Вирок від 02 червня 2026 р. у справі №513/637/26 — Саратський районний суд Одеської області

Справа № 513/637/26

Провадження № 1-кп/513/143/26

Саратський районний суд Одеської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2026 року Саратський районний суд Одеської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в с.Сарата Білгород-Дністровського району Одеської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № 12026167240000024 від 28 травня 2026 року відносно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Республіка Молдова, проживаючого без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина Республіки Молдова, в силу ст. 89 КК України не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст.125 КК України,

у с т а н о в и в:

Відповідно до пункту 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі - Закон), яким визначено організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства, домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Приписами пункту 17 ч. 1 ст. 1 Закону визначено, що фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру. Згідно висновків Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного суду в постанові від 12 лютого 2020 року (справа № 453/225/19, провадження № 51-4000кмо19) злочином, пов`язаним із домашнім насильством слід вважати будь-яке кримінальне правопорушення, обставини вчинення якого свідчать про наявність у діянні хоча б одного з елементів (ознак), перелічених у ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року № 2229-VІІІ, незалежно від того, чи вказано їх в інкримінованій статті (частині статті) КК України як ознаки основного або кваліфікованого складу злочину. Так, 25 квітня 2026 року приблизно о 21 годині 00 хвилин, ОСОБА_6 перебуваючи на подвір`ї домоволодіння АДРЕСА_1 в ході раптово виниклої сварки з сестрою ОСОБА_7 , переслідуючи злочинний умисел направлений на спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння та те, що його дії спрямовані на спричинення шкоди здоров`ю потерпілій, за допомогою лівої руки схопив за волосся з правого боку в потиличній частині голови, та за допомогою правої руки стиснутої в кулак наніс один удар в область лівої частини обличчя. У результаті своїх умисних, неправомірних дій ОСОБА_6 спричинив потерпілій ОСОБА_8 , тілесні ушкодження у вигляді: синця лівої скроневої ділянки, синець потиличної ділянки справа. Ці ушкодження як в сукупності так і кожен окремо, не є небезпечним для життя та призводять до незначних, скороминучих наслідків тривалістю не більше 6 днів, тому за цим критерієм, згідно п.2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» затверджених Наказом МОЗ України № 6 від 17 січня 1995 року народження, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 вину у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України визнав повністю та суду показав, що 25 квітня 2026 року о 18 – 19 годині, потерпіла почала робити йому зауваження та наговорювати на нього, він не стримався і ударив її один раз. Також вказав, що потерпіла є його рідною сестрою, критично відноситься до своєї поведінки, більше так не вчинить.

Потерпіла ОСОБА_10 у судове засідання не з`явилася, від неї в матеріалах справи міститься письмова заява про розгляд кримінального провадження без її участі.

Оскільки в судовому засіданні обвинувачений повністю визнав свою вину в інкримінованому йому кримінального проступку, погодився з кваліфікацією вчиненого ним діяння, а так само визнав всі фактичні обставини його вчинення, учасники провадження не висловили жодних заперечень щодо встановлених обставин, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, за відсутності їх заперечень та сумнівів у добровільності їх позицій, переконавшись у тому, що всі зазначені особи правильно розуміють зміст встановлених обставин, в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

На підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені показаннями обвинуваченого та потерпілої, надані ними безпосередньо в судовому засіданні, які відповідають всім фактичним обставинам інкримінованого ОСОБА_9 діяння і ніким не оспорюються, суд дійшов до переконання, що діяння, яке вчинене обвинуваченим дійсно мало місце, дії обвинуваченого суд кваліфікує за ч. 1 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, а тому він підлягає покаранню за вчинення такого кримінального проступку.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_9 , суд відповідно до положень ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого проступку, особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Насамперед, суд враховує, що обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до положень ст. 12 КК України відноситься до проступків.

Дослідивши дані про особу обвинуваченого, судом встановлено, що ОСОБА_9 , в силу ст.89 КК України не судимий, на обліку в психоневрологічному та наркологічному диспансерах не перебуває, посередньо характеризується, працює по найму.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд визнає його щире каяття у скоєному, активне сприяння розкриттю злочину.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 67 КК України обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_9 суд відносить вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою перебуває у сімейних відносинах.

Отже, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_9 , суд насамперед виходить із ступеню тяжкості вчиненого ним проступку, враховує особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують покарання останнього, наведені вище, думку прокурора та потерпілої, та дійшов до переконання, що останньому має бути призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян в межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 125 КК України, оскільки саме таке покарання, на думку суду, буде найбільш необхідним і достатнім для його виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів.

З урахуванням встановлених судом обставин, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України в інтересах потерпілої ОСОБА_10 , яка постраждала від кримінального правопорушення, пов`язаного з домашнім насильством, суд вважає за необхідне одночасно з призначенням покарання у виді штрафу застосувати до ОСОБА_9 обмежувальний захід у виді направлення для проходження програми для кривдників.

В межах даного кримінального провадження заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі, і запобіжні заходи, не застосовувалися.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлений.

Судові витрати та речові докази у даному кримінальному провадженні відсутні.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 349, 368, 370, 374, 394, 395 КПК України, суд,

у х в а л и в:

ОСОБА_11 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України і призначити йому покарання у вигляді штрафу у розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

На підставі п. 5 ст. 91-1 КК України застосувати до ОСОБА_5 обмежувальний захід у виді направлення для проходження програми для кривдників, строком на один місяць.

Роз`яснити ОСОБА_12 , що умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, передбачених ст. 91-1 КК України, щодо якої такі заходи застосовані судом, є підставою для притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 390-1 КК України.

Вирок суду набирає законної сили після спливу тридцятиденного строку, встановленого ст. 395 КПК України для його оскарження. Подання апеляційної скарги на вирок суду зупиняє набрання ним законної сили та його виконання.

Вирок може бути оскаржений в порядку ст. 395 КПК України.

Апеляційну скаргу на вирок може бути подано до Одеського апеляційного суду через Саратський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку в порядку ст. 376 КПК України негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору і не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1