Рішення від 01 червня 2026 р. у справі №140/16883/25 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року ЛуцькСправа № 140/16883/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Ксензюка А.Я.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі – в/ч НОМЕР_1 , відповідач) про визнання протиправною бездіяльності щодо незвільнення з військової служби у запас за сімейними обставинами на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за батьком та матір`ю, які є особами з інвалідністю II групи; зобов`язання повторно розглянути рапорт; зобов`язання звільнити з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» відповідно до рапорту від 26.11.2025 та виключити зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був призваний на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

26.11.2025 позивачем подано рапорт №693/78489-в про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» - через сімейні обставини, а саме необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю І чи II групи за умови відсутності інших членів сім?ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім?ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров?я, або рішенням експертної команди з оцінювання закладу охорони здоров?я, або рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

До рапорту були додані нотаріально завірені документи, що підтверджують зазначені сімейні обставини.

08.12.2025 позивач отримав лист (повідомлення) за підписом командира військової частини НОМЕР_3 , зі змісту якого вбачається, що рапорт позивача від 26.11.2025 693/78489-в був розглянутий. За результатами розгляду відповідач повідомив про відсутність підстав для задоволення рапорту та відмовив у звільненні позивача з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу».

Підставою для відмови слугувала інформація зазначена в акті перевірки сімейного стану військовослужбовця від 18.11.2025, складеного ІНФОРМАЦІЯ_2 , яким встановлено наявність у позивача брата - ОСОБА_2 , який, на думку відповідача, має можливість здійснювати догляд за батьком ОСОБА_3 .

Позивач вважає, що така відмова є протиправною, оскільки позивач фактично здійснював постійний догляд за батьком до моменту призову на військову службу за мобілізацією, що підтверджується актом про встановлення факту здійснення догляду від 24.06.2024 й на даний час відсутні інші особи, які мають реальну можливість здійснювати постійний догляд за батьком позивача.

Позивач вказує, що його батько - ОСОБА_3 є особою з інвалідністю ІІ групи довічно внаслідок поранення (контузії), пов?язаного з виконанням обов?язків військової служби, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії 12ААГ №046169. Відповідно до висновку лікарсько-консультативної комісії від 10.09.2025 №89, за станом здоров?я він потребує постійного стороннього догляду.

Мати позивача - ОСОБА_4 також особою з інвалідністю II групи довічно, інвалідність настала внаслідок захворювання, спричиненого впливом аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії 12АAВ №084584. Після призову позивача стан здоров?я матері погіршився. Згідно з висновком ЛКК від 19.09.2025 №893, за станом здоров?я вона потребує постійного стороннього догляду.

Таким чином, обоє батьків позивача є особами з інвалідністю та потребують постійного стороннього догляду, що зумовлює необхідність його особистої участі у здійсненні такого догляду.

Брат позивача - ОСОБА_2 протягом тривалого часу спільно з батьками не проживає, сімейних та соціальних зав?язків із ними не підтримує, а його фактичне місце перебування батькам невідоме (до введення воєнного стану він працював на сезонних роботах за кордоном). У зв?язку з цим до Камінь-Каширського районного управління поліції ГУНП у Волинській області подано заяву з проханням вжити заходів щодо встановлення місця перебування ОСОБА_2 . На даний час відсутні відомості про місце його перебування.

Таким чином, у спірних правовідносинах членами сім?ї є позивач та його батьки, які фактично проживають разом, ведуть спільний побут та мають взаємні права й обов?язки, зокрема щодо догляду за особами з інвалідністю.

Натомість, брат позивача - ОСОБА_2 тривалий час з батьками не проживає, сімейних відносин із ними не підтримує, спільного побуту не веде, а його місце перебування є невідомим, що підтверджується матеріалами справи. За таких обставин він не може вважатися членом сім?ї у розумінні статті 3 Сімейного кодексу України.

Актом про встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду) від 24.06.2024, складеного працівниками Камінь-Каширської міської ради, підтверджено факт здійснення постійного догляду позивачем за батьком ОСОБА_3 .

З Акту перевірки сімейного стану військовослужбовця від 21.10.2025 теж вбачається, що син ОСОБА_5 доглядом за особою з інвалідністю не зайнятий.

