Рішення від 01 червня 2026 р. у справі №160/3604/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 рокуСправа №160/3604/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коренева А.О.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

16 лютого 20026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язати вчинити певні дії, у якій заявник просить:

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області від 10.02.2026 № 046450011418 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди навчання з 01.10.1975р. по 01.02.1976р., з 21.09.1998р. по 10.11.1998р., з 01.09.1974р. по 30.08.1975р., та періоди роботи з 15.06.1984р. по 19.11.1984р., з 09.03.1983р. по 03.08.1983р., з 17.05.1989р. по 15.12.1992р., з 07.08.2000р. по 27.07.2001р.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до його поданої заяви з 02.02.2026.

На обґрунтування позовних вимог зазначено, що 10.02.2026 за результатами розгляду заяви Позивача Відповідачем прийнято рішення № 046450011418 про відмову у призначенні пенсії за віком. Позивач уважає таке рішення відповідача протиправним, оскільки безпідставно не було зараховано до його стажу роботи період навчання та роботи за наданими ним документами.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

09 березня 2026 року до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог. На обґрунтування своєї позиції зазначив, що Страховий стаж позивача становить: 14 років 03 місяці 07 днів. Згідно наданих до заяви документів, позивачу до страхового зараховано:- період навчання згідно свідоцтва НОМЕР_1 в ДОСААФ з 01.10.1975р. по 01.02.1976р., оскільки надана ксерокопія а не оригінал свідоцтва. період навчання згідно свідоцтва НОМЕР_2 від 10.11.1998р. в ДОСААФ з 21.09.1998р. по 10.11.1998р., оскільки організація не відноситься до закладів освіти, що передбачено ст. 56 Закону України №1788-XІІ від 05.11.199 1року;- період навчання з гідно Атестату №5852 з 01.09.1974р .по 30.08.1975р., оскільки в даті видачі атестату наявне виправлення, а також відсутній рік видачі. Для зарахування необхідно надати уточнюючу довідку, а також довідку про перейменування учбового закладу. Також до страхового стажу позивачу не зараховано періоди роботи:- з 15.06.1984р. по 19.11.1984р.,згідно з довідкою від 19.11.1984 №107к та з 09.03.1983р. по 03.08.1983р., згідно із довідкою від 26.03.1984 №312, оскільки відсутня інформація про прийняття та звільнення та посилання н первинні документи (накази, розпорядження тощо);- період роботи згідно з трудової книжки НОМЕР_3 від 06.07.1978р. з 17.05.1989р. по 15.12.1992р., оскільки запис про звільнення не засвідчений підписом відповідальної особи та печаткою;-період роботи з 07.08.2000р. по 27.07.2001р. згідно з трудовою книжкою колгоспника НОМЕР_4 від 11.12.2000р., оскільки титульна сторінка не засвідчена печаткою, що суперечить вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Міністерством соціального населення України 29 липня 1993р. № 58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993р. за № 110.

Дослідивши повно і всебічно письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 02.02.2026 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про перерахунок пенсії згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Заява позивача за принципом екстериторіальності розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, яким було прийнято рішення від 10.02.2026 № 046450011418 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого частиною 2 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

На обґрунтування рішення зазначено, що страховий стаж позивача становить: 14 років 03 місяці 07 днів. Згідно наданих до заяви документів, позивачу до страхового стажу не зараховано: період навчання згідно свідоцтва НОМЕР_1 в ДОСААФ з 01.10.1975р. по 01.02.1976р., оскільки надана ксерокопія а не оригінал свідоцтва.- період навчання згідно свідоцтва НОМЕР_2 від 10.11.1998р. в ДОСААФ з 21.09.1998р. по 10.11.1998р., оскільки організація не відноситься до закладів освіти, що передбачено ст. 56 Закону України №1788-XІІ від 05.11.199 1року;- період навчання з гідно Атестату №5852 з 01.09.1974р .по 30.08.1975р., оскільки в даті видачі атестату наявне виправлення, а також відсутній рік видачі. Для зарахування необхідно надати уточнюючу довідку, а також довідку про перейменування учбового закладу.

