Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №711/21/26 — Черкаський апеляційний суд

Суд: Черкаський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про відшкодування шкоди, з них

Дата: 02 червня 2026 р.

Справа: №711/21/26

Суддя: Карпенко О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року

м.Черкаси

Справа № 711/21/26

Провадження № 22-ц/821/1190/26

Категорія: 305010000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої Карпенко О.В.

суддів Василенко Л.І., Сіренка Ю.В.

за участю секретаря Руденко А.О.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

представник позивача: адвокат Чернявський Анатолій Леонідович

відповідач: Департамент соціальної політики Черкаської міської ради

представник відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Чернявського Анатолія Леонідовича на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 березня 2026 року (ухваленого в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси під головуванням судді Петренка О.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконною відмовою у призначенні компенсації фізичній особі, яка надає послуги на непрофесійній основі, -

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

01 січня 2026 року представник ОСОБА_1 – адвокат Чернявський А.Л. через систему «Електронний суд» звернувся до суду із позовом до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконною відмовою у призначенні компенсації фізичній особі, яка надає послуги на непрофесійній основі.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю другої групи та перебуває на обліку у відповідача. Батько позивача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з інвалідністю першої групи, потребує постійного догляду та допомоги. Позивач живе разом із батьком та здійснює за ним постійний догляд.

21.08.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою та доданими до неї документами про призначення компенсації фізичній особі, яка надає послуги з догляду на непрофесійній основі.

13.03.2024 року відповідачем прийнято рішення, яким визначено, що ОСОБА_3 не потребує надання соціальних послуг для догляду, тому позивач не має права на компенсацію фізичній особі, яка надає послуги з догляду на непрофесійній основі.

Вважаючи відмову відповідача у призначенні компенсації фізичній особі, яка надає послуги з догляду на непрофесійній основі протиправною, позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 13.03.2024 і зобов`язання відповідача призначити з 13.03.2024 компенсацію фізичній особі, яка надає послуги з догляду на непрофесійній основі.

Зобов`язано Департамент соціальної політики Черкаської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.08.2023 про призначення компенсації фізичній особі, яка надає послуги з догляду на непрофесійній основі та прийняти рішення по суті з урахуванням правової оцінки суду.

Позивач вважає, що заподіяння йому моральної шкоди мало триваючий характер і розпочалося із прийняттям відповідачем рішення від 13.03.2024 про відмову у призначенні компенсації фізичній особі, яка надає послуги з догляду на непрофесійній основі та закінчилося 02.05.2025, коли рішенням відповідача позивачу, на виконання судових рішень, було призначено компенсацію фізичній особі, яка надає послуги з догляду на непрофесійній основі.

Зазначає про те, що незаконне позбавлення позивача права на отримання компенсації фізичній особі, яка надає послуги з догляду на непрофесійній основі поставило його у особливо скрутне матеріальне становище.

Вважає, що протиправна відмова відповідача у призначенні йому компенсації фізичній особі, яка надає послуги з догляду на непрофесійній основі призвела до надмірних втрат його сімейного бюджету, що спричинило сильні душевні хвилювання, відчуття незахищеності, невпевненості у завтрашньому дні та страждань від кричущої соціальної несправедливості. Внаслідок цього у позивача розвинулися хвороби, зокрема неврологічного та кардіологічного характеру, що підтверджується випискою із медичної картки від 13.08.2025 та консультативним висновком кардіолога від 10.09.2024.

За підрахунками позивача тривалість порушення відповідачем прав позивача на отримання компенсації складає 14 місяців (з березня 2024 року по травень 2025 року включно).

Розрахунок моральної шкоди здійснено позивачем за кожен місяць заподіяння моральної шкоди у подвійному розмірі мінімальної заробітної плати для працездатних осіб, тому просив суд ухвалити судове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 224 116,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 березня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконною відмовою у призначенні компенсації фізичній особі, яка надає послуги на непрофесійній основі - задоволено частково.

