Рішення від 02 червня 2026 р. у справі №140/2337/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року ЛуцькСправа № 140/2337/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О. О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про:

визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та не виплати з 09.05.2022 по 19.05.2023 та з 19.06.2025 по 04.12.2025 грошового забезпечення та усіх інших виплат, що із нього обчислюються, виходячи із розрахункових величин – прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених законами на 01.01.2022, 01.01.2023 та 01.01.2025 (відповідно);

визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та невиплати грошових компенсацій за невикористані дні основної та додаткової відпустки, як учаснику бойових дій (виплачених на момент звільнення з військові служби), з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі – Постанова №168), з врахуванням виплачених сум, а також з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004 (далі – Порядок №44);

зобов`язання провести перерахунок та здійснити виплату грошового забезпечення за періоди з 09.05.2022 по 19.05.2023 та з 19.06.2025 по 04.12.2025, виходячи із розрахункових величин – прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених законами на 01.01.2022, 01.01.2023 та 01.01.2025 (відповідно), з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44;

зобов`язання провести перерахунок та здійснити виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2023, 2025 роки виходячи із розрахункових величин – прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених законами на 01.01.2022, 01.01.2023 та 01.01.2025 (відповідно), з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44;

зобов`язання провести перерахунок та здійснити виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2023 роки, виходячи із розрахункових величин – прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених законами на 01.01.2022, 01.01.2023, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44;

зобов`язання провести перерахунок та здійснити виплату грошових компенсацій за невикористані 100 (сто) днів основної відпустки за 2022-2025 роки та невикористані 56 (п`ятдесят шість) днів додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2022-2025 роки (виплачених на момент звільнення з військові служби), виходячи із розрахункової величини – прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2025 та з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, з врахуванням виплачених сум, а також з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44;

зобов`язання провести перерахунок та здійснити виплату грошової допомоги при звільненні (виплаченої на момент звільнення з військові служби), виходячи із розрахункової величини – прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2025 року, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44 та з урахуванням виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач у період з 09.05.2022 по 04.12.2025 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 ; наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.12.2025 №346с позивача виключено зі списків особового складу з 04.12.2025.

Позивач вважає, що при нарахуванні та виплаті грошового забезпечення, а також інших виплат, розмір яких залежить від грошового забезпечення, відповідач неправомірно застосовував прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2018 у розмірі 1762,00 грн замість прожиткового мінімуму, встановленого законом на 01.01.2022, 01.01.2023 та 01.01.2025. Крім того, на думку позивача, грошова компенсація за невикористані дні відпусток була виплачена без урахування додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168.

З метою з`ясування підстав проведених розрахунків представником позивача 09.02.2026 направлено адвокатський запит до відповідача, відповідь на який станом на 24.02.2026 не надійшла.

Вважаючи, що відповідачем порушено його право на належне грошове забезпечення та повний розрахунок при звільненні з військової служби, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 02.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

У відзиві на позовну заяву відповідач позовних вимог не визнав та просив у їх задоволенні відмовити повністю. В обґрунтування такої позиції зазначив, що підстави для перерахунку грошового забезпечення позивача за періоди з 09.05.2022 по 19.05.2023 та з 19.06.2025 по 04.12.2025 відсутні, оскільки при визначенні розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням як складових грошового забезпечення військовослужбовців підлягає застосуванню розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом станом на 01.01.2018. На думку відповідача, саме цей показник є розрахунковою величиною для обчислення грошового забезпечення військовослужбовців. Також відповідач вказав, що грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток як учаснику бойових дій була нарахована та виплачена позивачу у повному обсязі відповідно до вимог чинного законодавства. Крім того, відповідач вважає безпідставною вимогу про одночасне нарахування та виплату компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.

Інших заяв по суті справи на адресу суду не надходило.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 у період з 09.05.2022 по 04.12.2025 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується записами військового квитка серії НОМЕР_2 (а.с. 16-24).

Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.12.2025 №346 солдата за призовом по мобілізації ОСОБА_1 , звільненого наказом командира НОМЕР_3 окремої механізованої бригади (по особовому складу) від 04.12.2025 №430-РС у відставку, з 04.12.2025 виключений із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, а з продовольчого забезпечення згідно каталогу (100%) – з 05.12.2025 (а.с. 25).

