Рішення від 31 травня 2026 р. у справі №380/4970/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2026 рокусправа № 380/4970/26 м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 380/4970/26 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державного підприємства «Інфоресурс» про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач – ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом до Міністерства освіти і науки України, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державного підприємства «Інфоресурс», в якому просить:

- визнати протиправною відмову Міністерства освіти і науки України від 24.02.2026 №3/1567-26 у внесенні змін до відомостей, що містяться щодо ОСОБА_1 в Єдиній державній електронній базі з питань освіти;

- зобов`язала Міністерство освіти, і науки України, внести, зміни до даних, що містяться в ЄДЕБО, щодо порушення позивачем черговості здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України від 05 вересня 2017 №2145-УІІ «Про освіту», а саме: в розділі «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», вказати - «Так, не порушує».

В обґрунтування позовних вимог вказує, що з метою збору документів для отримання відстрочки від призову на військову службу, відповідно до п.1 ч. 3 ст. 23 Закону України від 21.10.1993 №3543-ХІІ «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» закладом вищої освіти «Український католицький університет» сформовано довідку про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти від 25.09.2025 №771118.

У вказаній довідці зазначено про порушення послідовності здобуття освіти відповідно до частини 2 ст. 10 Закону України від 05.09.2017 №2145-VIII «Про освіту». Проте таке твердження є помилковим.

Позивач звернувся листом до Міністерства освіти і науки України, згідно якого просив Міністерство освіти і науки України внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, щодо не порушення позивачем ( ОСОБА_1 ) черговості здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України від 05.09.2017 №2145-VIII «Про освіту», а саме: в розділі «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти, не порушує послідовності, визначеної ч. 2 ст. 10 Закону України від 05.09.2017 №2145-VIII, вказати - «Так, не порушує»» та видати відповідну довідку.

24.02.2026 від Міністерства освіти і науки України на електронну адресу позивача надійшов лист «Про розгляд звернення» від 24.02.2026 №3/1567-26, в якому зазначено, що згідно з інформацією, яка міститься в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, здобувач ОСОБА_1 12.09.2020 зарахований на навчання за освітнім рівнем бакалавра до Львівського національного університету імені Івана Франка, відрахований 30.06.2024 за академічну неуспішність.

16.08.2024 повторно зарахований на навчання за освітнім рівнем бакалавра до Закладу вищої освіти «Український католицький університет». Таким чином, Єдиною державною електронною базою з питань освіти на підставі даних, які містяться, за визначеним алгоритмом автоматично сформовано довідку про здобуття ОСОБА_1 освіти в непослідовному порядку. Саме тому у довідці у відповідному полі зазначено «ні порушує», що відповідає дійсності. Також поінформовано, що відповідно до Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 08.06.2018 №620, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.10.2018 за №1132/32584 (із змінами) питання внесення інформації про здобувача освіти до ЄДЕБО та її корегування (за наявності підстав) належить до компетенції суб`єктів освітньої діяльності, тобто закладів освіти.

Позивач переконаний, що такий запис, як і закладений в основу електронного алгоритму підхід Міністерства освіти і науки України, є протиправними, адже незавершене у минулому навчання не може прирівнюватися до здобутого рівня освіти. З огляду на це, відмова відповідача у внесенні змін до бази даних, викладена у листі від 17 грудня 2025 року, безпосередньо порушує його права.

На адресу суду від Міністерства освіти і науки України надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти позову заперечив, з підстав, що алгоритм формування довідки в ЄДЕБО цілком ґрунтується на офіційних роз`ясненнях Міністерства. Якщо особа раніше зараховувалася на вищий рівень освіти (навіть за умови його незавершення та відрахування), її повторне або подальше навчання на нижчому рівні вважається таким, що порушує визначену законом послідовність.

