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 20 листопада 2025 року в справі № 560/17590/24.

Так у вказаному судовому рішенні у справі № 560/17590/24 Верховний Суд, крім іншого, дійшов висновку про необхідність надання належної правової оцінки копії довідки ЛКК, яка додавалася до рапорту, встановлення, чи містить ця довідка висновок про потребу постійного догляду, на підставі яких даних вона була видана, а також чи може довідка ЛКК вважатися документом, передбаченим пунктом 5 Переліку документів для звільнення військовослужбовця, який підтверджує наявність у позивача підстав для звільнення з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Як зазначалось вище, підставою для звільнення є саме необхідність здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи.

Суд зазначає, що відповідно до висновку № 37 від 03.01.2025 про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, за формою № 080-4/о матір позивача – ОСОБА_2 потребує отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.

Потребу у постійному сторонньому догляді визначають лікувально-консультативні комісії на підставі первинної облікової документації № 027/о «Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого», що ведеться лікуючими лікарями, а тому військові частини не мають ставити під сумнів достовірність таких висновків, у тому числі з питань належності суб`єкта, до повноважень якого віднесено видача відповідних медичних документів (висновків, довідок).

Також суд зазначає, що згідно з пунктом 1 Порядку, затвердженого Постановою КМУ № 1040 (зі змінами), компенсація призначається особам, які надають соціальні послуги громадянам, що не можуть самостійно пересуватися або самообслуговуватися та потребують стороннього догляду. Отже фактично вказаний висновок №080-4/о підтверджує, що особа не може самостійно пересуватися/обслуговуватися, що є медичним визначенням потреби у постійному сторонньому догляді, особи, якій виданий такий висновок.

За вказаних обставин суд вважає, що факт видачі лікарсько-консультативною комісією висновку за формою №080-4/о, затвердженою наказом МОЗ України від 09.03.2021 за №407, є офіційним підтвердженням наявності у особи порушень функцій організму, внаслідок яких мати позивача, як особа, якій встановлено 2 групу інвалідності не може самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребує стороннього догляду, позаяк зазначена форма є уніфікованою первинною обліковою медичною документацією, зміст якої вже за своєю правовою природою передбачає встановлення саме такої потреби, а тому не потребує додаткового або дублюючого формулювання щодо наявності постійного догляду.

Крім того, зазначення у вказаному висновку строку дії такого висновку до 09.01.2026 не свідчить про обмеження потреби особи у догляді лише цим періодом, оскільки зазначена дата є строком чинності медичного документа, а не характеристикою тривалості чи тимчасовості самого стану особи. Форма №080-4/о передбачає визначення строку дії висновку як документа, що підлягає періодичному перегляду.

Водночас суд враховує, що відповідач, відмовляючи у задоволенні рапорту позивача, фактично звів оцінку наданих медичних документів виключно до формальної відсутності прямої вказівки про «постійний догляд», не надавши належної оцінки сукупності поданих доказів, зокрема висновку за формою №080-4/о, який містить висновок про потребу у соціальній послузі з догляду на непрофесійній основі.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією матері позивача встановлено ІІ групу інвалідності довічно та прямо зазначено про протипоказання важкої фізичної праці, що у сукупності з висновком за формою №080-4/о додатково підтверджує наявність стійких порушень функцій організму, істотного обмеження життєдіяльності та об`єктивної потреби у сторонній допомозі й догляді.

Ігнорування відповідачем змісту зазначених медичних документів та зведення оцінки стану здоров`я особи виключно до формальної відсутності окремого словосполучення «постійний догляд» свідчить про надмірно формальний підхід до вирішення питання, яке безпосередньо стосується реалізації гарантованого законом права позивача на звільнення з військової служби за сімейними обставинами.

Суд підкреслює, що формальне тлумачення наданих медичних документів без урахування їх змісту, мети та сукупності встановлених обставин є неприпустимим, оскільки воно фактично зводить реалізацію конституційного права позивача на звільнення з військової служби за сімейними обставинами до надмірного та необґрунтованого формалізму, що суперечить принципам верховенства права, правової визначеності та обов`язку держави забезпечувати ефективний захист прав особи.

Суд зазначає, що обов`язок військової частини полягає не у формальному запереченні змісту медичних висновків, а у всебічному, добросовісному та об`єктивному їх аналізі в контексті реальної життєвої ситуації позивача, адже саме така поведінка суб`єкта владних повноважень відповідає стандарту належного урядування та принципу пропорційності.

Відмова у звільненні за наявності підтверджених медичних підстав та документально встановленої потреби у сторонньому догляді фактично нівелює зміст гарантій, передбачених законом, і перетворює право на звільнення з поважних сімейних причин на декларативну норму, позбавлену реального змісту.

За таких обставин суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення відповідача є необґрунтованим, непропорційним та таким, що прийняте з порушенням вимог законодавства, у зв`язку з чим підлягає скасуванню з покладенням на відповідача обов`язку прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби.

Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Судовий захист повинен бути реальним та практичним, а не ілюзорним. При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Конституційний Суд України в Рішенні від 30.01.2003 року №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи, суд висновує, що слід зобов`язати відповідача прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ, як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період (під час дії воєнного стану) через сімейні обставини у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю – ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи..

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

У зв`язку із тим, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі статті 5 Закону України "Про судовий збір", а доказів понесення ним будь-яких інших витрат, пов`язаних з розглядом справи суду не надано, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 77, 139, 241-246, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_2 від 02.04.2025 року за вих.№813/19664 у задоволенні рапорту солдата навчальної роти 4 взводу НОМЕР_4 окремої десантно-штурмової бригади військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 , який зареєстровано 12.03.2025 року за вх.№813/5408.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ, як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період (під час дії воєнного стану) через сімейні обставини у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи.

Беручи до уваги інтенсивність роботи та об`єктивні умови її здійснення, зокрема перебої електропостачання тривалість повітряних тривог та підвищеного навантаження, знаходження судді у відпустці, текст рішення складено та підписано суддею 01.06.2026 року.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.К. Василяка

Оригінал: reyestr.court.gov.ua