Рішення від 02 червня 2026 р. у справі №509/1440/26 — Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/1440/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року с-ще Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Панасенка Є.М.,

за участю секретаря судового засідання: Пронози І.В.,

розглянувши в порядку окремого провадження в залі суду цивільну справу № 509/1440/26 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України про встановлення факту, що має юридичне значення,-

ВСТАНОВИВ:

10 березня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Овідіопольского районного суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення проживання, а саме факту проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В обґрунтування заяви зазначала наступне.

Заявниця ОСОБА_1 13 жовтня 2006 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рішенням Овідіопільського районного суду Одеської області від 14 березня 2013 року було розірвано.

Проте, з січня 2023 року вони відновили свої відносини та почали проживати разом однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу за адресою: АДРЕСА_1 , мали спільний побут та спільний бюджет, а також взаємні права та обов`язки як чоловік та дружина.

15 лютого 2023 року ОСОБА_3 було призвано на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_3 та в подальшому 29 серпня 2025 року він зник безвісти під час захисту Батьківщини на північно-західній околиці населеного пункту Гродівка, Покровського району, Донецької області.

Зазначила, що встановлення факту проживання чоловіка та дружини однією сім`єю без реєстрації шлюбу їй необхідно для реалізації її прав та гарантій, через набуття відповідного статусу, передбаченого Законом України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин», що також надасть їй право на відповідний соціальний захист.

Також додатково представник заявниці зазначив у свої запереченнях від 15.05.2026 року на пояснення заінтересованої особи, а саме представника Міністерства оборони України, що спору про право під час розгляду даної справи не може виникнути, оскільки заявниця не може претендувати на грошове забезпечення зниклого безвісти ОСОБА_3 навіть за наявності відповідного рішення суду, так як таке право не передбачено законом, а спір про право з Міністерством оборони України в заявниці не може виникнути в силу того що Міністерство оборони України не являється отримувачем виплат грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця.

З огляду на вказане, заявниця змушена звернутися до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період часу не менший ніж з січня 2023 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_1 .

Заявниця та її представник в судове засідання не з`явилася, її представник представник ОСОБА_4 подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності ОСОБА_1 , заяву підтримав в повному обсязі, просив суд її задовольнити.

Заінтересована особа ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, проти задоволення заяви не заперечувала.

Представник заінтересована особи ІНФОРМАЦІЯ_5 в судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник заінтересованої особи військової частини НОМЕР_1 в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник заінтересованої особи Міністерства оборони України в судове засідання не з`явився, подав до суду письмові пояснення в яких проти задоволення заяви заперечив та просив суд залишити її без розгляду, оскільки в даній справі наявний спір про право.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає заяву такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи зокрема про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Перелік фактів, які підлягають встановленню судом в окремому провадженні, викладений в ч. 1 ст. 315 ЦПК України та не є вичерпним (ч. 2 ст. 315 ЦПК України).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованою Верховною радою України 17.07.1997 р., кожен при вирішенні питань щодо його цивільних прав і обов`язків, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Конвенція про захист прав і основоположних свобод людини є складовою частиною загальнонаціонального законодавства України.

Згідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до абзацу 5 пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї» членами сім`ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші).

Статтею 1 СК України визначаються засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов`язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов`язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім`ї та родичів.

Якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення чинного законодавства.

Статтею 21 СК України встановлено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до ст. 27 СК України державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства.

Державна реєстрація шлюбу засвідчується свідоцтвом про шлюб, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Статтею 74 СК України встановлено, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Таким чином, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно.

У постанові від 17 січня 2024 року у справі № 759/14906/18 Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.

Отже, для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні відносинам подружжя.

Відповідно до частин 1 та 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 27 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Відповідно до роз`яснень Верховного Суду України у листі «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 1 січня 2012 року, доказами, які свідчать про факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу можуть бути: свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо. Також це можуть бути: свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що "подружжя" вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зник безвісти 29 серпня 2025 року під час захисту Батьківщини, що підтверджується сповіщенням ІНФОРМАЦІЯ_6 від 04.09.2025 року за №1/10456.

Згідно заочного рішення суду Овідіопольського районного суду Одеської області від 14 березня 2013 року у справі №509/682/13-ц шлюб, зареєстрований 13 жовтня 2006 року ОСОБА_3 , 1986 року народження і ОСОБА_6 ,1987 року народження, в Авангардівській селищній раді Овідіопільського району Одеської області, актовий запис №41, розірвано.

При цьому, після розірвання шлюбу ОСОБА_1 з січня 2023 року по день зникнення безвісти 29 серпня 2025 року ОСОБА_3 проживали однією сім`єю як чоловік та жінка, мали спільний бюджет, мали взаємні права та обов`язки, піклувались один про одного, що підтверджується письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи, а саме:

Згідно відповіді військової частини НОМЕР_2 від 08.02.2025 року за №58/3287 кошти грошового забезпечення ОСОБА_3 виплачувалися ОСОБА_1 на підставі складеної зазначеним військовослужбовцем довіреності.

Відповідно до нотаріально посвідчених заяв від 13.04.2025 року та 16.06.2025 року ОСОБА_3 просив перераховувати суму його грошового забезпечення та додаткових винагород за весь період проходження ним військової служби на банківський рахунок ОСОБА_1 .

З виписки АТ «КБ «ПриватБанк» від 21.01.2026 року по картковому рахунку ОСОБА_1 за період з 01.01.2025 року по 21.01.2026 року військовою частиною НОМЕР_1 здійснювалися переказ грошових коштів на рахунок заявниці з коментарем «грошове забезпечення».

Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов від 03 жовтня 2025 року комісії виконавчого комітету Авангардівської селищної ради Одеської області Леонов Тимур Володимирович та ОСОБА_1 дійсно проживали та вели спільне господарство з початку 2023 року за адресою: АДРЕСА_1 .

Також у матеріалах справи містяться спільні фотографії ОСОБА_3 з ОСОБА_1 , на одному з фото ОСОБА_3 перебуває у військовій формі, що свідчить що дане фото зроблено вже під час проходження ним військової служби.

Окрім того, суд під час вирішення вказаного справи враховує позицію заінтересованої особи ОСОБА_5 , яка є матір`ю ОСОБА_3 , і яка в наданій до суду письмовій заяві не заперечувала проти задоволення заяви, а також зазначала про відсутність у неї бідь-якого спору про право з ОСОБА_1 .

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зроблено висновок, що «вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України)».

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту проживання однією сім`єю, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Суд, відхиляє як безпідставні заперечення представника заінтересованої особи Міністерства оборони України про наявність в даній справі спору про праву у зв`язку з чим заяву ОСОБА_1 слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Так, відповідно до абзацу четвертого та п`ятого пункту 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань. У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці четвертому цього пункту, грошове забезпечення виплачується повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець. Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 20 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

Тобто, з вказаних вище норм вбачається що жінка, з якою зниклий безвісти військовослужбовець проживав однією сім`єю, але які не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, навіть за умови встановлення такого факту рішенням суду не дає право заявниці на отримання частини грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця, а тому в межах даної справи не може виникнути спору про право, оскільки в заявниці такого права немає і виникнути не може в силу вказаних вище норм.

Крім того, Велика палата Верховного суду у своїй постанові від 11.02.2026 року у справі №308/17634/23 зробила висновок у подібних правовідносинах, а саме що «При цьому між заявником та суб`єктом призначення грошової допомоги у зв`язку із загибеллю (смертю) військовослужбовця не може бути спору, оскільки такий суб`єкт не є отримувачем допомоги».

Відтак, спір про право з Міністерством оборони України в заявниці не може виникнути в силу того що Міністерство оборони України не являється отримувачем виплат грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця, а спір про право з особами які мають право одержувати частину грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_3 , зокрема якою являється його матір та заінтересована особа ОСОБА_5 , також не може виникнути, оскільки як вище було зазначено заявниця ОСОБА_1 навіть при наявності рішення суду про встановлення факту спільного проживання без реєстрації з зниклим безвісти військовослужбовцем не буде мати право на отримання частини такого грошового забезпечення.

Таким чином, надані заявницею докази дають суду підстави зробити висновок, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали однією сім`єю без шлюбу з січня 2023 року по 29 серпня 2025 року та вважали себе чоловіком і дружиною.

Надані заявником докази її проживання однією сім`єю з ОСОБА_3 , наявності спільного побуту, бюджету, взаємні права та обов`язки, суд визнає належними, допустимими та достатніми доказами.

Заявниця позбавлена можливості в іншому порядку встановити зазначений факт.

Встановлення цього факту необхідне заявнику для реалізації її прав та гарантій, через набуття відповідного статусу, передбаченого Законом України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин», що також надасть їй право на відповідний соціальний захист.

Проаналізувавши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Встановлення цього факту не суперечить чинному законодавству України і не порушує чиїх-небудь прав або охоронюваних законом інтересів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 294, 315-316, 318-319 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву задовольнити.

Встановити факт, який має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживали однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу в період часу не менший ніж з січня 2023 року до 29 серпня 2025 року за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду безпосередньо або через Овідіопольський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.М. Панасенко