Рішення від 01 червня 2026 р. у справі №140/2931/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року ЛуцькСправа № 140/2931/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Мачульського В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Жегестовська Катерина Григорівна звернулася в суд з позовом в інтересах ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач 1), Військової частини НОМЕР_1 (далі – в/ч НОМЕР_1 , відповідач 2) в якому заявлені наступні позовні вимоги:

1) Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 , що полягає у взятті на військовий облік та направленні для проходження військової служби за контрактом до військової частини НОМЕР_1 у зв`язку із відсутністю контракту.

2) Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 25.07.2025 №211 в частині пункту п. 3.8, яким зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 , призваного ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову службу за контрактом 25.07.2025 та його призначення на посаду солдата резерву запасного взводу 312 запасної роти даної військової частини, з 25.07.2025 зарахованого на всі види забезпечення, на котлове забезпечення - з 26.07 2025.

3) Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби з подальшим його виключенням зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач раніше був засуджений до позбавлення волі строком на 13 років за вчинення особливо тяжкого злочину. 07.02.2024 відповідно до відомостей внесених до тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_2 був виключений з військового обліку за пп. 6 п. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу». 19.07.2025 позивач в мобільному застосунку «Резерв+» виявив, що уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_3 його було взято на військовий облік та він перебуває в категорії обліку – військовозобов`язаний. При цьому, позивачем жодної заяви про взяття на військовий облік відповідачу не направлялось. Вважає, що факт виключення його з військового обліку свідчить про те, що він більше не є військовозобов`язаний та не може бути призваний на військову службу під час мобілізації. В подальшому відповідно припису ІНФОРМАЦІЯ_3 від 23.07.2025 №170 та на підставі рекомендаційного листа військової частини НОМЕР_1 від 18.07.2025 №949/5874 позивач був призваний для проходження військової служби за контрактом до військової частини НОМЕР_1 . При цьому, контракт на проходження військової служби позивач не укладав. Отже, дії ІНФОРМАЦІЯ_3 , Військової частини НОМЕР_1 були незаконні, з грубим перевищенням повноважень службовими особами та фальсифікацією службових документів, що потягнуло настання негативних наслідків для позивача.

Представник позивача вважає, що факт виключення позивача з військового обліку у 2024 році свідчить про те, що він більше не є військовозобов`язаний та не може бути взятий на військовий облік та проходити військову службу під час мобілізації, а отже позивача незаконно зараховано до особового складу військової частини. Крім того, військовою частиною з позивачем не було укладено контракту для проходження ним військової служби. З наведених підстав просила позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 16.03.2026 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви.

23.03.2026 до суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви та клопотання про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 30.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

У поданому до суду відзиві на позовну заяву від 16.04.2026 відповідач 2 – Військова частина НОМЕР_1 позивних вимог не визнала та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки скасування наказу військової частини не відповідає суті порушеного права позивача та не призведе до поновлення такого права. Вважає, що наказ про зарахування позивача до списків особового складу військової частини є актом індивідуальної дії, який вичерпав свою дію після його реалізації. Підстав для звільнення позивача з військової служби не має.

У відповіді на відзив від 20.02.2026 представник позивача зазначає, що в надані відповідачем 1 наказі №211 від 25.07.2025 вбачається, що позивача зараховано до списків особового складу на посаду солдата резерву запасного взводу 312 запасної роти військової частини НОМЕР_1 , з 25.07.2025 за контрактом. Однак, контракт про проходження військової служби, як підстава для зарахування у списки військової частини у відповідачів відсутній. Позивач контракт на проходження служби не укладав. Скасування вищевказаного наказу в частині, що стосується зарахування позивача до складу військової частини за контрактом, у зв`язку із відсутністю самого контракту є ефективним засобом захисту порушених прав позивача. Просила суд задовольнити позовні вимогами позивача в повному обсязі.

Відповідач 1- ІНФОРМАЦІЯ_2 відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не подав.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Інших заяв чи клопотань по суті справи від сторін до суду не надходило.

Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 вироком Апеляційного суду Волинської області від 27.07.2006 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України - 12 років позбавлення волі, за ч.4 ст. 187 КК України – 9 років позбавлення волі, на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань ОСОБА_1 призначено покарання 13 років позбавлення волі.