Відповідач наголошує, що він не є належним суб`єктом для виконання вимог щодо внесення змін до ЄДЕБО. За твердженням Міністерства, повноваження щодо безпосереднього внесення чи коригування інформації в базі даних належать виключно закладам освіти, які є суб`єктами освітньої діяльності.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, — Державне підприємство «Інфоресурс», своїм процесуальним правом на подання письмових пояснень щодо позову чи відзиву не скористалася.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 25.03.2026 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

25.09.2025 на ім`я ОСОБА_1 закладом освіти сформовано довідку про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти №771118. У графі цієї довідки «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», зазначено: «Ні, порушує»».

За змістом вказаної довідки ОСОБА_1 10.02.2020 отримав диплом молодшого спеціаліста у Львівському техніко-економічному коледжі Національного університету «Львівська політехніка».

Згідно із інформацією, яка міститься в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, здобувач ОСОБА_1 12.09.2020 зарахований на навчання за освітнім рівнем бакалавра до Львівського національного університету імені Івана Франка, відрахований 30.06.2024 за академічну неуспішність.

16.08.2024 повторно зарахований на навчання за освітнім рівнем бакалавра до Закладу вищої освіти «Український католицький університет».

Позивач звернувся до відповідача з вимогою внести зміни до Єдиної державної електронної бази з питань освіти, де у розділі «На підставі даних, що містяться у Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття світи не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту»» поточний запис «Ні, порушує» виправити на запис «Так, не порушує».

Листом від 24.02.2026 року №3/1567-26 «Про розгляд звернення» Міністерство освіти і науки України повідомило, зокрема, про те, що позивач здобуває освіту в непослідовному порядку. Саме тому у довідці, сформованій на підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, у відповідному полі зазначено «Ні, порушує».

Вважаючи дії Міністерства освіти і науки України щодо внесення змін до відомостей в ЄДЕБО неправомірними та такими, що порушують право позивача на отримання відстрочки під час дії воєнного стану на особливий період, останній звернувся до суду за захистом порушених прав.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 53 Конституції України, кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов`язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

Суд зазначає, що суспільні відносини, які виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб, що беруть участь у реалізації цього права, а також компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти регламентовані приписами Закону України «Про освіту».

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 3 Закону України «Про освіту», кожен має право на якісну та доступну освіту. Право на освіту включає право здобувати освіту впродовж усього життя, право на доступність освіти, право на безоплатну освіту у випадках і порядку, визначених Конституцією та законами України.

В Україні створюються рівні умови доступу до освіти. Ніхто не може бути обмежений у праві на здобуття освіти. Право на освіту гарантується незалежно від віку, статі, раси, стану здоров`я, інвалідності, громадянства, національності, політичних, релігійних чи інших переконань, кольору шкіри, місця проживання, мови спілкування, походження, соціального і майнового стану, наявності судимості, а також інших обставин та ознак.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України «Про освіту», рівнями освіти є: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.

У ст.17 Закону України «Про освіту» вказано, що метою вищої освіти є здобуття особою високого рівня наукових та/або творчих мистецьких, професійних і загальних компетентностей, необхідних для діяльності за певною спеціальністю чи в певній галузі знань.

Вища освіта здобувається на основі повної загальної середньої освіти.

Рівні, ступені вищої освіти, порядок, умови, форми та особливості її здобуття визначаються спеціальним законом.

За приписами ст. 40 Закону України «Про освіту», після успішного завершення навчання за освітньою програмою здобувачі освіти (крім вихованців дошкільних закладів освіти) отримують відповідний документ про освіту.

Документи про освіту видаються закладами освіти та іншими суб`єктами освітньої діяльності.

Інформація про видані документи про середню, професійну (професійно-технічну), фахову передвищу та вищу освіту вноситься до ЄДЕБО в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Пунктом 23 ч.1 ст.1 Закону України «Про освіту» визначено, що рівень освіти - завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій.

Основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти, умови для посилення співпраці державних органів і бізнесу з закладами вищої освіти на принципах автономії закладів вищої освіти, поєднання освіти з наукою та виробництвом з метою підготовки конкурентоспроможного людського капіталу для високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці та держави у кваліфікованих фахівцях встановлює та створює Закон України від 01.07.2014 року №1556-VII «Про вищу освіту».

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України «Про вищу освіту», кожен має право на вищу освіту.

Громадяни України мають право безоплатно здобувати вищу освіту в державних і комунальних закладах вищої освіти на конкурсній основі, якщо певний ступінь вищої освіти громадянин здобуває вперше за рахунок коштів державного або місцевого бюджету, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Громадяни України вільні у виборі закладу вищої освіти, форми здобуття вищої освіти і освітньої програми.

Громадяни України, які не завершили навчання за кошти державного або місцевого бюджету за певним ступенем освіти, мають право повторно безоплатно здобувати вищу освіту в державних і комунальних закладах вищої освіти за тим самим ступенем освіти, за умови відшкодування до державного або місцевого бюджету коштів, витрачених на оплату послуг з підготовки фахівців, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Здобувачами вищої освіти у розумінні п.1 ч.2 ст.61 Закону України «Про вищу освіту» є студент - особа, зарахована до вищого навчального закладу з метою здобуття вищої освіти ступеня молодшого бакалавра, бакалавра чи магістра.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про вищу освіту», підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми програмами на таких рівнях вищої освіти: початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень; другий (магістерський) рівень; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень.

Початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до розв`язування типових спеціалізованих задач у певній галузі професійної діяльності.

Перший (бакалаврський) рівень вищої освіти передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до розв`язування складних спеціалізованих задач у певній галузі професійної діяльності.

Другий (магістерський) рівень вищої освіти передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до розв`язування задач дослідницького та/або інноваційного характеру у певній галузі професійної діяльності.

Третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності розв`язувати комплексні проблеми в галузі професійної та/або дослідницько-інноваційної діяльності.

Освітньо-науковий рівень вищої освіти передбачає здобуття особою теоретичних знань, умінь, навичок та інших компетентностей, достатніх для продукування нових ідей, розв`язання комплексних проблем у галузі професійної та/або дослідницько-інноваційної діяльності, оволодіння методологією наукової та педагогічної діяльності, а також проведення власного наукового дослідження, результати якого мають наукову новизну, теоретичне та практичне значення.

Згідно з ч. 2 ст. 5 Закону України «Про вищу освіту», здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою освітньої програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти: 1) молодший бакалавр; 2) бакалавр; 3) магістр; 4) доктор філософії/доктор мистецтва.

Частиною 4 ст. 5 Закону України «Про вищу освіту» визначено, що бакалавр - це освітній ступінь, що здобувається на першому рівні вищої освіти та присуджується закладом вищої освіти у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньо-професійної програми, обсяг якої становить 180-240 кредитів ЄКТС. Для здобуття освітнього ступеня бакалавра на основі освітнього ступеня молодшого бакалавра або на основі фахової передвищої освіти заклад вищої освіти має право визнати та перезарахувати кредити ЄКТС, максимальний обсяг яких визначається стандартом вищої освіти.

Особа має право здобувати ступінь бакалавра за умови наявності в неї повної загальної середньої освіти.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про вищу освіту», атестація - це встановлення відповідності результатів навчання (наукової або творчої роботи) здобувачів вищої освіти вимогам освітньої програми та/або вимогам програми єдиного державного кваліфікаційного іспиту.

Атестація осіб, які здобувають ступінь молодшого бакалавра, бакалавра чи магістра, здійснюється екзаменаційною комісією, до складу якої можуть включатися представники роботодавців та їх об`єднань, відповідно до положення про екзаменаційну комісію, затвердженого вченою радою закладу вищої освіти (наукової установи).

Заклад вищої освіти на підставі рішення екзаменаційної комісії присуджує особі, яка успішно виконала освітню програму на певному рівні вищої освіти, відповідний ступінь вищої освіти та присвоює відповідну кваліфікацію.

