Рішення від 02 червня 2026 р. у справі №140/11794/25 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року ЛуцькСправа № 140/11794/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , військової частини НОМЕР_3 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі – в/ч НОМЕР_1 , відповідач1) про визнання протиправними дій щодо відмови у виплаті одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн гривень на підставі абзацу 1 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 (далі – Постанова №153) та зобов`язання виплатити одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн гривень на підставі абзацу 1 пункту 4 Постанови №153.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24.02.2022 на підставі Указу Президента України №69/2022 позивача призвано на військову службу до в/ч НОМЕР_4 , що підтверджується записами у військовому квитку та витягом із наказу командира військової частини №35 від 24.02.2022. Під час проходження служби йому присвоєно військові звання «солдат» та «старший солдат», проходив службу на посадах стрільця-регулювальника та старшого стрільця-регулювальника.

У подальшому позивача переведено до в/ч НОМЕР_5 на посаду старшого стрільця стрілецької роти, де він безпосередньо брав участь у заходах із забезпечення оборони України та виконанні бойових завдань. Загальний період такої участі становив 220 днів, що підтверджується довідкою в/ч НОМЕР_5 від 06.06.2025 №1596. Надалі ОСОБА_1 проходив військову службу у в/ч НОМЕР_2 за контрактом на посадах сержантського складу, а на даний час продовжує службу у в/ч НОМЕР_3 .

Позивач зазначає, що був призваний на військову службу до досягнення 25-річного віку, а тому у травні 2025 року звернувся до командування в/ч НОМЕР_2 щодо оформлення документів для отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн грн відповідно до абзацу 1 пункту 4 Постанови №153. У червні 2025 року йому повідомлено про направлення документів на розгляд комісії в/ч НОМЕР_1 , що підтверджується супровідним листом №949/4663 від 07.06.2025.

Однак станом на час звернення жодних виплат позивачу не здійснено, при цьому в/ч НОМЕР_1 , посилаючись на відсутність підстав для виплати винагороди, не надала жодного письмового рішення чи належного обґрунтування.

На думку позивача, вказана бездіяльність перешкоджає можливості реалізації його права на отримання передбаченої одноразової грошової винагороди відповідно до Постанови №153.

З наведених підстав позивач просив задовольнити позов повністю.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 03.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.45).

В поданому до суду відзиві на позовну заяву (а.с.48-49) представник відповідача1 позов не визнав та зазначив, що ОСОБА_1 у в/ч НОМЕР_1 військову службу ніколи не проходив та на фінансовому забезпеченні не перебував. Отже, враховуючи проходження військової служби позивача у в/ч НОМЕР_3 , де і станом на дату складання позовної заяви позивач проходить військову службу, та з урахуванням підпункту «д» пункту 1 резолютивної частини Доручення №5601/уд саме на в/ч НОМЕР_3 покладено обов`язок на видання відповідного наказу та здійснення відповідної виплати при наявності на те правових підстав.

З урахуванням зазначеного, правові підстави щодо зобов`язання в/ч НОМЕР_1 здійснити виплату ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 грн відсутні.

В діях командування в/ч НОМЕР_1 відсутня будь-яка протиправна поведінка по відношенню до позивача у зв`язку із тим, що в/ч НОМЕР_1 не є учасником спірних правовідносин щодо виплати позивачу одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн гривень, передбаченої абзацом 4 пункту 4 Постанови №153.

Просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 16.01.2026 залучено до участі у даній справі відповідачів: військову частину НОМЕР_2 (далі – в/ч НОМЕР_2 , відповідач2) та військову частину НОМЕР_3 (далі – в/ч НОМЕР_3 , відповідач3) (а.с.85-86).

