Рішення від 02 червня 2026 р. у справі №511/1281/26 — Роздільнянський районний суд Одеської області

Роздільнянський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 511/1281/26

Номер провадження: 2/511/1190/26

03 червня 2026 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Теренчук Ж. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Ніколас С.О.

розглянувши у відкритому засіданні в м. Роздільна Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий Центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позову.

20 квітня 2026 року позивач ТОВ «Споживчий Центр» звернувся до Роздільнянського районного суду Одеської області через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором №18.08.2023-100001876 від 18.08.2023 року у розмірі 9083,93грн., судові витрати у розмірі 2662,40 грн та витрати, пов`язані з надсиланням стороні відповідача документів у розмірі 145,58 грн.

В обґрунтування позову посилалися на наступне.

18.08.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» (далі – ТОВ «Споживчий Центр», Банк) та ОСОБА_1 (далі - Відповідач або Позичальник) було укладено кредитний договір №18.08.2023-100001876, відповідно до умов позичальнику надано кредитні кошти у розмірі 6 000,00 грн., строком 29 днів, на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит.

Відповідач ОСОБА_1 , свої зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав. Наявна заборгованість відповідача перед Банком за договором №18.08.2023-100001876 від 18.08.2023 року станом на 15.04.2026 року становить 9083,93 грн., з яких : 6 000,00 грн. – сума заборгованості по тілу кредиту; 2 183,93 грн. – сума заборгованості по відсоткам; 900,00 грн. – комісія.

Просили їх вимоги задовольнити та стягнути на користь позивача зазначену заборгованість із відповідача ОСОБА_1 .

Процесуальні дії.

Ухвалою суду від 28 квітня 2026 відкрито провадження по справі і справу призначено до розгляду в спрощеному позовному провадження з викликом сторін в судове засідання. (а.с.13)

Позиції сторін у судовому засіданні.

Позивач – ТОВ «Споживчий Центр» позов підтримали та посили його задовольнити, про що надали відповідну письмову заяву. (а.с. 4)

Відповідач – ОСОБА_1 , в судове засідання не з`явився будучи належним чином повідомлений про дату час та місце розгляду справи, судовою повісткою, яка направлялась по місцю реєстрації останнього. На адресу суду надійшло поштове повідомлення про невручення судової повістки ОСОБА_1 , у зв`язку з відсутністю адресанта за вказаною адресою (а.с. 16)

В порядку ч.2 ст.247 ЦПК України розгляд справи здійснюється судом без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Процесуальні документи по справі.

07.05.2026 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому він просить у задоволенні позовних вимог ТОВ «Споживчий Центр» відмовити в повному обсязі, обґрунтовуючи наступним. Вважає, що позивачем не доведено факт укладення кредитного договору, та факт перерахування кредитних коштів, позивачем не надано детального та правильного розрахунку, заявлена сума заборгованості у розмірі 9083,93 грн., є необгрунтованою, а також не доведено правильність нарахування відсотків і штрафів, тому позов ТОВ «Споживчий Центр» не підлягає задоволенню.

13.05.2026 року на адресу суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив від ТОВ «Споживчий Центр», відповідно до якого просять задовольнити позов в повному обсязі, обґрунтувавши наступним. Так кредитний договір було укладено в електронному вигляді, що узгоджується з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». Документи, що складають договір підписувались електронним підписом, за допомого одноразового ідентифікатора, який було направлено у смс-повідомленні на номер, вказаний відповідачем, як фінансовий, що узгоджується з п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» - одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. яДалі, щодо видачі коштів, позивачем кошти були перераховані на картковий рахунок відповідача за помогою інтернет-еквайрингу. Ідентифікація відповідача проводилась через систему BankID. Вважають, що умови кредитного договору є справедливими, проценти нараховувались в межах строку кредитування, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судом встановлено наступні фактичні обставини справи.

Щодо укладення кредитного договору №18.08.2023-100001876.

18.08.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» (далі – ТОВ «Споживчий Центр», Банк) та ОСОБА_1 (далі - Відповідач або Позичальник) було укладено кредитний договір №18.08.2023-100001876, відповідно до умов позичальнику надано кредитні кошти у розмірі 6 000,00 грн., строком 29 днів, на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит, кредитний договір укладено в електронній формі за допомогою одноразового ідентифікатора H756, який було відправлено смс-повідомленням на фінансовий номер 0632290012.

Відповідно до 1-4 Заявки до кредитного договору: Дата надання/видачі кредиту - 18/08/2023; Сума Кредиту - 6000 грн.; Строк, на який надається Кредит - 28 днів з дати його надання; Дата повернення (виплати) кредиту - 14.09.2023 року.

До кредитного договору №18.08.2023-100001876 від 18.08.2023 року позичальник підписав: паспорт споживчого кредиту; таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки.

На підтвердження укладення кредитного договору позивачем надано заявку на укладення кредитного договору від 18.08.2023 року, а також підтвердження укладення кредитного договору.

На підтвердження перерахування та отримання кредитних коштів позичальником банком надано квитанцію з підсистеми LIQPAY від 18.08.2023 року, відповідно до якої позичальник отримав кредитні кошти у розмірі 6 000,00 грн., на кредитну картку № НОМЕР_1 .

Відповідно до п. 4.1. Договору кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування Позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5375-41XX-XXXX-6876.

Відповідно до п. 4.4. Договору сторони встановлюють, що Проценти нараховуються з дня надання коштів Позичальнику включно до дати їх фактичного повернення.

Відповідно до п. 5.3. Договору проценти за користування нараховуються та обліковуються Кредитодавцем щоденно. Комісія нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту.

Відповідно до п. 10.1 Договору цей Договір набирає чинності з дати отримання Кредитодавцем у інформаційній системі Кредитодавця від Позичальника відповіді про прийняття пропозиції (акцепт), підписаної одноразовим ідентифікатором, отриманим Позичальником від Кредитодавця на номер телефону Позичальника, вказаний при реєстрації у інформаційній системі Кредитодавця.

Відповідно до розрахунку заборгованості по кредитному договору №18.08.2023-100001876 від 18.08.2023 року станом на 15.04.2026 року загальна сума заборгованості становить 9083,93 грн., з яких : 6 000,00 грн. – сума заборгованості по тілу кредиту; 2 183,93 грн. – сума заборгованості по відсоткам; 900,00 грн. – комісія.

Нормативно правове обґрунтування.

Згідно положень ч. 1ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ч. 2ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст.ст.526, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст. 629 Цивільного кодексу України - договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Також, статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 205 ЦК України щодо форм правочину, способу волевиявлення встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Висновки та мотиви суду.

Суд, ознайомившись за матеріалами справи, дослідивши надані суду письмові докази , прийшов до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до ч.1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд вважає, що позивач довів обгрунтованність укладення кредитного договору №18.08.2023-100001876 від 18.08.2023 року, та перерахування кредитних коштів у розмірі 6 000, 00 грн.

Щодо заперечень відповідача факту укладення кредитного договору

Відповідно до п. 2.1. Договору електронний кредитний договір, частиною якого є дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), укладається Кредитодавцем та Позичальником у порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".

Згідно ст. 1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» - електронна ідентифікація - процедура використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи.

Позичальник ОСОБА_1 під час укладення кредитного договору № 18.08.2023-100001876 пройшов ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку.

Під час ідентифікації Позичальник- ОСОБА_1 з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних було забезпечено однозначне встановлення фізичної особи.

Відповідно до правової позиції Касаційного цивільного суду Верховного Суду, викладеній у його постанові від 12.01.2021 р. у цивільній справі №524/5556/19: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є … комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позичальником за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено…»

Також, підписуючи Оферту Відповідач Підтвердив той факт, що розуміє умови на яких укладається договір : “Я розумію, що підписую та укладаю кредитний договір на вищевказаних умовах, підписуючи даний акцепт одноразовим ідентифікатором (код з смс-повідомлення): Для підписання та укладання договору введіть код з смс – повідомлення, яке було відправлене на Ваш фінансовий номер“ У відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), відповідачем вкотре було підтверджено розуміння та чіткість умов укладання даного договору : “Я розумію, що підписую та укладаю кредитний договір на вищевказаних умовах, підписуючи даний акцепт одноразовим ідентифікатором (код з смс повідомлення): Для підписання та укладання договору введіть код з смс – повідомлення, яке було відправлене на Ваш фінансовий номер“

Відтак, відповідачем та позивачем було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов правочину (кредитного договору), та підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, що підтверджується належними доказами. Вказані обставини відповідач не спростував належними та допустимими доказами.

Щодо заперечень позичальника про отримання кредитних коштів

Видача кредитних коштів відповідачу підтверджується квитанцією про перерахунок коштів від 18.08.2023 року, яка є первинним платіжним документом у розумінні Закону України «Про платіжні послуги», а відтак – належним та допустимим доказом видачі коштів відповідачу.

Так відповідно до зазначеної квитанції з підсистеми LIQPAY від 18.08.2023 року, відповідно до якої позичальник отримав кредитні кошти у розмірі 6 000,00 грн., на кредитну картку № НОМЕР_1 .

Отже, Позивач надав на підтвердження доказ видачі кредитних коштів, що є первинним платіжним документом у розумінні Закону України «Про платіжні послуги», оскільки містить усі відомості щодо платіжної операції у відповідності вищезазначеного закону, а відтак – належним тадопустимим доказом видачі коштів відповідачу.

Щодо заперечень відповідача про законність нарахувань відсотків і штрафів

Відповідно до п. 5.3. Договору проценти за користування нараховуються та обліковуються Кредитодавцем щоденно. Комісія нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту.

Так, відповідно до розділу 5 Заявки процентна ставка – фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1.3% за 1(один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Проценти розраховуються шляхом множення Кредиту/залишку Кредиту (база розрахунку) на кількість днів користування Кредитом/залишком Кредиту та на процентну ставку.

Також, судом встановлено, що кредит надавався строком на 29 днів, як вбачається з розрахунку заборгованості, відсотки нараховували в межах строку кредитування, тобто з 18.08.2023 року по 15.09.2023 року, процентна ставка незмінна та складає 1, 30 %, що прямо передбачено кредитним договором та заявкою.

Крім того, позивачем жодних нарахувань поза межами строку кредитування, зокрема, у порядку, передбаченому ст. 625 ЦК України, позивачем не здійснювалось, а позовні вимоги не заявлялись та не нараховувались, що підтверджується розрахунком заборгованості.

Щодо заперечень правильності розрахунку заборгованості

Відповідно до позиції Верховного Суду, котра міститься у постанові Верховного Суду від 14 липня 2020 року по справі №367/4970/13-ц, провадження №61-19992св18, заперечуючи розмір кредитної заборгованості, розрахований банком, боржник та його представник не надали до суду докази, які б спростовували як факт надання кредиту у розмірі, визначеним кредитним договором так і розмір боргу, що є процесуальним обов`язком боржника.

Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, боржником не надано. Крім цього, також варто звернути увагу на вимоги процесуального закону, який покладає тягар доказування на сторони, що забезпечуватиме реалізацію принципу змагальності у судовому процесі. Реалізація такого принципу здійснюється через стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Застосування такого підходу оцінки доказів відповідає позиції Верховного Суду у справах № 910/18036/17 від 02 жовтня 2018 року , №917/1307/18 від 23 жовтня 2019 року. Окрім того, відповідно до п. 62 Постанови «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України» визначено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Тогму вимоги позивача правомірні та підлягають задволенню.

Судовий збір по справі складає – 2 662,40 грн, який належить стягнути з відповідача на користь позивача.

На підставі ст. 4, 258-259, 265,281-283, 289 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» про стягнення заборгованості, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833, МФО 305299 , р/р НОМЕР_3 ) заборгованість за Кредитним договором № 18.08.2023-100001876 від 18.08.2023 року станом на 15.04.2026 у загальному розмірі 9083, 93 гривень (дев`ять тисяч вісімдесят три гривні дев`яносто три копійки) з яких: 6 000,00 грн. – сума заборгованості по тілу кредиту; 2 183,93 грн. – сума заборгованості по відсоткам; 900,00 грн. – комісія.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833, МФО 305299 , р/р НОМЕР_3 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 622,40 грн.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текс рішення виготовлено та підписано суддею – 03.06.2026 року.

Суддя: Ж. В. Теренчук