Також до страхового стажу позивачу не зараховано періоди роботи: з 15.06.1984р. по 19.11.1984р.,згідно з довідкою від 19.11.1984 №107к та з 09.03.1983р. по 03.08.1983р., згідно із довідкою від 26.03.1984 №312, оскільки відсутня інформація про прийняття та звільнення та посилання н первинні документи (накази, розпорядження тощо);- період роботи згідно з трудової книжки НОМЕР_3 від 06.07.1978р. з 17.05.1989р. по 15.12.1992р., оскільки запис про звільнення не засвідчений підписом відповідальної особи та печаткою;-період роботи з 07.08.2000р. по 27.07.2001р. згідно з трудовою книжкою колгоспника НОМЕР_4 від 11.12.2000р., оскільки титульна сторінка не засвідчена печаткою, що суперечить вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Міністерством соціального захисту

Позивач не погодившись із вказаним рішенням суду звернулась до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у ній докази та викладені учасниками справи у заявах по суті спору доводи, суд приходить до таких висновків.

Статтею 46 Конституцій України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування; кошти, сплачені за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до частин першої четвертої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05 листопада 1991 року № 1788-XII визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 /надалі - Порядок № 637/, основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису. Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.

У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження стажу роботи приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

З аналізу наведених норм слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, зокрема довідок, особових рахунків і відомостей на видачу заробітної плати.

Так, відповідач відмовляючи у зарахуванні періодів роботи позивача з 15.06.1984р. по 19.11.1984р.,згідно з довідкою від 19.11.1984 №107к та з 09.03.1983р. по 03.08.1983р., згідно із довідкою від 26.03.1984 № 312, правомірно посилався на відсутня інформації про прийняття та звільнення та посилання на первинні документи (накази, розпорядження тощо). Наданні позивачем копії довідок від 19.11.1984 №107к, від 26.03.1984 № 312, не є належним документом для підтвердження трудового стажу, оскільки в них відсутні посилання на накази підприємства про прийняття та звільнення позивача з роботи.

Водночас, не зарахування відповідачем періодів роботи згідно з трудової книжки НОМЕР_3 від 06.07.1978р. з 17.05.1989р. по 15.12.1992р., через не засвідчення підписом відповідальної особи та печаткою запис про звільнення та період роботи з 07.08.2000р. по 27.07.2001р. згідно з трудовою книжкою колгоспника НОМЕР_4 від 11.12.2000р., оскільки титульна сторінка не засвідчена печаткою, що суперечить вимогам Інструкції № 58, суд уважає протиправним, з таких підстав.

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції № 162, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Згідно з пунктом 2.2 Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.

У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.

З приписів порядку ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, що визначався Інструкцією, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162 та Інструкції Про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 №58 вбачається, що заповнення трудової книжки здійснюється роботодавцем, а не працівником. Отже, відповідальним за заповнення трудової книжки вперше, в тому числі і внесення до неї записів на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки, є підприємство роботодавець, а відтак відсутня вина позивача в тому, що трудову книжку роботодавцем оформлено із порушенням.

Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

З аналізу наведених норм, судом встановлено, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, відтак, неточності у заповненні трудової книжки не можуть бути підставою для виключення певних періодів роботи зі страхового стажу позивача.

Суд зазначає, що не зарахування до страхового стажу позивача періоди роботи згідно трудової книжки серії з трудової книжки НОМЕР_3 від 06.07.1978р. з 17.05.1989р. по 15.12.1992р., через не засвідчення підписом відповідальної особи та печаткою запис про звільнення та період роботи з 07.08.2000р. по 27.07.2001р. згідно з трудовою книжкою колгоспника НОМЕР_4 від 11.12.2000р., оскільки титульна сторінка не засвідчена печаткою, буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Суд уважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області протиправно не зарахувало до страхового стажу позивача період роботи згідно з трудової книжки НОМЕР_3 від 06.07.1978р. з 17.05.1989р. по 15.12.1992р., та період роботи з 07.08.2000р. по 27.07.2001р. згідно з трудовою книжкою колгоспника НОМЕР_4 від 11.12.2000р, через недоліки їх заповнення підприємством, а відтак підлягає зарахуванню до трудового стажу ОСОБА_1 .

Щодо не зарахування періодів навчання Позивача з 01.10.1975р. по 01.02.1976р., у Новомосковській автошколі ДТСААФ, з 21.09.1998р. по 10.11.1998р. відповідно до свідоцтва серії НОМЕР_2 , виданого Дніпропетровським державним «ОБЛАВТОУЧКОМБІНАТ», періоду навчання Позивача в СПТУ №2 с. Попасне 01.09.1974 року по 30.08.1975 рік, суд виходить з такого.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абз.1 ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV).

