Рішення від 18 травня 2026 р. у справі №300/5617/25 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2026 р. справа № 300/5617/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шумея М.В.,

секретаря Гуменюк М.В.,

за участю: представника позивача Жиляка М.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ), військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області (вул. Академіка Сахарова, 15, м.Івано-Франківськ, індекс 76018) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 , Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області (далі – відповідачі) в якому просить суд:

визнати дії службових осіб Калуського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції Івано-Франківської області та службових осіб (військовослужбовців) ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають, у затриманні, поміщенні у службовий транспортний засіб поліції та доставлення у Позаштатну постійно діючу ВЛК № 2 при ІНФОРМАЦІЯ_2 на базі КНП «Обласна клінічна лікарня ІФ ОР», після доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_3 , пізніше доставлення до Військової частини НОМЕР_1 проти волі та всупереч правам ОСОБА_2 , зокрема передбаченого частиною (пунктом) 1 статті 5 Європейської конвенції з прав людини (на свободу та особисту недоторканість) та права передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» на відстрочку від проходження військової служби під час мобілізації - протиправними.

визнати дії службових осіб (військовослужбовців) Військової частини НОМЕР_1 , які полягають, у протиправному зарахуванні ОСОБА_2 до особового складу військової частини НОМЕР_1 та утриманні ОСОБА_2 у військовій частині НОМЕР_1 проти волі ОСОБА_2 - протиправними.

визнати право ОСОБА_2 на особисту свободу та недоторканість передбаченого частиною (пунктом) 1 статті 5 Європейської конвенції з прав людини та право на відстрочку від проходження військової служби (термін дії до 10.01.2026 року) передбачене пунктом 1 частиною 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» порушеним в наслідок протиправних дій службових осіб (представників) Калуського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції Івано-Франківської області, службових осіб (військовослужбовців) ІНФОРМАЦІЯ_1 та службових осіб Військової частини НОМЕР_1 .

відновити становище позивача, яке існувало до порушення його права на відстрочку від проходження військової служби під час мобілізації та права на особисту свободу та недоторканість, шляхом визнати протиправним та скасувати (рішення) наказ від 01.08.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов ОСОБА_2 на військову службу під час мобілізації.

відновити становище ОСОБА_2 , яке існувало до порушення його права на відстрочку від проходження військової служби під час мобілізації та права на особисту свободу та недоторканість, шляхом визнати протиправним та скасувати (рішення) наказ від 02.-04.08.2025 року командування Військової частини НОМЕР_1 про зарахування ОСОБА_2 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виключити (відрахувати) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .

Стягнути з відповідачів грошові кошти у розмірі 150 000 гривень з кожного за завдану йому моральну шкоду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач був військовозобов`язаним та перебував на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 . 16.07.2025 він прийнятий на роботу у Івано-Франківську філію ТОВ «Газорозподільні мережі України» Калуське УЕГГ. 30.07.2025 його роботодавець звернувся із заявою про бронювання працівників аварійно-відновлювальних бригад систем газопостачання, в тому числі і позивача. 02.08.2025 ним отримана відстрочка (бронювання) до 10.01.2026. Проте 01.08.2025 року позивач безпідставно був затриманий працівниками ІНФОРМАЦІЯ_6 у АДРЕСА_3 , після чого довставлений до м. Івано-Франківськ для проходження ВЛК. Вважає його затримання, поміщення у службовий автомобіль, доставлення для проходження ВЛК та, надалі, його мобілізацію протиправними, оскільки правила військового обліку він не порушував та правових підстав для цього не було, з огляду на те, що підприємство на якому він працював, за два дні до того направила документи про його бронювання. Про його працевлаштування та бронювання було повідомлено працівників поліції та ТЦК. Вказав на протиправність наказу ІНФОРМАЦІЯ_6 від 01.08.2024 про його мобілізацію та наказу командування військової частини НОМЕР_1 від 02.08.2025 про зарахування до списків особового складу ВЧ, оскільки такі порушують вимоги Законів України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, а саме, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, зокрема заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і перебувають на спеціальному військовому обліку.

Ухвалою суду від 15.08.2025 заяву представника позивача про забезпечення позову задоволено. Заборонено командуванню військової частини НОМЕР_1 відряджати у іншу місцевість за межі ППД (пункту постійної дислокації) Військової частини НОМЕР_1 (Львівська область), передавати у оперативне командування (управління) та/чи приймати рішення про переведення до інших військових частин ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 до набрання законної сили судовим рішення в даній адміністративній справі.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.08.2025 дану позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.08.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою суду від 26.08.2025 клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено та витребувано у відповідачів відповідні докази.

Ухвалою суду від 10.09.2025 постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.10.2025 у ІНФОРМАЦІЯ_1 витребувано відповідні докази.

01.12.2025 ухвалою суду закрито підготовче провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 , Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій та призначено справу до судового розгляду.

Представник Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області проти заявлених позовних вимог заперечив з мотивів, наведених у відзиві, який міститься в матеріалах справи. Під час несення служби 01.08.2025 службовими особами відповідача, які в перебували у складі групи з оповіщення спільно з працівником ІНФОРМАЦІЯ_6 здійснено перевірку за наявними базами даних та встановлено, що власником транспортного засобу являється ОСОБА_1 , відносно якого 23.07.2025 у відповідності до ст.27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з ІНФОРМАЦІЯ_6 23.07.2025 надійшло звернення щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення такого громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у зв`язку з невиконання під час мобілізації громадянином обов`язків, передбачених частинами першою, третьою статті 22 цього Закону, та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Відповідно до п. 3 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення адміністративного правопорушення, в тому числі передбаченого ст. 210, 210-1 КУпАП. Тому працівниками відповідача правомірно здійснено зупинку транспортного засобу та перевірку військово-облікового документа у позивача та виявлено порушення та запропоновано прослідувати до ІНФОРМАЦІЯ_6 . Вважає, що наведені позивачем доводи позовної заяви є безпідставними, оскільки працівники поліції жодних протиправних дій не вчиняли та діяли відповідно до вимог статті 24 та 32 Закону України «Про Національну поліцію». Зазначив, що підстави для стягнення моральної шкоди відсутні, оскільки позивачу жодним чином не завдано будь-яких протиправних дій та ним не доведено спричинення йому моральної шкоди.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_1 скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, відповідно до якої вважає наведені аргументи безпідставними, оскільки позивач є військовозобов`язаним, якому виповнилось 25 років. 01.08.2025 був зупинений групою оповіщення у складі Національної поліції та ІНФОРМАЦІЯ_6 . Ним було пройдено ВЛК за результатами якого його визнано придатним до військової служби та відповідно до вимог чинного законодавства 01.08.2025 був призваний на військову службу під час мобілізації та відправлений до військової частини НОМЕР_2 , де 02.08.2025 прийнято на війкову службу. Зазначає, що позивач перебував на військовому обліку військовозобов`язаних та на дату призову не мав чинного бронювання, оскільки бронювання на яке посилається позивач було надане вже після його призову на військову службу.

Представник військової частини НОМЕР_1 згідно поданого відзиву на позовну заяву проти заявленого позову заперечив та вказав, що 02.08.2025 згідно наказу командира ВЧ позивача, якого призвано ІНФОРМАЦІЯ_7 по мобілізації, прийнято на війкову службу. Зазначив, що командиром військової частини жодних протиправних дій відносно позивача при прийнятті наказу про зарахування його до списків складу військової частини не вчинялося.

Представником позивача подано відповідь на відзив згідно якого зазначає, що аргументи наведені відповідачами є безпідставними, просив у задоволені позову відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю.

Представник Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області в попередніх підготовчих та судових засіданнях заперечував позовні вимоги, а в подальшому не являвся до суду.

Інші представники відповідачів в судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлялися належним чином.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні суду пояснила, що є матір`ю позивача – ОСОБА_1 . В телефонній розмові останній їй повідомив, що його зупинила поліція разом із працівника ТЦК та СП та забирають для проходження ВЛК. Зазначила, що син з 16.07.2025 був прийнятий на роботу в Івано-Франківську філію ТОВ «Газорозподільні мережі України» Калуське УЕГГ та його подали на бронювання.

Допитаний в якості свідка – позивач ОСОБА_1 , в режимі відео конференцзв`язку, суду пояснив, що 01.08.2025 його зупинила поліція та він показав свої документи. Надалі поліція повідомила, що він знаходиться у розшуку та відвезла його у м. Івано-Франківськ на ВЛК, яку він прошов за декілька хвилин. Попередній раз проходив ВЛК літом 2024 року після чого оновив свої дані у застосунку Резерв+. Документ, згідно яких він знаходиться у розшуку працівники поліції та ТЦК йому не показали. Вказав, що неодноразово зазначав про те, що він працює водієм у Івано-Франківську філію ТОВ «Газорозподільні мережі України» Калуське УЕГГ та його забронювали на даному підприємстві. Зазначив, що працівники поліції фізичної сили до нього не застосовували та не принижували, а працівники ІНФОРМАЦІЯ_6 насміхалися.