30.01.2026 через систему Електронний суд представником відповідача1 подано додаткові пояснення у справі, в яких заперечує проти позовної заяви з підстав, викладених у відзиві. Додатково звертає увагу, що зі змісту наданої відповіді засобами СЕДО від відповідача3 (за Вих. №2699/1705 від 08.12.2025) позивач проходить військову службу у в/ч НОМЕР_3 з 19.09.2025. Отже, Доручення № 5601/уд обов`язкове для виконання в/ч НОМЕР_3 з 26.09.2025 та охоплює період проходження військової служби позивачем в даній військовій частині (а.с.91-93)

В поданому до суду відзиві на позовну заяву (а.с.107-109) представник відповідача2 позов не визнав та зазначив, що на момент виникнення спірних правовідносин позивач вже проходив військову службу у в/ч НОМЕР_3 . За таких обставини, саме на відповідача3 покладено обов`язок (згідно положень Доручення №5601/уд) щодо вчинення дій, спрямованих на: узагальнення інформації щодо проходження військової служби позивачем у попередніх місцях служби (військових частинах), підтвердження (чи спростування) наявності підстав для позивача на отримання ОГВ, перевірку дотримання визначених законом умов для набуття права на ОГВ, та, як результат, прийняття рішення про виплату ОГВ у визначеному законом розмірі (за наявності підстав) чи відмові у такій. Натомість, відповідачем3 взагалі не вживалось жодних дій, детально зазначених у Дорученні №5601/уд від 26.09.2025, які б вказували на намір останнього забезпечити закріплене у законі право позивача на ОГВ, передбачене Постановою №153 та здійснити виплату такої ОГВ у передбаченому законом розмірі (за наявності підстав). Також наказом командира військової частини від 26.09.2025 №278 позивач виключений зі списків відповідача2, останній не перебуває на його фінансовому забезпеченні та станом день звернення із позовною заявою продовжує проходити військову службу у відповідача3, у тому числі перебуває на його фінансовому забезпеченні. Дана обставина вказує на те, що на момент виникнення спірних правовідносин належним відповідачем у спірних правовідносинах є саме та військова частина, де продовжує проходити військову службу позивач, а саме відповідач3. Така правова позиція повністю узгоджується із положеннями Доручення №5601/уд від 26.09.2025.

Резюмуючи свою правову позицію, представник відповідача2 вважає, що позовна заява у частині позовних вимог до в/ч НОМЕР_2 та в/ч НОМЕР_1 є необґрунтованою, безпідставною та такою, що задоволенню не підлягає із зазначених вище підстав.

Просив відмовити у задоволенні позову повністю.

У зв`язку з відрахуванням зі штату Волинського окружного адміністративного суду 23.03.2026 судді Димарчук Т.М. на підставі наказу голови суду від 25.02.2026 №02-07/4/26 розпорядженням керівника апарату суду від 16.03.2026 №01-87/35/26 призначено повторний автоматизований розподіл справи, за результатами якого згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Плахтій Н.Б. для розгляду вказаної справи.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 17.03.2026 про прийняття справи до провадження прийнято до провадження справу за позовом ОСОБА_1 до в/ч НОМЕР_1 , в/ч НОМЕР_2 , в/ч НОМЕР_3 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії (а.с.120).

На виконання ухвали суду від 21.05.2026 про витребування доказів в/ч НОМЕР_6 надала документи, які були подані для видання наказу про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах (а.с.131-132, 137-154).

В/ч НОМЕР_3 не скористалась правом на подання відзиву.

Інших заяв по суті справи не надходило.

Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу у в/ч НОМЕР_7 з 24.02.2022 по 29.04.2022, у в/ч НОМЕР_5 – з 04.05.2022 по 01.12.2022, з 15.02.2023 по 17.10.2023; у в/ч НОМЕР_2 – з 15.07.2024 по 26.09.2025, у в/ч НОМЕР_3 – з 28.09.2025 що підтверджується військовим квитком серія НОМЕР_8 (а.с.15-18) та витягом з послужного списку (а.с.19-20).

Позивач усно звернувся до командування в/ч НОМЕР_2 з проханням щодо оформлення йому документів для отримання одноразової грошової допомоги за тривалість проходження служби в бойових умовах відповідно до п.4 Постанови №153.