З даного наказу слідує, що вирішено виплатити грошову компенсацію за невикористану щорічної основної відпустки за 2022 рік за 25 діб, за невикористану щорічну основну відпустку за 2023 рік за 30 діб, за невикористану щорічну основну відпустку за 2024 рік за 15 діб, за невикористану щорічної основної відпустки за 2025 рік за 30 діб.

Виплатити одноразову грошову допомогу по звільненню відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 №460 (зі змінами) в розмірі 4% за 45 місяців, але не менше 25% місячного грошового забезпечення.

Виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, яка передбачена пунктом 12 частини першої статті 12 Закону №3551-ХІІ за 2023-2025 роки 56 діб.

Як видно з карток особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 за 2022-2023, 2025 роки, у спірному періоді його посадовий оклад становив 2092,26 грн (у травні 2022 року), 2820,00 грн (у червні – липні 2022 року), 2637,10 грн (у серпні 2022 року), 2550,00 грн (у вересні 2022 року – березні 2023 року), 2730,00 грн (у квітні – травні 2023 року), а оклад за військовим званням - 530,00 грн. Крім того, позивачу виплачувалась матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, зокрема у грудні 2022 року в розмірі 5315,69 грн, у серпні 2025 року – 21598,20 грн також грошова допомога на оздоровлення у жовтні 2022 року в розмірі 13491,60 грн, у березні 2023 року – 21065,10 грн, у червні 2025 року – 32598,20 грн.

З метою з`ясування підстав проведених розрахунків представником позивача 09.02.2026 направлено адвокатський запит до відповідача, відповідь на який станом на 24.02.2026 не надійшла.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується такими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII).

Відповідно до статті 1 Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Частиною першою статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частини друга і третя статті 9 Закону № 2011-XII).

Кабінету Міністрів України 30.08.2017 затверджено постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі – Постанова №704).

Пункт 4 Постанови №704, в редакції, чинній на день її прийняття, визначав, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови №704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Кабінет Міністрів України 21.02.2018 прийняв Постанову №103 (набрала чинності 24.02.2018), якою внесено зміни до Постанови №704, зокрема, пункт 4 викладено в новій редакції, якою установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 (пункт 6 Постанови №103).

На момент набрання чинності Постановою №704 (01.03.2018) пункт 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно з пунктом 6 Постанови №103.

Отже, станом на 01.03.2018 пункт 4 Постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.

Також пунктом 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №1774-VIII встановлена заборона використання мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення розміру посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Тобто, згідно із внесеними змінами розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням як складових грошового забезпечення став розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений на 01 січня 2018 року, який був сталою незмінною величиною. При цьому мінімальна заробітна плата для розрахунків розмірів цих окладів не застосовувалася взагалі.

Спірність питання у цій справі полягає у правомірності дій відповідача щодо обчислення та виплати позивачу у період з 09.05.2022 по 19.05.2023 та з 19.06.2025 по 04.12.2025 грошового забезпечення (основних та щомісячних додаткових видів, одноразових додаткових видів) з урахуванням посадового окладу, окладу за військовим званням, обчислених із застосуванням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 (тобто 1762,00 грн), а не з розміру прожиткового мінімуму станом на 01 січня календарного року виплати (станом на 01.01.2022, на 01.01.2023 та на 01.01.2025).

При вирішенні спору суд враховує, що відповідно до статті 6 Закону України від 05.10.2000 №2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон №2017-III) базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти.

Частиною другою статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).

Звідси слідує, що Кабінет Міністрів України не наділений повноваженнями встановлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.

Суд зауважує, що Закон України від 02.12.2021 №1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Закон України від 03.11.2022 №2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік», Закон України від 19.11.2024 № 4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік», не містить застережень, щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018, у 2022-2023, 2025 роках році не містять, на відміну від пункту 8 розділу Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 №2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік», яким передбачено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01.01.2018.

Згідно з приписами частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом враховано правові висновки Верховного Суду у постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21 в частині застосування норм права щодо розрахункової величини для визначення посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням згідно з Постановою №704.

Так Верховний Суд сформулював висновок, що з 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік, у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів. При цьому, Верховний Суд звернув увагу на те, що встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується, як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.

Верховний Суд у постанові від 19.10.2022 у справі №400/6214/21 (за позовом військовослужбовця до військової частини у спорі щодо незастосування відповідачем при визначенні посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням відповідно до пункту 4 Постанови №704 розрахункової величини - розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (на 2020, 2021 рік)) дійшов таких же висновків.

