Рішення від 01 червня 2026 р. у справі №280/2618/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 червня 2026 року Справа № 280/2618/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Конишевої О.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 )

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

26.03.2026 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_2 (далі – відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2 (далі – третя особа), в якій позивач просить суд: визнати протиправною відмову відповідача та зобов`язати вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним подано рапорт про звільнення з військової служби на підставі п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» - у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною, яка є особою з інвалідністю I групи. За результатом розгляду рапорту відповідачем відмовлено у звільненні з військової служби, оскільки позивач не досяг граничного віку та визнаний придатним до служби за станом здоров`я, права на звільнення він не набув. Вважаючи таку відмову протиправною позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відзив на позов до суду не надходив.

Третя особа подала до суду письмові пояснення відповідно до яких позов просить задовольнити, зокрема зазначила, що постійна присутність чоловіка для догляду може забезпечити безпеку та зупинити стрімке погіршення стану здоров`я.

Ухвалою суду від 31.03.2026 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Позивач проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 .

20.02.2026 позивачем було подано рапорт про звільнення з військової служби на підставі п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» - у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною, яка є особою з інвалідністю I групи.

Військова частина НОМЕР_2 листом від 04.03.2026 повідомила позивача, що згідно з пунктом 5 абзацу 7 Алгоритму дій від 05.02.2026 №1361/С, підставами для звільнення є досягнення граничного віку перебування на військовій службі або стан здоров`я. Оскільки солдат ОСОБА_3 не досяг граничного віку та визнаний придатним до служби за станом здоров`я, права на звільнення він не набув.

Вважаючи протиправною відмову відповідача у звільненні з військової служби на підставі п.3 ч.12 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 за №2232-XII (далі Закон №2232-XII).

Статтею 1 Закону №2232-XII визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

За змістом частини 2 статті 1 Закону №2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (частина 1 статті 2 Закону №2232-XII).

Згідно із частиною 6 статті 2 цього Закону №2232-XII, одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина 14 статті 2 Закону №2232-XII).

Абзацом 4 статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 за №3543-XII (далі Закон №3543-XII) визначено, що мобілізація це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено про оголошення та проведення загальної мобілізації на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Звільнення військовослужбовців з військової служби регламентовано статтею 26 Закону №2232-XII.

Підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" передбачено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

За приписами частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, зокрема, під час дії воєнного стану у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.

Указом Президента України від 10.12.2008 за №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі Положення №1153/2008), яким визначається порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з виконанням громадянами військового обов`язку в запасі.

Відповідно до пункту 233 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 за №170 затверджено Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України. Додатком до цієї Інструкції є Перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби.

Пункт 5 зазначеного Переліку визначає документи, які підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, передбачених частиною дванадцятою статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Зокрема, необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи підтверджується сукупністю таких документів:

- копія свідоцтва про шлюб;

- один із документів, що підтверджує інвалідність дружини (чоловіка): довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, визначеною МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики;

- висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді (для осіб з інвалідністю II групи).

Судом встановлено, що позивачем 20.02.2026 було подано рапорт про звільнення з військової служби на підставі п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» - у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною, яка є особою з інвалідністю I групи.

Військова частина НОМЕР_2 листом від 04.03.2026 повідомила позивача, що згідно з пунктом 5 абзацу 7 Алгоритму дій від 05.02.2026 №1361/С, підставами для звільнення є досягнення граничного віку перебування на військовій службі або стан здоров`я. Оскільки позивач не досяг граничного віку та визнаний придатним до служби за станом здоров`я, права на звільнення він не набув.

З матеріалів справи судом встановлено, що дружина позивача ОСОБА_2 є особою з інвалідністю І групи з 08.09.2023 безтерміново; 29.04.2024 потребує постійного стороннього догляду, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК від 26.09.2023 серія 12ААГ №166864.

Відповідно до підпункту “г” пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-ХІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

П. 3 ч. 12 ст. 26 Закону № 2232-XII визначає, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах під час дії воєнного стану: необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.

Суд зазначає, що позивач звернувся до відповідача із рапортом про звільнення з військової служби саме на підставі абзацу 10 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» - у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною, яка є особою з інвалідністю I групи.

Разом з тим, відповідачем не надано належної оцінки підтвердженому факту інвалідності дружини позивача та протиправно відмовлено у звільненні з військової служби з посиланням на Алгоритм дій від 05.02.2026 №1361/С.

Отже, встановлені в ході судового розгляду справи обставини свідчать про те, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо неналежного розгляду рапорту позивача про звільнення з військової служби. З огляду на що, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути рапорт позивача від 20.02.2026 про звільнення з військової служби на підставі п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» - у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною, яка є особою з інвалідністю I групи.

Разом з тим, вимога позивача про зобов`язання відповідача прийняти рішення про його звільнення з військової служби є передчасною, оскільки відповідач взагалі не надавав правової та належної оцінки поданим позивачем документам.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 14, 243-246, 258, 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо неналежного розгляду рапорту ОСОБА_1 від 20.02.2026 про звільнення з військової служби на підставі п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» - у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною, яка є особою з інвалідністю I групи.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 20.02.2026 про звільнення з військової служби на підставі п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» - у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною, яка є особою з інвалідністю I групи.

В іншій частині позовних вимог -відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення виготовлено в повному обсязі 02.06.2026.

Суддя О.В. Конишева