07.02.2024 ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 був виключений з військового обліку військовозобов`язаних за п. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», згідно вироку Апеляційного суду Волинської області від 27.07.2006, що підтверджується тимчасовим посвідченням військовозобов`язаного № НОМЕР_2 від 07.02.2024.

З витягу «Резерв+» станом на 29.07.2025 вбачається, що позивач знятий з військового обліку, підстава: (контракт) які призвані чи прийняті на військову службу.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25.07.2025 №211 ОСОБА_1 призваного ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову службу за контрактом 25.07.2025 зараховано до списків особового складу на посаду солдата резерву запасного взводу 312 запасної роти військової частини НОМЕР_1 , з 25.07.2025 зараховано на всі види забезпечення, на котлове забезпечення - з 26.07 2025 року і вважати таким, що 25.07.2025 посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Вважаючи, протиправними дії відповідача, щодо взяття на військовий облік та направлення для проходження військової служби за контрактом до військової частини, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України (ст. 65 Конституції України).

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (із подальшим продовженням такого строку).

Окрім того, Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» №65/2022 від 24.02.2022 року (з наступними змінами) оголошено загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ).

Частиною 2 статті 1 Закону №2232-ХІІ визначено, що військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

У відповідності до частини 3 статті 1 Закону №2232-ХІІ військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно частини 1 статті 27 Закону №2232-ХІІ у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров`я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі. Вони перебувають на військовому обліку в відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та відповідних органах інших військових формувань.

Приписами частини 7 статті 1 Закону №2232-ХІІ визначено, що виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

У відповідності до ч.10 Закону № 2232-XII громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані:

прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;

проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України;

проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі;

виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Відтак, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації (п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №154 від 23.02.2022 року (далі - Положення №154).

Згідно пунктом 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам; розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.

Таким чином, у зв`язку з проведенням заходів загальної мобілізації посадовими особами ТЦК здійснюється вивчення особових справ кожного військовозобов`язаного, який підлягає призову на військову службу під час мобілізації, внесення змін до їх облікових карток та відповідних відомостей про особу до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також приведення військово-облікових документів у відповідність з наявними відомостями та проставлення актуальних даних щодо придатності чи непридатності до військової служби.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначений Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затвердженим постановою КМУ від 30.12.2022 року № 1487 (далі - Порядок №1487).

Відповідно до пункту 79 Порядку №1487 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки:

організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці;

здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством;

виявляють призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку;

виключають з військового обліку на підставі відповідних підтвердних документів осіб, які за рішенням суду визнані недієздатними, оголошені померлими (такими, що пропали безвісти), засуджені до позбавлення волі або померли;

проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього;

організовують контроль та у разі потреби через військових посадових осіб, військовослужбовців, державних службовців, працівників, визначених рішенням керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки можуть проводити перевірку дотримання призовниками, військовозобов`язаними та резервістами правил військового обліку (додаток 2).

З аналізу вищенаведених норм слідує, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки забезпечують виконання військового обов`язку громадянами України, організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці, здійснюють взяття, зняття та виключення з військового обліку в установленому порядку.

Відповідно до пункту 22 Порядку №1487 взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, підрозділах Служби зовнішньої розвідки здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Згідно пункту 23 Порядку №1487 призовники, військовозобов`язані та резервісти, які не актуалізували інформацію про себе в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, особисто у семиденний строк з дня внесення змін до персональних даних прибувають із паспортом громадянина України та військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу, який організовує та веде військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці, для взяття їх на військовий облік, зняття з військового обліку або внесення змін до їх облікових даних.

Частиною 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено підстави виключення з військового обліку.

Так, згідно пункту 6 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Як, вже зазначалось судом 07.02.2024 ІНФОРМАЦІЯ_3 позивача виключено з військового обліку військовозобов`язаних на підставі пункту 6 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Законом України від 11.04.2024 №3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набрав чинності 18.05.2024 статтю 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» викладено у новій редакції.

А саме, частиною 6 статті 37 Закону №2232-XII встановлено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:

- померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;

- припинили громадянство України;

- визнані непридатними до військової служби;

- досягли граничного віку перебування в запасі.

Отже, така підстава, як: «громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину» була виключена з переліку таких, згідно з якими відбувалось виключення особи з військового обліку, з 18.05.2024.

