Рішення від 02 червня 2026 р. у справі №160/7318/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 рокуСправа №160/7318/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рищенко А. Ю.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ), Військової частини НОМЕР_4 (ЄДРПОУ НОМЕР_5 , АДРЕСА_3 ), Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України (ЄДРПОУ 22990368, 03049, м. Київ, проспект Повітряних Сил, буд. 6) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

25.03.2026 року (01.03.2026 року направлено засобами поштового зв`язку) до Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовна заява ОСОБА_1 до відповідача-1: військової частини НОМЕР_2 , відповідача-2: військової частини НОМЕР_4 , відповідача-3: Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у фіксованій величині 2779,81 грн. на місяць за періоди з 01 березня 2018 року по 26 травня 2022 року відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_4 здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у фіксованій величині 2779,81 грн. на місяць за період з 01 березня 2018 року по 26 травня 2022 року відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу. затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44;

- визнати протиправними дії Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у фіксованій величині 2779,81 грн. на місяць за періоди з 26 травня 2022 року по 25 грудня 2024 року відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078;

- зобов`язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України здійснити y нарахування та виплатити ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення фіксованій величині 2779,81 грн. на місяць за період з 26 травня 2022 року по 25 грудня 2024 року відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_4 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за періоди з 01 березня 2018 року по 26 травня 2022 року відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року №2050-III із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44;

- зобов`язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за періоди 26 травня 2022 року по 25 грудня 2024 року відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року №2050-III із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачами в період з 01 березня 2018 року по 25 грудня 2024 року виплата фіксованої суми індексації не здійснювалась, відтак, у відповідачів виник обов`язок з 01 березня 2018 року вираховувати індексацію-різницю в розмірі 2779,81 грн. (4463,15 грн. – 1683,34 грн.) з врахування абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078. До того ж, оскільки протиправними є дії відповідачів щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 25 грудня 2024 року, то позивачу слід нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням встановлених строків нарахування та виплати належного грошового забезпечення. Крім того, нарахування та виплату індексації грошового забезпечення та компенсації втрати частини доходів слід проводити з врахуванням пункту 2 Порядку №44.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.03.2026 року відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/7318/26 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

30.03.2026 року від військової частини НОМЕР_2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач-1 зазначив наступне. Так, індексація грошового забезпечення не може вважатися тією складовою грошового забезпечення, в розумінні статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», так як вона не є постійною та сталою величиною, яка не змінюється, має несистематичний характер, оскільки індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка, що виключає можливість включення її до складу грошового забезпечення, яким забезпечується військовослужбовець, звільнений з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини. Висновок про відсутність підстав для нарахування індексації грошового забезпечення позивача ґрунтується також на тому, що відповідно до статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рік, а також відомостей зазначених у відзиві на позов, щодо збільшення грошового забезпечення в Мінобороні, та у зв`язку з дією особливого періоду. У межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям ЗС України у січні 2016 року – лютому 2018 року у Міністерства оборони України – не було. Порядок №1078 не передбачає механізм нарахування та виплати індексації за попередні роки. Листом від 03.10.2022 року №3148/0/290-22/51 Міністерство соціальної політики України роз`яснило, що у період з січня 2016 року до лютого 2018 року індексація грошового забезпечення проводиться відповідно до індексу споживчих цін для проведення індексації, обчисленого наростаючим підсумком, починаючи з січня 2016 року. Відповідно до листа Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 02.06.2020 року № 0290/Г-747/2/534 базовий місяць, встановлений відповідно до норм, що діяли до внесення змін до Порядку № 1078 (тобто до 15.12.2015 року), перегляду не підлягає. П.5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Відповідно до листа Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 02.06.2020 року №0290/Г-747/2/534 базовий місяць, встановлений відповідно до норм, що діяли до внесення змін до Порядку № 1078 (тобто до 15.12.2015 року), перегляду не підлягає. Такий механізм Порядком № 1078 не передбачений. Оскільки індексація грошового забезпечення не передбачена в Конституції України, то на неї не поширюються й визначені статтею 22 Конституції України гарантії щодо заборони скасування чи звуження змісту та обсягу прав, визначених, зокрема, у статті 43 Основного Закону України. Вказаний підхід застосовано Конституційним Судом України в рішенні №9-р/2018 від 07.11.2018 року (справа №1-3/2018 (2717/14). У 2016 році позивачу було збільшено розмір посадового окладу, у зв`язку чим січень 2016 року вважається базовим місяцем (місяцем для обчислення індексу споживчих цін) для нарахування індексації грошового забезпечення Визначення базового місяця для розрахунку індексації належить до дискреційних повноважень відповідача. Розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу і який виплачував йому грошове забезпечення. Саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов`язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення. При цьому, питання визначення базового місяця, наявності факту перевищення індексом споживчих цін порогу індексації у взаємозв`язку з розміром грошового забезпечення, що має виплачуватись позивачу, також належить до компетенції відповідача при нарахуванні та виплаті відповідних сум. Відповідач вважає, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення, зокрема, посадових окладів особи. В межах розгляду даної справи оскаржується порушення прав позивача та визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення. Однак, саме в процесі виконання рішення суду відповідачем, в порядку встановленому Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядком №1078, буде визначено базовий місяць для проведення індексації грошового забезпечення позивача. Окрім того, захисту підлягає лише вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому статтею 104 КАС України передбачено, що до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин і відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України в судовому порядку підлягає захисту порушене право, а не право, яке може бути порушено в майбутньому. Виходячи з положень даної норми судовому захисту підлягають порушені права. Позивач припускає порушення його прав у майбутньому, а судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях. Крім того, захист прав позивача є наступним, тобто передбачає наявність факту порушення права, а тому задоволення позовних вимог на майбутнє не допускається. До того ж термін “базовий місяць” не містить законодавчого закріплення ні в законі №1282-ХІІ, ні в порядку №1078. Питання про те, який базовий місяць буде використаний військовою частиною НОМЕР_2 при нарахуванні індексації є передчасним. Питання з приводу періодів коли відбувалося застосування місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року. Позивачем було порушені строки звернення до суду, виходячи з моменту останнього розрахунку та виплати всіх видів грошового забезпечення на момент виключення позивача зі списків військової частини. Оскільки позивач не звернувся до суду з позовом в передбачені строки чиним законодавством, то він пропустив місячний строк звернення до суду з позовом. На думку відповідача, у зв`язку з переходом оперативних командувань на нові штати, якими не передбачені розрахунково-касові відділення, відповідно до клопотання командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 03.12.2019 № 1314/19/1811 та Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України від 22.05.2017 № 280 рішенням Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 19.12.2019 військову частину НОМЕР_2 виключено з системи розпорядників бюджетних коштів та зараховано на фінансове забезпечення до військової частини НОМЕР_4 . На теперішній час військова частина НОМЕР_2 не є розпорядником бюджетних коштів, але наділена повноваженнями видавати відповідні накази про виплату грошового забезпечення. Натомість таким розпорядником є військова частина НОМЕР_4 , а відтак, у разі задоволення позовних вимог, саме військова частина НОМЕР_4 може здійснити відповідні розрахунки з позивачем.