Згідно із актом перевірки сімейного стану військовослужбовця від 18.11.2025 вбачається, що необхідність здійснення постійного догляду підтверджено, місце перебування ОСОБА_2 не встановлено, в Камінь-Каширському РУП ГУНП перебуває заява про встановлення його місця перебування.

Відповідно до нотаріально посвідчених заяв від 26.12.2025, батьки позивача підтвердили, що їх син ОСОБА_6 , який фактично проживає з ними, є єдиною особою, яка має можливість та за законом зобов?язана їх утримувати та доглядати. Син ОСОБА_5 тривалий час не виходить на зв`язок, його місце перебування невідоме. Інших членів сім??ї першого чи другого ступеня споріднення немає.

Таким чином, сама по собі наявність родинного зв?язку між позивачем та його братом не дає підстав для безумовного висновку про можливість здійснення останнім постійного стороннього догляду за батьком позивача. З урахуванням того, що місце перебування брата позивача на теперішній час не встановлене, зазначена обставина, на думку позивача, не може розглядатися як належне обґрунтування відмови у звільненні Позивача з військової служби за сімейними обставинами.

Позивачем вказує, що при поданні рапорту про звільнення його з військової служби, була дотримана процедура подання ним відповідного рапорту та необхідних документів на підтвердження того факту, що він має право бути звільненим з військової служби у зв?язку з необхідністю здійснення постійного догляду за його батьком, що передбачено підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Однак, відповідач відмовляючи у звільненні, не врахував ту обставину, що брат позивача з батьками не проживає, їх не доглядає, тривалий час зв?язок з ними не підтримує. Рідним невідоме його місце перебування. В поліції відсутня інформація про його місце перебування.

Відтак, наявними документами підтверджується, що брат позивача не здійсню постійний догляд за батьками, в силу його тривалої відсутності, тому окрім позивача, інших осіб, які б могли здійснювати постійний догляд за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 немає, а позивач є єдиною особою, хто може здійснити такий догляд за батьком й матір?ю.

З огляду на викладене, відмова у звільненні позивача для догляду за батьками, створює загрозу позбавлення осіб з інвалідністю підтримки (догляду) та ставить їх в очевидно менш сприятливе становище у порівнянні з іншими особами, оскільки за станом здоров?я вони потребують постійного стороннього догляду, а єдина особа, яка такий догляд фактично здійснювала є їх син - ОСОБА_6 , який бажає здійснювати догляд за батьками і в подальшому.

З наведених підстав позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 12.01.2026 прийнято дану позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі, вирішено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.77).

У відзиві на позовну заяву (а.с.80-81) представник Військової частини НОМЕР_1 позовні вимоги не визнала та вказала, що позивачем не підтверджено підставу для звільнення з військової служби.

Зокрема, позивач звернувся із рапортом від 26.11.2025 №693/78489-в про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» - через сімейні обставини, а саме: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із свої батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи II групи, з умови відсутності інших членів сім?ї першого чи другого ступеня споріднення такі особи або якщо інші члени сім?ї першого чи другого ступеня споріднення сам потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії ч лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров?я, або рішенням експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Для звільнення військовослужбовця на вищевказаній підставі, необхідно дотриматись наступних умов: батьки є інвалідами 1 або II групи та потребують постійного догляду; військовослужбовець є єдиним опікуном чи доглядальником; відсутні інші близькі родичі (брати, сестри, повнолітні діти), які можуть здійснювати догляд; є документальне підтвердження медичних установ щодо стану здоров?я батьків.

Однак, відповідно до акту перевірки сімейного стану військовослужбовця від 18.11.2025 року, проведеного ІНФОРМАЦІЯ_3 встановлено наявність сина ОСОБА_2 , який може здійснювати догляд за ОСОБА_3 .

Враховуючи вищевикладене, на даний час відсутні підстави для задоволення рапорту позивача від 26.11.2025 про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу».

З наведених підстав представник відповідача просить в задоволенні позову відмовити.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Позивач звернувся до відповідача із рапортом зареєстрованим 26.11.2025 за №693/78489-в, в якому просив звільнити його з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 та пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», через такі сімейні обставини, або інші поважні причини, а саме у зв?язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за батьком та за матір?ю, які є особами з інвалідністю ІІ групи (а.с.51).