Також у постанові від 15.09.2023 у справі № 420/6572/22 Верховний Суд зазначив, що з 01.01.2020 розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704, є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, побудований головним чином - як випливає з їх змісту - на принципі подолання правової колізії, за яким перевагу у застосуванні має нормативний акт вищої юридичної сили.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким були внесені зміни до пункту 4 Постанови №704. Тобто, з 29.01.2020 (з дати набрання законної сили судовим рішенням у справі №826/6453/18) діє пункт 4 Постанова №704 щодо розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням в редакції, яка була чинна до набрання чинності Постановою №103.

При цьому встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №1774-VIII обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів розрахованих згідно з Постановою №704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом саме на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.

У цій справі судом встановлено, що у спірному періоді (у 2022-2023, 2025 роках) ОСОБА_1 грошове забезпечення виплачувалося з урахуванням посадового окладу та окладу за військове звання, які розраховані згідно з Постановою №704, виходячи з розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018 (1762,00 грн.), про що відповідачами не заперечується.

Статтею 7 Закону України від 07.12.2017 №2246-VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік» установлено у 2018 році прожитковий мінімум для основних соціальних і демографічних груп населення: працездатних осіб з 01 січня 2018 року - 1762 гривні.

Натомість Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з 1 січня - 2481 гривні; Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з 1 січня - 2684 гривні та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з 1 січня - 3028 гривні.

Щодо періоду з 01.01.2023 суд зазначає, що пунктом 2 Постанови № 481 від 12.05.2023 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704» внесена зміна до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (Офіційний вісник України, 2017 р., № 77, ст. 2374), викладено абзац 1 в такій редакції:

«Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».

Отже, пункт 4 Постанови № 704 в первісній редакції, яка визначала застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, був застосовним до 19.05.2023.

Однак, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови №481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови №704.

Відтак, посилання відповідача на те, що у спірний період з 09.05.2022 по 19.05.2023 та з 19.06.2025 по 04.12.2025 не було підстав для обрахунку грошового забезпечення виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2022, 01.01.2023 та 01.01.2025 є помилковими.

Суд зазначає, що грошове забезпечення позивача у період з 09.05.2022 по 19.05.2023 та з 19.06.2025 по 04.12.2025 обчислене без урахування зміни прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня відповідного календарного року, що призвело до його виплати в меншому розмірі, ніж встановлений законодавством, чим порушені права позивача на належне грошове забезпечення.

Таким чином, посадовий оклад позивача та його оклад за військовим званням за вказаний період мав визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018 (виходячи з прожиткового мінімуму 1 762,00 грн), що своєю чергою призвело до неправильного обчислення складових грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 2 Постанови №704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Порядок №260), грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.

Відповідно до пункту 1 розділу IV Порядку № 260 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) щомісячно виплачується надбавка за вислугу років на військовій службі у відсотках посадового окладу (за основною чи тимчасово займаною посадою) з урахуванням окладу за військовим званням.

За змістом пункту 1 розділу VІ Порядку № 260 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) щомісячно виплачується надбавка за особливості проходження служби в розмірах до 100 відсотків посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років залежно від складності та важливості виконуваних обов`язків.

Відповідно до пунктів 1, 2 розділу XVI Порядку № 260 командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби. Розмір щомісячної премії, але не менше 10 відсотків посадового окладу, встановлює Міністр оборони України для відповідних категорій військовослужбовців виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, та особливостей проходження військової служби.

Згідно з пунктами 1, 6 розділу XXIII Порядку № 260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення (пункт 1 розділу XXIV Порядку № 260).

Суд зазначає, що як основні, так і щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення, залежать від посадового окладу та окладу за військовим званням.

Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 протиправно здійснювалась виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, зокрема у грудні 2022 року в розмірі 5315,69 грн, у серпні 2025 року – 21598,20 грн також грошової допомоги на оздоровлення у жовтні 2022 року в розмірі 13491,60 грн, у березні 2023 року – 21065,10 грн, у червні 2025 року – 32598,20 грн, розраховані з посадового окладу та окладу за військовим званням, враховуючи прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2018 у розмірі 1762,00 грн, а не станом на 01.01.2022, 01.01.2023 та на 01.01.2025.