06.04.2026 року від військової частини НОМЕР_4 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-2 заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач-2 зазначив наступне. Позивач з 2007 року по 26 травня 2022 року проходив військову службу в військової частині НОМЕР_2 , яка перебуває на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_4 . Грошове забезпечення військовослужбовця (складовою частиною якого є його індексація, бездіяльність щодо невиплати якої позивач просить визнати протиправною та яку позивач просить зобов`язати нарахувати та виплатити йому) є щомісячною виплатою, його розмір щомісяця відомий особі, яка його отримує. Отримуючи його у неналежному, на думку особи, розмірі, вона має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про складові виплати та про те, як вона обрахована, на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових, тощо. Таким чином, з дня отримання виплати особою вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Отже, у період з 17.04.2007 по 26.05.2022, кожного місяця отримуючи грошове забезпечення, позивач мав реальну можливість дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Натомість, позивач не надав жодних доказів (заяв, запитів), що ним вчинялись будь-які активні дії з метою отримання інформації про складові його грошового забезпечення. Посилання позивача на те, що він дізнався про порушення нарахування йому грошового забезпечення за період з 2018 по 2022 рік з довідки відповідача від 15.03.2026 є необґрунтованим, оскільки про розмір виплаченого йому грошового забезпечення він дізнавався щомісячно, і не був позбавлений права під час проходження служби на звернення до відповідача про надання йому роз`яснень щодо складових виплаченого йому грошового забезпечення. Позивач у березні 2026 року звернувся до суду з вимогою зобов`язати відповідача нарахувати та сплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 26 травня 2022 року, тобто більш ніж через чотири роки після того, як позивач дізнався (повинен був дізнатися) про порушення свого права. Позивачем не надано жодних належних доказів наявності об`єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від волевиявлення позивача та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутися до суду в межах встановленого строку. Відповідач вважає, що позивачем порушено строки звернення до адміністративного суду. Поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду позивачем не наведено. Військова частина НОМЕР_4 не мала належної компетенції, механізму та фінансування для виплати індексації грошового забезпечення у період з березня 2018 року по травень 2022 року. Оскільки військова частина є бюджетною організацією, матеріальні цінності якої перебувають у державній власності, а тому джерелом коштів для виплати грошового забезпечення військовослужбовцям та проведення індексації грошових доходів є Державний бюджет України, яким з березня 2018 року по травень 2022 року не було закладено асигнувань на індексацію грошового забезпечення. Грошове забезпечення, в тому числі індексація, виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців. У зв`язку з відсутністю механізму нарахування індексації грошового забезпечення та не закладення до бюджету коштів для виплати індексації в період з 2018 року по грудень 2022 року, індексація грошового забезпечення не здійснювалась. До того ж, У зв`язку з відсутністю механізму нарахування індексації грошового забезпечення та не закладення до бюджету коштів для виплати індексації в період з 2018 року по грудень 2022 року, індексація грошового забезпечення не здійснювалась. правилами обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, не передбачено механізм нарахування та виплати індексації за попередні роки. На думку відповідача, право на виплату компенсації (індексації) не є абсолютним та може бути обмежено. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення. Оскільки Міністерство оборони України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва, наявний фінансовий ресурс направляється на здійснення заходів щодо укріплення обороноздатності держави, протидії російській загрозі та проявам тероризму, а також створення належної матеріально-технічної бази для лікування, реабілітації та оздоровлення військовослужбовців та інших осіб, у тому числі, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції. У зв`язку з відсутністю механізму нарахування індексації грошового забезпечення та не закладення до бюджету коштів для виплати індексації в період з січня 2016 року по березень 2018 року, індексація грошового забезпечення не здійснювалась. Тобто фактично відбулося обмеження державою передбачених законами соціально-економічних права (права на індексацію) та змінено механізм реалізації цих прав зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Починаючи з березня 2018 року базовим місяцем для розрахунку індексації є березень 2018 року. Постановою Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704 у редакції від 24 лютого 2018 року, яка набрала чинності з 01 березня 2018 року, було змінено систему виплати грошового забезпечення військовослужбовцям та розміри тарифних ставок. У зв`язку з прийняттям даної постанови грошове забезпечення військовослужбовців, в тому числі і позивача, збільшилося в абсолютному розмірі. Зокрема, відповідно до пункту 4 Постанови № 704 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Отже, Постановою № 704 визначено інший порядок встановлення та розміру посадового окладу осіб рядового та начальницького складу. Тобто, починаючи з березня 2018 року базовим місяцем для розрахунку індексації є, відповідно, березень 2018 року. Пунктом 5 Порядку № 1078 встановлено, що у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Отже, з урахуванням зазначеної норми Порядку № 1078 та у зв`язку з набранням чинності Постановою № 704 індекс споживчих цін за березень 2018 року приймається за 1 або 100 %, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. У березні 2018 року індекс споживчих цін рівний 1, а тому індексація грошового забезпечення не нараховується. Відповідно до офіційних даних, розміщених на сайті Державної служби статистики України, індекс споживчих цін (індекс інфляції) у квітні 2018 року становив 100,8 %, у травні 2018 року 100,0 %, у червні 2018 року 100,0 %, у липні 2018 року 99,3 %, у серпні 2018 року 100,0 %, у вересні 2018 року 101,9 %, у жовтні 2018 року 101,7 %. Таким чином, лише у жовтні 2018 року відбулося досягнення порогового значення інфляції у розмірі 103 % (100,8 % * 100,0 % * 100,0 % * 99,3 % * 100,0 % * 101,9 % * 101,7 % * 100). При цьому, індекс інфляції за жовтень 2018 року опубліковано у листопаді 2018 року, а тому право на проведення індексації грошових доходів у військовослужбовців, з урахуванням базового місяця березень 2018 року виникло лише в грудні 2018 року. Крім того, вимога позивача про зобов`язання відповідача здійснити компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб не підлягає самостійному судовому захисту, оскільки така компенсація проводиться автоматично відповідно до вимог чинного законодавства під час здійснення відповідних виплат. Крім того, з огляду на безпідставність основної позовної вимоги щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, відсутні правові підстави для нарахування та виплати компенсації сум податку з доходів фізичних осіб. Отже, позовна вимога в цій частині є похідною від основної вимоги та також не підлягає задоволенню.

08.04.2026 року від Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-3 заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач-3 зазначив наступне. Так, у березні 2018 року підвищення грошового доходу Позивача у зв`язку зі зміною посадових окладів перевищило суму індексації, що склалась у березні 2018 року, розрахованої відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 Порядку № 1078 як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 березня 2018 року помножити на величину приросту індексу споживчих цін і поділити на 100 відсотків. Тобто, твердження Позивача, що підвищення його грошового забезпечення у березні 2018 року не перевищило суму індексації грошового забезпечення за лютий 2018 року, є лише його суб`єктивною думкою, яке не підтверджене жодними належними та допустимими доказами. Отже, позовні вимоги щодо нарахування і виплату індексації-різниці грошового забезпечення за період 14.07.2022 по 31.12.2024, відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 є безпідставними. При цьому, населення”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 є безпідставними. Позивачем жодним чином не доведено обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, а відтак, такі вимоги є необґрунтованими. Відповідач звертає увагу суду на те, що пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік» дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-ХІІ (далі – Закон № 1282) на 2023 рік зупинено. Таким чином, позовні вимоги щодо зобов`язання Відповідача нарахувати та виплатити Позивачу індексацію грошового забезпечення за 2023 рік, з огляду на вимоги пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", яким серед іншого, зупинено на 2023 рік дію Закону № 1282, є очевидно безпідставними, а відтак не підлягають задоволенню. Крім того, індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 30.06.2024 не нараховувалась, оскільки індекс споживчих цін не перевищував поріг індексації 103%. У подальшому, у зв`язку з перевищенням індексом споживчих цін порогу індексації 103%, з серпня 2024 року по грудень 2024 року Позивачу нараховувалася та виплачувалася індексація грошового забезпечення, що підтверджується довідкою від 18.04.2025 № 305/252 (додається). Отже, позовні вимоги щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 25.12.2024, є очевидно безпідставними. Порядком № 44 передбачено виплату грошової компенсації лише при виплаті грошового забезпечення, з якого утримуються відповідні податки. Оскільки виплати спірних сум позивачеві не здійснено, а тому відсутні підстави для зобов`язання нарахування такої компенсації відсутні. Таким чином, позовні вимоги щодо компенсації сум податку з доходів фізичних осіб не підлягають задоволенню. Окрім того, вимога компенсації такого доходу у зв`язку з порушенням строку його виплати є передчасною, то є очевидним те, що така вимога не підлягає задоволенню.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом установлено, матеріалами справи підтверджено, що з 17 квітня 2007 по 26 травня 2022 ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 (далі - відповідач-1), має статус інваліда 2 групи захворювання пов`язане з проходженням військової служби, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серія 12ААГ № 534991 та має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_6 .

З 26 травня 2022 по 25 грудня 2024 ОСОБА_1 проходив військову службу у Генеральному штабі Збройних Сил України (далі - відповідач-3).

