Рішення від 02 червня 2026 р. у справі №260/2981/26 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року м. Ужгород № 260/2981/26

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гебеш С.А., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в особі представника звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, а саме:

поновити строк на подання цієї позовної заяви з 08.12.2025 року;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області від 30.04.2025 року № 135168-2412-0701-UA21100230000083101;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області від 30.04.2025 року № 135170-2412-0701-UA21100230000083101;

судові витрати покласти на Відповідача.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 травня 2026 року клопотання Головного управління ДПС у Закарпатській області про закриття провадження у справі - задоволено, а провадження у адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Закарпатській області (вул. Августина Волошина, буд. 52, м. Ужгород, Ужгородський район, Закарпатська область, 88000) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень – закрито. Повернуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня двадцять копійок).

28.05.2026 року представник позивача подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, якою просив стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн, зменшивши їх з 10000,00 грн, у зв`язку із закриттям провадження у справі.

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч. 3 ст. 252 КАС України).

Частинами 2, 3 статті 252 КАС України визначено, що заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Розглянувши питання щодо ухвалення додаткового судового рішення, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що при винесенні ухвали про закриття провадження у справі від 22.05.2026 року, Закарпатським окружним адміністративним судом не вирішено питання про стягнення витрат на правову допомогу.

Так, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать також витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За змістом частини 3 статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Статтею 238 КАС України регламентовано підстави закриття судом провадження у справі, зокрема щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення (п.8 ч.1).

Відповідно до частини 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається із матеріалів справи на підтвердження понесених витрат позивачем, представник додав до матеріалів справи договір про надання правничої допомоги від 12.02.2024 року, рахунок на оплату №11 від 27.05.2026 року на суму 5000,00 грн, акт наданих послуг №11.

Суд констатує, що витрати на правничу допомогу адвоката відповідно до частини другої статті 134 КАС України підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи разом з іншими судовими витратами. Отже, ця норма відсилає до загального порядку розподілу судових витрат, що визначений статтею 139 КАС України КАС України.

Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 27 квітня 2023 року по справі № 260/3162/22 зазначив, що зі змісту норм КАС України, не вбачається визначення порядку розподілу судових витрат у випадку закриття провадження у справі на підставі пункту 8 частини першої статті 238 КАС України.

Стаття 140 КАС України також незастосовна до ситуації, що склалася, з огляду на відсутність заяви позивача про відмову від позову в означеній частині позовних вимог.

Водночас, частина 8 статті 139 КАС України дозволяє суду у випадку, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Так, Верховний Суд наголошує, що з урахуванням обставин, що склалися, за відсутності чіткого правового регулювання розподілу судових витрат саме у такому випадку процесуальним законом, суд керується принципом, за яким судові витрати несе та із сторін, з вини якої такі витрати виникли.

Визнавши помилку й усунувши її, сторона відповідача не давала приводу для подальшого розгляду справи, адже права позивача були поновлені і без завершення судового процесу. За таких обставин колегія суддів Верховного Суду вважала за можливе і необхідне на підставі частини восьмої статті 139 КАС України понесені сторонами судові витрати залишити за такими сторонами, не покладаючи обов`язок їх відшкодування на іншу сторону.

З урахуванням вищевикладеного, а також враховуючи практику Верховного Суду у справі №260/162/22 суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви представника позивача про стягнення витрат на правову допомогу.

З огляду на це вимога позивача в частині стягнення витрат на правову допомогу задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 243, 252, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні заяви представника позивача про стягнення витрат на правову допомогу у сумі 5000,00 грн у справі №260/291/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.А. Гебеш