Рішення від 28 травня 2026 р. у справі №280/2320/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2026 року Справа № 280/2320/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання протиправною бездіяльності та стягнення середнього заробітку

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі – ВЧ НОМЕР_1 , відповідач), в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо затримки виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.05.2024 у справі №380/29022/23 щодо невиплати позивачу грошового забезпечення;

стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.05.2024 у справі №380/29022/23 за період з 01.06.2024 по 22.08.2025 в розмірі 1712083,52 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з огляду на суттєву та довготривалу затримку відповідачем виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.05.2024 у справі № 380/29022/23 в частині зобов`язання ВЧ НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду за перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, позивач вимушений звернутись до суду за захистом своїх прав. , звернувся до суду з цим позовом. Із посиланням на приписи Закону України від 19.10.2000 №2050-111 «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою КМУ від 21.02.2001 №159 зауважує, що відповідач повинен сплатити на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.05.2024 у справі № 380/29022/23 в розмірі 1712083,52 грн.

Ухвалою суду від 23.03.2026 позовна заява залишена без руху та позивачу надано строк для усунення зазначених судом недоліків позовної заяви. У встановлений судом строк недоліки позовної заяви позивачем було усунуто.

Ухвалою судді від 06.04.2026 визнати поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду з даною позовною заявою та поновлено йому строк звернення до адміністративного суду, відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному ст. 262 КАС України. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач проти позову заперечив, 10.04.2026 на адресу суду через систему «Електронний суд» направив відзив (вх. №19261), у якому зауважує, що на момент подання цього позову існував спір між ОСОБА_1 та ВЧ НОМЕР_1 про розмір належних сум, виплат та не проведено повного розрахунку, а тому, відсутні підстави для стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки фактичної виплати грошових сум ще не відбулося. За встановлених обставин справи, ВЧ НОМЕР_1 висновує про відсутність підстав для стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виплати належних сум грошового забезпечення (грошової компенсації). При цьому, зазначає, що необхідною умовою для покладення на підприємство, установу, організацію відповідальності за невиплату або затримку у виплаті належних сум при звільненні є наявність вини підприємства, установи, організації у такому несвоєчасному розрахункові або невиплати відповідної суми. Разом з цим затримка повного розрахунку при звільненні позивача, а саме не виплата додаткової винагороди здійсненна не з вини ВЧ НОМЕР_1 , а з підстав наведених вище. Тобто, нарахування та виплата додаткової винагороди могла проводитись тільки з рішення суду тоді, факту несвоєчасного розрахунку при звільненні – немає, оскільки на момент виключення зі списків особового складу частини позивач не надав медичні документи на підтвердження перебування на лікуванні, а надав їх вже у провадженні у справі №380/29022/23. Зважаючи на викладене, просить у задоволенні позову ОСОБА_1 до ВЧ НОМЕР_1 відмовити

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України, справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 .

Згідно з довідкою ВЧ НОМЕР_1 №11156 від 16.12.2022 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) рядовий ОСОБА_1 11.04.2022 під час бойового зіткнення та артилерійського обстрілу противником з А152 мм, реактивних систем залпового вогню БМ-21 «ГРАД» та мінометів МІ20мм передових позицій 3 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 в районі населеного пункту АДРЕСА_1 отримав поранення: Перелом тіла ліктьової кістки, ділянка неуточнена; стан після хірургічної обробки ран правого передпліччя; МОЗ стержньовим апаратом вогнепального перелому с/3 ліктьової кістки; стан після хірургічної обробки ран спини внаслідок вогнепального уламкового скрізного поранення правого передпліччя, вогнепального уламкового сліпого поранення м`яких тканин поперекового відділі спини; сторонні тіла правої привушної ділянки та щоки; МВТ; змішана гідроцефалія, стадія субкомпенсації, цефалгічний, церебралі стичний сидроми. Акубаротравма.

Позивач 16.10.2023 звернувся до відповідача з рапортом про виплату додаткової винагороди у зв`язку отриманням поранення, а також просив виплачувати кошти за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого. До рапорту долучив копії довідок військово-лікарської комісії та виписок з медичної карти стаціонарного хворого.

У відповідь на адвокатські запити представника позивача щодо результатів розгляду рапорту відповідач листами №14622 від 13.10.2023 та №14968 від 31.10.2023 повідомив, що долучені до рапорту документи будуть розглянуті та у разі прийняття командиром позитивного рішення доплата додаткової винагороди буде здійснена до кінця листопада 2023 року.

Позивач, не погоджуючись з бездіяльністю ВЧ НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати у повному розмірі збільшеної винагороди до 100000 грн. за 249 днів відповідно до положень постанови КМУ № 168 від 28.02.2022, звернувся до суду з позовом.

Вказані обставини встановлені рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31.05.2025 у справі № 380/29022/23, зокрема зобов`язано ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" у розмірі збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, за період з 13.04.2022 по 03.05.2022, 04.06.2022 по 15.06.2022, з 19.08.2022 по 02.09.2022, з 06.09.2022 по 13.09.2022, з 17.11.2022 по 28.11.2022, з 28.11.2022 по 08.02.2023, з 08.02.2023 по 17.02.2023 та з 17.02.2023 по 10.04.2023, з урахуванням виплачених сум.

Вказане рішення набрало законної сили 29.08.2025.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Ухвалою судді від 26.03.2025 у справі № 380/29022/23 заяву позивача про встановлення судового контролю у справі задоволено. Зобов`язано ВЧ НОМЕР_1 відповідно до ст. 382 КАС України подати у місячний термін з моменту отримання ухвали суду до Львівського окружного адміністративного суду звіт про виконання судового рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.05.2024 у справі №380/29022/23.