Відповідно до витягу із наказу начальника Генерального штабу Збройних Сил України №279 від 25.12.2024 року (по стройовій частині): 1. Полковника ОСОБА_1 , головного спеціаліста відділу доступу до електронних комунікаційних систем управління організації електронних комунікаційних мереж Головного управління зв`язку та кібербезпеки, звільненого наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 19 грудня 2024 року № 581 у запас за підпунктом "б" (за станом здоров`я), відповідно до пункту третього частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" з правом носіння військової форми одягу, вважати таким, що справи та посаду здав. Припинити доступ до інформації з обмеженим доступом. З 25 грудня 2024 року виключити зі списків особового складу, всіх видів забезпечення та направити для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Виключити з продовольчого забезпечення з 26 грудня 2024 року. Вислуга років у Збройних Силах України станом на 25 грудня 2024 року складає: календарна - 36 років 04 місяці 24 дні, загальна - 36 років 04 місяці 24 дні. Виплатити надбавку за особливості проходження служби в розмірі 65 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, щомісячну премію відповідно до особистого внеску в загальний результат служби в розмірі 390 відсотків посадового окладу та надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 відсотків за період 3 01 по 25 грудня 2024 року. Щорічну основну відпустку за 2022 рік не використав, за 2023 рік використав - 30 днів, за 2024 рік використав - 30 днів. Відповідно до пункту 14 статті 101 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" виплатити грошову компенсацію за 75 днів невикористаної щорічної основної відпустки (за 2022 рік - 45 днів, за 2023 рік - 15 днів, за 2024 рік - 15 днів). Додаткова відпустка, передбачена статтею 16-2 Закону України "Про відпустки", як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2023 та 2024 роки не надавалась. Виплатити грошову компенсацію за 140 днів додаткової відпустки (в тому числі: 14 днів за 2015 рік, 14 днів за 2016 рік, 14 днів за 2017 рік, 14 днів за 2018 рік, 14 днів за 2019 рік, 14 днів за 2020 рік, 14 днів за 2021 рік, 14 днів за 2022 рік, 14 днів за 2023 рік та 14 днів за 2024 рік). Грошову допомогу для оздоровлення за 2024 рік отримав. Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік не отримував. Відповідно до статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 та Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, виплатити одноразову грошову допомогу у разі звільненням за 36 календарних років в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Постійним або службовим житлом за рахунок Міністерства оборони України у місті Києві не забезпечений. Підстава: витяг із наказу начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 19 грудня 2024 року № 581 (вх. № 6873/НВГШ від 22 грудня 2024 року), рапорт полковника ОСОБА_1 від 25 грудня 2024 року № 382/11/11424, копія посвідчення учасника бойових дій серія НОМЕР_6 видане 09 лютого 2015 року, припис тимчасово виконуючого обов`язки начальника головного управління зв`язку та кібербезпеки Генерального штабу Збройних сил України - начальника зв`язку та кібербезпеки Збройних Сил України від 25 грудня 2024 року № 382/15/1/29.

Як зазначає представник позивача у поданій до суду позовній заяві, під час проходження військової служби відповідачами не було проведено позивачу нарахування та не виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 25.12.2024 з урахуванням абзацу 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078. 12.01.2026 на адресу відповідачів було направлено адвокатські запити з проханням надати відповідь чи здійснювала відповідачі нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01.03.2018 по 25.12.2024 з урахуванням абзацу 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078.

З матеріалів справи убачається, що 07.04.2025 року за вих. №44/25 представником позивача адвокатом Богуш А.М. направлено запит в порядку ст. 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" на адресу начальника Генерального штабу Збройних Сил України, в якому представник позивача просила на підставі ст. 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", надати інформацію про проведення (або не проведення) ОСОБА_1 : перерахунку грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористанні дні оплачуваних відпусток та грошової допомоги при звільненні відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» за період з 26.05.2022 року по 25.12.2024 року виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року, 01 січня 2024 року відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт та виплатити різницю з урахуванням уже виплачених сум; при здійсненні розрахунку грошової компенсації вартості неотриманого речового майна ОСОБА_1 чи здійснювалось нарахування виходячи із вартості такого майна. розрахованої станом на 1 січня 2024 року, якщо ні, то здійснити перерахунок грошової компенсації вартості неотриманого речового майна згідно з діючим законодавством; грошової допомоги на оздоровлення за період з 2022 року по 2022 рік з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, з урахуванням фактично виплачених сум та належним чином завірені копії наступних документів: 1. довідки з 2022 року по день звільнення про нараховані та виплачені суми грошового забезпечення; 2. інформації розрахунку сум при звільненні; 3. довідки про вартість речового майна ОСОБА_1 ; 4. довідки про нараховані та виплачені суми грошової допомоги на оздоровлення за період з 2022-2024 роки.

Також, у поданій до суду позовній заяві зазначено, що 15.03.2026 року представник позивача, адвокат Богуш А.М., отримала відповідь від відповідача-1 та відповідача-2, до якої було долучено копії довідок про нараховану та виплачену індексацію грошового забезпечення позивача, з яких вбачається, що в період з 01 березня 2018 року по 27 травня 2024 року, «фіксована» сума індексації грошового забезпечення позивача не нараховувалась та не виплачувалась.