Суд, розглянувши справу за правилами загального позовного провадження, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 перебував на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Відповідно до наказу Івано-Франківської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» Калуське УЕГГ № 23 к/тр від 16.07.2025 ОСОБА_1 був прийнятий на роботу в автотранспортну службу на посаду водія автотранспортних засобів (вантажник) (а.с. 41, т.1).

Згідно листа від 01.08.2025 ТОВ «Газорозподільні мережі України» з 2023 року визначено як критично важливим підприємством. Станом на 01.08.2025 на ньому працює позивач водієм автотранспортних засобів (вантажник). Згідно заяви про бронювання працівників аварійно-відновлювальних бригад систем газопостачання № 20250729-1234696 ОСОБА_1 включений до пропозиції на бронювання військовозобов`язаних працівників Івано-Франківської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України». Заява подана на опрацювання 30.07.2025 року о 10 год. 57 хв. (а.с. 42, 71, т.1).

Згідно витягу із за стосунку ДІЯ, за результатами бронювання згідно поданої заявки № 20250729-1234696 ОСОБА_1 згідно з Постановою КМУ від 27.01.2023 № 76 «Деякі питання реалізації положень Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” щодо бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час заброньований до 10.01.2026. Вказаний витяг сформовано 02.08.2025, о 09:11 год.

Зазначена інформація внесена до Єдиного електронного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг».

Також, відповідно до військово-облікового документа Резерв + позивач перебуває на обліку як військовозобов`язаний у ІНФОРМАЦІЯ_5 , тип відстрочки – бронювання до 10.01.2026. Даний витяг сформовано 02.08.2025 о 12:39.

При цьому судом встановлено, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 235/11 від 01.08.2025 «Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період» позивача призвано та направлено для проходження військової служби під час мобілізації до військової частини НОМЕР_2 .

Згідно з витягом з наказу командира військової частини № НОМЕР_3 по стройовій частині від 02.08.2025 № 219, солдата ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу цієї військової частини та на всі види забезпечення, з 03.08.2025 призначений на посаду курсанта. Підстава: Указ Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» .

Не погоджуючись з діями відповідачів щодо призову на військову службу під час мобілізації та про зарахування до списків особового складу військової частини, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до частини 3 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов`язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.

Згідно частини 5 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлено, що від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Частиною 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно з частиною 2 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.

Відповідно до частини 6 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» до видів військової служби належить, зокрема військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ч.5 ст.1 Закону № 2232-XII).

Частиною 14 статті 2 Закону № 2232-XII установлено, що виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану у зв`язку з військовою агресією російської федерації в Україні» введений воєнний стан.

В подальшому воєнний стан було продовжено. На час розгляду справи воєнний стан триває.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (на момент винесення оскаржуваних наказів діяв у редакції від 01.01.2025, далі - Закон № 3543-XII).

Статтею 23 Закону № 3543-ХІІ встановлено вичерпний перелік осіб, яким надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації та перелік осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Так, відповідно до абзацу 1 частини першої статті 23 Закону № 3543-ХІІ, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: зокрема, заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і перебувають на спеціальному військовому обліку.

Частинами 7-9 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України.

Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів забезпечується неможливість надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації більше ніж одному військовозобов`язаному з підстав, зазначених у пунктах 9-14 частини першої цієї статті.

Згідно статті 24 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» бронювання військовозобов`язаних, які перебувають у запасі, здійснюється в мирний та у воєнний час з метою забезпечення функціонування органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій в особливий період.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 25 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» бронюванню підлягають військовозобов`язані, які працюють або проходять службу на підприємствах, в установах і організаціях, які є критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань або функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, у тому числі кінцеві бенефіціарні власники таких підприємств, які не є їх працівниками. Критерії та порядок, за якими здійснюється визначення підприємств, установ і організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, а також критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань в особливий період, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Частиною 2 статті 25 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що порядок та організація бронювання, критерії, перелік посад і професій, а також обсяги бронювання військовозобов`язаних визначаються цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, прийнятими на його виконання.

За приписами частини 3 статті 25 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, що здійснюють бронювання військовозобов`язаних, зобов`язані оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язаних, які заброньовані у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, на території відповідальності якого вони розміщуються.

Таким чином, у період проведення загальної мобілізації, оголошеної Указом №65/2022, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які заброньовані на період мобілізації та на воєнний час в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України та працюють на підприємствах, що є критично важливими.

При цьому підприємства, установи та організації, що здійснюють бронювання військовозобов`язаних, зобов`язані оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язаних, які у них працюють.

З 18.05.2024 набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 (далі - Порядок №560), який визначає алгоритм отримання військовозобов`язаними особами відстрочки.

Відповідно до п. 56 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Згідно п. 58 Порядку №560 органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації зобов`язані оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язаним працівникам (державним службовцям), які заброньовані у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, а також посадовим (службовим) особам, зазначеним у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, де військовозобов`язані працівники перебувають на військовому обліку (Центральному управлінні або регіональних органах СБУ чи відповідному підрозділі розвідувального органу). До відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіональних органів СБУ чи відповідному підрозділі розвідувального органу) органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями надсилаються документи, зазначені у переліку згідно з додатком 5.

Відомості про таку відстрочку вносяться відповідним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів протягом трьох робочих днів з дня отримання документів, зазначених у переліку згідно з додатком 5.

Зарахування заброньованих на спеціальний облік в територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (Центральному управлінні або регіональних органах СБУ чи відповідному підрозділі розвідувального органу) здійснюється згідно з Порядком бронювання військовозобов`язаних за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування та підприємствами, установами і організаціями відповідно до переліків посад і професій військовозобов`язаних, які підлягають бронюванню на період мобілізації та на воєнний час, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 лютого 2015 р. № 45, - із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 11 січня 2018 р. № 12 та від 7 червня 2024 р. № 674, або відповідно до Порядку бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 р. № 76.

Приписами пункту 60 Порядку №560 передбачено, що відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період заброньованим за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями, зазначеним у підпункті 1 пункту 1 додатка 5, надається на строк, визначений відповідно до Порядку бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 р. № 76 (Офіційний вісник України, 2023 р., № 15, ст. 940; 2024 р., № 107, ст. 6790), або на строк, визначений відповідно до Порядку бронювання військовозобов`язаних за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування та підприємствами, установами і організаціями відповідно до переліків посад і професій військовозобов`язаних, які підлягають бронюванню на період мобілізації та на воєнний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 лютого 2015 р. № 45, - із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 11 січня 2012 р. № 12 і від 7 червня 2024 р. № 674.

Так Порядку бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час затверджений постановою Кабінетом Міністрів України від 27.01.2023 №76.

Згідно пункту 3 Порядку №76 бронювання військовозобов`язаних, зазначених у пункті 1 цього Порядку, здійснюється за списками військовозобов`язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час (далі - список), в електронній формі засобами Порталу Дія.

Заброньованим військовозобов`язаним надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації (далі - відстрочка).

Пунктом 5 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (далі Порядок №1487) передбачено, що з метою ведення військового обліку в державі створюється система військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - система військового обліку).

Системою військового обліку є сукупність узгоджених за завданнями державних органів, підприємств, установ та організацій, які ведуть військовий облік та забезпечують її функціонування із застосуванням засобів автоматизації процесів та використанням необхідних баз даних (реєстрів), визначених законодавством.

Головною вимогою до системи військового обліку є забезпечення повноти та достовірності даних, що визначають кількісний склад та якісний стан призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

В силу пункту 17 Порядку №1487 військовий облік військовозобов`язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний та спеціальний.

На загальному військовому обліку перебувають військовозобов`язані та резервісти, які не заброньовані за державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями на період мобілізації та на воєнний час.

Військовозобов`язані, які згідно із Законом України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію заброньовані за державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями на період мобілізації та на воєнний час, перебувають на спеціальному військовому обліку.

Пунктами 80, 81 Порядку №1487 встановлено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до затверджених розпорядженнями голів відповідних районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, міських голів планів щороку (у тому числі позапланово) перевіряють стан військового обліку в державних органах, органах місцевого самоврядування, а також на підприємствах, в установах та організаціях, в яких працюють військовозобов`язані, які заброньовані за цими органами, підприємствами, установами та організаціями на період мобілізації та на воєнний час, а також військовозобов`язані, яким видані мобілізаційні розпорядження. Решта державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій перевіряються один раз на чотири роки.