Атестація осіб на першому (бакалаврському) та/або другому (магістерському) рівнях вищої освіти може включати єдиний державний кваліфікаційний іспит, що проводиться за спеціальностями та в порядку, визначеними Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5, 6 ст. 7 Закону України «Про вищу освіту», документ про вищу освіту видається особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію.

Встановлюються такі види документів про вищу освіту за відповідними ступенями: диплом молодшого бакалавра; диплом бакалавра; диплом магістра; диплом доктора філософії/доктора мистецтва.

Невід`ємною частиною диплома молодшого бакалавра, бакалавра, магістра, доктора філософії/доктора мистецтва є додаток до диплома європейського зразка, що містить структуровану інформацію про завершене навчання. У додатку до диплома наводиться інформація про результати навчання особи, освітні компоненти, отримані оцінки і здобуту кількість кредитів ЄКТС, а також відомості про національну систему вищої освіти України.

Документ про вищу освіту видається закладом вищої освіти лише за акредитованою відповідно до цього Закону освітньою програмою. У документі про вищу освіту зазначається найменування органу (органів) акредитації, а в додатку до документа про вищу освіту - інформація про видані ним (ними) відповідні акредитаційні сертифікати, рішення.

Статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Згідно з п.1 ч.3 цієї статті призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також здобувачі професійної, фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.

Пунктом 62 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначено, що здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період подають до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідку про здобувача освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, за формою згідно з додатком 9.

За формою довідки про здобувача освіти, наведеною у додатку 9 до вказаного Порядку, у ній зазначається, зокрема, така інформація: на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» - ТАК/НІ.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що законодавець у ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» використовує термін «здобутий рівень», що в системному взаємозв`язку зі ст.ст. 7 та 40 Закону України «Про освіту», означає завершений етап навчання, підтверджений відповідним державним документом (дипломом). Сама по собі наявність факту навчання в минулому, яке не завершилося присвоєнням кваліфікації, не створює для особи «здобутого рівня», а отже, не може бути точкою відліку для визначення послідовності.

Суд враховує, що у постанові від 29.10.2025 у справі №200/5372/24, за схожих обставин, Верховний Суд сформував такий правний висновок:

«… нормативне визначення поняття «послідовності поточного здобуття освіти» у законі відсутнє, однак зі змісту норм частини другої статті 10 Закону України «Про освіту» розуміється, зокрема, що перший (бакалаврський) рівень вищої освіти є вищим за раніше здобутий особою рівень повної загальної середньої освіти й така послідовність здобуття освіти відповідає положенням зазначеної статті.

54. При цьому закон передбачає, що особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію, присуджується відповідний ступень вищої освіти, у тому числі бакалавр, та видається документ про вищу освіту, зокрема, диплом бакалавра. З моменту отримання документа про вищу освіту особа вважається такою, що завершила навчання і фактично здобула вищу освіту за відповідним ступенем».

З огляду на обставини справи, що розглядається, суд вважає вказаний висновок застосовним і до спірних правовідносин, і не вбачає підстав для відступу від нього.

Як підтверджено матеріалами справи та й не заперечується відповідачем, позивач не завершував навчання за освітнім рівнем бакалавра, не проходив відповідну атестацію та не отримував диплом бакалавра, як особа, яка успішно виконала відповідну освітню програму необхідного обсягу, оскільки був відрахований із навчання з Львівського національного університету імені Івана Франка 30.06.2024.

Отже, вказані факти не можуть свідчити про здобуття позивачем відповідного рівня освіти у зв`язку із незавершеністю процесу здобуття освіти.

На факт незавершеності здобуття позивачем вищої освіти безумовно вказують також відомості з ЄДЕБО (довідка від 25.09.2025 року №771118), згідно із якими до цієї бази включено лише один документ про освіту позивача: диплом молодшого спеціаліста. Доказів протилежного відповідачем не надано.

16.08.2024 року позивача зараховано на навчання за освітнім рівнем бакалавра до Закладу вищої освіти «Український католицький університет».

