Рішення від 02 березня 2026 р. у справі №280/3180/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2026 року Справа № 280/3180/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі – ВЧ НОМЕР_1 , відповідач), в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність відповідача у виданні за період з 01.10.2025 по 30.11.2025 бойових розпоряджень та поданих рапортів про виплату додаткової винагороди без урахування посад у складі командування та штабу військової частини НОМЕР_2 ешелону оборони з розрахунку 50000,00 грн, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного етапу» та наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018;

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди за період з 01.10.2025 по 30.11.2025 з розрахунку 30000,00 грн;

зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату, з урахуванням раніше виплачених сум, позивачу додаткової винагороди за період з 01.10.2025 по 30.11.2025 з розрахунку 50000,00 гри на місяць пропорційно часу участі в діях та заходах;

зобов`язати відповідача здійснювати нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди з розрахунку 50000,00 грн з розрахунку на місяць пропорційно часу участі в діях та заходах на час перебування в посаді, що входить до штабу НОМЕР_3 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 06.09.2024 проходить військову службу у ВЧ НОМЕР_1 , при цьому, з 31.03.2025 і по теперішній час на посаді сержант-менеджера 3 категорії відділення персонального штабу. Зазначає, що за період з 01.10.2025 по 30.11.2025 нарахування та виплата позивачу додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, здійснювалось у розмірі 30000,00 грн пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань, замість 50000,00 грн, що суперечить постанові Кабінету Міністрів України №168. На думку позивача, не здійснивши відповідну виплату, відповідач, допустив протиправну бездіяльність в частині нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення у належному розмірі, що зумовило необхідність звернення до суду із вказаним позовом.

Ухвалою судді від 10.04.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 262 КАС України. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав, 04.05.2026 через систему «Електронний суд» надав до суду відзив на позовну заяву (вх. №24037), в якому зазначає, що Посада позивача «сержант-менеджер 3 категорії відділення персоналу штабу» є посадою підрозділу управління і не входить до числа військовослужбовців які здійснюють бойове управління (як процес). Розділ 4.3.3 Тимчасового бойового Статуту « ІНФОРМАЦІЯ_1 частина НОМЕР_4 (бригада)», затвердженого Наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України 09 березня 2021 року № 152 визначає типову організаційну структуру штабу військової частини, до складу якої входять наступні структурні підрозділи: особового складу (S1), розвідувальний (S2), оперативний (S3), логістики (S4), цивільно-військових відносин (S5), зв`язку (S6). Посада позивача - сержант-менеджер 3 категорії відділення персоналу штабу, відноситься до структурного підрозділу по роботі з особовим складом. . Аналізуючи завдання структурного підрозділу по роботі з особовим складом, на думку відповідача, посадовці зазначеного підрозділу не здійснюють будь-якого управління, а організовують і забезпечують діяльність військової частини. Натомість, Статутом визначені структурні підрозділи, до завдань яких входить здійснення управління, а саме: Розвідувальний підрозділ (призначений для організації та планування розвідки, безпосереднього управління підпорядкованим підрозділом розвідки); Оперативний підрозділ (призначений для організації, координації та проведення планування бою (дій), підготовки підрозділів до бою (дій) та забезпечення управління ними в ході його ведення); Підрозділ зв`язку (здійснює безпосереднє управління підпорядкованим підрозділом зв`язку). Наголошує, що згідно з Наказами командира ВЧ НОМЕР_1 «Про організацію роботи пунктів управління частини» від 29.11.2024 №7дск та від 16.09.2024 №6дск, з грифом «для службового користування», визначено склад оперативно-командних пунктів ВЧ НОМЕР_1 , які безпосередньо здійснюють оперативне (бойове) управління. ОСОБА_1 не входить до переліку осіб, які включені у склад ОКП військової частини НОМЕР_1 , а тому не підпадає під категорію військовослужбовців, яким належить виплата додаткової винагороди у розмірі 50000 грн. Надати копію зазначеного Наказу не представляється можливим у зв`язку із наявним грифом «дск», надати витяг зазначеного Наказу не представляється можливим у зв`язку із відсутністю ОСОБА_1 у списках осіб, визначених цим Наказом. Командування ВЧ НОМЕР_1 ухвалювало рішення про нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди на підставі поданих рапортів, і оформляло своє рішення наказами, а отже, діяло виключно в межах своїх повноважень. Жоден державний орган, зокрема суд, не має права визнавати дії військової частини протиправними, не оцінюючи законність самого наказу, що був підставою для цих дій. Таким чином, відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства, а тому просить відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Враховуючи приписи ч. 5 ст. 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.11.2022 №212 зарахований до списків особового складу.

З 31.03.2025 по цей час проходить військову службу у ВЧ НОМЕР_1 на посаді сержанта-менеджера 3 категорії відділення персоналу штабу.

За змістом рапортів начальника штабу-заступника командира ВЧ НОМЕР_1 №19140 від 03.11.2025, №21811 від 04.12.2025 про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям за жовтень-листопад 2025 року зазначено про виконання бойових (спеціальних) завдань позивачем та виплату додаткової винагороди з розрахунку 30000,00 грн пропорційно дням участі.

Відповідно до витягів з бойових розпоряджень №19233дск від 30.09.2025, від 31.10.2025 №21209дск позивач входив до складу штабу військової частини, яким надано бойове завдання забезпечити якісне та своєчасне виконання бойових (спеціальних) завдань у складі штабу військової частини (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною першого ешелону оборони або наступу до батальйону включно.

Відповідно до наказів командира ВЧ НОМЕР_1 «Про виплату додаткової винагороди» від 05.11.2025 №3223, від 05.12.2025 № 3468 позивачу у період з жовтня по листопад 2025 року нараховувалась та виплачувалась додаткова винагорода, яка встановлена Постановою №168, у розмірі 30000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби.

Судом також встановлено, що ОСОБА_1 неодноразово звернувся з позовом до ВЧ НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Так, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 01.07.2025 у справі № 280/3055/25 позов задоволено частково.

Суд вирішив визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, за період грудень 2024 року, січень 2025 року, лютий 2025 року, березень 2025 року в розмірі 50000,00 грн пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань з урахування посади у складі командування та штабу військової частини НОМЕР_2 ешелону оборони або наступу.

Зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, за період грудень 2024 року, січень 2025 року, лютий 2025 року, березень 2025 року в розмірі 50000,00 грн. пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань з урахування посади у складі командування та штабу військової частини першого ешелону оборони або наступу, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25.03.2026 апеляційну скаргу ВЧ НОМЕР_1 залишено без задоволення, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01.07.2025 у справі № 280/3055/25 - без змін.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача у виданні за період з 01.10.2025 по 30.11.2025 бойових розпоряджень та поданих рапортів про виплату додаткової винагороди без урахування посад у складі командування та штабу військової частини НОМЕР_2 ешелону оборони з розрахунку 50000,00 грн, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 та наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 стаття 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 (далі – Закон № 2011-XII), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною 2 статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з частиною 4 статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та триває до теперішнього часу.

28 лютого 2022 року Кабінетом Міністрів України на виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні” та № 69 “Про загальну мобілізацію», статті 9-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та абзаців другого-восьмого пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 28.06.2023 № 3161-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов`язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану” Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №168, якою запроваджено виплату військовослужбовцям та іншим особам додаткової винагороди на період воєнного стану.

Зокрема, відповідно до абзацу 3 пункту 1-1 Постанови №168 (у редакції, яка була чинною протягом всього періоду спірних правовідносин) установлено, що на період воєнного стану військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), виплачується додаткова винагорода у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань відповідно до умов, визначених Міністерством оборони.

Пунктом 2-1 вказаної постанови передбачено, що міністерства та державні органи за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки визначають, крім іншого, особливості виплати додаткової винагороди та винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) особам, зазначеним у пункті 1--1 цієї постанови, та додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1---2 цієї постанови, у тому числі в частині встановлення переліку бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, для здійснення такої виплати, з урахуванням завдань, покладених на Збройні Сили, Службу безпеки, Службу зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки Міністерства оборони, Національну гвардію, Державну прикордонну службу, Управління державної охорони, Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації, Державну спеціальну службу транспорту.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України, визначені Порядком №260, розділом XXXIV якого унормовано особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану.

Згідно з пунктом 1 розділу XXXIV Порядку №260 (тут і в подальшому в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) управління (штаб) угруповання військ (сил) - тимчасово утворений рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України орган військового управління, призначений для виконання функцій з управління військами (силами) в ході відсічі повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України, у тому числі управління (штаб) оперативно-стратегічного, оперативного, оперативно-тактичного угруповання військ (сил), тактичної групи.