Водночас, суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні відомості щодо нарахування та виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2023 році, а тому підстави для задоволення позовних вимог у частині зобов`язання відповідача провести перерахунок та здійснити виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, виходячи із розрахункових величин – прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 відсутні.

Разом із тим, відповідно до абзацу 3 пункту 7 розділу І Порядку №260, військовослужбовцям, які виключаються зі списків особового складу військової частини, грошове забезпечення виплачується до дня виключення включно. В наказах про виключення зі списків особового складу обов`язково зазначається про виплату одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 3 розділу XXXI Порядку №260, у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Відповідно до пункту 5 розділу XXXI Порядку №260, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які мають право на щорічні додаткові відпустки відповідно до чинного законодавства України, виплачується компенсація за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки, яка надається в повному обсязі або пропорційно часу, прослуженому в році звільнення.

Відповідно до пункту 6 розділу XXXI Порядку №260, розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.

Отже у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону №504/96-ВР та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону №3551-ХІІ.

Нарахування позивачу компенсаційних виплат (невикористана щорічна основна відпустка; невикористана додаткова відпустка, як учаснику бойових дій; одноразову грошову допомогу по звільненню) проведені відповідачем з урахуванням грошового забезпечення позивача у місяці видачі наказу та звільнення, тобто на грудень 2025 року з урахуванням розрахункової величини розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб станом на 01.01.2018, що не спростовано відповідачем.

Щодо зобов`язання здійснити перерахунок та виплату грошової компенсації за невикористані дні основної відпустки та додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 1 Постанови №168, на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

У редакції, чинній до 24.02.2025, пункт 6 розділу ХХХІ Порядку № 260 передбачав, що розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

Водночас, наказом Міністерства оборони України від 15.01.2025 №23 до Порядку №260 внесено зміни, які набрали чинності 25.02.2025, а саме у розділі ХХХІ пункт 6 після слів «щомісячних додаткових видів грошового забезпечення» доповнено словами «крім винагород».

Таким чином, з 25.02.2025 редакція пункту 6 розділу ХХХІ Порядку № 260 передбачає, що грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, крім винагород з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що розмір грошового забезпечення, виходячи з якого обчислюється грошова компенсація за невикористані дні відпусток, визначається нормами Порядку № 260 у редакції, чинній на дату виключення військовослужбовця зі списків особового складу, оскільки саме цей момент є визначальним для розрахунку відповідних виплат.

Суд враховує, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.12.2025 №346, позивач з 04.12.2025 виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (а.с. 25).

Відтак, на момент звільнення позивача з військової служби 04.12.2025, пункт 6 розділу ХХХІ Порядку №260 не передбачав включення будь-якого виду винагород (щомісячних додаткових чи одноразових) до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток, то, відповідно, у відповідача були відсутні підстави для врахування щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168 при обрахунку грошової компенсації за всі невикористані дні додаткових та щорічних основних відпусток.

З огляду на відсутність з боку відповідача протиправної бездіяльності щодо невключення до складу грошового забезпечення сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, позовні вимоги про визнання такої бездіяльності протиправною та зобов`язання здійснити перерахунок і виплату грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток як учаснику бойових дій задоволенню не підлягають.

Поряд із тим суд зауважує, що пунктом 1 розділу XXXII Порядку №260 визначено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби, військовослужбовців, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або за призовом осіб із числа резервістів в особливий період) здійснюється виплата одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби у розмірах та на умовах, установлених пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Одноразова грошова допомога при звільненні відповідно до пункту 1 розділу XXXII Порядку №260 та пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» повинна здійснюватися саме з урахуванням розрахункової величини розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб станом на 01.01.2025.

Щодо компенсації суму податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 (далі – Порядок №44) суд зазначає наступне.

Так, відповідно до пункту 2 Порядку №44 виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Пунктом 3 зазначеного Порядку №44 передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби, що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України Про податок з доходів фізичних осіб.

Пункти 4 та 5 Порядку № 44 визначають, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

З аналізу наведених норм вбачається, що належна до виплати позивачу сума грошового забезпечення відноситься до виплат, право на які позивач набув у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, тому в розглядуваному випадку підлягає застосуванню Порядок №44.

Така позиція відповідає висновкам постанови Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №812/1048/17, згідно з якими механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, передбачає виплату такої компенсації у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб за місцем одержання грошового забезпечення одночасно з виплатою грошового забезпечення.