За таких обставин, оскільки позивач не завершив навчання за освітнім рівнем бакалавра, його повторне зарахування на навчання за цим же освітнім рівнем не може вважатися порушенням послідовності здобуття освіти, визначеної ч.2 ст.10 Закону України «Про освіту». Тобто, відсутня така ознака, як «повторне здобуття вищої освіти».

З цих же підстав суд відхиляє доводи відповідача про те, що повторне зарахування позивача означатиме те, що він знову формуватиме такі знання, уміння, навички та загальні компетентності, оскільки, як уже зазначено судом вище, факт здобуття знань і навичок за відповідним освітньо-кваліфікаційним рівнем вищої освіти має підтверджуватися відповідним документом про вищу освіту, якого у позивача згідно з матеріалами розглядуваної справи немає.

Щодо посилань відповідача на роз`яснення, викладені у листі Міносвіти від 24.02.2026 року №3/1567-26 «Про особливості формування в ЄДЕБО довідки про здобувача освіти», суд зазначає, що такі не є нормативно-правовим актом та мають лише інформаційний та рекомендаційний характер.

Стосовно питання внесення інформації про здобувача освіти до ЄДЕБО, суд зазначає таке.

На виконання ст.74 Закону України «Про освіту», з метою визначення порядку функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти, наказом Міністерства оборони України від 08.06.2018 року №620 затверджено Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти (далі – Положення №620; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Власником ЄДЕБО та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава. Розпорядником ЄДЕБО є МОН України, технічним адміністратором - державне підприємство «Інфоресурс» (далі - ДП «Інфоресурс»), що належить до сфери управління розпорядника ЄДЕБО. Розпорядник ЄДЕБО є володільцем інформації, що міститься в ЄДЕБО (п.5 розділу I Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти).

Згідно зі змістом приписів підп.5 п.2 розділу ІІ Положення №620, ЄДЕБО функціонує з метою забезпечення, зокрема, формування, реєстрації та обліку інформації для видачі суб`єктами освітньої діяльності документів у сферах, у тому числі вищої освіти.

Уповноважений суб`єкт має доступ до інформації, внесеної або сформованої ним в ЄДЕБО, а також до інформації, доступ до якої передбачений відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО, що передбачено п.12 розділу III цього Положення.

Відповідно до норм, що містяться у підпунктах 1, 3 та 6 п.1 розділу IV Положення №620, розпорядник ЄДЕБО як уповноважений суб`єкт виконує, зокрема, такі основні функції: вживає організаційних заходів, пов`язаних із забезпеченням функціонування ЄДЕБО; використовує інформацію, що міститься в ЄДЕБО, у тому числі персональні дані, з метою прийняття управлінських рішень та виконання повноважень, визначених законодавством; встановлює вимоги до апаратного та програмного забезпечення ЄДЕБО.

Суб`єкти ж освітньої діяльності та їх територіально відокремлені структурні підрозділи (відокремлені підрозділи), що надають освітні послуги у сфері, зокрема, вищої освіти, відповідно до п.8 розділу IV Положення №620 уповноважені: вносити до ЄДЕБО та підтримувати в повному, актуальному та достовірному стані інформацію за переліком, визначеним у відповідних пунктах Положення; підтверджувати зазначену в ЄДЕБО інформацію про себе один раз на рік, якщо інше не визначено розпорядником ЄДЕБО; здійснювати в ЄДЕБО інші дії у порядку та обсягах, передбачених відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО.

З огляду на вищевказані норми Положення №620, суд приходить висновку, що формування інформації з ЄДЕБО для видання документів у сферах, зокрема, вищої освіти здійснюється автоматизовано з використанням програмного забезпечення, вимоги до якого встановлює Міносвіти як розпорядник зазначеної системи, який також є володільцем вказаної інформації та має повний доступ до неї як уповноважений суб`єкт.