До вказаного рапорту позивач долучив наступні документи: акт перевірки сімейного стану від ІНФОРМАЦІЯ_4 від 18.11.2025 №4408, довідку від 12.11.2025 №83/05-26, акт обстеження сімейного стану від 18.11.2025 №8608/01-75/25, заява ОСОБА_3 від 25.09.2025 №2593, виписку із постанови лікарсько-консультативної комісії від 10.09.2025 №29, довідку до акту огляду МСЕК від 10.05.2022 серії 12 ААГ №046169, паспорт ОСОБА_3 серії НОМЕР_4 , свідоцтва про народження ОСОБА_3 серії НОМЕР_5 , посвідчення особи з інвалідністю ОСОБА_3 серії НОМЕР_6 , РНОКПП ОСОБА_3 , пенсійне посвідчення ОСОБА_3 серії НОМЕР_7 , заключення ЛКК від 19.09.2025 №893, висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 19.09.2025 №893, довідка до акту огляду МСЕК від 12.03.2021 серії 12 ААГ №084564, посвідчення особи з інвалідністю ОСОБА_4 серії НОМЕР_8 , паспорт ОСОБА_4 , пенсійне посвідчення ОСОБА_4 серії НОМЕР_9 , РНОКПП ОСОБА_4 , РНОКПП ОСОБА_1 , свідоцтво про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_10 , паспорта ОСОБА_1 (а.с.52-73).

За результатами розгляду вказаного рапорту, Військова частина НОМЕР_1 листом від 08.12.2025 №76732 повідомила про відсутність підстав для задоволення рапорту позивача від 26.11.2025 про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», у зв`язку із тим, що відповідно до акту перевірки сімейного стану військовослужбовця від 18.11.2025, проведеного ІНФОРМАЦІЯ_3 встановлено наявність сина ОСОБА_2 , який може здійснювати догляд за ОСОБА_3 (а.с.74-75).

Позивач, вважаючи протиправною відмову відповідача у погодженні його рапорту про звільнення з військової служби за сімейними обставинами, звернувся із цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ).

Згідно з частинами першою, третьою статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно із частиною першою статті 2 Закон №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

На підставі частини другої цієї статті проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.

Правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша статті 3 Закону №2232-XII).

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

В подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався та на момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні триває.

Відповідно до частини сьомої статті 26 Закону №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення), яким визначається порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з виконанням громадянами військового обов`язку в запасі.

Відповідно до пунктів 6, 7 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення №1153/2008) початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом № 2232-XII.

Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.

Пунктом 12 Положення № 1153/2008 визначено, що встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Продовження дії контрактів із військовослужбовцями, які звільняються, у випадках, визначених законодавством, затвердження військовослужбовців на посади за мобілізаційним планом, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, призупинення військової служби або звільнення з військової служби осіб, які проходять строкову військову службу, оформлюється письмовими наказами по стройовій частині. Також наказами по стройовій частині в особливий період оформлюється продовження військової служби та дії контракту понад встановлені строки до термінів, визначених частиною дев`ятою статті 23 Закону № 2232-XII.

Порядок підготовки та видання наказів з питань проходження військової служби встановлюється Міністерством оборони України.

Пункт 233 Положення №1153/2008 передбачає, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:

- підстави звільнення з військової служби;

- думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;

- районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (абзац 3 пункту 241 Положення № 1153/2008).

Згідно із пунктом 242 Положення № 1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання.

Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170 затверджено Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України. Додатком 19 до цієї Інструкції є Перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби.

Пункт 26 зазначеного Переліку визначає документи, які підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, передбачених частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Зокрема, необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи сукупністю таких документів:

документи, які підтверджують відповідні родинні зв`язки з цією особою (особами);

один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10.12.2024 № 2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21.09.2015 № 946;

висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10.12.2024 №2067, про потребу в постійному догляді.

Підстави звільнення з військової служби визначені статтею 26 Закону № 2232-XII.

Підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII передбачено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Відповідно до пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII військовослужбовці звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин на підставі необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач звернувся до відповідача з зареєстрованим 26.11.2025 за №693/78489-в, в якому просив звільнити його з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 та пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-XII, через такі сімейні обставини, або інші поважні причини, а саме у зв?язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за батьком та за матір?ю, які є особами з інвалідністю ІІ групи (а.с.51).

За результатами розгляду вказаного рапорту, листом від 08.12.2025 №76732 військовій частині НОМЕР_1 повідомила, що підстави для задоволення рапорту відсутні у зв`язку із наявністю сина ОСОБА_2 , який може здійснювати догляд за ОСОБА_3 (а.с.74-75).

Враховуючи те, що предметом оскарження у справі є бездіяльність військової частини НОМЕР_1 в погодженні рапорту позивача про звільнення його з військової служби, в межах розгляду цієї справи потребує дослідження питання достатності наданих позивачем доказів на підтвердження наявності у нього права на звільнення зі служби на підставі абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ.

Як встановлено судом, відповідно до свідоцтва про народження від 02.08.1988 батьками позивача є ОСОБА_3 (батько) та ОСОБА_4 (матір) (а.с.10).

Згідно із довідкою до акта огляд медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №046169 від 10.05.2022 ОСОБА_3 є особою з інвалідністю ІІ групи, порання (контузія) пов`язані виконанням обов`язків військової служби. Інвалідність встановлено довічно (а.с.13).

Випискою із постанови лікарсько – консультативної комісії №89 від 10.09.2025 підтверджується, що ОСОБА_3 за станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду (а.с.14).

Згідно із довідкою до акта огляд медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №084564 від 12.03.2021 ОСОБА_4 є особою з інвалідністю ІІ групи, захворювання викликане впливом аварії на ЧАЕС. Інвалідність встановлено довічно (а.с.21).

Відповідно до заключення ЛКК від 19.09.2025 ОСОБА_4 за станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду (а.с.22).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що обоє батьків позивача є особами з інвалідністю ІІ групи та потребують постійного стороннього догляду.

Актом про встановлення факту здійснення особою догляду №91 від 24.06.2024 підтверджено факт здійснення догляду позивачем за його батьком - ОСОБА_3 (а.с.25-26).

Також судом встановлено, що комісією ІНФОРМАЦІЯ_4 було проведено перевірку та складено акт перевірки сімейного стану військовослужбовця ОСОБА_1 від 18.11.2025 (а.с.41-42).

Зі змісту вказаного акту вбачається, що наявність потреби в постійному сторонньому догляді особи з інвалідністю ІІ групи ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 підтверджено довідкою до акту огляду МСЕК серія 12 ААГ №046169, що видана Волинським обласним бюро МСЕК 10.09.2022 та випискою із постанови КК №89 від 10.09.2025, що видана КНП «Камінь-Каширською ЦРЛ». ОСОБА_3 має дружину ОСОБА_4 , сина ОСОБА_2 та сина ОСОБА_1 . Дружина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 є особою з інвалідністю ІІ групи, згідно до акту огляду МСЕК серія 12 ААВ №084564, що видана Волинським обласним бюро МСЕК 12.03.2023 року. Наявність потреби в постійному сторонньому догляді особи, не встановлено Син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 тимчасово не працюючий. У Камінь-Каширському ГУНП у Волинській області перебуває заява щодо встановлення місця перебування ОСОБА_2 . Син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проходить військову службу у військові частині НОМЕР_11 . Враховуючи вказані обставини необхідність здійснення постійного догляду підтверджено.

При цьому, судом встановлено, що саме з огляду на вищезазначений акт, яким встановлено наявність сина ОСОБА_2 , який може здійснювати догляд за ОСОБА_3 , позивачу було відмовлено у звільненні з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII.

Разом з тим, згідно із відомостями Камінь – Каширської міської ради від 19.08.2025 №5106/01-75/25 зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (а.с. 40), що дає підстави суду для висновку, що ОСОБА_2 разом із своїми батьками не проживає.

В матеріалах справи також наявна нотаріально посвідчена заява батька позивача - ОСОБА_3 від 25.09.2025, в якій останній повідомив, що догляд за ним здійснював його син, ОСОБА_1 , який проживає зі ним, інших членів сім?ї першого і другого ступеня споріднення немає (а.с.17), а також нотаріально посвідчені заяви ОСОБА_4 та ОСОБА_3 від 26.12.2025, в яких останні повідомили, що син ОСОБА_2 тривалий час не виходить на зв?язок та його місце перебування мені невідоме (а.с.29-31).

Окрім того, судом встановлено, що у Камінь-Каширському ГУНП у Волинській області перебуває заява щодо встановлення місця перебування ОСОБА_2 (а.с.32-33), зареєстрована за №Ш-7927 від 12.11.2025 (а.с.34).

При вирішенні спірних правовідносин суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постановах від 27.02.2025 у справі № 380/16966/24, від 07.05.2025 у справі № 420/30227/24, відповідно до якої зі змісту абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-XII висновується, що для звільнення з військової служби у випадку необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, достатньою є наявність однієї з таких умов:

- відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи;

- інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Таким чином «відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятою статті 26 Закону № 2122-IX.

З огляду на встановлені обставини даної справи, суд доходить висновку, що цьому випадку, хоча формально існує інший член сім`ї першого ступеня споріднення (брат позивача), однак через його фізичну відсутність, останній не здійснює постійний догляд за своїми батьками, які є особами з інвалідністю IІ групи. Водночас сам батько визначив позивача як особу, яка повинна забезпечувати його догляд.

Отже, відмова у звільненні позивача за наявності в нього обов`язку щодо догляду за особою з інвалідністю та відсутністю іншої особи, спроможної реально забезпечити необхідний догляд особі з інвалідністю в ситуації, що склалася, суперечить принципам: державних гарантій соціального захисту (стаття 46 Конституції України); недопущення перешкод у реалізації прав людини (стаття 21 Конституції України); пріоритетності прав осіб з інвалідністю на отримання належного догляду (Закон № 875-XII).

Таким чином, при ухвалені рішення про звільнення військовослужбовця з військової служби повинно бути забезпечено належний баланс між інтересами держави та правами людини.

Виходячи з наданих позивачем разом з рапортом відповідачу документів, суд вважає їх достатніми, тобто такими, що у сукупності підтверджують те, що позивач є єдиною особою, хто може здійснювати догляд за своїми батьками. За таких обставин відповідач протиправно відмовив у погодженні рапорту.

Суд наголошує, що особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Тому, відмовлячи позивачу у погодженні рапорту, відповідач покладає на позивача надмірний тягар по збиранню доказів.

Разом з тим, суд зауважує, що спосіб захисту має враховувати суть порушення, допущеного суб`єктом владних повноважень - відповідачем, а тому суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При вирішенні позовних вимог зобовязального характеру, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Відповідно до норм чинного законодавства, прийняття рішення за рапортом належить до повноважень відповідача, у зв`язку з чим суд не може перебирати на себе функцію державного органу та вирішувати по суті рапорт. Крім того, прийняттю рішення передує певна процедура, яка включає в себе, зокрема, прийняття та реєстрацію рапорту, доданих до нього документів; перевірку документів та відомостей необхідних для правильного розгляду рапорту.

З огляду на викладене, враховуючи висновок суду про протиправність дій Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у звільненні ОСОБА_1 з військової служби за призовом під час мобілізації, відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 та пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2122-IX, як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації на період воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з наявністю батьків із числа осіб з інвалідністю ІІ групи., а також враховуючи той факт, що саме до повноважень відповідача віднесено звільнення військовослужбовців зі служби, суд вважає за необхідне зобов`язати В/ч НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт позивача про звільнення з військової служби за сімейними обставинами та прийняти рішення за наслідком такого розгляду, з врахуванням висновків суду.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши кожен докази, які є у справі щодо їх належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у звільненні ОСОБА_1 з військової служби за призовом під час мобілізації, відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 та пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України, як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації на період воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з наявністю батьків із числа осіб з інвалідністю ІІ групи.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити повторний розгляд рапорту ОСОБА_1 від 26.11.2025 про звільнення з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 та пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України, як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації на період воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з наявністю батьків із числа осіб з інвалідністю ІІ групи, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_12 );

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_13 ).

Суддя А.Я. Ксензюк