Стягнуто з Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 8000,00 грн.

Стягнуто з Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради в дохід держави судовий збір у розмірі 63,92 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що протиправність бездіяльності Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради щодо відмови у призначенні компенсації фізичній особі, яка надає послуги на непрофесійній основі ОСОБА_1 встановлена рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 01.11.2024 у справі №580/8614/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року, яким рішення Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради від 13.03.2024 про відмову в призначенні ОСОБА_1 компенсації як фізичній особі, яка надає послуги на непрофесійній основі, визнане протиправним та скасоване, тому вказаний факт є доведеним.

Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача про завдання йому моральної шкоди у вигляді душевних страждань, які за своїм змістом та ступенем негативного впливу досягають такого значення, коли звичайне відновлення його прав та становища є недостатнім для усунення негативних наслідків, завданих протиправною бездіяльністю завдавача шкоди.

Визначаючи розмір справедливого, розумного, належного та достатнього грошового відшкодування моральної шкоди суд виходив із того, що, в даному випадку, мова йде про справедливе та розумне відшкодування, і, відповідно, таке відшкодування не має призводити до необґрунтованого збагачення позивача та невиправданої розтрати коштів державного бюджету.

З урахуванням вказаних позивачем і встановлених судом обставин, характеру спричиненої йому моральної шкоди, виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку, що визначений позивачем розмір моральної шкоди у сумі 242 116,00 грн. є непропорційним порівняно із характером спричинених моральних страждань, тому з Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради на користь позивача в якості відшкодування моральної шкоди слід стягнути суму коштів у розмірі 8000,00 грн, що буде належним і достатнім засобом грошової компенсації такої шкоди.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі, поданій 15 квітня 2026 року через систему «Електронний суд», представник ОСОБА_1 – адвокат Чернявський А.Л., вважаючи рішення суду першої інстанції прийнятим із порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, просив рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 березня 2026 року змінити шляхом збільшення розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню з Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради на користь ОСОБА_1 з 8000,00 грн до 242116,00 грн.

Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, зокрема не було взято до уваги тривалість часу заподіяння моральної шкоди позивачу та не визначено, чи впливає така тривалість на розмір суми відшкодування.

Вважає, що суд першої інстанції, зменшуючи розмір відшкодування моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача, неправильно застосував норми матеріального права, зокрема положення ст.ст.23, 1173, 1174 ЦК України, оскільки вказані норми не передбачають можливості часткового відшкодування завданої моральної шкоди, а зумовлюють обов`язок суду встановити дійсний розмір завданої моральної шкоди, який підлягає повному відшкодуванню.

Крім того, на думку адвоката, рішення суду першої інстанції не відповідає критерію обґрунтованості, оскільки суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні не навів жодного обґрунтування свого висновку про визначення моральної шкоди в розмірі 8000,00 грн та з яких саме мотивів він не погоджується з розрахунком розміру відшкодування моральної шкоди, наведеної позивачем, в той час як відповідачем не було надано власного розрахунку розміру відшкодування моральної шкоди, а суд першої інстанції у межах наданих йому процесуальним законодавством повноважень не позбавлений можливості виконати власний розрахунок суми, що підлягає стягненню, якщо він не погодився з розрахунками позивача.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу, який 30 квітня 2026 року надійшов до Черкаського апеляційного суду через систему «Електронний суд», Департамент соціальної політики Черкаської міської ради, вважаючи доводи апеляційної скарги безпідставними, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

В обґрунтування відзиву, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц та постанову Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідач зазначає, що визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен призводити до її безпідставного збагачення.

Відповідач погоджується із позицією суду першої інстанції щодо відхилення тверджень позивача про те, що внаслідок протиправної відмови відповідача у призначенні компенсації фізичній особі, яка надає послуги з догляду на непрофесійній основі, у позивача розвинулися хвороби неврологічного та кардіологічного характеру, оскільки матеріали справи не містять належних і допустимих доказів означеним обставинам.

Також відповідач вважає правильними висновки суду першої інстанції про відхилення розрахунку розміру моральної шкоди, що наведений позивачем у позовній заяві, оскільки саме до компетенції суду віднесено визначення розміру відшкодування моральної шкоди, що спричинена, зокрема органом місцевого самоврядування фізичній особі внаслідок прийняття незаконного рішення.

Фактичні обставини справи

ОСОБА_1 є особою з інвалідністю другої групи та перебуває на обліку у Департаменті соціальної політики Черкаської міської ради. Батько позивача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з інвалідністю першої групи, потребує постійного догляду та допомоги. Позивач живе разом із батьком та здійснює за ним постійний догляд.

21.08.2023 позивач звернувся до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради із заявою про призначення компенсації фізичній особі, яка надає послуги з догляду на непрофесійній основі.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 01.11.2024 у справі №580/8614/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року, рішення Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради від 13.03.2024 про відмову в призначенні ОСОБА_1 компенсації як фізичній особі, яка надає послуги на непрофесійній основі, визнане протиправним та скасоване. Зобов`язано Департамент соціальної політики Черкаської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.08.2023 про призначення компенсації фізичній особі, яка надає послуги з догляду на непрофесійній основі та прийняти рішення по суті з урахуванням правової оцінки суду.

На виконання судових рішень у справі № 580/8614/24 рішенням відповідача від 02.05.2025 позивачу було призначено компенсацію фізичній особі, яка надає послуги з догляду на непрофесійній основі щодо догляду за ОСОБА_3 , за період з 01.08.2023 до 31.12.2023 у щомісячному розмірі 1539,00 грн та за період з 01.01.2024 до 31.07.2024 у щомісячному розмірі 1870,00 грн.

24.06.2025 відповідачем позивачу було призначено компенсацію фізичній особі, яка надає послуги з догляду на непрофесійній основі щодо догляду за ОСОБА_3 , за період з 01.05.2025 по 30.04.2026 у щомісячному розмірі 559,00 грн.

Позиція Апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 – адвоката Чернявського А.Л. не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає.

Положеннями статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог статей 3, 56 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Неналежне виконання органами державної влади чи місцевого самоврядування своїх повноважень, що призвело до порушення прав людини, свідчить про невиконання державою в особі відповідного органу її головного обов`язку перед людиною - утверджувати та забезпечувати її права.

Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду визначені у статті 1167 ЦК України, відповідно до положень якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (стаття 1173 ЦК України).

Вимога ефективності судового захисту існує поруч з міжнародними зобов`язаннями України. Зокрема, стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У справі «Іванов проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося.

Отже, адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Сама лише констатація у судовому рішенні порушення прав позивача не завжди може бути достатньою для того, щоб захист міг вважатися ефективним,особливо, якщо позивач вважає, що шкоду йому заподіяно.

Відповідно до положень статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 23 ЦК України).

Згідно із пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 №4, під моральною шкодою належить розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Вона може проявлятися у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17. Зокрема, суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є особою з інвалідністю другої групи, а його батько ОСОБА_3 є особою з інвалідністю першої групи. Позивач живе разом із батьком та здійснює за ним постійний догляд.

13.03.2024 відповідачем прийнято рішення, яким визначено, що ОСОБА_3 не потребує надання соціальних послуг для догляду, тому позивач не має права на компенсацію.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що незаконною відмовою у призначенні йому компенсації, як фізичній особі, яка надає послуги з догляду на непрофесійній основі, йому була завдана моральна шкода.

Вважає, що заподіяння йому моральної шкоди мало триваючий характер і розпочалося із прийняття відповідачем рішення від 13.03.2024 про відмову у призначенні компенсації та закінчилося 02.05.2025, коли рішенням відповідача на виконання рішення суду було призначено компенсацію. Тривалість порушення відповідачем прав позивача на отримання компенсації, за підрахунками позивача, складає 14 місяців (з березня 2024 року по травень 2025 року включно).