За змістом пункту 2 розділу XXXIV Порядку №260 (в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах, зокрема:

50000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах);

30000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань): з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави; з управління угрупованнями військ (сил) у складі розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України; з управління підпорядкованими силами та засобами відповідно до завдань, які покладаються на Адміністрацію Державної спеціальної служби транспорту, у складі розгорнутих пунктів управління Державної спеціальної служби транспорту; у складі робочої групи або одиночним порядком, визначені Головнокомандувачем Збройних Сил України, начальником Генерального штабу Збройних Сил України, у межах областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії; з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів поза районами ведення бойових дій; у складі діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави згідно з переліком завдань, затвердженим Міністром оборони України; із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій; з протиповітряного прикриття та наземної оборони об`єктів критичної інфраструктури (у тому числі об`єктів транспортної інфраструктури - військовими частинами та підрозділами Державної спеціальної служби транспорту).

Перелік цих органів військового управління (управлінь (штабів) угруповань військ (сил)) затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України.

Райони ведення воєнних (бойових) дій, склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України та склад резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України (пункт 3 розділу XXXIV Порядку № 260).

Відповідно до пункту 4 розділу XXXIV Порядку № 260 підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи) у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:

- бойовий наказ (бойове розпорядження);

- журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

- рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Про підтвердження безпосередньої участі відряджених до військових частин (установ, організацій) військовослужбовців (далі - відряджені військовослужбовці) у бойових діях або заходах, командири військової частини (установи, організації), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець, повідомляють органи військового управління, військові частини (установи, організації) за місцем штатної служби військовослужбовців (пункт 6 розділу XXXIV Порядку №260).

Перелік органів військового управління (штабів угруповання військ (сил)), включених до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, що мають право підтверджувати безпосередню участь у бойових діях або заходах відряджених до цих органів військовослужбовців, затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України (абзац 1 пункту 7 розділу XXXIV Порядку №260).

Командувачами (командирами) угруповань військ (сил), тактичних груп, командирами військових частин (у тому числі резерву, установ, організацій), до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа повідомляються органи військового управління, військові частини (установи, організації) за місцем штатної служби цих військовослужбовців про дні безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, а також виконання завдання у складі управління (штабу) угруповання військ (сил), тактичної групи (затверджених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України), угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління за минулий місяць. (абзац перший пункту 8 розділу XXXIV Порядку №260).

Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин (пункту 9 розділу XXXIV Порядку №260).

Аналіз наведених норм права дає підстави дійти висновку про те, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно, виплачується додаткова винагорода згідно з Постановою №168 у розмірі 50 000, 00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Проте, безпосередня участь військовослужбовця у виконанні відповідних бойових (спеціальних) завдань має бути належним чином підтверджена, зокрема, бойовим наказом (бойовим розпорядженням), журналом бойових дій або журналом ведення оперативної обстановки або бойовим донесенням або постовою відомістю, рапортом (донесенням) командира підрозділу про участь кожного військовослужбовця у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Відповідач визнає, що посада позивача відноситься до складу штабу військової частини.

Згідно з рапортами №19140 від 03.11.2025, №21811 від 04.12.2025 позивачу у період з 01.10.2025 по 30.11.2025 нараховувалась та виплачувалась додаткова винагорода, яка встановлена Постановою №168, у розмірі 30000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби, підставою для виплати додаткової винагороди вказано бойові розпорядження командира ВЧ НОМЕР_1 .

Водночас, з огляду на змісту бойових розпоряджень №19233дск від 30.09.2025, від 31.10.2025 №21209дск вбачається, що позивач у жовтні та листопаді 2025 року виконував бойове завдання щодо забезпечення якісного та своєчасного виконання бойових (спеціальних) завдань у складі штабу військової частини, який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною першого ешелону оборони або наступу до батальйону включно, а тому, мав право на отримання у цей період додаткової винагороди відповідно до Постанови №168 у збільшеному до 50000,00 грн розмірі в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у відповідних діях та заходах.

Підстави для нарахування та виплати військовослужбовцям додаткової винагороди визначені Постановою № 168 та Порядком № 260, які є обов`язковими для виконання, в тому числі для відповідача, а тому підлягали застосуванню у спірних правовідносинах.

Водночас, відповідач вимоги Постанови № 168 та Порядку № 260 не виконав та виплатив позивачу додаткову винагороду в березні та листопаді 2025 року у розмірі, що не відповідає чинному законодавству, чим допустив протиправні дії, які виразились в нарахуванні та невиплаті позивачу додаткової винагороди в неналежному розмірі.

При цьому, щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача у спірних правовідносинах, суд зазначає, що в рамках адміністративного судочинства:

дія - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України.

За встановленими обставинами справи відповідач нарахував та виплатив позивачу додаткову винагороду відповідно до Постанови №168, однак у неналежному розмірі, що свідчить про вчинення ним активних дій, проте із порушенням чинного законодавства. Таким чином, в межах спірних правовідносин відповідачем допущено протиправні дії, а не бездіяльність, а тому в даному випадку позивачем помилково визначено зміст публічно-правового спору.

Обираючи належний спосіб захисту порушеного права, суд виходить з того, що для ефективного поновлення порушеного права необхідною умовою є існування чіткого зв`язку між правопорушенням та способом захисту права, тобто метою заявлених позовних вимог має бути усунення перешкод у здійсненні права, а її досягненням - визначений спосіб захисту права, який би вичерпував себе. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

У даній справі судом встановлено, що відповідач нарахував позивачу додаткову винагороду відповідно до Постанови №168 за жовтень та листопад 2025 року в розмірі 30000,00 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в діях та заходах щодо забезпечення якісного та своєчасного виконання бойових (спеціальних) завдань у складі командування та штабу військової частини (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною першого ешелону оборони або наступу до батальйону включно, у той час як позивач мав право на отримання за цей період додаткової винагороди в розмірі 50000,00 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу додаткової винагороди в належному розмірі за жовтень та листопад 2025 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача у виданні бойових розпоряджень та поданих рапортів про виплату додаткової винагороди без урахування посад у складі командування та штабу військової частини НОМЕР_2 ешелону оборони з розрахунку 50000 грн, суд зазначає про наступне.

Судом установлено, що на підставі бойових розпоряджень начальником штабу – заступником командира ВЧ НОМЕР_1 на ім`я командира ВЧ НОМЕР_1 були складені рапорти про участь військовослужбовців (зокрема, позивача) управління у бойових діях, виконанні бойових (спеціальних) завдань та виплату додаткової винагороди за період з жовтень-листопад 2025 року в розмірі 30000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання відповідних завдань.

Згідно з пунктом 4 розділу XXXIV Порядку № 260 бойове розпорядження та рапорт є документальними підтвердженнями безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів.

Відповідно до пункту 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31.01.2024 за №40, бойове розпорядження – розпорядчий документ, яким доводяться бойові завдання підпорядкованим військовим частинам (установам) і підрозділам; рапорт – письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.

Отже, на час видання бойових розпоряджень обставини, вказані у них, за яких слід діяти тим чи іншим способом, ще не існували, тобто розпорядженнями передбачався порядок дій підрозділу на майбутнє. Разом з тим, у бойових розпорядженнях не зазначається конкретний розмір додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 у збільшеному розмірі, що виплачується за виконання вказаних у розпорядженнях завдань, у зв`язку з чим судом не встановлено порушення прав позивача у цій частині, тому позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача у виданні бойових розпоряджень без урахування посад у складі командування та штабу військової частини НОМЕР_2 ешелону оборони з розрахунку 50000 (п`ятдесят тисяч) грн задоволенню не підлягають.

Разом з тим, як з`ясовано судом, відповідачем неправильно визначений та зазначений у рапортах за спірний період розмір додаткової винагороди, що підлягав виплаті позивачу, а саме 30000,00 грн пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань, замість 50000,00 грн. Водночас такі дії, як видання рапортів, відносяться до дискреційних повноважень відповідача, тоді як позовна вимога у частині визнання протиправною бездіяльності відповідача у виданні поданих рапортів про виплату додаткової винагороди без урахування посад у складі командування та штабу військової частини першого ешелону оборони з розрахунку 50000,00 грн у повній мірі охоплюється обраним судом способом захисту прав позивача шляхом визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди за період з жовтень по листопад 2025 року з розрахунку 50000,00 грн на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача здійснювати нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди з розрахунку 50000,00 грн з розрахунку на місяць пропорційно часу участі в діях та заходах на час перебування в посаді, що входить до штабу ВЧ НОМЕР_1 , то суд зазначає, що такі вимоги заявлені на майбутнє, а судовому захисту підлягають лише порушені права та законні інтереси, у зв`язку з чим суд відмовляє в їх задоволенні як передчасних.

За приписами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір» з відповідача судові витрати у відповідності до статті 139 КАС України не стягуються.

Керуючись ст. ст. 9, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , адреса для листування: 70002, Запорізька область, м. Вільнянськ, ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування на виплати ОСОБА_1 в період з 01.10.2025 по 30.11.2025 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у неналежному розмірі.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням раніше проведених виплат) ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період з 01.10.2025 по 30.11.2025 у розмірі 50000,00 грн з розрахунку на місяць пропорційно часу участі в діях та заходах щодо забезпечення якісного та своєчасного виконання бойових (спеціальних) завдань у складі командування та штабу військової частини (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною першого ешелону оборони або наступу до батальйону включно.

В решті позовних вимог відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І.В. Батрак