Вирок від 01 червня 2026 р. у справі №706/1723/25 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/821/381/26 Справа № 706/1723/25 Категорія: ч. 3 ст. 382 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:

головуючого суддіОСОБА_2 ,

суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання за участі: прокурора обвинуваченогоОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси кримінальне провадження № 12025250320001536 від 07.11.2025 за апеляційною скаргою першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_8 на вирок Христинівського районного суду Черкаської області від 23 грудня 2025 року, яким

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Пеніжкове Христинівського району Черкаської області, українець, громадянин України, з неповною середньою освітою, розлучений, маючий на утриманні неповнолітніх дітей, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:

- 20.01.2025 Уманським міськрайонним судом Черкаської області за ч. 1 ст. 382 КК України до штрафу у розмірі 8500 грн;

- 14.02.2025 Христинівським районним судом Черкаської області за ч. 1 ст. 382 КК України на 3 роки позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України, з іспитовим строком в 1 рік,

засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України на 3 (два) роки позбавлення волі із позбавленням права займатися діяльністю, пов`язаною із керуванням транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до призначеного покарання за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Христинівського районного суду Черкаської області від 14.02.2025 та остаточно призначено ОСОБА_7 до відбуття 3 (три) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі із позбавленням права займатися діяльністю, пов`язаною із керуванням транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_7 вирішено рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

У порядку ст. 100 КПК України вирішена доля речового доказу.

У с т а н о в и л а:

За цим вироком ОСОБА_7 визнаний винуватим та засуджений за те, що він, будучи визнаним винним: постановою Христинівського районного суду Черкаської області від 27.07.2022 у справі № 706/608/22 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, яка набрала законної сили 09.08.2022; постановою Христинівського районного суду Черкаської області від 31.10.2022 у справі № 706/810/22 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 34 000 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки, яка набрала законної сили 11.11.2022; постановою Христинівського районного суду Черкаської області від 29.02.2024 у справі № 706/216/24 у вчиненні адміністративного правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, яка набрала законної сили 12.03.2024; постановою Христинівського районного суду Черкаської області від 22.04.2024 у справі № 706/433/24 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 34 000 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки, яка набрала законної сили 03.05.2024; постановою Христинівського районного суду Черкаської області від 10.05.2024 у справі № 706/523/24 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 34 000 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки, яка набрала законної сили 21.05.2024; постановою Христинівського районного суду Черкаської області від 20.05.2024 у справі № 706/584/24 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 2 ст. 130 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 40800 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 5 років, яка набрала законної сили 31.05.2024; постановою Христинівського районного суду Черкаської області від 20.10.2024 у справі № 706/1035/24 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 102000 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 10 років, яка набрала законної сили 31.10.2024; постановою Христинівського районного суду Черкаської області від 24.12.2024 у справі № 706/1541/24 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 51000 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 10 років, яка набрала законної сили 04.01.2025, діючи умисно, достовірно знаючи про наявність вказаних постанов суду, та маючи не зняті і не погашені судимості за ч. 1 ст. 382 КК України вироками Уманського міськрайонного суду від 20.01.2025 та від 14.02.2025, тобто будучи особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, з метою невиконання постанов суду в частині позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судове рішення, що набрало законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, вчинив дії щодо їх умисного невиконання, а саме: 07.11.2025 близько 11 год 31 хв по вул. Пеніжківська в смт. Верхнячка, Христинівської територіальної громади Уманського району Черкаської області керував транспортним засобом марки ВАЗ 2108 р.н. НОМЕР_1 без посвідчення водія та був зупинений працівниками сектору реагування патрульної поліції відділу поліцейської діяльності № 3 Уманського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області за порушення вимог Правил дорожнього руху, про що складено відповідні протокол та постанову.

В апеляційній скарзі прокурор порушує питання про скасування вироку Христинівського районного суду Черкаської області від 23.12.2025 через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості скоєного злочину та особі обвинуваченого внаслідок м`якості. Просить, дослідивши характеризуючі дані на обвинуваченого, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 призначити покарання за ч. 3 ст. 382 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі із позбавленням права займатись діяльністю, пов`язаною із керуванням транспортними засобами строком на 3 роки. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання строком 6 місяців за вироком Христинівського районного суду Черкаської області від 14.02.2025 та призначити остаточне покарання у виді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі із позбавленням права займатись діяльністю, пов`язаною із керуванням транспортними засобами строком на 3 роки. Виключити із мотивувальної частини вироку обставину, що обтяжує покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 67 КК України, рецидив злочинів.

Не заперечуючи доведеності вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, посилаючись на вимоги п. 4 ч. 1 ст. 91 КПК України, п. 3 ч. 1 ст. 65 КК України, ст. 67 КК України, п. 5 ч. 1 ст. 368 КПК України, роз`яснення постанов Пленуму ВСУ від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», від 04.06.2010 № 7 «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки», прокурор зазначає про безпідставне визнання місцевим судом рецидиву злочинів обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_7 .

Вказує, що ОСОБА_7 раніше був засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, судимість за яке не знято та не погашено в установленому законом порядку. У подальшому він знову вчинив нове аналогічне кримінальне правопорушення, тому при кваліфікації його дій враховано кваліфікуючу ознаку, передбачену ч. 3 ст. 382 КК України, а саме діяння вчинене особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею.

Таким чином засудження ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 382 КК України вже охоплено диспозицією ч. 3 ст. 382 КК України як кваліфікуюча ознака, а відомості щодо наявності у нього судимостей за інші умисні злочини, відсутні.

Відтак всупереч ст. 67 КК України суд безпідставно визнав рецидив злочинів обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_7 , тим самим застосував закон, який не підлягає застосуванню.

Крім того стверджує про помилку, допущену при визначенні обвинуваченому покарання, оскільки врахувавши обставини, які підлягають врахуванню, суд у резолютивній частині вироку зазначив розмір покарання, передбаченого санкцією ч. 3 ст. 382 КК України – 3 (два) роки позбавлення волі, що не відповідає його мінімальній межі, при цьому не навів підстав для застосування положень ст. 69 КК України.

На думку прокурора, такі протиріччя при визначені строку призначеного покарання за ч. 3 ст. 382 КК України, призвели до неконкретності та недостатньої визначеності судового рішення, що викликає сумніви у розмірі призначеного ОСОБА_7 покарання, які трактуються на користь останнього.

З огляду на наведене вважає, що допущений судом недолік при призначенні покарання та відсутність у вироку посилання на конкретний строк невідбутої частини покарання за попереднім вироком, який підлягає приєднанню за сукупністю вироків, а також помилкове визнання рецидиву обставиною, що обтяжує покарання, свідчать про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та слугує підставою для скасування вироку Христинівського районного суду Черкаської області від 23.12.2025.

Заслухавши суддю-доповідача, думки прокурора в підтримку апеляційної скарги з наведених в ній підстав, обвинуваченого ОСОБА_7 , який не заперечував проти задоволення апеляційних вимог сторони обвинувачення, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши характеризуючі данні на обвинуваченого, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора належить до задоволення.

Частиною 1 статті 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

За змістом ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, ґрунтуватись на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин провадження в їх сукупності, з дотриманням вимог щодо кримінального та кримінального процесуального закону.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке він засуджений, відповідає фактичним обставинам провадження, ґрунтується на доказах, досліджених судом в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, оцінених відповідно до вимог ст. 94 КПК України і учасниками судового провадження не заперечується.

З кваліфікацією дій обвинуваченого ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 382 КК України, як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили, вчинене особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, колегія суддів погоджується.

Процедура розгляду кримінального провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, судом першої інстанції дотримана.

Разом із цим колегія суддів визнає обгрунтованими апеляційні вимоги сторони обвинувачення щодо неправильного застосування судом закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного ОСОБА_7 покарання тяжкості скоєного злочину та особі останнього внаслідок м`якості, з огляду на таке.

Як вбачається з оскаржуваного вироку, призначаючи ОСОБА_7 покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винуватого, обставини, що пом`якшують покарання, визнавши, зокрема, обставиною, що його обтяжує рецидив злочинів.

Однак, визнаючи рецидив злочинів обтяжуючою покарання ОСОБА_7 обставиною, судом не враховано положення ст. 67, 34 КК України та роз`яснення, викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки» від 04.06.2010 № 7.

З огляду на положення ст. 34 КК України та постанови від 04.06.2010 № 7, рецидивом злочинів визнається вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин.

Пунктом 1 частини 1 статті 67 КК України передбачено рецидив злочинів обставиною, що обтяжує покарання. Частина 4 наведеної статті також вказує на неможливість повторного врахування обставиною, що обтяжує покарання, якщо вона передбачена в статті Особливої частини КК України як ознака кримінального правопорушення, що впливає на його кваліфікацію.

Установлено, що ОСОБА_7 раніше засуджений вироками Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20.01.2025 та Христинівського районного суду Черкаської області від 14.02.2025 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 382 КК України.

В цьому кримінальному провадженні ОСОБА_7 вчинив нове аналогічне кримінальне правопорушення, тому, при кваліфікації його дій, враховано кваліфікуючу ознаку ч. 3 ст. 382 КК України – умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили, вчинене особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею.

Таким чином попередне засудження ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 382 КК України, як кваліфікуюча ознака, вже охоплено диспозицією ч. 3 ст. 382 КК України, за якою він засуджений, а матеріали кримінального провадження не містять відомостей щодо наявності у нього судимостей за інші умисні злочини.

Відтак, визнаючи рецидив злочинів обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_7 , суд допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосував закон, який застосуванню не підлягає.

Крім того, як вірно зазначено прокурором, місцевий суд допустив помилку при призначенні ОСОБА_7 покарання, передбаченого санкцією ч. 3 ст. 382 КК України.

Зокрема, врахувавши обставини, які приймаються до уваги при призначенні покарання, прийшовши до висновку про необхідність його призначення в межах санкції частини статті Особливої частини КК України та без застосування положень ст. 69 КК України, в резолютивній частині вироку суд призначив ОСОБА_7 до відбування 3 (два) роки позбавлення волі, що не відповідає мінімальній межі, передбаченій санкцією ч. 3 ст. 382 КК України.

Враховуючи те, що під час апеляційного розгляду, шляхом прослуховування звукозапису судового засідання від 23.12.2025, усунути виявлені суперечності в буквенному та цифровому значенні призначеного покарання, не представилось за можливе, з огляду на роз`яснення Пленуму ВСУ від 29.06.1990 № 5 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», де акцентовано увагу судів на необхідність точного виконання вимог закону про зміст резолютивної частини обвинувального вироку, яка повинна бути викладена чітко та ясно, щоб при його виконанні не виникало сумнівів щодо виду та розміру покарання, призначеного судом, колегія суддів уважає, що місцевим судом ОСОБА_7 призначено покарання, розмір якого не відповідає межам, передбаченим ч. 3 ст. 382 КК України, без належних для цього підстав.

Повторно дослідивши характеризуючі дані на обвинуваченого, колегія суддів вважає, що рішення суду про призначення ОСОБА_7 покарання у визначених судом межах, через м`якість не є необхідним і достатнім для його виправлення, що, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 420 КПК України, є підставою для скасування вироку в частині призначеного покарання у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Призначаючи покарання ОСОБА_7 колегія суддів обставинами, які його пом`якшує, визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, наявність яких прокурором не оспорюється.

Колегія суддів не визнає обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_7 – вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, з огляду на таке.

Наявність обтяжуючих обставин є важливою особливістю кожного окремого злочину, адже вони стосуються вольових факторів та характеристик особи, що вчинила злочин, а також обставин його скоєння. Тому наявність обтяжуючих покарання обставин має відображатися у встановлених фактичних обставинах кримінального провадження.

За пред`явленим ОСОБА_7 обвинуваченням, він вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 382 КК України, в стані алкогольного сп`яніння.

Разом із цим, у встановлених судом фактичних обставинах кримінального провадження, про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння не зазначено.

Оскільки прокурором не заперечуються встановлені судом фактичні обставини кримінального провадження, а суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, лише в тому разі, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого, колегія суддів позбавлена можливості встановити факт вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння та визнати це обставиною, що обтяжує його покарання.

З огляду на наведене, обтяжуючі покарання ОСОБА_7 обставини в цьому кримінальному провадженні відсутні.

Дані про особу обвинуваченого ОСОБА_7 свідчать про те, що: він раніше судимий (а.п. 30), позитивно характеризується за місцем проживання (а.п. 31), розлучений (а.п. 33), на утриманні має неповнолітніх дітей ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.п. 39, 40), на спеціалізованих обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває (а.п. 32).

Наряду з цим, колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, який, з огляду на положення ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів проти правосуддя, обставини його вчинення.

Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, наведені дані про особу обвинуваченого та обставини, які пом`якшують покарання, дають колегії суддів підстави для призначення ОСОБА_7 покарання в мінімальних межах, передбачених ч. 3 ст. 382 КК України у виді позбавлення волі з позбавленням права займатися діяльністю, пов`язаною із керуванням транспортними засобами на 3 роки.

Обставин для призначення обвинуваченому покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України, колегією судів не встановлено.

Оскільки ОСОБА_7 засуджений вироком Христинівського районного суду Черкаської області від 14.02.2025 на 3 роки позбавлення волі з випробуванням, остаточне покарання в цьому провадженні призначається на підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання до покарання, призначеного за цим вироком.

З огляду на те, що ОСОБА_7 призначено остаточне покарання на підставі ч. 1 ст. 71 КК України, колегія суддів не вбачає підстав для застосування положень ст. 75 КК України, враховуючи, що кримінальне правопорушення в цьому провадженні ним вчинено під час іспитового строку за попереднім вироком, що розцінюється як порушення умов застосування ст. 75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Зазначене покарання колегія суддів вважає справедливим, таким, що відповідатиме тяжкості вчиненого правопорушення, сприятиме виправленню обвинуваченого та попередженню вчинення ними нових кримінальних правопорушень.

Даних про те, що за станом здоров`я обвинувачений ОСОБА_7 не може відбувати покарання пов`язане з реальним позбавленням волі, матеріали кримінального провадження не містять.

Строк відбування покарання ОСОБА_7 колегія суддів обраховує з моменту його фактичного затримання на виконання вироку суду, а посилання у вироку на те, що такий строк належить відраховувати з моменту приведення вироку до виконання, є недоречним.

Наголошується, що звернення судового рішення до виконання - це діяльність суду, яка полягає у видачі розпорядження про виконання судового рішення, що набрало законної сили, для того, щоб довести до відома уповноважених органів, яке саме рішення і які його положення підлягають виконанню.

Фактичне виконання судового рішення, яким особу засуджено до покарання пов`язаного з позбавленням волі, якщо вона не перебуває під вартою, починається з моменту затримання особи на виконання вироку суду, а не з моменту приведення такого вироку до виконання.

Керуючись ч. 15 ст. 615, ст. 404, п. 3 ч. 1 ст. 407, ст. 409, 413, 414, 418, 420 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_8 задовольнити.

Вирок Христинівського районного суду Черкаської області від 23 грудня 2025 року щодо ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України, скасувати в частині призначеного покарання.

Ухвалити в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_7 призначити покарання за ч. 3 ст. 382 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі із позбавленням права займатись діяльністю, пов`язаною із керуванням транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання за цим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання строком 6 (шість) місяців позбавлення волі за вироком Христинівського районного суду Черкаської області від 14 лютого 2025 року та призначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі із позбавленням права займатись діяльністю, пов`язаною із керуванням транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з моменту його фактичного затримання на виконання вироку суду.

Виключити із мотивувальної частини вироку Христинівського районного суду Черкаської області від 23 грудня 2025 року посилання на наявність обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_7 – рецидив злочинів та вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

У решті вирок Христинівського районного суду Черкаської області від 23 грудня 2025 року залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржений до Верховного Суду протягом трьох місяців в порядку, передбаченому ст. 426 КПК України.

Головуючий

Судді