Крім того, згідно пункту 4 розділу Загальні питання Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані:

- особи, звільнені з військової служби у зв`язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України Про очищення влади. Такі особи, призвані на військову службу під час мобілізації, призначаються на військові посади, крім посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади;

- особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України;

- особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ;

- засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин.

З огляду на наведені вище положення Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Порядку №560, з 18.05.2024 особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, підлягають взяттю на військовий облік та можуть бути призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що на момент виникнення спірних правовідносин відповідачем правомірно взято позивача на військовий облік військовозобов`язаних, а отже позовні вимоги в цій частині не підлягають до задоволення.

Щодо визнання протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 , що полягають у направленні позивача для проходження військової служби за контрактом до військової частини НОМЕР_1 , то суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не був призваний на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_2 по мобілізації в особливий період.

Відповідно до рекомендаційного листа Військової частини НОМЕР_1 №949/5874 від 18.07.2025 адресованого начальнику ІНФОРМАЦІЯ_4 вбачається, що командуванням військової частини НОМЕР_1 позитивно розглянуто кандидатуру ОСОБА_1 та планується на вакантну посаду солдата резерву 312 запасної роти та просила провести роботу щодо відбору кандидата ОСОБА_1 для прийняття його на військову службу за контрактом.

На підставі вищевказаного рекомендаційного листа в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 винесено припис, яким запропоновано ОСОБА_1 23.07.2025 прибути до військової частини НОМЕР_1 для проходження військової служби за контрактом.

Суд зазначає, що проходження військової служби за контрактом в Україні - це добровільний вибір, який дозволяє військовозобов`язаному, призовнику чи резервісту самому обрати конкретну військову частину, бажану посаду та спеціальність.

Після проходження ВЛК та визнання військовозобов`язаного придатним до військової служби ТЦК та СП видає направлення, за яким військовозобов`язаний прибуває до військової частини, де безпосередньо підписує контракт з командиром частини, який діє від імені Міністерства оборони України.

Доказів того, що позивач не давав згоди на проходження військової служби за контрактом до військової частини НОМЕР_1 та силоміць був доставлений працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 для проходження служби позивачем суду не надано.

За таких обставин, суд не вбачає протиправності дій ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо винесення пропозиції позивачу прибути у встановлений строк до військової частини для проходження військової служби за контрактом.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25.07.2025 №211 щодо зарахування позивача до списків особового складу за контрактом та зобов`язання звільнити з військової служби ,виключити зі списків особового складу, то суд зазначає наступне.

З наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25.07.2025 №211 вбачається, що ОСОБА_1 призваного ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову службу за контрактом 25.07.2025 зараховано до списків особового складу на посаду солдата резерву запасного взводу 312 запасної роти військової частини НОМЕР_1 , з 25.07.2025 зараховано на всі види забезпечення, на котлове забезпечення - з 26.07 2025 року і вважати таким, що 25.07.2025 посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Відповідно до статті 2 Закону України №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1152/2008 (далі – Положення №1153) визначається порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з виконанням громадянами військового обов`язку в запасі.

Згідно п. 2 Положення №1153 громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом. У добровільному порядку громадяни проходять: військову службу за контрактом осіб рядового складу; військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу.

Відповідно до пункту 15 вказаного Положення з громадянами, які добровільно вступають на військову службу, укладаються: контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - контракт про проходження військової служби) - письмова угода, що укладається між громадянином і державою, від імені якої виступає Міністерство оборони України, для встановлення правових відносин між сторонами під час проходження військової служби.

Пунктом 16 Положення №1153 визначено, що право на укладення від імені Міністерства оборони України контракту про проходження військової служби надається: посадовій особі, яка має право видавати накази по особовому складу та до повноважень якої належить призначення на відповідні посади, - з особами, що призначені або призначаються на посади, за якими штатом (штатним розписом) передбачено військове звання від рядового складу до старшого офіцерського.

Згідно із пунктом 26 даного Положення контракт укладається у двох примірниках, підписується сторонами контракту. Підпис посадової особи скріплюється відповідною гербовою печаткою. Один примірник контракту зберігається в особовій справі військовослужбовця, другий - у військовослужбовця. Контракт про проходження військової служби є підставою для видання відповідного наказу по особовому складу про зарахування особи до списків особового складу Збройних Сил України та призначення її на відповідну посаду чи продовження військової служби.

