Рішення від 31 травня 2026 р. у справі №523/3589/26 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/3589/26

Провадження №2/523/3885/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" червня 2026 р. Пересипський районний суд міста Одеси в складі

головуючого судді Сувертак І.В.

при секретарі Мельніченко Г. О.

розглянув в відкритому судовому засіданні в залі суду №5 в місті Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення додаткових витрат на дитину,

Установив:

Позивачка звернулась з позовом до суду та просила стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення ним повноліття у сумі 5000 (п`ять тисяч) грн. помісячно та інші витрати, якщо виникнуть ситуації, пов`язані із погіршенням його стану здоров`я.

Вимоги позову обґрунтувала тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1

ОСОБА_1 повністю забезпечує дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , утримання якого потребує який крім загальних витрат додаткові витрати, які обумовлені його незадовільним станом здоров`я й хворобою.

Враховуючи зазначене в позовній заяві ОСОБА_1 просила її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Пересипського районного суду м.Одеси від 25 лютого 2026 року, було прийнято до свого провадження зазначену цивільну справу, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін в загальному порядку. Окрім того відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву. (а.с. 8,9).

Представник позивача – адвокат Добровольська В. В. надала на адресу суду заяву про розгляд справи за її відсутності, вимоги позову підтримала та наполягала на його задоволенні. (а.с. 18).

Відповідач в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином та причин неявки суду не надав. Відзив на позов чи пояснення також в установлений строк на адресу суду не надав.

01 червня 2026 року від представника відповідача – адвоката Синько О. А. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. В заяві зазначено, що відповідач позовні вимоги не визнає, однак оскільки позов ним не отримано просив надати можливість ознайомитись зі справою.

Суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки зазначене затягне її розгляд по суті спору та порушить паво сторін на розумні строки розгляду справи.

Враховуючи вимоги ст. 223 ЦПК України та ст.6 Конвенції Про захист прав людини та основних свобод, ратифікованої Законом України 17.07.1997 року, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд вважає за необхідне розгляд справи провести за відсутності відповідача.

З`ясував обставини справи, дослідив та проаналізував матеріали справи, уважно оцінивши докази надані сторонами по справі, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Суд встановив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

До матеріалів справи також додано декілька квитанцій на ліки, а також квитанції про сплату витрат на додаткові заняття (суми квитанцій від 200 до 600 гривень включно).

Зазначені квитанції жодним чином не підтверджують позовні вимоги, оскільки зазначені витрати не підтверджують незадовільного стану здоров`я дитини та ін.

Згідно з ч. 3 ст. 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є: 1) верховенство права; 2) повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Частиною 3 статті 13 ЦПК України визначено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Частина 2 статті 43 ЦПК встановлює, що учасники справи зобовязані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обовязковою; 4) подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Відповідно до положень ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов`язки сторін. Всі ці складові могли бути з`ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК, всебічне і повне з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Таким чином позивач не довела свої позовні вимоги, тому суд залишає їх без задоволення у зв`язку з недоведеністю.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 18, 76-81, 89, 141, 211, 223, 258, 263-265, 354 ЦПК України,

Вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення додаткових витрат на дитину – залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного рішення суду, безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя