Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №164/474/25 — Волинський апеляційний суд

Справа № 164/474/25 Провадження №33/802/474/26 Головуючий у 1 інстанції:Токарська І. С.

Доповідач: Денісов В. П.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2026 року місто Луцьк

Суддя Волинського апеляційного суду Денісов В.П., розглянувши клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Маневицького районного суду Волинської області від 05 березня 2026 року щодо нього,

В С Т А Н О В И В:

Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто із нього на користь держави 605 гривень 60 копійок судового збору.

Згідно постанови судді ОСОБА_1 , 10.02.2025 о 21 год 08 хв в сел.Колки по вул. Центральна, 52 керував автомобілем марки «Шкода Октавія» д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме – запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей та обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження у встановленому порядку огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки та медичному закладі відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР.

Він же, 12 березня 2025 року о 09 год 55 хв в сел.Колки по вул.Грушевського, 1 керував автомобілем марки «Шкода Октавія» д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме – порушення мови і координації рухів, зіниці очей не реагують на світло, почервоніння очей. Від проходження у встановленому порядку огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння в медичному закладі відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР.

Оскаржуваною постановою провадження у справі за епізодом від 10.02.2025 закрито на підставі п.7 ст.247 КУпАП у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке мотивував тим, що про дату та час судового розгляду він повідомлений не був, а про судове засідання дізнався з офіційного вебсайту суду.

Перевіривши матеріали справи та доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, доходжу висновку, що клопотання ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга підлягає поверненню з таких підстав.

Апелянт у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження просить поновити цей строк, мотивуючи тим, що про дату та час судового розгляду він повідомлений не був, а про судове засідання дізнався з офіційного вебсайту суду.

Проте, зазначені доводи апелянта повністю суперечать вимогам ч.2 ст.294 КУпАП, згідно з якими постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення.

Отже, законодавець пов`язує початок відліку строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції з моментом її винесення, а не з моментом отримання особою копії постанови.

05 березня 2026 року під час розгляду справи у Маневицькому районному суді Волинської області ОСОБА_1 був відсутній (а.с.84-85).

В цій справі відповідно до положень ч.2 ст.294 КУпАП строк на апеляційне оскарження закінчився 16 березня 2026 року (з урахуванням неробочих днів).

Апеляційну скаргу на постанову судді Маневицького районного суду Волинської області від 05 березня 2026 року щодо нього ОСОБА_1 подав через засоби поштового зв`язку лише 08 травня 2026 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції місцевого суду, тобто із пропуском строку на апеляційне оскарження, який закінчився ще 16 березня 2026 року (з урахуванням неробочих днів).

Таким чином ОСОБА_1 майже на два місяці пропустив строк апеляційного оскарження, передбачений вимогами ч.2 ст.294 КУпАП.

Посилання апелянта на те, що про дату та час судового розгляду він повідомлений не був, а про судове засідання дізнався з офіційного вебсайту суду не є поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження так як вони суперечать вимогам ч.2 ст.294 КУпАП, згідно яких постанова судді може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення, а не з дня отримання.

Як убачається із матеріалів справи ОСОБА_1 був завчасно та належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується телефонограмою від 02.03.2026, яку він прийняв особисто о 14:00 год 02.03.2026 (а.с.77).

Отже, доводи клопотання ОСОБА_1 про те, що він не повідомлявся про час і дату судового засідання є голослівними, оскільки спростовуються вищезазначеною телефонограмою, а тому не беруться апеляційним судом до уваги.

Тому відповідно до положень ч.2 ст.294 КУпАП строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня проголошення судового рішення.

Як убачається із оскаржуваної постанови судді, місцевим судом вирішено клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи та зазначено, що у судове засідання 05 березня 2026 року ОСОБА_1 не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату та час судового засідання, до суду надіслав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із перебуванням безпосередньо в районах ведення бойових дій.

Варто зазначити, що упродовж достатньо тривалого процесуального строку розгляду вказаної справи у суді, ОСОБА_1 не був позбавлений можливості реалізувати своє право на захист, проте, об`єктивно таким процесуальним правом не скористався. На думку суду, така його поведінка є свідченням зловживання своїми правами та очевидно спрямована на затягування її розгляду, з метою уникнення відповідальності.

А тому, беручи до уваги те, що судом було надано можливість ОСОБА_1 надати пояснення та усі необхідні докази на підтвердження невинуватості у інкримінованому адміністративному правопорушенні, суд приходить висновку про можливість розгляду справи у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що відповідатиме завданням КУпАП та визначеним строкам (а.с.84 зворот).

Також апеляційний суд звертає увагу на те, що на запит суду першої інстанції від 11.02.2026 командир військової частини НОМЕР_2 , яка розташована в АДРЕСА_1 , повідомив, що ОСОБА_1 може приймати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів (а.с.78).

Однак, ОСОБА_1 не скористався такою можливістю, а подав до суду заяву про відкладення судового засідання, призначеного на 05 березня 2026 року.

Варто відмітити, що справа щодо ОСОБА_1 надійшла до місцевого суду ще 25 лютого 2025 року (а.с.9).

А оскаржувана постанова винесена 05 березня 2026 року (а.с.84-85).

Вимогами ч.6 ст.38 КУпАП визначено, що адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтею 130 цього Кодексу, може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення.

В даній справі строки накладення адміністративного стягнення спливали 12 березня 2026 року.

Судові засідання в даній справі неодноразово відкладались за клопотаннями ОСОБА_1 (а.с.28, 68, 73).

В судовому засіданні 22.10.2025 ОСОБА_1 брав участь особисто, що підтверджується протоколом судового засідання від 22.10.2025 (а.с.65-65-1).

Будь-яких інших причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови судді Маневицького районного суду від 05 березня 2026 року щодо ОСОБА_1 клопотання апелянта не містить.

Тому доводи клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження не ґрунтуються на приписах чинного законодавства, оскільки суперечать вимогам ч.2 ст.294 КУпАП та повністю спростовуються вищезазначеними матеріалами справи, у зв`язку з чим клопотання до задоволення не підлягає.

Європейський Суд з прав людини в рішенні «Рябих проти Росії» зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.

Таким чином, Європейський Суд з прав людини, рішення якого є джерелом права в Україні, вважає, що поновлення судом пропущеного строку без наведення обґрунтованих причин порушує принцип правової визначеності, зокрема порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Положеннями ч.2 ст.294 КУпАП визначено, що апеляційна скарга, подана після закінчення десятиденного строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Підсумовуючи наведені обставини та положення ч.2 ст.294 КУпАП, необхідно відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Маневицького районного суду Волинської області від 05 березня 2026 року щодо нього та повернути апеляційну скаргу особі, які її подала.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Маневицького районного суду Волинської області від 05 березня 2026 року щодо нього – відмовити.

Апеляційну скаргу повернути особі, які її подала.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Волинського апеляційного суду В.П. Денісов