Відповідно до абзацу дев`ятнадцятого пункту 2.2 розділу II Положення запис про день набрання чинності контрактом здійснюється у відповідному пункті форми контракту та додатка до контракту про проходження військової служби (додатки 1-3 до Положення) і завіряється підписом командира (начальника) військової частини, де зберігається перший примірник особової справи військовослужбовця.

Другий примірник контракту надається військовослужбовцю під особистий підпис у відповідному пункті першого примірника контракту. Запис про продовження строку контракту у випадках, визначених пунктами 31-33 Положення, або продовження дії контракту у випадках, визначених пунктом 33-1 Положення, здійснюється в пункті 11-2 контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, форма якого визначена додатком 1 до Положення, за підписами командира (начальника) військової частини, де зберігається перший примірник особової справи військовослужбовця, та військовослужбовця. У випадках, визначених пунктом 33 Положення, та в разі тимчасової відсутності військовослужбовця з об`єктивних причин зазначений підпис здійснюється після його прибуття до місця проходження служби.

З листа військової частини №949/11291 від 02.12.2025 вбачається, що контракт про проходження військової служби військовою частиною з ОСОБА_1 не укладався, жодних контрактів про зарахування на військову службу не підписав.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивач проходить військову службу без контракту.

Суд вважає за необхідне вказати, що у постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №826/13000/18 зазначено, що складовою принципу законності та принципу верховенства права є «правова процедура» («fair procedure» - справедлива процедура), яка передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади.

Правова процедура встановлює межі вчинення повноважень органом публічної влади і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження таких дій особою, чиї інтереси вона зачіпає, до суду.

Встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.

Ця правова процедура спрямована на забезпечення загального принципу юридичної визначеності, складовою якої є принцип легітимних очікувань як один з елементів принципу верховенства права.

Натомість, на переконання суду, постановка позивача на військовий облік, так і призов на військову службу під час мобілізації позивача, визнаного непридатного до військової служби з виключенням з військового обліку, не пов`язане з жодною передбаченою Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», підставою.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, рішенням суду у справі «Рисовський проти України» ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їх власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.

Суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

На думку суду питання мобілізації та призову на військову службу є надзвичайно важливими та чутливими темами в умовах введеного на території України воєнного стану та браку мобілізаційних ресурсів, проте зазначені обставини не можуть бути виправданням порушень, які відбулися в спірних правовідносинах.

Разом з тим, зарахування до штату військової частини та виключення з нього здійснюється наказами по стройовій частині відповідної військової частини.

Таке зарахуванням здійснюється не на власний розсуд, а на підставі іменних списків команд, які надходять від ТЦК та СП, чи укладеного контракту.

Тобто для громадян України, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період чи укладення ними контракту їх правовий статус військовозобов`язаного змінюється на правовий статус військовослужбовця з дня відправлення громадянина у військову частину з відповідного районного (міського) ТЦК та СП, тобто з дня, який встановлений у наказі про їх призов на військову службу чи з дня укладення контракту про проходження військової служби.

Юридичні наслідки порушень прав особи, допущені внаслідок протиправності рішення чи дій суб`єкта владних повноважень, породжує необхідність виправлення таких помилок як необхідний захід, який поверне сторін в правовий стан, що мав місце до моменту порушення.

Відтак, Наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №211 від 25.07.2025 в частині зарахування позивача до списків особового складу даної військової частини за контрактом підлягає скасуванню.

Щодо доводів відповідача про те, шо оскаржуваний наказ є актом індивідуальної дії, який на час вирішення справи вичерпав свою дію внаслідок проходження позивачем військової служби, суд зазначає наступне.

Пунктом 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Індивідуальні акти стосуються конкретних осіб та їхніх відносин. Загальною рисою, яка відрізняє ці акти від нормативних, є їх правозастосовний характер. Головною рисою таких актів є їх конкретність, а саме чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративних правовідносин, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, індивідуальних питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами.

До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 09.04.2019 у справі №9901/611/18 та від 18.09.2019 у справі №9901/801/18.