Листом від 03.02.2026 року за №96 військова частина НОМЕР_4 на запит представника позивача Богуш А.М. від 12.01.2026 року за №29/26 стосовно надання довідок про виплачену індексацію, фіксовану індексацію грошового забезпечення ОСОБА_2 за період з 01.01.2016 р. по день звільнення та суті завданих питань військова частина НОМЕР_4 повідомила в обґрунтування своєї відповіді наступне. Індексація грошового забезпечення починаючи з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року військовослужбовцям не нараховувалась та не виплачувалась, у зв`язку з не закладенням до бюджету коштів для виплати індексації в період з січня 2016 року по лютий 2018 року. Пунктом 5 Порядку №1078 встановлено, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів не нараховується, якщо розмір підвищення доходу. грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення індексації. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму місяці що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, встановлені які не мають разового характеру, зокрема надбавки, доплати та премії, забезпечення саме за цей місяць. Порівняння суми підвищення грошового відбулося із сумою індексації здійснюється в умовах місяця, у якому підвищення посадового окладу. індексу У додатку 4 до Порядку № 1078 наведено приклад розрахунку метою споживчих коректного цін та суми індексації. Зокрема у зазначеному прикладі з грошового зіставлення даних, порівняння суми підвищення якому відбулося забезпечення із сумою індексації здійснюється в умовах місяця, у попереднім підвищення посадового окладу, а не у порівнянні з місяцем. зазначено в Порядку № 1078 в жодному з пунктів та наведених прикладів не поточним місяцем. Пунктом 14 Порядку № 1078 встановлено, що роз`яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики. Так, листом Міністерства соціальної політики України від 18.10.2024 р. 4901/0/290-24/51 роз`яснено, що у разі підвищення посадового окладу у березні 2018 року порівняння суми підвищення грошового забезпечення мало здійснюватися не у порівнянні із розміром грошового забезпечення, який склався у попередньому місяці, а з урахуванням посадового окладу до та після його підвищення та всіх складових грошового забезпечення, які були встановлені на березень 2018 року. Постанова Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 р. № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі – ПКМУ № 1294) та постанова Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 р. № 889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" (далі - ПКМУ № 889), якими були встановлені щомісячні додаткові види грошового забезпечення (далі – складові ГЗ), та щомісячна додаткова грошова винагорода втратили чинність з 01 березня 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі – ПКМУ №704) (тобто, складові ГЗ встановлені ПКМУ № 1294 та ПКМУ № 889, які нараховувались в лютому 2018 року починаючи з березня 2018 року перестали існувати). Ураховуючи, що в березні 2018 року у військовослужбовців посадові оклади збільшилися та були встановлені нові складові ГЗ (відповідно до ПКМУ № 704) індексація грошового забезпечення за цей місяць не провадиться (базовий місяць стає березень 2018 року) і обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації розраховується з квітня 2018 року (місяця наступного за місяцем, в якому відбувається підвищення посадових окладів) до того поки індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком перевищить поріг індексації 103%. Абз.5 п.5 та Додатком № 4 Порядку 1078 (зі змінами з грудня 2015 року) встановлено, що у зв`язку з підвищенням посадового окладу під час порівняння суми підвищення заробітної плати та суми індексації у місяці підвищення повинні враховуватися всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру виплати. Порівняння суми підвищення грошового забезпечення із сумою індексації здійснюється в умовах місяця, у якому відбулося таке підвищення, це також доведено роз`ясненням Міністерства № соціальної політики України від 04.07.2017 № 58/0/66-17 та від 18.10.2024 р. місяцем, 4901/0/290-24/51 (тобто порівнюється ні попередній місяць з поточним а в умовах місяця підвищення, тобто в умовах місяця березень 2018 року). За новими з 01 березня 2018 складовими ГЗ (відповідно до ПКМУ № 704) порівнюється посадовий оклад до збільшення з посадовим окладом після збільшення, а ні зі складовими ГЗ по ПКМУ № 1294 та ПКМУ № 889, які з 01 березня 2018 року не існують, приклад 2 додатку 4 Порядку 1078. Індексація в березні 2018 року по базовому місяцю січень 2016 року - 1762 *28,2% = 496,88 грн. та по базовому місяцю січень 2008 року - 1762*253,3% = 4463,15 грн. Посадовий оклад до підвищення становив 1319,00 грн., крім того у березні 2018 р. індексація складає - 496,88 грн. або 4463,15 грн. Також ОСОБА_3 отримує ОВЗ, НВР, НОПС, премію (з 01 березня 2018 р. за новими складовими ГЗ, в нових розмірах встановлених окремими рішеннями Міністра оборони України відповідно до ПКМУ № 704. Усього грошове забезпечення березні 2018 р. до підвищення становить - 5014,05 грн., а з урахуванням індексації - 5510,93 грн. (5014,05+496,88), або 9477,20 грн. (5014,05+4463,15). Посадовий оклад підвищується в березні 2018 р. на 5451,00 грн. (6770-1319) становить 6770,00 грн., відповідно зростають всі складові грошового i забезпечення. З урахуванням суми підвищення посадового окладу та складових ГЗ розмір його після підвищення в березні 2018 р. становить 15643,50 грн. Отже, сума підвищення грошового забезпечення в березні 2018 року становить 10629,45 грн. (15643,50-5014,05). У зв`язку з тим, що сума підвищення грошового забезпечення у березні 2018 року - 10629,45 грн. перевищує суму індексації, яка склалась у зазначеному місяці - 496,88 грн. по базовому місяцю січень 2016 року, або 4463,15 грн. по базовому місяцю січень 2008 року, у березні 2018 року сума індексації не нараховується. Для проведення подальшої індексації індекс споживчих цін розраховується наростаючим підсумком з квітня 2018 року. Індексація грошових доходів населення здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, з урахуванням якого величина індексу споживчих цін за попередні місяці (наростаючим підсумком) перевищила поріг індексації - 103%. Індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з квітня 2018 року по жовтень 2018 року (який опубліковано в листопаді 2018 року) перевищив поріг індексації 103% і становив 3,7% ((1,008 * 1,000 * 1,000 0,993 * 1,000 * 1,019 * 1,017)*100=103,7-100=3,7). * У зв`язку з цим, тільки у грудні 2018 року (після місяця опублікування індексу споживчих цін в листопаді 2018 року) по базовому місяцю березень 2018 року у військовослужбовців настало право для проведення індексації грошового забезпечення по індексу - 3,7% (103,7-100). З 01.03.2018 р. по 30.11.2018 р. індекси споживчих цін по базовому місяцю березень 2018 року дорівнювали нулю, індексація грошового забезпечення за цей період склала 0,00 грн. З 01.12.2018 р. по 31.05.2022 р. індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась щомісяця по місяцю останнього підвищення посадових окладів у військовослужбовців - березень 2018 року. Отже, індексація грошового забезпечення за період з 01.03.2018 р. по 31.05.2022 р. ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась відповідно до вищезазначених норм та чинного законодавства. Грошове забезпечення за січень 2016 року: Посадовий оклад - 1319,00; оклад за військовим званням - 135,00; надбавка за вислугу років - 40% - 581,60; надбавка за особливості проходження служби – 50% - 1017,80; таємність - 20% - 263,80; премія - 380% - 5012,20; щомісячна додаткова грошова винагорода 60% - 4997,64; разом - 13327,04. Одночасно роз`яснено, що у відповідності до статті 15 Закону України «Про звернення громадян», у разі не згоди у даному рішенні, ОСОБА_1 має право оскаржити у суді відповідної юрисдикції.

До означеної відповіді військовою частиною НОМЕР_4 долучено як у якості додатку: довідку про нараховану та виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 р. по 31.05.2022 р. ОСОБА_1 .

Вважаючи дії відповідачів протиправними, позивач звернувся до суду із позовною заявою.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII (далі Закон №2011-XII).

Згідно статей 1 та 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія): одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 року №2017-III законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо, зокрема, індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Статтею 19 ЗУ №2017-III визначено, що державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року №1282-XII із змінами (далі ЗУ №1282- XII).

Відповідно до ст. 1 цього Закону індексація грошових доходів населення -- встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до ст. 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно ст. 4 Закону №1282-ХІІ (в редакції від 01.01.2015 року) індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Згідно пункту 1-1 Порядку №1078 (у редакції, чинній з 15 березня 2018 року) підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (до 1 січня 2016 року 101 відсоток).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях (...).

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

За змістом абзацу 5 пункту 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

На підставі абзацу 2 пункту 4 Порядку №1078 оплата праці, у тому числі, грошове забезпечення, індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Відповідно до абзацу 4 пункту 4 Порядку №1078 частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.

Порядок визначення суми індексації протягом спірного періоду регулювався абзацом 5 пункту 4 Порядку №1078 (з врахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів»), згідно якого сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Згідно абзацу 1 пункту 5 Порядку №1078 (в редакції, що діяла до 02 квітня 2021 року) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Відповідно до редакції цього ж абзацу, яка набула чинності з 02 квітня 2021 року, у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за або 100 відсотків.

Відповідно до абзацу 2 пункту 5 Порядку №1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

На підставі абзацу 3 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Абзацом 4 пункту 5 Порядку №1078 передбачено, що якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Згідно абзацу 5 пункту 5 Порядку №1078 (в редакції, що діяла до 02 квітня 2021 року) у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Відповідно до редакції цього ж абзацу, яка набула чинності з 02 квітня 2021 року, у разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру.

На підставі абзацу 6 пункту 5 Порядку №1078 до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку (в редакції, що діяла з 02 квітня 2021 року: до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат. що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку).

Як визначено пунктом 10-2 Порядку №1078 для працівників, військовослужбовців. поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби) для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби, а також для тих, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення), передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу, посадова особа митної служби.

Таким чином, Порядок №1078 фактично передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, поточної індексації та індексації, яка розраховується як різниця між розміром підвищення місячного доходу (у випадку, якщо таке збільшення доходу відбулось у зв`язку зі підвищення тарифної ставки (окладу)) та розміром індексації, що мала би бути нарахована, якби збільшення доходу не відбулось (індексація-різниця).

При цьому абзац 3 пункту 10-1 Порядку №1078 в редакції, яка діяла до 1 грудня 2015 року передбачав, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснюється з місяця прийняття працівника на роботу; пункт 10-2 передбачав, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість, та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи сума індексації зберігається, якщо сума збільшення заробітної плати менша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць. У разі коли сума збільшення заробітної плати більша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць, такий місяць вважається базовим під час обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.

Тобто, до 1 грудня 2015 року новим базовим місяцем для обчислення індексації грошового доходу міг бути місяць прийняття (виходу) працівника на роботу, місяць збільшення заробітної плати, а нарахування й виплата індексації мали індивідуальний характер для кожного працівника.

Внаслідок змін до Порядку №1078, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», здійснення обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації провадиться не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу та зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник. У зв`язку із такими змінами змінився і механізм визначення індексації у разі підвищення заробітної плати, при цьому був вилучений термін базовий місяць.