Таким чином, суд погоджується з позивачем, що нарахування та виплату грошового забезпечення слід проводити з врахуванням пункту 2 Порядку №44.

Вищевказане узгоджується із постановою Верховного Суду від 30.04.2026 у справі №140/6730/24.

Водночас, позовна вимога про зобов`язання відповідача видати на ім`я позивача оновлених грошового атестату та довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» задоволенню не підлягає, оскільки перерахунок грошового забезпечення позивача ще не відбувся, а задоволення позовних вимог на майбутнє не відповідає завданню та меті адміністративного судочинства, які визначені КАС України.

З урахуванням встановлених обставин, виходячи із наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову шляхом визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати з 09.05.2022 по 19.05.2023 та з 19.06.2025 по 04.12.2025 грошового забезпечення та усіх інших виплат, що із нього обчислюються, виходячи із розрахункових величин – прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених законами на 01.01.2022, 01.01.2023 та 01.01.2025 (відповідно) та зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та здійснити виплату грошового забезпечення за періоди з 09.05.2022 по 19.05.2023 та з 19.06.2025 по 04.12.2025, виходячи із розрахункових величин – прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених законами на 01.01.2022, 01.01.2023 та 01.01.2025 (відповідно), з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44; визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати грошової допомоги для оздоровлення за 2022, 2023 та 2025 роки ОСОБА_2 , з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, 01.01.2023 т 01.01.2025 відповідно та зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2022, 2023 та 2025 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом відповідно на 01.01.2022, 01.01.2023 та 01.01.2025 відповідно з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44; визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік ОСОБА_1 , з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 та зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом відповідно на 01.01.2022 відповідно з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44; визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки ОСОБА_1 , з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2025 та зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом відповідно на 01.01.2025 з урахуванням раніше виплачених сум, а також компенсацію податку з доходів фізичних осіб, утриманого з нарахованих належних вищезгаданих сум, відповідно до Порядку №44; визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби ОСОБА_1 , з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2025 та зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом відповідно на 01.01.2025 з урахуванням раніше виплачених сум, а також компенсацію податку з доходів фізичних осіб, утриманого з нарахованих належних вищезгаданих сум, відповідно до Порядку № 44. У задоволенні решти позовних вимог належить відмовити.

Керуючись статтями 243-246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 за період з 09.05.2022 по 19.05.2023 та з 19.06.2025 по 04.12.2025 грошового забезпечення та усіх інших виплат, що із нього обчислюються, виходячи із розрахункових величин – прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених законами на 01.01.2022, 01.01.2023 та 01.01.2025 (відповідно)

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та здійснити виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за періоди з 09.05.2022 по 19.05.2023 та з 19.06.2025 по 04.12.2025, виходячи із розрахункових величин – прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених законами на 01.01.2022, 01.01.2023 та 01.01.2025 (відповідно), з урахуванням раніше виплачених сум та здійснити компенсацію податку з доходів фізичних осіб, утриманого з нарахованих належних вищезгаданих сум відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати грошової допомоги для оздоровлення за 2022, 2023 та 2025 роки ОСОБА_1 , з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, 01.01.2023 та 01.01.2025 відповідно.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення за 2022, 2023 та 2025 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом відповідно на 01.01.2022, 01.01.2023 та 01.01.2025 відповідно, з урахуванням раніше виплачених сум та здійснити компенсацію податку з доходів фізичних осіб, утриманого з нарахованих належних вищезгаданих сум, відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік ОСОБА_1 , з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом відповідно на 01.01.2022, з урахуванням раніше виплачених сум та здійснити компенсацію податку з доходів фізичних осіб, утриманого з нарахованих належних вищезгаданих сум, відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки ОСОБА_1 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2025.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом відповідно на 01.01.2025 з урахуванням раніше виплачених сум та здійснити компенсацію податку з доходів фізичних осіб, утриманого з нарахованих належних вищезгаданих сум, відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядовою і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби ОСОБА_1 , з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2025.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом відповідно на 01.01.2025 з урахуванням раніше виплачених сум та здійснивши компенсацію податку з доходів фізичних осіб, утриманого з нарахованих належних вищезгаданих сум, відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).

Суддя О. О. Андрусенко