Рішення від 02 червня 2026 р. у справі №519/384/26 — Південний міський суд Одеської області

Справа №519/384/26

Провадження № 2/519/462/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К РА Ї Н И

03.06.2026 м. Південне

Південний міський суд Одеської області у складі:

головуючого судді Лемця С.П.,

за участю секретаря судового засідання Волкової Н.О,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом представника ОСОБА_1 – адвоката Родіонова А.В. до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, за участі третьої особи – ОСОБА_4 ,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до Південного міського суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_4 11 червня 1983 року зареєстрував шлюб з ОСОБА_5 , яка після реєстрації шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_6 ».

ОСОБА_4 відповідно до ордера серія ПР № 87 є головним наймачем квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Ордер було видано на сім`ю із трьох осіб: головному наймачу та ОСОБА_1 (дружина), ОСОБА_3 (син).

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є синами ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Таким чином у зазначеній квартирі, крім позивачки зареєстровані її сини - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , однак вони не проживають у вищезазначеній квартирі з 2022 року.

Будь-яких перешкод відповідачам у проживанні в зазначеній квартирі позивач ніколи не чинила та не чинить. Факт реєстрації відповідачів у квартирі перешкоджає позивачу як власнику квартири користуватися, володіти та розпоряджатися в повному обсязі своєю приватною власністю, адже змушує нести додаткові витрати по оплаті комунальних послуг та квартплаті згідно законодавства.

Ухвалою Південного міського суду Одеської області від 17.03.2026 відкрито провадження у справі за вищевказаною позовною заявою, ухвалено розгляд справи здійснити у порядку спрощеного провадженням з повідомленням (викликом) сторін.

03.06.2026 представником позивача надіслано до суду заяву про залишення без розгляду позовних вимоги про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

Сторона позивача в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечували.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, надали заяви про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги визнають в повному обсязі та просять їх задовольнити.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та відповідні їм правовідносини, перевіривши їх доказами, суд доходить наступного висновку.

ОСОБА_4 є головним наймачем квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією ордера серія ПР № 87, виданого Виконавчим комітетом Приморської районної Ради народних депутатів від 07.03.1990. Ордер було видано на сім`ю із трьох осіб: головний наймач, ОСОБА_1 (дружина), ОСОБА_3 (син) (а.с.19).

ІНФОРМАЦІЯ_1 у подружжя народився син ОСОБА_2 (а.с.11).

Таким чином, ОСОБА_1 та ОСОБА_7 є батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.11,12).

Згідно відомостей про зареєстрованих у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані позивачка ОСОБА_1 , її чоловік ОСОБА_4 , її сини ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.23).

Відповідно до Акту про фактично проживаючих від 03.03.2026 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровані за вищевказаною адресою, але фактично не проживають (а.с.24).

Оскільки відповідачі до теперішнього часу зареєстровані у зазначеній квартирі, позивач несе додаткові витрати, а саме на оплату комунальних платежів, тобто сплачує за осіб, які зареєстровані, але не проживають за вказаною адресою, що призводить до матеріальних витрат.

Конституція України у ст.47 проголошує, що кожен має право на житло, як одного з природних і невід`ємних прав людини. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.

Частиною 1статті 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому, згідно з вимогами статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з частиною 1 статті 71 Житлового кодексу України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Відповідно до статті 72 Житлового кодексу України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Відповідно до підпункту 2 пункту 50 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року № 265 "Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад", зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житло або права користування житлом, про виселення, про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Відповідно до п. 6 ч. 1ст. 24 Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні", орган реєстрації вносить зміни до реєстру територіальної громади на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житло або права користування житлом, про виселення, визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

За змістом вказаних норм, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред`явивши водночас вимогу про позбавлення права користування житловим приміщенням. Стаття 391 ЦК України передбачає, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст.206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Враховуючи вищевикладене, а також відмову від позову до ОСОБА_2 та визнання позову відповідачем ОСОБА_3 , позов представника ОСОБА_1 – адвоката Родіонова А.В. до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, за участі третьої особи – ОСОБА_4 , підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 3, 12, 81, 141, 259, 265, 268, 280-284 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов представника ОСОБА_1 – адвоката Родіонова А.В. до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, за участі третьої особи – ОСОБА_4 , задовольнити.

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , таким, що втратив право користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів, з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Третя особа ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя Сергій ЛЕМЕЦЬ