Порівняльний аналіз указаних положень свідчить про те, що внаслідок змін, запроваджених постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», з 1 грудня 2015 року, діють єдині правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації для всіх працівників, незалежно від дати їхнього прийняття, переведення чи виходу на роботу - обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник).

Тобто, відправною точкою для визначення місяця підвищення за доходу позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займав.

Зміна грошового забезпечення військовослужбовців відбулась з 01 березня 2018 року у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації грошового забезпечення став березень 2018 року.

Пунктом четвертим цієї постанови установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 i 14.

Таким чином, постановою Кабінету Міністрів України №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» визначено інший порядок встановлення та розміру посадового окладу військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, а також змінено (підвищено) розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців.

Відповідно до абзацу першого пункту 5 Порядку №1078 (зі змінами) разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Таким чином, враховуючи те, що підвищення посадового окладу позивача з березня 2018 року відбулося у зв`язку із прийняттям Кабінетом Міністрів України 30 серпня 2017 року постанови №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою змінено (підвищено) розміри окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців, саме березень 2018 року в контексті застосування у спірних правовідносинах норми абзацу 1 пункту 5 Порядку №1078 є місяцем підвищення доходів позивача (базовим місяцем), а тому значення індексу споживчих цін у цьому місяці приймається за 1 або 100 відсотків.

Згідно із абзацом 2 пункту п`ятого Порядку №1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України за посиланням: http://ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2006/ct/cnrik/isc/iscu/iscmu.htm, де розміщено індекси споживчих цін у 1991-2019 роках, з квітня 2018 року по листопад 2018 року індекс споживчих цін не перевищував 103%.

Разом з тим, у контексті спірних правовідносин питання виплати суми індексації у місяці підвищення грошових доходів, а також виплати визначеної суми індексації до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) врегульовано абзацами третім, четвертим, шостим пункту 5 Порядку №1078.

Відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

До чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування. крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Отже, для вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) необхідно враховувати дві складові: розмір підвищення грошового доходу особи та суму індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу, і встановлювати, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу особи суму індексації, що склалася у місяці його підвищення.

Якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, то індексація не нараховується; якщо ж розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. При цьому, до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 Порядку №1078.

При цьому, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку №1078 обов`язок визначення розміру підвищення грошового доходу працівника та суми індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу, а також встановлення факту перевищення розміру підвищення грошового доходу працівника над сумою індексації, що склалася у місяці його підвищення з метою вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці), покладається безпосередньо на роботодавця.

З огляду на зазначене, березень 2018 року, в якому відбулось підвищення посадового окладу позивача та, відповідно, і інших складових грошового забезпечення, є базовим для обчислення індексу споживчих цін, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з наступного місяця, тобто з квітня 2018 року.

Поточна індексації позивачу сплачувалась у період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року, а, індексація-різниця, нарахування та сплата якої передбачені абзаци 4-6 пункту 5 Порядку № 1078 позивачу не нараховувалась та не виплачувалась.

Також, у на цьому контексті, з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Верховний Суд, зокрема у постанові від 23 березня 2023 року №400/3826/21, дійшов висновку, що для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 суд повинен встановити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (A); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Як вже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Указані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21, від 20 квітня 2023 року у справі №320/8554/21, від 11 травня 2023 року у справі №260/6386/21.

Відповідно до положень Порядку №1078 розрахунок індексу споживчих цін здійснюється наростаючим підсумком, починаючи з місяця наступного за базовим.

Оскільки березень 2018 року є місяцем підвищення доходу (значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків та індексація грошового забезпечення відповідно не нараховується), індекс споживчих цін у листопаді 2018 року склав 103,7 (1,008*1,00*1,00*0,993*1,00*1,019*1,017*100).

Отже, індекс споживчих цін не перевищував 103% до листопада 2018 року.

У листопаді 2018 року індекс споживчих цін за вказаний місяць складав 103,7%.

З урахуванням положень Порядку №1078, оскільки індекс споживчих цін у листопаді 2018 року складає 103,7%, то у наступному місяці і підлягає індексація грошового забезпечення військовослужбовців.

Однак, слід звернути увагу на положення абзаців 4-5 пункту 5 Порядку №1078, згідно з якими, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Так, у березні 2018 року відбулося підвищення посадових окладів у військовослужбовців відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Дохід позивача з березня 2018 року збільшено на 1683,34 грн. (15643,50 грн. – 13960,16 грн.).

У березні 2018 року розмір прожиткового мінімуму складав 1762,00 грн. (стаття 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік»).

За нормативними правилами, які визначають проведення індексації доходів, розрахунок індексу наростаючим підсумком починається з наступного після перевищення порога місяця до чергового перевищення.

При кожному наступному перевищенні порога індексації приріст рахуватиметься за формулою:

ПІСЦН = ІСЦІ х ІСЦ 2 х... - 100%, де:

ПІСЦН - приріст індексу споживчих цін, %;

ІСЦІ - перевищення індексу споживчих цін уперше (розраховується наростаючим підсумком), %;

ІСЦ2 - перевищення індексу споживчих цін удруге (розраховується наростаючим підсумком), %.

При підрахунку показника ПІСЦ необхідно враховувати, що ІСЦ розраховується наростаючим підсумком. Також кількість ІСЦ залежить від того, скільки разів було перевищено поріг індексації за розглядуваний період (звісно, не перерваний підвищенням зарплати). Наприклад, ІСЦ перевищив поріг один раз - отже слід враховувати лише ІСЦІ, двічі - ІСЦІ та ІСЦ2, тричі ІСЦІ, ІСЦ2, ІСЦЗ тощо.

За офіційними даними Державної служби статистики України за період з січня 2008 року до березня 2018 року (https://ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2006/ ct/cn_rik/isc/isc_u/ise_m_u.htm) поріг індексації перевищував 38 разів, а саме: у 2008 році 9 разів: січень-травень, вересень-грудень; у 2009 році 5 разів: січень, лютий, березень, червень, листопад; у 2010 році 4 рази: січень, лютий, серпень. вересень; у 2011 році 3 рази: січень, березень, квітень; у 2012 році поріг індексації не перевищував 101%; У 2013 році поріг індексації не перевищував 101%; у 2014 році 8 разів: березень-червень, вересень- грудень; у 2015 році 8 разів: січень-травень, вересень-листопад; у 2016 році 1 раз: квітень; у 2017 році поріг індексації не перевищував 103%; у січні - березні 2018 року поріг індексації не перевищував 103%.

У березні 2018 року величина приросту індексу споживчих цін становить 253,30% (353,3% (наростаючий індекс споживчих цін) - 100%).

Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку № 1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 березня 2018 року помножити на величина приросту індексу споживчих цін і поділити на 100.

1762,00 грн. * 253,30% / 100 = 4463,15 грн.

Такий розмір індексації грошового забезпечення 4463,15 грн., який припадав на місяць підвищення посадових окладів військовослужбовцям (березень 2018 року) неодноразово досліджувався та встановлювався судами та підтверджується, зокрема, постановою Верховного Суду від 22 червня 2023 року у справі №520/6243/22.

Відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума належної позивачу індексації в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме:

4463,15 грн. – 1683,34 грн. = 2779,81 грн.

Так, єдиним визначеним законодавцем методом визначення чи належить позивачу фіксована індексація грошового забезпечення у березні 2018 року є визначення суми, яка належить позивачу до виплати із застосуванням базового місяця «січень 2008 року» за виключенням суми збільшення грошового забезпечення позивача в березні 2018 року в порівнянні з лютим 2018 року.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23 квітня 2020 року у справі №816/1728/16, де зазначено, що фіксована сума індексації виплачується до наступного підвищення тарифної ставки (окладу), при якому сума збільшення заробітної плати перевищить фіксовану суму індексації.

За наведеного вбачається, що відповідачем, всупереч абзацу 6 пункту 5 Порядку №1078, починаючи з 01 березня 2018 року не виплачена щомісячна фіксована індексація грошового забезпечення.