При цьому, за змістом п.2 розділу IV Положення про ЄДЕБО, забезпечення функціонування ЄДЕБО здійснюється технічним адміністратором системи в порядку, визначеному Міносвіти як розпорядником ЄДЕБО, у тому числі й стосовно здійснення заходів із технічного і технологічного забезпечення ЄДЕБО, створення, модернізації і супроводження її програмного забезпечення.

Суб`єкти ж освітньої діяльності та їх територіально відокремлені структурні підрозділи (відокремлені підрозділи), що надають освітні послуги у сфері, зокрема, вищої освіти не мають повноважень на встановлення вимог до програмного забезпечення ЄДЕБО та зміни технічних параметрів й алгоритмів його функціонування.

Це означає, що заклад освіти, в якому станом на момент виникнення спірних у цій справі правовідносин навчається позивач, в силу своїх повноважень в ЄДЕБО, не має технічної можливості для формування та видачі позивачу довідки з іншим, аніж у спірних відносинах змістом відомостей щодо поточного здобуття освіти, порушення або непорушення послідовності, визначеної ч.2 ст.10 Закону України «Про освіту», оскільки такий документ формується автоматично з використанням засобів програмного забезпечення, вимоги до якого визначає МОН України.

Саме дії щодо формування довідки з ЄДЕБО й оскаржує позивач у справі, що розглядається. Суд враховує, що хоча формування довідки з ЄДЕБО й здійснюється автоматично у цій системі, однак порядок вчинення таких дій визначається безпосередньо МОН України шляхом забезпечення функціонування ЄДЕБО і встановлення вимог до апаратного та програмного забезпечення вказаної системи. Тобто формування довідки про здобувача освіти є результатом виконання вказаним Міністерством закріплених за ним у законі повноважень. Це ж Міністерство є володільцем усієї інформації, яка міститься в ЄДЕБО, має повний доступ до неї та не позбавлене технічної можливості і повноважень сформувати довідку про здобувача освіти з дотриманням вимог законодавства.

На підставі аналізу вищевказаного нормативного регулювання Суд вважає, що саме МОН України та технічний адміністратор ДП «Інфоресурс» мають повноваження щодо внесення змін до ЄДЕБО про наявність чи відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної ч.2 ст.10 Закону України «Про освіту», натомість навчальний заклад, в якому навчається позивач, виконує лише технічну функцію, оскільки довідка формується автоматично на підставі даних ЄДЕБО.

Аналогічний висновок у подібних правовідносинах викладений у постанові Верховного Суду від 25.11.2025 року у справі №160/34591/24.

З урахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті вищенаведених норм, суд приходить висновку, що дії Міністерства освіти і науки України щодо внесення до ЄДЕБО відомостей про порушення позивачем послідовності здобуття освіти, визначеної ч.2 ст.10 Закону України «Про вищу освіту», є протиправними та такими, що вчинені не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

А тому, з метою повного та ефективного захисту порушеного права позивача, за захистом якого він звернувся до суду, належить зобов`язати Міністерство освіти і науки України внести зміни до даних, що містяться в ЄДЕБО, про відсутність порушення позивачем послідовності здобуття освіти, визначеної ч.2 ст.10 Закону України «Про освіту».

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства освіти та науки України (01135, м. Київ, пр. Берестейський, 10, ЄДРПОУ 38621185) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Державного підприємства «Інфоресурс» (03057, м. Київ, вул. Олександра Довженка, 3, ЄДРПОУ 37533381) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, - задоволити повністю.

Визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України щодо внесення відомостей до Єдиної державної електронної бази з питань освіти про порушення ОСОБА_1 послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».

Зобов`язати Міністерство освіти і науки України внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо порушення ОСОБА_1 черговості здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України «Про освіту», а саме: в розділі «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» замість запису «Ні, порушує» вказати «Так, не порушує»».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти та науки України (01135, м. Київ, пр. Берестейський, 10, ЄДРПОУ 38621185) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 1331,20 грн, судового збору.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

СуддяГавдик Зіновій Володимирович