Ухвалою судді від 28.05.2025 у прийнятті звіту ВЧ НОМЕР_1 про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.05.2024 у справі №380/29022/23, відмовлено. Зобов`язано ВЧ НОМЕР_1 подати новий звіт про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.05.2024 у справі №380/29022/23 у строк 30 днів з дня отримання цієї ухвали суду, який оформити відповідно до ч. 2 ст. 382-2 КАС України та вказати інформацію щодо керівника суб`єкта владних повноважень згідно з п. 2 ч. 2 ст. 382-2 КАС України.

В підтвердження нарахування та виплати додаткової винагороди в сумах вказаних вище за спірні періоди відповідачем надано відомість розподілу витрат від 24.06.2025 про виплату додаткової винагороди по рішенню суду №380/26022/23 в сумі 444620,45 грн. У зв`язку із цим, суд дійшов висновку, що ВЧ НОМЕР_1 виконано рішення суду в частині зобов`язання здійснити нарахування та виплату позивачу додаткову винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022.

Щодо доводів представника позивача про незгоду із сумою, суд зазначив, що при ухваленні рішення від 31.05.2024 у справі №380/29022/23 по суті позовних вимог судом не здійснювався розрахунок суми заборгованості, що належить позивачу.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.05.2024 у справі №380/29022/23 виконано відповідачем в повному обсязі, у зв`язку з чим суд ухвалою від 22.08.2025 прийняв звіт ВЧ НОМЕР_1 .

Не погоджуючись із висновками суду ОСОБА_1 подав на апеляційну скаргу на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 22.08.2025 у справі №380/29022/23.

При цьому, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо затримки виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.05.2024 у справі №380/29022/23 щодо невиплати позивачу грошового забезпечення, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Щодо обраного способу захисту порушеного права.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правового захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Разом з цим, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов`язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, ч. 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Аналіз зазначених норм, у їх взаємозв`язку зі ст. 2, 5 КАС України, свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог адміністративного позову, як і, відповідно, зміст постанови, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.

Так, позивачем заявлені вимоги про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо затримки виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.05.2024 у справі №380/29022/23 щодо невиплати позивачу грошового забезпечення.

Стаття 236 КЗпП передбачає, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Разом із цим, спір у справі № 380/29022/23 стосувався нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" у розмірі збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я. Отже, такий спір не підпадає під правила ст. 236 КЗпП України.

Судом враховано, що згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту позовної заяви встановлено, що на обґрунтування позовних вимог позивач посилається, зокрема на приписи Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159), якими врегульовані питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати.

Відповідно до ст. 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців; виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі розуміються грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення).

Компенсацію виплачують за рахунок: власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об`єднання громадян; коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету (ст. 6 Закону № 2050-ІІІ).

Відповідно до п. 3 Порядку № 159 компенсації підлягають грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, в тому числі пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата, грошове забезпечення).

Згідно зі ст. 3, 4 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період не виплати доходу; виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Аналогічні приписи містяться і у 5 Порядку № 159, в якому зазначено, що сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Отже, розрахунок та виплата компенсації здійснюється одночасно при виплаті заборгованості.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 05.03.2020 по справі № 140/1547/19, від 16.12.2020 по справі № 521/21718/16-а, від 04.03.2021 по справі № 520/34/17, від 24.01.2023 по справі № 200/10176/19-а.

Судом також враховано, що за результатом розгляду справи № 280/8933/24 як зразкової, Верховний Суд у постанові від 11.04.2025 дійшов висновку, що додаткова винагорода, установлена постановою Уряду № 168 на період дії воєнного стану у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних) включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення, є додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців та входить до складу їх грошового забезпечення. Відповідно, в розумінні вимог Закону № 2050-III та Порядку №159, такий додатковий вид грошового забезпечення є грошовим доходом, який вони одержують на території України і який не має разового характеру, а порушення строку його виплати є підставою для нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів.

Суд також вказує на те, що розрахунок компенсації належить до компетенції відповідного органу, такого як ВЧ НОМЕР_1 . Суд не є органом, уповноваженим здійснювати такі розрахунки, оскільки це виходить за межі його юрисдикції, яка обмежується розглядом спорів щодо виконання чи невиконання обов`язків суб`єктом владних повноважень.

Тобто суд не бере на себе функцію первинного розрахунку, а лише перевіряє законність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання ним покладених на нього обов`язків.

Отже, у частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача компенсації у конкретній сумі слід відмовити, адже її нарахування наразі не виконано.

Таким чином, враховуючи вказані правові норми та встановлені обставини справи, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 , яка полягає в виплаті позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, а саме додаткової грошової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час воєнного стану», нарахованої на виконання рішення рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31.05.2025 у справі №380/29022/23, за період з 13.04.2022 по дату виплати, а саме 24.06.2025, та для захисту прав і інтересів позивача зобов`язує відповідача нарахувати та виплатити позивачу відповідно до Закону № 2050-ІІІ компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати вказаного грошового забезпечення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч. 1 ст.143 КАС України).

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір» з відповідача судовий збір у відповідності до ст. 139 КАС України не стягуються.

Керуючись ст. ст. 9, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та стягнення середнього заробітку, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, а саме додаткової грошової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час воєнного стану», нарахованої на виконання рішення рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31.05.2025 у справі №380/29022/23, за період з 13.04.2022 по дату виплати, а саме 24.06.2025.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, а саме додаткової грошової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час воєнного стану», нарахованої на виконання рішення рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31.05.2025 у справі №380/29022/23, за період з 13.04.2022 по дату виплати, а саме 24.06.2025.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І.В. Батрак