До 01.01.2004 пенсійне забезпечення в Україні здійснювалось за нормами Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі Закон України Про пенсійне забезпечення), відповідно до пункту "д" частини 3 статті 56 якого до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Так, відповідно до пп. «з, «і», «д» п.109 Положення про порядок призначення та виплату державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 №590 (далі Положення №590) крім роботи як робітника або службовця в загальний стаж роботи зараховується також: з) навчання в училищах та школах державної системи трудових резервів і системи професійно-технічної освіти (у ремісничих, залізничних училищах, гірничопромислових школах та училищах, школах фабрично-заводського навчання, училищах механізації сільського господарства, технічних училищах, професійно-технічних училищах і т.д.) та інших училищах, школах та на курсах з підготовці кадрів, підвищення кваліфікації та перекваліфікації; і) навчання у вищих навчальних закладах, середніх спеціальних навчальних закладах (технікумах, педагогічних та медичних училищах і т.д.), партійних школах, совпартшколах, школах профруху, на робітфаках; перебування в аспірантурі, докторантурі та клінічній ординатурі.

Згідно із п.117 цього ж Положення доказом стажу роботи можуть бути: а) трудові книжки, трудові списки, послужні списки (у тому числа по роботі до встановлення радянської влади), членські книжки членів кооперативних промислових артілей та кооперативних артілей інвалідів - все щодо записів, внесених на підставі документів; б) довідки, посвідчення тощо документи про роботу, видані з місця роботи; в) довідки вищих установ тієї ж системи, в якій працював даний робітник або службовець (наприклад, довідки міністерств, головних управлінь, трестів, спілок промислової кооперації тощо); г) довідки архівних установ.

Отже, за чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством, до стажу роботи міг бути зарахований час навчання, у тому числі школах державної системи трудових резервів і системи професійно-технічної освіти та інших училищах, школах та на курсах з підготовці кадрів, підвищення кваліфікації та перекваліфікації, на підтвердження якого особа могла надати трудові книжки, трудові списки, послужні списки, довідки, посвідчення тощо документи про роботу, видані з місця роботи, довідки архівних установ.

12.08.1993 був прийняти Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 (який є чинним станом на сьогодні та на час розгляду заяви) та який пунктом 8 який передбачав, що час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Як встановлено судом, позивачем на підтвердження свого навчання надав відповідачу копію свідоцтва НОМЕР_1 від 02.02.1976р., згідно якого позивач проходив навчання у Новомосковській автошколі ДТСААФ за програмою підготовки водіїв автомобілів 3-го класу, після якого присвоєна відповідна кваліфікація та видане свідоцтво, до свідоцтва серії НОМЕР_2 , видане Дніпропетровським державним «ОБЛАВТОУЧКОМБІНАТ», підтверджено, що Позивач у цей період навчався за програмою перепідготовки водіїв з кат. «ВС на Д». (а.с. 12,13).

Стосовно посилання відповідача на те, що ДОСААФ не відноситься до закладів, до закладів освіти, що передбачено ст.56 Закону України №1788-XІІ від 05.11.1991 року., суд вказує наступне.

Згідно ч.1 ст.47 Закону Української PCP від 28.06.1974 Про народну освіту було визначено, що для молоді, яка поступає на виробництво після закінчення загальноосвітньої школи, і для осіб, що працюють у народному господарстві і бажають здобути нову професію або підвищити кваліфікацію, організовуються вечірні (змінні) професійно-технічні училища, а також курси, навчально-курсові комбінати та інші форми підготовки і підвищення кваліфікації безпосередньо на виробництві.

Частиною 4 статті 48 Закону Української PCP від 28.06.1974 Про народну освіту визначалося, що особам, які пройшли навчання з нової професії або підвищили кваліфікацію безпосередньо на виробництві і успішно склали кваліфікаційний екзамен, видається свідоцтво єдиної форми про здобуту спеціальність і присвоєний розряд, клас, категорію.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року №1545-XII Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу PCP до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу PCP з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції та Законам України.

Постановою бюро Президіуму центрального комітету Всесоюзного добровільного товариства сприяння армії,-авіації і флоту (ДОСААФ СССР) від 13 грудня 1976 року затверджено Положення про школу ДОСААФ, згідно якого школа ДОСААФ є навчальною організацією підготовки спеціалістів для Збройних Сил СССР та народного господарства, а також центром роботи по пропаганді технічних знань і розвитку воєнно - технічних видів спорту.

26.09.1991 на 7 позачерговому з`їзді ДТСААФ було прийняте рішення про його реорганізацію у Товариство сприяння обороні України. У прийнятому Статуті відзначалось, що ТСО України є правонаступником ДОСААФ республіки, всеукраїнською громадською організацією. Відповідно до Закону України Про об`єднання громадян TCO України зареєстроване 10.10.1991 Міністерством юстиції як Всеукраїнська громадська оборонно-патріотична організація громадян.

За змістом листа Міністерства освіти України від 05.06.1995 №1/12-1414, розглянувши Положення про навчальну організацію (школу) ТСО України та інші документи з питання статусу зазначених навчальних закладів, Міністерство освіти України остаточно підтверджує, що навчальні організації (ніколи) ТСО є різновидом професійних навчально-виховних закладів.

У листі Міністерства освіти України від 22.06.1998 №1/12-1162 Про належність автошкіл, спортивно-технічних клубів, автоучкомбінатів ICO України до професійно технічних навчальних закладів, Міністерством освіти України роз`яснено, що згідно зі о. 17 Закону України Про професійно - технічну освіту, професійно-технічний навчальний заклад - це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійно-технічній освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров`я. Відповідно до ст.18 цього ж Закону до професійно-технічних навчальних закладів належать також навчально-курсові комбінати, навчальні центри та інші типи навчальних закладів (автошколи, спортивно-технічні клуби, автоучкомбінати), що надають професійно - технічну освіту. Таким чином, ті навчальні заклади ТСО України, що отримали в установленому порядку ліцензії і здійснюють підготовку фахівців за робітничими професіями, належить до професійно-технічних навчальних закладів і включені до Державного реєстру навчальних закладів.

За вказаних обставин посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на те, що ДОСААФ (Дніпропетровський державний «ОБЛАВТОУЧКОМБІНАТ»), не відноситься до закладів, передбачених ст.56 Закону України №1788-XІІ від 05.11.1991 року, суд оцінює критично та вважає необґрунтованим.

Відповідач відмовляючи у зарахування періоду навчання з гідно Атестату №5852 з 01.09.1974р по 30.08.1975р., на виправлення в даті видачі атестату, а також відсутній рік видачі.

Суд, зауважує, що позивач копію вказаного атестату до суду не надав, а тому суд позбавлений можливості перевірити такі висновки відповідача, а в позові позивач зазначав про наявність відповідного документа про освіту Позивача встановленого зразка та уточнюючої довідки, вважаємо відомості про навчання Позивача в СПТУ №2 с. Попасне з 01.09.1974 року по 30.08.1975 рік об`єктивними та достовірними.

Проте, відповідач не ставив питання про недостовірність даних.

Враховуючи встановлені судом обставини у справі та досліджені докази, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 10.02.2026 № 046450011418 не може відповідати критеріям правомірності, визначених в ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому суд вважає необхідним визнати таке рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком протиправним та скасувати.

Зважаючи на вищевказане, суд вважає за необхідне також зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди навчання з 01.10.1975р. по 01.02.1976р., з 21.09.1998р. по 10.11.1998р., та періоди роботи з 17.05.1989р. по 15.12.1992р., з 07.08.2000р. по 27.07.2001р.

При цьому, суд, з урахуванням вимог ст. 9 КАС України вважає, що належним способом захисту є зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву позивача від 02.02.2026 року про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу позивача періоди навчання з 01.10.1975р. по 01.02.1976р., з 21.09.1998р. по 10.11.1998р., та періоди роботи з 17.05.1989р. по 15.12.1992р., з 07.08.2000р. по 27.07.2001р., та прийняти рішення у відповідності до вимог чинного законодавства з урахуванням висновків суду.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини частково підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, позовну заяву належить задовольнити частково.

Відповідно до частини 3статті 139 КАС Українипри частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 1064,96 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь позивача, оскільки основна вимога позивач задоволена.

Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язати вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області від 10.02.2026 № 046450011418 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області від 16.01.2025 №183750004406 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди навчання з 01.10.1975р. по 01.02.1976р., з 21.09.1998р. по 10.11.1998р., та періоди роботи з 17.05.1989р. по 15.12.1992р., з 07.08.2000р. по 27.07.2001р. та повторно розглянути заяву позивача від 02.02.2026 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.О. Коренев