Підсумовуючи вищевказане: відповідач-1 не нараховував і не виплачував позивачу індексацію-різницю за період з 01 березня 2018 року по 27 травня 2021 року та не вирішував питання щодо наявності у позивача права на цей вид індексації у спірний період, що свідчить про протиправну бездіяльність; відповідач-2 не нараховував і не виплачував позивачу індексацію-різницю за період з 31 травня 2021 року по 05 квітня 2023 року та не вирішував питання щодо наявності у позивача права на цей вид індексації у спірний період, що свідчить про протиправну бездіяльність; відповідач-3 не нараховував і не виплачував позивачу індексацію-різницю за період з 06 квітня 2023 року по 07 травня 2024 року та не вирішував питання щодо наявності у позивача права на цей вид індексації у спірний період, що свідчить про протиправну бездіяльність.

З урахуванням приписів абзацу 6 пункту 5 Порядку №1078 відповідачі зобов`язані були з березня 2018 року виплачувати фіксовану суму індексації грошового забезпечення (різницю між сумою індексації і розміром підвищення доходу), а у разі коли величина індексу споживчих цін перевищить поріг в розмірі 103 відсотка, то в підвищеному розмірі, аж до наступного підвищення тарифної ставки (окладу), при якому сума збільшення грошового забезпечення (заробітної плати) перевищить фіксовану суму індексації. Зважаючи, що відповідачами в період з 01 березня 2018 року по 25 грудня 2024 року виплата фіксованої суми індексації не здійснювалась, відтак, у відповідача виник обов`язок з 01 березня 2018 року вираховувати індексацію-різницю в розмірі 2779,81 грн. (4463,15 грн. – 1683,34 грн.) з врахування абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078.

Щодо нарахування та виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за періоди з 01 березня 2018 року по 26 травня 2022 та з 26 травня 2022 року по 25 грудня 2024 року відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року №2050-III із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, суд вказує наступне.

Законом України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” встановлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до ст. 2 цього Закону, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до пункту 2 Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1427, компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи, починаючи з 1 січня 1998 року, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги за цей період зріс більш як на один відсоток.

Відповідно до п. 3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: заробітна плата; сума індексації грошових доходів громадян.

Відповідно до ст. ст. 3-5 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати”, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Своєчасно не отриманий з вини громадянина доход компенсації не підлягає.

Відповідно до статей 1, 2, 4 Закону України № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Виплата громадянам суми компенсації проводиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Зміст зазначених норм права дає можливість дійти висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та виплата нарахованих доходів. Виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.

Тобто законодавець пов`язує виплату компенсації втрати частини доходів з виплатою основної суми доходу.

Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 24 січня 2023 року у справі № 200/10176/19-а, від 31 липня 2024 року у справі № 480/1704/19, від 21 серпня 2024 року у справі № 200/63/23.

Враховуючи, що індексація грошового забезпечення у фіксованій величині 2779,81 грн. грн. на місяць за період з 01 березня 2018 року по 26 травня 2022 року відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 та індексація грошового забезпечення у фіксованій величині 2779,81 грн. на місяць за періоди з 26 травня 2022 року по 25 грудня 2024 року відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 не виплачена позивачу, а компенсація втрати частини доходів здійснюється в день виплати суми доходу, заявлені в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню, адже є передчасними.

Щодо строку звернення до суду та клопотання Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про залишення позовної заяви без розгляду.

Так, представником позивача одночасно із позовною заявою подано до суду клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якому зазначено про наступне. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_7 , військової частини НОМЕР_4 та Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, в зв`язку з чим просить поновити строк звернення з позовом до суду. У зв`язку з військовою агресією рф проти України та на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався. З 1988 року по 25 грудня 2024 року ОСОБА_1 безперервно перебував на військовій службі, а саме у військовій частині НОМЕР_2 , військовій частині НОМЕР_4 та Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України. 25 грудня 2024 останній був виключений зі списків особового складу та звільнено у запас підпунктом «б» (за станом здоров`я) пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». В день звільнення позивачем був отриманий витяг із наказу про виключення зі списків особового складу №279 від 25 грудня 2024 року. Проте, відповідачем в день звільнення позивачу не було надано інформацію про нараховану та виплачену індексацію грошового забезпечення з 01.03.2018 року по 25.12.2024 року. 12.01.2026 на адресу відповідачів було направлено адвокатські запити з проханням надати відповідь чи здійснювали відповідачі нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01.03.2018 по 25.12.2024 з урахуванням абзацу 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078. 15 березня 2026 року представник позивача, адвокат Богуш А.М., отримала відповідь від відповідача-1 та відповідача-2, до якої було долучено копії довідок про нараховану та виплачену індексацію грошового забезпечення позивача, з яких вбачається, що в період з 01 березня 2018 року по 27 травня 2024 року, «фіксована» сума індексації грошового забезпечення позивача не нараховувалась та не виплачувалась. З даних відповідей позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 25.12.2024 року.

Фінансовим управлінням Генерального штабу Збройних Сил України до відзиву на позовну заяву долучено клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. В даному клопотання відповідач-3 вказує, що позивач дізнався про нараховані та виплачені суми грошового забезпечення, щонайменше з дня отримання відповіді на запит, а саме 18.04.2025, проте звернувся до суду з цим позовом лише 21.03.2026, тобто з очевидним пропуском тримісячного строку звернення до суду.

Варто зазначити, що відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19 липня 2022 року) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01 липня 2022 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

Частиною першою статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у Рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року №1-зп, від 09 лютого 1999 року №1-рп/99, від 05 квітня 2001 року №3-рп/2001, від 13 березня 2012 року №6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

У Рішенні від 12 липня 2019 №5-р(I)/2019 Конституційний Суд України зазначив, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі, і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини).

Єдиний виняток з цього правила, що закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, складають випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України також висловив позицію, згідно з якою закріплення принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта (Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року №1-зп).

Аналіз наведених правових положень дає змогу дійти висновку, що з моменту набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» [19 липня 2022 року] положення статті 233 КЗпП України, у попередній редакції, втратили чинність, внаслідок чого було змінено правове регулювання відносин, які підпадають під дію статті 233 КЗпП України.

Водночас, якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).

Такий правовий підхід застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 липня 2024 року у справі №990/156/23.

Зокрема, у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду, оцінюючи правову природу спору в розглядуваній справі, виходила з того, що вимоги, зокрема: про визнання протиправною бездіяльності ВРП, яка полягає в невиплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 02 серпня 2019 року по 04 листопада 2021 року на підставі частини другої статті 235 КЗпП України; про визнання протиправною бездіяльності ВРП, яка полягає в невиплаті середнього заробітку за час недопуску до продовження виконання повноважень за період з 05 листопада 2021 року по 13 травня 2023 року на підставі статті 236 КЗпП України; про стягнення відповідних сум, є спором щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу як складової належної працівнику заробітної плати, тобто спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про оплату праці особи, яка перебувала на публічній службі, а тому при вирішені питання про строки звернення до суду за вирішенням цього публічно-правового спору застосуванню підлягають норми статті 233 КЗпП України.

Велика Палата Верховного Суду констатувала, що до вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 02 серпня 2019 року по 04 листопада 2021 року та середнього заробітку за час недопуску до продовження виконання повноважень члена ВРП за період з 05 листопада 2021 року по 19 липня 2022 року застосовується частина друга статті 233 КЗпП України, у редакції до змін, унесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», якою визначено, що особа (працівник, службовець) має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком; до вимог щодо стягнення середнього заробітку за час недопуску до продовження виконання повноважень члена ВРП за період з 19 липня 2022 року по 13 травня 2023 року застосовується частина перша статті 233 КЗпП України, у редакції, що діє з 19 липня 2022 року, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня, коли особа (працівник, службовець) дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Окрім викладеного слід ураховувати, що відповідно до пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 з 24:00 год 30 червня 2023 року скасовано карантин, установлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, запроваджений на всій території України постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236 (термін якого неодноразово продовжувався).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 02 квітня 2020 року, КЗпП України доповнено главою XIX (зокрема, пунктом 1, який передбачає продовження строків, визначених статтею 233 на строк дії карантину).

На момент внесення цих змін стаття 233 КЗпП України передбачала тримісячний строк звернення за вирішенням трудового спору [з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права]; місячний строк [з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки] у справах про звільнення та річний строк [з дня виявлення заподіяної працівником шкоди] для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації.

Отже, приймаючи указаний Закон, законодавець мав на меті не допустити порушення прав працівників і роботодавців, які могли б мати місце у зв`язку із поширенням коронавірусу COVID-19, та забезпечити суб`єктам права можливість звернутися до суду із трудовими спорами(у тому числі, спорами про звільнення) та зі спорами про стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації протягом дії карантину.

Водночас, на момент внесення цих змін, стаття 233 КЗпП України діяла у редакції, яка передбачала можливість звернення до суду із позовом про стягнення заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23.

Судова палата зазначила, що, вирішуючи питання щодо застосування статті 233 КЗпП України, в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, дійшла таких висновків: якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).

Так, Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

У поданій до суду позовній заяві зазначено, що 15.03.2026 року представник позивача, адвокат Богуш А.М., отримала відповідь від відповідача-1 та відповідача-2, до якої було долучено копії довідок про нараховану та виплачену індексацію грошового забезпечення позивача, з яких вбачається, що в період з 01 березня 2018 року по 27 травня 2024 року, «фіксована» сума індексації грошового забезпечення позивача не нараховувалась та не виплачувалась.

Листом від 03.02.2026 року за №96 військова частина НОМЕР_4 на запит представника позивача Богуш А.М. від 12.01.2026 року за №29/26 стосовно надання довідок про виплачену індексацію, фіксовану індексацію грошового забезпечення ОСОБА_2 за період з 01.01.2016 р. по день звільнення та суті завданих питань військова частина НОМЕР_4 повідомила в обґрунтування своєї відповіді наступне. Індексація грошового забезпечення починаючи з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року військовослужбовцям не нараховувалась та не виплачувалась, у зв`язку з не закладенням до бюджету коштів для виплати індексації в період з січня 2016 року по лютий 2018 року. Пунктом 5 Порядку №1078 встановлено, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів не нараховується, якщо розмір підвищення доходу. грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення індексації. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму місяці що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, встановлені які не мають разового характеру, зокрема надбавки, доплати та премії, забезпечення саме за цей місяць. Порівняння суми підвищення грошового відбулося із сумою індексації здійснюється в умовах місяця, у якому підвищення посадового окладу. індексу У додатку 4 до Порядку № 1078 наведено приклад розрахунку метою споживчих коректного цін та суми індексації. Зокрема у зазначеному прикладі з грошового зіставлення даних, порівняння суми підвищення якому відбулося забезпечення із сумою індексації здійснюється в умовах місяця, у попереднім підвищення посадового окладу, а не у порівнянні з місяцем. зазначено в Порядку № 1078 в жодному з пунктів та наведених прикладів не поточним місяцем. Пунктом 14 Порядку № 1078 встановлено, що роз`яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики. Так, листом Міністерства соціальної політики України від 18.10.2024 р. 4901/0/290-24/51 роз`яснено, що у разі підвищення посадового окладу у березні 2018 року порівняння суми підвищення грошового забезпечення мало здійснюватися не у порівнянні із розміром грошового забезпечення, який склався у попередньому місяці, а з урахуванням посадового окладу до та після його підвищення та всіх складових грошового забезпечення, які були встановлені на березень 2018 року. Постанова Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 р. № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі – ПКМУ № 1294) та постанова Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 р. № 889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" (далі - ПКМУ № 889), якими були встановлені щомісячні додаткові види грошового забезпечення (далі – складові ГЗ), та щомісячна додаткова грошова винагорода втратили чинність з 01 березня 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі – ПКМУ №704) (тобто, складові ГЗ встановлені ПКМУ № 1294 та ПКМУ № 889, які нараховувались в лютому 2018 року починаючи з березня 2018 року перестали існувати). Ураховуючи, що в березні 2018 року у військовослужбовців посадові оклади збільшилися та були встановлені нові складові ГЗ (відповідно до ПКМУ № 704) індексація грошового забезпечення за цей місяць не провадиться (базовий місяць стає березень 2018 року) і обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації розраховується з квітня 2018 року (місяця наступного за місяцем, в якому відбувається підвищення посадових окладів) до того поки індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком перевищить поріг індексації 103%. Абз.5 п.5 та Додатком № 4 Порядку 1078 (зі змінами з грудня 2015 року) встановлено, що у зв`язку з підвищенням посадового окладу під час порівняння суми підвищення заробітної плати та суми індексації у місяці підвищення повинні враховуватися всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру виплати. Порівняння суми підвищення грошового забезпечення із сумою індексації здійснюється в умовах місяця, у якому відбулося таке підвищення, це також доведено роз`ясненням Міністерства № соціальної політики України від 04.07.2017 № 58/0/66-17 та від 18.10.2024 р. місяцем, 4901/0/290-24/51 (тобто порівнюється ні попередній місяць з поточним а в умовах місяця підвищення, тобто в умовах місяця березень 2018 року). За новими з 01 березня 2018 складовими ГЗ (відповідно до ПКМУ № 704) порівнюється посадовий оклад до збільшення з посадовим окладом після збільшення, а ні зі складовими ГЗ по ПКМУ № 1294 та ПКМУ № 889, які з 01 березня 2018 року не існують, приклад 2 додатку 4 Порядку 1078. Індексація в березні 2018 року по базовому місяцю січень 2016 року - 1762 *28,2% = 496,88 грн. та по базовому місяцю січень 2008 року - 1762*253,3% = 4463,15 грн. Посадовий оклад до підвищення становив 1319,00 грн., крім того у березні 2018 р. індексація складає - 496,88 грн. або 4463,15 грн. Також ОСОБА_3 отримує ОВЗ, НВР, НОПС, премію (з 01 березня 2018 р. за новими складовими ГЗ, в нових розмірах встановлених окремими рішеннями Міністра оборони України відповідно до ПКМУ № 704. Усього грошове забезпечення березні 2018 р. до підвищення становить - 5014,05 грн., а з урахуванням індексації - 5510,93 грн. (5014,05+496,88), або 9477,20 грн. (5014,05+4463,15). Посадовий оклад підвищується в березні 2018 р. на 5451,00 грн. (6770-1319) становить 6770,00 грн., відповідно зростають всі складові грошового i забезпечення. З урахуванням суми підвищення посадового окладу та складових ГЗ розмір його після підвищення в березні 2018 р. становить 15643,50 грн. Отже, сума підвищення грошового забезпечення в березні 2018 року становить 10629,45 грн. (15643,50-5014,05). У зв`язку з тим, що сума підвищення грошового забезпечення у березні 2018 року - 10629,45 грн. перевищує суму індексації, яка склалась у зазначеному місяці - 496,88 грн. по базовому місяцю січень 2016 року, або 4463,15 грн. по базовому місяцю січень 2008 року, у березні 2018 року сума індексації не нараховується. Для проведення подальшої індексації індекс споживчих цін розраховується наростаючим підсумком з квітня 2018 року. Індексація грошових доходів населення здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, з урахуванням якого величина індексу споживчих цін за попередні місяці (наростаючим підсумком) перевищила поріг індексації - 103%. Індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з квітня 2018 року по жовтень 2018 року (який опубліковано в листопаді 2018 року) перевищив поріг індексації 103% і становив 3,7% ((1,008 * 1,000 * 1,000 0,993 * 1,000 * 1,019 * 1,017)*100=103,7-100=3,7). * У зв`язку з цим, тільки у грудні 2018 року (після місяця опублікування індексу споживчих цін в листопаді 2018 року) по базовому місяцю березень 2018 року у військовослужбовців настало право для проведення індексації грошового забезпечення по індексу - 3,7% (103,7-100). З 01.03.2018 р. по 30.11.2018 р. індекси споживчих цін по базовому місяцю березень 2018 року дорівнювали нулю, індексація грошового забезпечення за цей період склала 0,00 грн. З 01.12.2018 р. по 31.05.2022 р. індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась щомісяця по місяцю останнього підвищення посадових окладів у військовослужбовців - березень 2018 року. Отже, індексація грошового забезпечення за період з 01.03.2018 р. по 31.05.2022 р. ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась відповідно до вищезазначених норм та чинного законодавства. Грошове забезпечення за січень 2016 року: Посадовий оклад - 1319,00; оклад за військовим званням - 135,00; надбавка за вислугу років - 40% - 581,60; надбавка за особливості проходження служби – 50% - 1017,80; таємність - 20% - 263,80; премія - 380% - 5012,20; щомісячна додаткова грошова винагорода 60% - 4997,64; разом - 13327,04. Одночасно роз`яснено, що у відповідності до статті 15 Закону України «Про звернення громадян», у разі не згоди у даному рішенні, ОСОБА_1 має право оскаржити у суді відповідної юрисдикції.