Вирішуючи питання щодо правомірності призову позивача на військову службу, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, позивач згідно наказу № 23 к/тр від 16.07.2025 був прийнятий на роботу в Івано-Франківську філію ТОВ «Газорозподільні мережі України» Калуське УЕГГ, яке з 2023 року визначено як критично важливе підприємство.

Згідно заяви про бронювання працівників аварійно-відновлювальних бригад систем газопостачання № 20250729-1234696, яка подана на опрацювання 30.07.2025 року, ОСОБА_1 включений до пропозиції на бронювання військовозобов`язаних працівників Івано-Франківської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» та за результатами розгляду такої заяви ОСОБА_1 був заброньований до 10.01.2026.

Відповідно до військово-облікового документа Резерв + наявного у матеріал справи, позивач перебуває на обліку як військовозобов`язаний у ІНФОРМАЦІЯ_5 , тип відстрочки – бронювання до 10.01.2026. Даний витяг сформовано 02.08.2025. (а.с. 43, т.1). Тобто фактично позивач був заброньованим на вищевказаному підприємстві.

Судом встановлено, що у другій половині дня 01.08.2025 позивач був зупинений працівниками поліції та ТЦК, ним було пройдено ВЛК за результатами якого його визнано придатним до військової служби. Надалі наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 235/11 від 01.08.2025 «Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період» позивача призвано та направлено для проходження військової служби під час мобілізації до військової частини НОМЕР_2 .

Відтак, враховуючи вищевказані обставини, позивачем було реалізовано право на відстрочку (бронювання) за два дні до його мобілізації. При цьому встановити точний час підтвердження його бронювання неможливо, оскільки таке підтвердження здійснюється системою автоматично.

Однак, наявність відомостей про право позивача на відстрочку (бронювання) та фактично надання йому такої (бронювання його за підприємством), що підтверджується витягом з військово-облікового документа Резерв + та відображається у ньому, на переконання суду виключає можливість мобілізації такої особи, та навпаки, факт призову на військову службу унеможливлює надання позивачу відстрочки (бронювання) від призову на військову службу.

З огляду на те, що роботодавцем позивача було реалізовано право позивача за декілька днів до його мобілізації та фактично наявність відомостей у військово-обліковому документі із за стосунку Резерв + про бронювання позивача до 10.01.2026, вчинення відповідачем дій щодо мобілізації є протиправними.

Окрім цього суд зазначає, що згідно наданих в судовому засіданні пояснень позивача, він неодноразова повідомляв як працівників поліції, так і працівників ТЦК про працевлаштування на критично важливому підприємстві та його бронювання на даному підприємстві. Вказані обставини не заперечуються представника відповідача та навпаки підтверджуються матеріалами справи.

Судом також встановлено, що відповідно до наданої ІНФОРМАЦІЯ_7 інформації у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» станом на 01.08.2025 містилася інформація – “оплатив 50% штрафу, отримав повістку, очікує бронювання” (а.с. 30, т.2).

Тобто станом на момент мобілізації, ІНФОРМАЦІЯ_7 володів інформацію про факт бронювання позивача та наявність у нього такого права.

Також суд звертає увагу, що згідно з пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154 (далі Положення № 154, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно з пунктом 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, відповідно до покладених на них завдань (серед іншого):

оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам;

взаємодіють з місцевими держадміністраціями, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування з питань військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час;

здійснюють контроль за проведенням на підприємствах, у закладах освіти роботи з ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час.

Згідно з абзацом дев`ятим пункту 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов`язаних.

Відповідно до пункту 15 Положення № 154 керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки зобов`язаний організовувати, серед іншого, проведення перевірок готовності підприємств до оповіщення та забезпечення явки громадян, що підлягають призову на військову службу під час мобілізації та у воєнний час, на пункти збору або у військові частини, перевірок стану бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час і виконання військово-транспортного обов`язку

Відповідно до частини п`ятої, частини восьмої статті 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16.03.2017 № 1951-VIII (далі - Закон № 1951-VIII) органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних (частина дев`ята статті 5 Закону № 1951-VIII).

При цьому, статтею 14 Закону № 1951-VIII визначено, що ведення Реєстру включає: внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним; внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами.

З огляду на наведені норми законодавства, суд зауважує, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки забезпечують ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та саме на них покладено обов`язок, в тому числі, здійснювати контроль бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час, тобто перевіряти та володіти інформацією з приводу заброньованих осіб з метою недопущення щодо них протиправних дій.