В/ч НОМЕР_2 з метою розгляду на засіданні комісії з питань реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану, яка утворена у в/ч НОМЕР_1 , направила документи військовослужбовця в/ч НОМЕР_2 молодшого сержанта ОСОБА_2 , що підтверджується супровідним листом від 07.06.2025 №949/4663 (а.с.29).

На адвокатський запит ОСОБА_3 в/ч НОМЕР_2 листом від 20.11.2025 №949/10672 повідомила про те, що станом на 20.11.2025 триває підготовка пакету документів для подання на розгляд Комісії та формування документальних підстав для включення військовослужбовця ОСОБА_1 до наказу на виплату одноразової грошової винагороди відповідно до вимог Постанови №153 та окремого доручення Міністра оборони України від 26.09.2025 №5601/уд…. Про результати розгляду пакету документів Комісією та прийняте рішення відповідно виплати ОСОБА_1 буде повідомлено встановленим порядком у найкоротший термін (а.с.70).

Листом від 05.12.2025 №1069/І в/ч НОМЕР_3 повідомила ОСОБА_1 про те, що до в/ч НОМЕР_3 не надходила інформація від в/ч НОМЕР_2 та в/ч НОМЕР_1 про неможливість проведення виплати, а також не надано підстав для отримання одноразової грошової винагороди (а.с.69, 82).

У листі від 08.12.2025 №2699/1705 в/ч НОМЕР_3 повідомила командира в/ч НОМЕР_1 , що підготовка проекту наказу щодо виплати ОСОБА_1 одноразового грошової винагороди у в/ч НОМЕР_3 не здійснювалась; у разі надходження належно оформлених матеріалів та документального підтвердження підстав для виплати відповідно до пункту 4 Постанови №153, в/ч НОМЕР_3 розгляне їх у межах компетенції та встановленого порядку (а.с.97).

Комісією військової частини НОМЕР_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) було розглянуто документи про виплату одноразової винагороди ОСОБА_1 та складено акт про не погодження такої виплати, який був надісланий на адресу в/ч НОМЕР_3 . Причина неприйняття документів: виплата винагороди повинна здійснюватися у військовій частині, у списках якої військовослужбовець перебував на 26.09.2025 (а.с.126, 127).

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ), норми якого суд застосовує в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

За змістом частин першої та третьої статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Частиною шостою статті 2 Закону №2232-XII визначені види військової служби, зокрема, строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також інші види.

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч.14 ст.2 Закону №2232-XII).

Відповідно до частини першої 1 статті 4 Закону 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів, як це передбачено частиною першою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII)).

За правилами частини другої статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною четвертою статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Кабінет Міністрів України 11.02.2025 прийняв Постанову №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Так, пунктом 1 Постанови №153 вирішено погодитися з пропозицією Міністерства оборони та Міністерства внутрішніх справ стосовно реалізації протягом двох років з дня, що настає за днем набрання чинності цією постановою, експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі - експериментальний проект).

Пунктом 2 Постанови №153 затверджено, зокрема, Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі - Порядок №153).

Пунктом 3 Постанови №153 установлено, що:

1) учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби;

2) координатором експериментального проекту є Міністерство оборони;

3) фінансування експериментального проекту здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Пунктом 4 Постанови №153 установлено, що:

громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин, приписи Постанови №153 встановлюють такі обов`язкові умови, в разі виконання яких військовослужбовцю може бути виплачена одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах в розмірі 1 млн гривень (диспозиція правової норми), а саме:

1) приналежність військовослужбовця на дату виплати до певної категорії: особи рядового, сержантського і старшинського складу рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення;

2) вік на дату прийняття або призову на військову службу до набрання чинності Постановою №153: до 25 років;

3) факт прийняття або призову на військову службу під час воєнного стану, тобто після 24 лютого 2022 року, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні»;

4) фактичне проходження служби на дату звернення за вказаною виплатою;

5) безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних бойових дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою №153 (11 лютого 2025 року) (абз.2 п.4); або безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою №153 у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) (абз.4 п.4).