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції, встановлюючи обставини по справі, на підставі досліджених доказів, дійшов обґрунтованого висновку, що протиправна бездіяльність відповідача встановлена рішеннями Черкаського окружного адміністративного суду та Шостого апеляційного адміністративного суду у справі у справі № 580/8614/24, а тому вказаний факт не підлягає доказуванню, враховуючи норми ч.4 ст.82 ЦПК України.

Визначаючи розмір справедливого, розумного, належного та достатнього грошового відшкодування моральної шкоди суд вірно посилався на п.90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі №752/17832/14-ц та виходив із того, що розмір відшкодування має бути справедливим та співмірним, і, відповідно, таке відшкодування не має призводити до безпідставного збагачення позивача.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що факт спричинення позивачу моральної шкоди внаслідок прийняття протиправного рішення Департаментом соціальної політики Черкаської міської ради як органом місцевого самоврядування від 13.03.2024 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 компенсації як фізичній особі, яка надає послуги на непрофесійній основі, внаслідок чого ОСОБА_1 зазнав душевних страждань та переживань, знайшов своє підтвердження.

На переконання суду, прийняття протиправного рішення Департаментом соціальної політики Черкаської міської ради є достатньою та самостійною підставою для висновку про те, що позивачу завдано втрат немайнового характеру у вигляді душевних страждань, порушення звичайного способу життя, психологічного навантаження, що потребувало додаткових зусиль для організації свого життя позивачем, який змушений був звертатися за захистом свого права до суду з метою доведення протиправності прийнятого відповідачем рішення.

Також судом вірно зазначено, що зважаючи на очевидний характер протиправності дій відповідача та характер порушення, суд доходить висновку про безумовну наявність факту душевних переживань у позивача, а отже і заподіяння йому моральної шкоди внаслідок порушення відповідачем його прав, а також права позивача на відшкодування за рахунок держави моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями, бездіяльністю органів державної влади та місцевого самоврядування та їх посадових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд вірно врахував конкретні обставини справи, характер спричиненої позивачеві шкоди, виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості та дійшов правильного висновку, що належним та достатнім засобом грошової компенсації моральної шкоди є сума у розмірі 8000,00 грн.

Такі висновки суду першої інстанції узгоджуються з наявними матеріалами справи та, на переконання колегії суддів, є вірними і відповідають вимогам закону.

Є необгрунтованими посилання представника позивача в апеляційній скарзі, що суд першої інстанції, відхиляючи розрахунок суми відшкодування моральної шкоди, розрахованої з призми подвійного розміру мінімальної заробітної плати за кожен місяць порушення відповідачем прав позивача на отримання компенсації фізичній особі, яка надає послуги з догляду на непрофесійній основі, зазначеної позивачем, не навів власного контррозрахунку, оскільки суд правильно зазначив в своєму рішенні, що на дані правовідносини не розповсюджуються критерії визначення розміру моральної шкоди, які містяться в ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно - розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду» і , в даному випадку, саме до компетенції суду входить визначення конкретного розміру відшкодування моральної шкоди, який підлягає стягненню на користь особи, яка постраждала від неправомірного рішення органу місцевого самоврядування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до ухвалення неправильного рішення у справі. Наведені у апеляційній скарзі доводи фактично зводяться лише до незгоди з висновком суду першої інстанції щодо їх оцінки.

У відповідності до вимог ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у апеляційній скарзі доводами, не вбачає.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом судового рішення в апеляційній інстанції, розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, –

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Чернявського Анатолія Леонідовича - залишити без задоволення.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 березня 2026 року у справі за позовомОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконною відмовою у призначенні компенсації фізичній особі, яка надає послуги на непрофесійній основі - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.

Головуюча О.В. Карпенко

Судді Л.І. Василенко

Ю.В. Сіренко

/повний текст постанови суду виготовлений 03 червня 2026 року/

Оригінал: reyestr.court.gov.ua