Відтак територіальний центр комплектування не перевірив наявність у позивача права на бронювання.

Суд констатує, що приймаючи наказ про призов позивача на військову службу під час мобілізації, ІНФОРМАЦІЯ_7 був обізнаний (повинен бути обізнаний з огляду на наведені вище судом положення підзаконних нормативно-правових актів та інформацію у реєстрі “Оберіг”) про наявність у позивача права на бронювання (відстрочку) та подання відповідних документів, у свою чергу військово-обліковий документ позивача, сформований у застосунку «Резерв+» є документом, який підтверджує таке право та відповідну інформацію, тому позивач відповідно до вимог статті 23 Закону № 3543-XII не підлягав призову на військову службу під час мобілізації, а тому наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 235/11 від 01.08.2025 «Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період» є протиправним та підлягає скасуванню.

З огляду на незаконність оскаржуваного позивачем акта індивідуальної дії, який хоч і вичерпує дію фактом виконання, його скасування не порушить стабільності публічно-правових відносин та принцип правової визначеності, а навпаки вказуватиме на неприпустимість допущення неправомірних дій центром комплектування та соціальної підтримки під час мобілізації військовозобов`язаних осіб, які мають право на відстрочку від призову (в даному бронювання).

При цьому не надано суду доказів того, що під час зупинки та перевірки документів позивач перебував у розшуку або порушував правила військового обліку, що свідчить про протиправність зупинки автомобіля позивача та вчинення подальших дій відповідачами.

Так відповідно до приписів пункту 54 Порядку №560 у ході перевірки документів перевіряється приналежність громадян щодо військового обов`язку, звіряються їх персональні дані, дані військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки).

У разі встановлення, що громадянин порушує правила військового обліку, визначені Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487, або Законом України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, виявлення розбіжностей військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів старший групи оповіщення пропонує резервісту або військовозобов`язаному (крім резервістів та військовозобов`язаних СБУ та розвідувальних органів) прослідувати до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік, проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів. Із зазначеною метою громадянину оформляється та вручається повістка.

Отже, в порушення вказаних вимог, відповідачами не було доставлено позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а доставлено до Позаштатної постійної діючої ВЛК№2 при ІНФОРМАЦІЯ_2 на базі КНП "Обласна клінічна лікарня ІФ ОР" у м. Івано-Франківськ, тому такі дії є протиправними.

З приводу позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини військової частини № НОМЕР_3 по стройовій частині від 02.08.2025 № 219 в частині зарахування солдата ОСОБА_1 до списків особового складу цієї військової частини та на всі види забезпечення, і з 03.08.2025 призначення на посаду курсанта, суд зазначає таке.

Для громадян України, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період їх правовий статус військовозобов`язаного змінюється на правовий статус військовослужбовця з дня відправлення громадянина у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, з дня, який встановлений у наказі про їх призов на військову службу.

У свою чергу, визнання протиправним та скасування наказу про призов громадянина України на військову службу під час мобілізації має своїми правовими наслідками:

зміну правового статусу з військовослужбовця на військовозобов`язаного;

протиправність решти актів індивідуальної дії (наказів), що пов`язані з проходженням ним військової служби, оскільки вони є похідними від відповідного наказу про призов.

Зазначений підхід передбачає автоматичну оцінку наступних рішень суб`єктів по всьому ланцюгу правовідносин безпосередньо пов`язаних між собою, як похідних від первинного рішення, з якого слідують всі наступні, незважаючи навіть на правомірну поведінку учасників відносин, залучених на реалізацію такого протиправного рішення.

Юридичні наслідки порушень прав особи, допущені внаслідок протиправності рішення чи дій суб`єкта владних повноважень, породжує необхідність виправлення таких помилок як необхідний захід, який поверне сторін в правовий стан, що мав місце до моменту порушення.

В контексті наведеного, оскільки судом встановлено, що наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 235/11 від 01.08.2025 є протиправним, відповідно прийняте на підставі такого наказу рішення командира військової частини № НОМЕР_3 по стройовій частині від 02.08.2025 № 219 в частині зарахування позивача до списків особового на відповідну посаду також є протиправним та підлягає скасуванню, не зважаючи на те, що командир військової частини фактично не вчиняв протиправних дій щодо позивача при прийнятті даного наказу.

При цьому з метою відновлення порушеного права позивача слід зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виключити (відрахувати) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .

Щодо позовної вимоги про визнання права ОСОБА_1 на особисту свободу та недоторканість передбаченого частиною (пунктом) 1 статті 5 Європейської конвенції з прав людини та право на відстрочку від проходження військової служби (термін дії до 10.01.2026 року) передбачене пунктом 1 частиною 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» порушеним в наслідок протиправних дій службових осіб (представників) Калуського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції Івано-Франківської області, службових осіб (військовослужбовців) ІНФОРМАЦІЯ_1 та службових осіб Військової частини НОМЕР_1 суд зазначає, що такий спосіб захисту порушеного права не передбачений приписами КАС України. Окрім цього таке право особи чітко визначено та передбачено Конституцією України.

Щодо стягнення з відповідачів грошові кошти у розмірі 150 000 гривень з кожного за завдану йому моральну шкоду суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Разом з тим, судам слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Тобто, аналізуючи наведені положення законодавства, з урахуванням обставинами справи, то насамперед треба звернути увагу на те, що сам факт визнання протиправними дій/бездіяльності суб`єкта владних повноважень не є безумовною і достатньою підставою для стягнення з нього моральної шкоди. У кожному випадку позивач повинен обґрунтувати заподіяння йому такої шкоди, зокрема пояснити в чому конкретно проявилося порушення його нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, що саме спричинило йому моральні страждання і в чому проявляється їхній взаємозв`язок з протиправними діями відповідача.

У постанові від 27.11.2019 у справі №750/6330/17 Верховний Суд звернув увагу на те, що виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір (п. 51).

У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам (п. 53).

Як наведено у постанові Верховного Суду від 07.02.2023 у справі № 823/2108/18: відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Водночас, судам слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Тобто, аналізуючи наведені положення законодавства, з урахуванням обставинами справи, а також зваживши на згадані вище роз`яснення Пленуму Верховного Суду України щодо відшкодування моральної шкоди, то насамперед треба звернути увагу на те, що сам факт визнання протиправними дій/бездіяльності суб`єкта владних повноважень не є безумовною і достатньою підставою для стягнення з нього моральної шкоди. У кожному випадку позивач повинен обґрунтувати заподіяння йому такої шкоди, зокрема пояснити в чому конкретно проявилося порушення його нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, що саме спричинило йому моральні страждання і в чому проявляється їхній взаємозв`язок з протиправними діями відповідача.

Обов`язок доказування в адміністративному процесі встановлений ст. 77 КАС України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Докази суду надають учасники справи.

При цьому сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов`язково аргументована поза розумним сумнівом із зазначенням того, які конкретно дії (бездіяльність) спричинила моральні переживання та наскільки вони були інтенсивними, щоб сягнути рівня страждань.

Однак, позивачем у даній справі не обґрунтовано наявності страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнала позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями відповідача, відповідно до яких заподіяно шкоду, яку саме заподіяно шкоду та в чому вона полягає. Тобто, позивач повинен довести факт завдання їй моральної шкоди, надати належні докази того, що саме дії та бездіяльність відповідача призвела до матеріальних втрат і душевних страждань, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації її життя.

Враховуючи те, що позивачем належним чином не доведений факт заподіяння відповідачем моральних чи фізичних страждань, наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, не надано відповідних доказів такої шкоди, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

При цьому, суд враховує, що за правилами статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу оскаржуваних рішень, суд дійшов висновку що вони не відповідають наведеним у частині другій статті 2 КАС України критеріям та принципу належного урядування, який, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), пункт 73).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення у справі Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), пункт 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки, а також рішення у справі Ґаші проти Хорватії.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що встановлені у справі обставини частково підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, позовну заяву належить задовольнити частково.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії службових осіб Калуського районого відділу поліції Головного управління поліції Івано-Франківської області та службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягали в затриманні та доставлення до Позаштатної постійної діючої ВЛК№2 при ІНФОРМАЦІЯ_2 на базі КНП "Обласна клінічна лікарня ІФ ОР", після доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_3 та подальше доставлення до Військової частини НОМЕР_1 .

Визнати протиправним та скасувати (рішення) наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 №235/11 від 01.08.2025 року про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації.

Визнати протиправним та скасувати (рішення) наказ Військової частини НОМЕР_1 за №219 від 02.08.2025 року про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виключити (відрахувати) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Шумей М.В.