Рішення від 02 червня 2026 р. у справі №140/15782/25 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року ЛуцькСправа № 140/15782/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

розглянувши за правилами спрощеного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Військова частина НОМЕР_1 (далі – в/ч НОМЕР_1 , позивач) звернулася з позовом до ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення майнової шкоди в загальній сумі 35088,08 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом начальника НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України «Про особовий склад» від 25.10.2024 №1506-ОС, зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення сержанта ОСОБА_1 , який прибув для подальшого проходження військової служби з НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, з 22.10.2024.

Відповідно до рапорту коменданта третьої прикордонної комендатури швидкого реагування підполковника ОСОБА_2 від 25.12.2024 №22.3/69881/24-Вн 23.12.2024 о 18:00 під час перевірки особового складу було виявлено відсутність сержанта ОСОБА_1 .

За даним фактом наказом начальника НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону від 27.12.2024 №5534-АГ, з метою з`ясування причин та обставин, викладених в рапорті коменданта третьої прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону підполковника ОСОБА_2 від 25.12.2024 №22.3/69881/24-Вн, призначено службове розслідування щодо факту відсутності у тимчасовому місці дислокації першого відділу прикордонної служби третьої прикордонної комендатури швидкого реагування ( АДРЕСА_1 ).

Відповідно до наказу НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону «Про результати службового розслідування» від 08.01.2025 №25-ОД та висновку службового розслідування від 07.01.2025 №04.4/14/25-СР, факт самовільного залишення 23.12.2024 сержантом ОСОБА_1 пункту тимчасової дислокації НОМЕР_4 прикордонної комендатури швидкого реагування ( АДРЕСА_1 ) – являється підтвердженим.

Відомостями визначено залишкову вартість майна для відшкодування військовослужбовцем старшим сержантом ОСОБА_1 в розмірах 453,66 грн, 576,00 грн та 18622,50 грн.

Разом з тим, сержанту ОСОБА_1 продовжувалось нарахування і виплата грошового забезпечення, хоча він був відсутній на військовій службі без поважних причин.

Згідно довідки від 30.12.2024 №1043 за час відсутності відповідача на військовій службі здійснювалась виплата грошового забезпечення у сумі 15435,92 грн.

Позивач зазначає, що оскільки сержант ОСОБА_1 у період з 23.12.2024 по теперішній час відсутній на військовій службі без поважних причин, документи, які підтверджували б правомірність відсутності його на військовій службі до НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону не надходили, тому останній є недобросовісним набувачем, а тому виплата грошового забезпечення у сумі 15435,92 грн повинна бути стягнена у судовому порядку.

Позивач просить з відповідача стягнути безпідставно набуті кошти у розмірі 35088,08 грн.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 17.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.41).

Відповідач відзив на позов не подав, хоча копія ухвали про відкриття провадження у адміністративній справі була надіслана відповідачу рекомендованою кореспонденцією за адресою місця реєстрації, проте поштове відправлення повернулося 22.12.2025 на адресу суду із відміткою відділення поштового зв`язку «не проживає» (а.с.45-47), тобто зазначена копія ухвали не була вручена відповідачу з незалежних від суду причин. Відтак, з врахуванням положень частини четвертої статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), слід вважати, що копія даної ухвали вручена належним чином.

Згідно із частиною шостою статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 22.10.2024 проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 , що підтверджується наказом начальника в/ч НОМЕР_1 від 25.10.2024 №1506-ОС (а.с.18).

Відповідно до рапорту коменданта третьої прикордонної комендатури швидкого реагування підполковника ОСОБА_2 від 25.12.2024 №22.3/69881/24-Вн 23.12.2024 о 18:00 під час перевірки особового складу було виявлено відсутність сержанта ОСОБА_1 (а.с.19).

Наказом в.о. начальника в/ч НОМЕР_1 від 27.12.2024 №5534-АГ призначене службове розслідування з метою з`ясування причин та обставин, викладених в рапорті коменданта третьої прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону підполковника ОСОБА_2 від 25.12.2024 №22.3/69881/24-Вн, щодо факту відсутності у тимчасовому місці дислокації першого відділу прикордонної служби третьої прикордонної комендатури швидкого реагування ( АДРЕСА_1 ) (а.с.20).