До означеної відповіді військовою частиною НОМЕР_4 долучено як у якості додатку: довідку про нараховану та виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 р. по 31.05.2022 р. ОСОБА_1 .

Тобто, позивачем не було одержано ним письмового повідомлення який розмір індексації грошового забезпечення було нараховано йому та виплачено. Лише після отримання відповіді на адвокатський запит позивачу фактично стало відомо про порушення права позивача. Позивач не мав об`єктивної можливості дізнатися про порушення свого права на момент отримання виплати, оскільки: військовослужбовець не отримує повного розрахункового листа або відомостей про структуру нарахувань; інформація про наявність/відсутність індексації або додаткових виплат не є відкритою та зрозумілою без спеціальних розрахунків і роз`яснень фінансових органів; лише після звернення (запиту, отримання відповіді, ознайомлення з довідками чи документами) позивач міг дізнатися, що право порушене.

Так, у постанові від 29.01.2026 року у справі №380/14780/24 Верховний Суд зазначив наступне:

«…Водночас нарахування та виплата грошового забезпечення за фактично відпрацьований час у місяці звільнення (з 01.10.2023 по 13.10.2025), підлягає виплаті роботодавцем у складі повного розрахунку відповідно до статті 116 КЗпП України, а тому цей період охоплюється частиною другою статті 233 КЗпП України, яка визначає, що тримісячний строк звернення до суду починається з моменту отримання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні.

25. З огляду на викладене Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо застосування до спірних правовідносин за період з 01.10.2023 по 13.10.2025 строку звернення до суду, передбаченого частиною другою статті 233 КЗпП України, водночас визнає помилковими його висновки щодо застосування цієї частини статті 233 КЗпП України до правовідносин за період з 19.07.2022 по 30.09.2023.

26. Суд зауважує, що для правильного обчислення строку звернення до суду з позовними вимогами за період з 19.07.2022 по 30.09.2023 суд апеляційної інстанції повинен був з`ясувати дати, з якими, зокрема, частина перша статті 233 КЗпП України пов`язує початок обчислення цього строку, а саме: день, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права щодо кожного місяця спірного періоду.

27. У контексті зазначеного Верховний Суд звертає увагу, що основним орієнтиром, який дозволив би однозначно визначати момент, з якого позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права на виплату належних йому сум індексації грошового забезпечення, є дата ознайомлення військовослужбовця з документом, що відображає фактичні суми нарахувань та виплат. Такий висновок узгоджується з висновками Судової палати у згаданій вище постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23.

28. Чинне законодавство не передбачає форми такого документа та способу його доведення військовослужбовцю. Водночас такими документами можуть бути розрахункові листи, відомості про нараховане і виплачене грошове забезпечення, фінансові повідомлення або інші документи, які б розкривали зміст виплати грошового забезпечення (складові, їх розміри, утримання), які роботодавець зобов`язаний надати під час виплати грошового забезпечення та з яких працівник (військовослужбовець) може об`єктивно встановити розмір виплаченої йому суми, її складові та можливу неповноту виплат.

29. Саме з моменту ознайомлення з відповідним документом у військовослужбовця виникає реальна можливість і об`єктивна необхідність оцінити правильність здійснених нарахувань, виявити допущені порушення, що і буде усвідомленим сприйняттям особи наявності/відсутності порушеного права щодо належних виплат…».

У постанові від 04.02.2026 року у справі №240/16103/24 Верховний суд висловлював наступне:

30. Чинна редакція частини другої статті 233 КЗпП України містить поняття «суми, що належать працівникові при звільненні».

31. З огляду на викладене, спірні правовідносини регулюються частиною другою статті 233 КЗпП України, якою визначено тримісячний строк (з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні) звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні.

32. На переконання Суду, початок перебігу строку звернення до суду у цій справі, з урахуванням частини другої статті 233 КЗпП України, слід пов`язувати з моментом, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому (у період з 19.07.2022 по 11.03.2024) сум. Таким моментом може бути день вручення розрахункового листа, довідки про нараховані та виплачені суми тощо.

33. Такий підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23, постановленій у складі Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, у якій Судова палата сформувала єдиний підхід до застосування частини другої статті 233 КЗпП України, якого дотримується Верховний Суд і у подальшій правозастосовній практиці, зокрема, у постановах від 28.03.2025 у справі № 400/6758/24, від 25.09.2025 у справі № 440/9690/24, від 11.12.2025 у справі № 420/3504/25, від 23.12.2025 у справі № 240/4729/24, про що слушно зауважив позивач у касаційній скарзі.

34. З огляду на обставини цієї справи, Суд зазначає, що для правильного вирішення питання дотримання позивачем строку звернення до суду з позовними вимогами за період з 19.07.2022 по 11.03.2024 слід з`ясувати наявність/відсутність у відповідача документального підтвердження ознайомлення позивача до 19.08.2024 (надання відповідачем відповіді на адвокатський запит) з розміром та складовими нарахованого та виплаченого у спірному періоді грошового забезпечення, як-то докази направлення/видачі розрахункових листів, довідок про грошове забезпечення тощо.

35. За результатом установлення указаних обставин стане можливим визначити день, коли позивач дізнався про порушення його прав, свобод чи інтересів, а отже установити початок відліку тримісячного строку звернення до суду з цим позовом (у частині вимог за період з 19.07.2022 по 11.03.2024) та, за необхідності, з`ясувати наявність поважних причин пропуску такого строку.

36. Беручи до уваги викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для залишення без розгляду позовних вимог, заявлених за період з 19.07.2022 по 11.03.2024 є передчасними…».

Ураховуючи наведені положення норм права та висновки Верховного Суду, слід дійти висновку, що строк на звернення до суду з цим позовом позивач не пропустив.

Відтак, клопотання Генерального штабу Збройних Сил України до відзиву на позовну заяву про залишення позовної заяви без розгляду не підлягає до задоволення.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Суханов та Ільченко проти України» (заяви № 68385/10 та № 71378/10) від 26.06.2014 Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п. 53 рішення у справі «Ковач проти України», п. 59 рішення у справі «Мельниченко проти України», п. 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Суди повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).

Тож, залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.

Зазначене вище в сукупності свідчить про обґрунтованість доводів позивача про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених вимог.

Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем, всупереч вимогам КАС України, не доведено правомірності своїх дій, в той час як позивачем позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, а тому заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

У зв`язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору та відсутні докази понесення ним інших судових втрат, жодні судові витрати не належать розподілу та стягненню з відповідача.

Керуючись ст. 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до відповідача-1: військової частини НОМЕР_2 , відповідача-2: військової частини НОМЕР_4 , відповідача-3: Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у фіксованій величині 2779,81 грн. на місяць за періоди з 01 березня 2018 року по 26 травня 2022 року відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_4 здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у фіксованій величині 2779,81 грн. на місяць за період з 01 березня 2018 року по 26 травня 2022 року відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.

Визнати протиправними дії Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у фіксованій величині 2779,81 грн. на місяць за періоди з 26 травня 2022 року по 25 грудня 2024 року відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.

Зобов`язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України здійснити y нарахування та виплатити ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення фіксованій величині 2779,81 грн. на місяць за період з 26 травня 2022 року по 25 грудня 2024 року відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.

В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А. Ю. Рищенко