Право на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт виданий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується. Це кореспондується з тим, що захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи в публічно-правових відносинах із суб`єктом владних повноважень при здійсненні ним визначених чинним законодавством владних управлінських функцій, а не відновлення законності та правопорядку в публічних правовідносинах.

Подібний правовий висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 06.10.2021 у справі №9901/26/21, від 03.11.2021 у справі №9901/226/21, від 02.02.2022 у справі №9901/256/21, від 16.03.2023 у справі №9901/494/21, від 06.04.2023 у справі №990/152/22, від 14.09.2023 у справі №990/73/23.

Суд зазначає, що можливість оскарження актів індивідуальної дії не шкодить самій суті права на доступ до суду, оскільки ці акти можуть бути оскаржені в суді їхніми адресатами, тобто суб`єктами, для яких відповідні акти створюють права та/чи обов`язки. Тобто індивідуально-правові акти можуть бути предметом оскарження в адміністративній справі.

Отже, у разі видання суб`єктом владних повноважень, в даному випадку начальником Військової частини НОМЕР_1 наказу про зарахування позивача до списків особового складу військової частини за контрактом, позивач, враховуючи очевидну протиправність видання такого наказу має законне право звернутись до суду з позовом про визнання протиправним та скасування наказу в частині, яка безпосередньо стосується позивача, що ним (позивачем) фактично і було зроблено у даній справі, а тому застосування правових норм щодо оскарження індивідуально-правових актів є помилковим.

Враховуючи викладене, оскаржуваний наказ Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №211 від 25.07.2025 є юридично значимим, оскільки мають безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки ОСОБА_1 та покладають на нього обов`язок щодо проходження військової служби в особливий період.

З цих підстав суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що оскаржуваний наказ є актом індивідуальної дії, тобто актом одноразового застосування, який станом на час вирішення справи вичерпав свою дію та є реалізованим.

Саме на підставі вказаного наказу позивач розпочав проходження військової служби з призначенням його на конкретну посаду.

Таким чином, скасування вищевказаного наказу на думку суду є ефективним засобом захисту порушених прав позивача, оскільки, в іншому випадку права позивача не будуть захищені, що не відповідає завданню адміністративного судочинства.

В свою чергу, відсутність у статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» такої підстави для звільнення з військової служби як скасування наказу про зарахування до списків особового складу частини по контракту є виключно свідченням того, що законодавець при прийнятті зазначеної норми виключав можливість проходження військової служби особою, яка не мобілізована та укладала відповідний контракт.

В даному ж випадку, звернувшись до суду, позивач оскаржував правомірність проходження ним військової служби без контракту.

При цьому суд враховує, що Верховним Судом в постанові 11.04.2024 у справі №520/7954/22 підтверджено можливість звільнення особи з військової служби, у зв`язку із визнанням протиправним та скасуванням наказів про мобілізацію і зарахування до списків особового складу військової частини.

Обираючи такий спосіб захисту прав позивача, суду враховує, що відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 5 КАС України регламентовано, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Отже, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права та принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Будь-який інший спосіб захисту, на переконання суду, не буде ефективним та справедливим, оскільки фактично допущені суб`єктом владних повноважень порушення будуть виправлятися за рахунок особи, щодо якої допущено порушення процедури.

За приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням встановлених у справі фактичних обставин, наведених вище норм чинного законодавства, та беручи до уваги зібрані та досліджені судом докази в їх сукупності, враховуючи вимоги статті 245 КАС України, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є прийняття судом рішення про часткове задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25.07.2025 №211 в частині зарахування солдата ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини за контрактом з 25.07.2025 та зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 виключити позивача зі списків особового складу військової частини та звільнити його з військової служби.

Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів правомірності своїх дій в частині зарахування позивача до списків особового складу військової частини.

На підставі вищевикладеного, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як слідує з матеріалів справи при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 2192,92 грн, що підтверджується квитанціями від 09.03.2026 та 23.03.2026.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2 судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1064,96 грн.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 244-246, 255, 262, 295 КАС України, на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 25.07.2025 №211 в частині зарахування солдата ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини за контрактом з 25.07.2025.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини та звільнити його з військової служби.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1064,96 грн (тисячу шістдесят чотири гривні дев`яносто шість копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Суддя В.В. Мачульський