В ході службового розслідування, яке оформлене висновком службового розслідування за фактом самовільного залишення 23.12.2024 сержантом ОСОБА_1 пункту тимчасової дислокації НОМЕР_4 прикордонної комендатури швидкого реагування від 07.01.2025 №04.4/14/25-СР, встановлено, що відповідно до наказу АДПСУ від 05.01.2024 №21-ОС нарахування та виплата грошового забезпечення військовослужбовцям здійснюється до 20-го числа поточного місяця за поточний місяць. За період з 23.12.2024 по 31.12.2024 сержанту ОСОБА_1 нараховано та виплачено грошове забезпечення в розмірі 15435,29 грн, в тому числі: грошове забезпечення в розмірі 11037,26 грн, компенсація ПДФО в розмірі 1986,71 грн, нараховане та сплачене ЄСВ в розмірі 2411,95 грн. Відповідно до відомості від 31.12.2024 №177 щодо визначення залишкової вартості майна для відшкодування сержантом ОСОБА_1 загальна вартість з урахуванням кратності (для відшкодування) становить 453,66 грн. Відповідно до відомості від 30.12.2024 №976 щодо визначення залишкової вартості військового майна на утримання коштів за втрачене майно сержантом ОСОБА_1 загальна вартість з урахуванням кратності (для відшкодування) становить 18622,50 грн. Відповідно до відомості від 30.12.2024 №49 щодо визначення залишкової вартості військового майна для відшкодування сержантом ОСОБА_1 загальна вартість з урахуванням кратності (для відшкодування) становить 576,00 грн. Системний аналіз вказаних норм свідчить, що відповідач в період часу з 23.12.2024 по 31.12.2024 не виконував обов`язки служби та не мав право на отримання грошового забезпечення, також підтверджено факт втрати військовослужбовцем військового майна (а.с.22-28).

За результатами службового розслідування командиром в/ч НОМЕР_1 прийнято наказ від 08.01.2025 №25-ОД «Про результати службового розслідування», яким наказано організувати направлення до Територіального управління ДБР розташованого у місті Полтава матеріали службового розслідування для прийняття правового рішення стосовно відповідача, в діях якого вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 Кримінального кодексу України, а саме: самовільне залишення місця служби, а так само ті самі дії тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану, та ч.4 ст.410 Кримінального кодексу України, а саме: привласнення іншого військового майна, вчинене в умовах воєнного стану…. підготувати документи для стягнення суми збитків завданих державі у розмірі 19652,16 грн залишкова вартість військового майна на утримання коштів за втрачене військове майно. Безпідставно отримане грошове забезпечення в розмірі 15435,92 грн. Здійснити записи до «Книги обліку грошових стягнень і нарахувань НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону про суми збитків завданих державі у розмірі: 15435,29 грн, в тому числі: грошове забезпечення в розмірі 11037,26 грн, компенсація ПДФО в розмірі 1986,71 грн, нараховане та сплачене ЄСВ в розмірі 2411,95 грн (а.с.21).

В/ч НОМЕР_1 надіслано ОСОБА_1 лист від 02.12.2025 №10/24474-25-Вих про добровільне відшкодування завданої шкоди у сумі 35088,08 грн (а.с.33), однак в добровільному порядку позивач кошти не відшкодував.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 2 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 №1115/2009 громадяни, які проходять військову службу в Держприкордонслужбі, є військовослужбовцями Держприкордонслужби (далі - військовослужбовці).

Згідно із статтею 9 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 №548-ХІV (далі – Статут ВС ЗСУ) військовослужбовці Збройних Сил України мають і права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.

За приписами статей 26, 27 Статуту ВС ЗСУ військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України» дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.

Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків визначає Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 №160-ІХ (далі – Закон №160-ІХ).

Відповідно до пунктів 4, 5 статті 1 Закону №160-ІХ у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:

матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності;

пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.

За приписами частин першої, другої статті 3 Закону №160-ІХ підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність. Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.

Пунктом 1 частини першої статті 6 Закону №160-ІХ визначено, що особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі: виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій.

Згідно з частиною першою статті 7 Закону №160-ІХ розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб`єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону №160-ІХ у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.

З матеріалів справи вбачається, що заявлені до стягнення кошти були отримані відповідачем як грошове забезпечення за період, протягом якого відповідач був відсутній на службі без поважних причин, у зв`язку із чим був притягнутий до дисциплінарної та повної матеріальної відповідальності. Крім того, відповідачем отримане військове майно, яке є втраченим у зв`язку з самовільним залишенням військової частини.

Заявлена до стягнення сума завданої шкоди в загальному розмірі 35088,08 грн підтверджується відомостями №177 від 31.12.2024, №976 та №49 станом на 30.12.2024, довідкою-розрахунком від 30.12.2024 №1043 (а.с.29-32).

Відтак, відповідач зобов`язаний повернути безпідставно набуті кошти у розмірі 35088,08 грн.

При цьому, оскільки відповідач не подав жодних заперечень щодо наявності такого обов`язку чи неправильного розрахунку заборгованості, та не надав суду доказів добровільного повернення таких коштів в повному обсязі, тому суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача коштів в розмірі 35088,08 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 кошти в розмірі 35088,08 грн (тридцять п`ять тисяч вісімдесят вісім грн 08 коп.).

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_5 );

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 ).

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій