Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №161/12743/25 — Волинський апеляційний суд

Справа № 161/12743/25 Головуючий у 1 інстанції: Ковтуненко В. В.

Провадження № 22-ц/802/737/26 Доповідач: Бовчалюк З. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Бовчалюк З.А.,

суддів - Здрилюк О.І., Карпук А.К.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття жилого приміщення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 березня 2026 року

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття жилого приміщення.

Вказує, що 11 січня 2025 року в другій половині дня він виявив, що його квартира залита водою, на стінах та стелі кімнати спостерігались мокрі плями та пошкоджена штукатурка.

16 січня 2025 року позивач звернувся до диспетчера ЖКП № 2 з питанням про затоплення квартири АДРЕСА_1 , тоді ж комісією було проведено обстеження місця затоплення в результаті чого виявлено, що затоплення відбулось через протікання гарячої води з стояка кухні квартири АДРЕСА_2 , квартира потребує ремонту.

Розмір шкоди підтверджується локальним кошторисом ЖКП № 2 та становить 528,19 гривень.

Окрім того позивач вказує, що відповідачем було завдано також моральну шкоду в розмірі 4000 гривень.

Просить стягнути з відповідача на його користь 655,19 гривень майнової шкоди та 4000 гривень моральної шкоди.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 березня 2026 року в задоволені позову в даній справі відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити повністю.

Відповідно до вимог ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України справу розглянуто без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.5 ст.268, ст.381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив із бездоказовості та безпідставності тверджень позивача, що в результаті неправомірних дій відповідача, відбулось залиття квартири та пошкоджено майно.

Такі висновки суду зроблені з врахуванням встановлених обставин справи та у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що регулюють дані правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_3 та у ній проживає фактично. (а.с. 8)

Позивач стверджує, що 11 січня 2025 року відбулось залиття (затоплення) приміщення квартири АДРЕСА_3 . На підтвердження своїх доводів позивач надав Акт про обстеження на предмет затоплення.

Зі змісту Акту, в якому відсутня дата його складення, комісією встановлено, що затоплення кухні в квартирі АДРЕСА_3 , сталося 16 січня 2025 року (а.с. 11) і причиною затоплення є протікання гарячої води з стояка кухні в квартирі АДРЕСА_2 даного будинку. Зазначено також про те, що комісія вважає, що причиною затоплення є не контролювання стану внутрішньо квартирн6их мереж водопостачання мешканцем квартири АДРЕСА_2

Необхідно зауважити, що даний акт не містить вказівки про огляд квартири АДРЕСА_4 , або ж про обізнаність власника даної квартири зі складеним актом.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 у категоричній формі заперечив будь які несправності у системі водопостачання та водовідведення у його квартирі, які б могли затопити квартиру власником якої є ОСОБА_1 . Також вказав , що йому не було відомо про складений Акт про затоплення квартири АДРЕСА_1 і працівники ЖКП не оглядали його квартиру.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 12, 81 ЦПК України).

За змістом положень частини третьої статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України).

Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір.

Відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача і вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Для застосування такого заходу відповідальності, як відшкодування шкоди слід встановити наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки), ступінь її вини у розумінні статті 1193 ЦК України.

При цьому, встановлення прямого причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність є причиною, а збитки, яких зазнала потерпіла особа, - наслідком такої протиправної поведінки.

Питання про наявність або відсутність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

Згідно з частиною другою статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року № 927/11207 (далі - Правила), передбачено, що у разі залиття квартири складається відповідний акт (пункт 2.3.6 Правил). В додатку № 4 до цих Правил зазначено, що факт залиття квартири та його наслідки фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка згідно з укладеною угодою обслуговує внутрішньо-будинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов`язковою. В акті повинно бути відображено: дата складання акта (число, місяць, рік); прізвища, ініціали та посади членів комісії; прізвище, ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.

При ухваленні рішення у даній справі суд надаючи оцінку Акту огляду пошкодження майна обґрунтовано зазначив, що такий складено з порушення вимог Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року №76 і зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року № 927/11207.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б свідчили про вину відповідача ОСОБА_2 у затопленні квартири та заподіянні шкоди позивачеві. Зокрема : інформація в акті про затоплення щодо причин затоплення не містить вказівки про те на підставі чого такі висновки зроблені, з врахуванням того, що огляд квартири ОСОБА_2 не проводився. В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, які ремонтні роботи (якщо такі проводились) були здійсненні у квартирі ОСОБА_2 , з метою усунення несправностей, що стали причиною затоплення квартири ОСОБА_1 ..

Суд першої інстанції дав правильну оцінку доказам та обґрунтовано вказав, що самі лише доводи позивача та Акт пошкодження майна, який складений з порушенням Правил, без наявності інших належних доказів не підтверджують причинний зв`язок між діями саме відповідача та заподіяною шкодою, а лише підтверджують факт пошкодження майна, що виникло внаслідок залиття квартири, що не є достатнім для висновку, що саме неправомірними діями відповідача заподіяно шкоду позивачу.

Всупереч вимогам ст. 76-81 ЦПК України, позивачем не надано беззаперечних доказів того, що внаслідок винної поведінки саме відповідача по справі, було спричинено залиття квартири, чим в свою чергу було спричинено майнову шкоду позивачу.

З врахуванням викладено суд першої інстанції правомірно та обґрунтовано констатував про відсутність підстав для задоволення позову.

Висновки суду ґрунтуються на повно і всебічно з`ясованих обставинах справи, перевірених належними доказами, на які є покликання в рішенні суду і яким суд дав правильну юридичну оцінку.

Доводи апеляційної скарги про обґрунтованість позовних вимог є власним тлумаченням встановлених обставин справи, були предметом дослідження суду першої інстанції і їм суд в сукупності з іншими доказами по справі дав правильну юридичну оцінку.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухваленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування.

За змістом частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою прийняття постанови у даній справі є 03 червня 2026 року, тобто дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. 268 ч.ч.4, 5, 367, 369, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Головуючий-суддя:

Судді