Варто зауважити, що така винагорода виплачується військовослужбовцям за умови, якщо вони не були притягнуті до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення, дисциплінарної відповідальності і строк дії дисциплінарних стягнень не закінчився.

Разом з тим, Міністром оборони України видано Доручення №5601/уд від 26.09.2025 (далі - Доручення №5601/уд), яким командирів військових частин зобов`язано провести аналіз наявності зазначених вище військовослужбовців (у тому числі, які після 13.02.2025 загинули (померли) або були звільнені зі служби та виключені зі списків особового складу військових частин (установ) та не отримали Винагороду, за результатами аналізу скласти контрольні списки; провести серед цих військовослужбовців роз`яснювальну роботу щодо умов та особливостей виплати Винагороди; організувати роботу, в тому числі шляхом здійснення відповідних запитів до інших військових частин (установ), в яких проходили службу військовослужбовці або до яких вони відряджались для виконання бойових (спеціальних) завдань; за результатами проведеної роботи здійснювати розрахунки потреби в коштах для виплати винагороди та до 10.09.2025 подати узагальнену інформацію (заявки) за підпорядкованістю до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України; у разі документального підтвердження факту невиплати Винагороди військовослужбовцям за місцем фактичного проходження служби на день після набрання чинності Постановою (з 13.02.2025) по даний час, виплату провести за місцем проходження служби таких військовослужбовців станом на день видання цього доручення у відповідності до вимог пункту 4 Постанови згідно наказів командирів військових частин (установ).

Підготовку проектів наказів для здійснення виплат, передбачених Постановою, покласти на відповідні служби персоналу (підрозділи, що відповідають за облік особового складу).

Отже, Постанова №153 запровадила механізм додаткової мотивації військовослужбовців віком до 25 років, які були призвані або прийняті на військову службу під час воєнного стану та безпосередньо брали участь у бойових діях. Право на одноразову винагороду у розмірі 1 млн грн виникає за умови відповідності визначеним критеріям щодо віку, проходження служби, участі у бойових діях та відсутності фату притягнення до кримінальної, адміністративної чи дисциплінарної відповідальності. Доручення Міністерства оборони №5601/уд додатково покладає саме на командирів військових частин обов`язок забезпечити виявлення осіб, які мають право на таку виплату, та організувати її фактичне нарахування і виплату, у тому числі тим військовослужбовцям, які раніше її не отримали.

Суд встановив, що позивач є громадянином України, на час укладення контракту належав до осіб рядового складу та мав повних 20 років, тобто йому не виповнилося 25 років. Станом на дату набрання чинності Постановою №153 від 11.02.2025 (13.02.2025) продовжував проходити військову службу. Зазначені обставини відповідачами не заперечуються.

Так само відповідачами не заперечується, що позивач безпосередньо брав участь у бойових діях (кількість днів безпосередньої участі в бойових діях (станом на 13.02.2025) становить 220 днів), що підтверджується листом в/ч НОМЕР_3 , який скерований до в/ч НОМЕР_6 з метою недопущення ризиків переплат грошових коштів для проведення попередньої перевірки законності нарахування одноразової грошової винагороди на підставі Постанови №153 (а.с.143зворот-144).

Також довідками від 23.12.2025 №2699/1943, від 07.12.2025 №1097-д, від 03.07.2025 №6948, від 06.06.2025 №1596 військових частин НОМЕР_3 , НОМЕР_2 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 відповідно підтверджено, що позивач не притягувався до кримінальної, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення та не мав дисциплінарних стягнень за порушення військової дисципліни (а.с.144зворот-148, 160).

Разом з тим з витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» вбачається, що позивач є особою, стосовно якої: відомості про притягнення до кримінальної відповідальності відсутні; відомості про наявність незнятої чи непогашеної судимості відсутні; відомості про розшук відсутні (а.с.153).

