Рішення від 01 червня 2026 р. у справі №140/13198/25 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року ЛуцькСправа № 140/13198/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Волдінера Ф.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛИНЬЕЛЕКТРОЗБУТ» до Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправно та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛИНЬЕЛЕКТРОЗБУТ» до Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, відповідно до якого просить:

1) визнати протиправною бездіяльність головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ірини Левчук, що виявилась у незупиненні вчинення заходів примусового виконання рішення у рамках виконавчого провадження, відкритого на підставі постанови ВП № 79464796 про відкриття виконавчого провадження щодо виконання наказу № 903/397/25- 1 господарського суду Волинської області, виданого 08.09.2025;

2) визнати протиправною та скасувати постанову ВП № 79464796 від 29.10.2025 головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ірини Левчук про стягнення виконавчого збору, винесеної при примусовому виконанні наказу № 903/397/25-1 господарського суду Волинської області, виданого 08.09.2025.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що державний виконавець при винесенні постанови про стягнення виконавчого збору порушив вимоги законодавства України, а також вчинив протиправну бездіяльність, не винісши після відкриття виконавчого провадження постанову про зупинення вчинення заходів примусового виконання рішення.

Зазначає, що в супровідному листі до постанови про стягнення виконавчого збору №155868 від 29.30.2025 державний виконавець зазначає, що постанова від 29.10.2025 винесена при примусовому виконанні наказу №903/397/25-1 від 08.09.2025, що видав господарський суд Волинської області.

Відтак, ТОВ «ВОЛИНЬЕЛЕКТРОЗБУТ» вважає, що прийняття рішення про стягнення виконавчого збору здійснюється виконавцем в межах конкретно визначеного виконавчого провадження та оформлюється відповідною постановою, фактично воно не лише спрямоване на примусове виконання рішення, а відбувається безпосередньо в процесі примусового виконання рішення із винесенням відповідної постанови.

З наведених підстав просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 17.11.2025 відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами, за окремою категорію термінових адміністративних справ передбачених статтею 287 КАС України.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, який обґрунтовано тим, що відповідно до приписів частин 1, 2, 4 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Саме тому, на виконання зазначеної норми права, одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження винесено постанову №79464796 від 29.10.2025 про стягнення виконавчого збору з товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛИНЬЕЛЕКТРОЗБУТ» у розмірі 890202,54 грн. Отже, стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження, незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що на виконанні у Відділі перебуває виконавче провадження №79464796 по виконанню наказу № 903/397/25-1 виданого Господарським судом Волинської області 08.09.2025 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛИНЬЕЛЕКТРОЗБУТ» на користь Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго 8796467,75 грн (з яких: 7242313,73 грн інфляційних втрат та 1554154,02 грн - 3% річних), а також 105557,61 грн витрат по сплаті судового збору.

29.10.2025 головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України було винесено постанову ВП № 79464796 про відкриття виконавчого провадження щодо виконання наказу №903/397/25-1 господарського суду Волинської області, виданого 08.09.2025, ідентифікатор доступу – 4АА8ЕГ8Г5А9Д, боржник – товариство з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут».

Також 29.10.2025 зазначеним державним виконавцем було винесено постанову ВП №79464796 про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 890202,54 грн у рамках виконання наказу господарського суду Волинської області №903/397/25-1.

Вважаючи вказану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон України № 1404-VIII).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (частина 1 статті 5 Закону №1404-VIII).

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону №1404-VIII примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; судових наказів; ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; виконавчих написів нотаріусів; посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Приписами частини 1 статті 26 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до норм статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

При цьому, частиною 4 статті 27 Закону №1404-VIII визначено, що постанова про стягнення виконавчого збору виноситься державним виконавцем одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.

Згідно з пунктом 8 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (далі - Інструкція № 512/5), про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.

Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.

Аналізуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що стягнення виконавчого збору, крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується, пов`язується з початком примусового виконання рішення, а відтак одночасно з відкриттям виконавчого провадження державний виконавець повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 Закону №1404-VIII, та винести відповідну постанову про стягнення виконавчого збору.

Суд акцентує увагу, що виконавчий збір за своєю правовою природою не є санкцією, що застосовується за невиконання рішення суду, а є платою за вчинення дій, пов`язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, що здійснюються органами державної виконавчої служби, тобто є державним збором (платою) за таку процедуру.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Зважаючи на висновок суду про відмову у задоволенні позову в повному обсязі, а також ураховуючи положення ст. 139 КАС України, судові витрати, понесені позивачем, стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 229, 243 - 246, 268, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Ф.А. Волдінер