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач відповідає сукупності умов, визначених абзацами 2 і 4 пункту 4 Постанови №153, а тому має право на одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1000000 гривень.

Однак із матеріалів справи вбачається, що відповідачі не дійшли згоди щодо того, хто саме повинен здійснювати виплату зазначеної винагороди, що і є предметом спору у цій справі.

Так, із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 22.08.2025 уклав контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового, солдатського та сержантського складу з в/ч НОМЕР_2 . Водночас 26.09.2025 його службу у в/ч НОМЕР_2 припинено, що підтверджується послужним списком (а.с.12-13, 149-150).

Крім того, із послужного списку вбачається, що з 28.09.2025 позивач проходить військову службу у в/ч НОМЕР_3 . Відповідно до наказу військової частини НОМЕР_6 від 18.12.2025 №268 ОСОБА_1 прийнято на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу та призначено начальником групи цивільно-військового співробітництва штабу в/ч НОМЕР_3 військової частини НОМЕР_6 (а.с.150 зворот-152).

Отже, на момент розгляду справи позивач проходить військову службу та перебуває на грошовому забезпеченні у в/ч НОМЕР_3 , що не заперечується сторонами.

Також під час розгляду справи суд бере до уваги довідку в/ч НОМЕР_2 від 15.12.2025 №1117-д, відповідно до якої позивачу у зазначеній військовій частині одноразова грошова винагорода не виплачувалася (а.с.145зворот).

Суд зазначає, що Постанова №153 не містить прямої норми щодо визначення військової частини, на яку покладається обов`язок із нарахування та виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах.

Разом з тим із змісту Доручення №5601/уд, яким визначені обов`язки командира військових частин під час підготовки проектів наказів про здійснення виплат, передбачених Постановою №153, слідує, що підставою для здійснення відповідної виплати є наказ командира військової частини, у якій військовослужбовець перебуває на фінансовому забезпеченні.

Таким чином, саме військова частина, у якій військовослужбовець проходить службу та перебуває на грошовому забезпеченні на момент звільнення або видання наказу про виплату, є належним суб`єктом нарахування та виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 000 000 гривень.

Отже, враховуючи, що на момент розгляду справи позивач проходить військову службу та перебуває на грошовому забезпеченні у в/ч НОМЕР_3 , саме на вказану військову частину покладається обов`язок щодо нарахування та виплати позивачу одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 000 000 гривень.

Відтак, висновки комісії в акті від 30.03.2026 перевірки документів на відповідність нормам чинного законодавства, які є підставою для видання наказу про виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах в/ч НОМЕР_3 (а.с.141зворот), про те, що виплата винагороди повинна здійснюватися у військовій частині, у списках якої військовослужбовець перебував на 26.09.2025, є безпідставними. Комісією протиправно не прийняті документи ОСОБА_1 на виплату ОГВ в розмірі 1 млн грн.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).

Повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 245 КАС України. Як встановлено частиною другою вказаної статті, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

З урахуванням встановлених у справі фактичних обставин, наведених вище норм законодавства, та беручи до уваги зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, враховуючи вимоги статті 245 КАС України, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є прийняття судом рішення про часткове задоволення позову шляхом визнання протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_3 щодо невиплати позивачу одноразової грошової винагороди, передбаченої Постановою №153, та зобов`язання в/ч НОМЕР_3 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду у розмірі 1 000 000 гривень на підставі абзацу 1 пункту 4 Постанови №153, в позові до в/ч НОМЕР_1 , в/ч НОМЕР_2 відмовити.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_3 щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Зобов`язати військову частину НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду у розмірі 1 000 000 гривень на підставі абзацу 1 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

В задоволенні позовних вимог до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_9 );

Відповідач1: військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_10 );

Відповідач2: військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_11 );

Відповідач3: військова частина НОМЕР_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_12 ).

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій