Рішення від 19 квітня 2026 р. у справі №945/52/26 — Миколаївський районний суд Миколаївської області

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 945/52/26

Провадження № 2/945/728/26

Рішення

Іменем України

20 квітня 2026 року

Миколаївський районний суд Миколаївської області в складі головуючого - судді Шаронової Н.О., за участю секретаря судового засідання Карабут В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -

встановив:

12 січня 2026 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Миколаївського районного суду Миколаївської області з позовною заявою до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення аліментів.

В обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_1 посилався на те, що відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його рідним сином.

Дохід позивача складає лише пенсія, яка не дозволяє позивачеві забезпечити собі належне лікування, оздоровлення, харчування, проживання. За віком і за станом свого фізичного та фінансового становища, позивач потребує матеріальної допомоги від відповідача, який має належний дохід і може надавати матеріальну допомогу позивачу.

Дружина позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ; позивач проживає сам у належній йому квартирі АДРЕСА_1 .

Позивач вказував на те, що систематично, при цьому в мізерному об`ємі йому добровільно допомагає його молодший син ОСОБА_4 .

При цьому, відповідач матеріальну допомогу позивачу не надає.

У зв`язку з викладеним вище, позивач просив суд стягувати з відповідача на користь позивача аліменти на утримання позивача.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 16 січня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів. Постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, при цьому 26 березня 2026 року подав до суду заяву, у якій підтримав позов у повному обсязі та просив його задовольнити; розгляд справи позивач просив проводити без його участі.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, при цьому 13 лютого 2026 року подав до суду заяву, в якій визнав позовні вимоги у повному обсязі, просив розглядати справу за його відсутності.

Суд дослідив матеріали справи та встановив таке:

ОСОБА_1 є батьком повнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, повторно виданого 28.02.2023 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (а. с. 14).

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 172 Сімейного кодексу України (далі - СК України) повнолітні дочка, син зобов`язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу.

Якщо повнолітні дочка, син не піклуються про своїх непрацездатних, немічних батьків, з них можуть бути за рішенням суду стягнуті кошти на покриття витрат, пов`язаних із наданням такого піклування.

Згідно зі ст. 202 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Аналіз даної норми свідчить про те, що необхідною умовою для виникнення обов`язку повнолітніх дітей утримувати своїх батьків є наявність двох обов`язкових підстав - непрацездатність батьків та потреба в матеріальній допомозі.

Таким чином, право на утримання від дочки, сина мати та батько матимуть за умови, якщо вони є непрацездатними та потребують матеріальної допомоги.

Непрацездатними вважається той з батьків, хто досяг загального пенсійного віку або є інвалідом I, II чи III групи (ст. 75 СК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 75 СК України особа є такою, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання її майна, інші доходи не забезпечують їй прожиткового мінімуму, встановленого законом.

При вирішенні питання про стягнення аліментів на утримання батьків слід враховувати, що вказане право батьків, якому кореспондує обов`язок повнолітніх дітей виникає за наявності двох умов: непрацездатності батьків та наявності у них потреби у матеріальній допомозі і не залежить від майнового стану повнолітніх дочки, сина. Звільнення від обов`язку утримувати матір, батька та обов`язку брати участь у додаткових витратах можливі лише коли буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов`язків, що передбачено частиною першою статті 204 СК України.

У пункті 21 в абзаці 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» (далі - постанова Пленуму) роз`яснено, що згідно з ч. 2 ст. 205 СК України при визначенні розміру аліментів на непрацездатних батьків необхідно враховувати можливість отримання ними матеріальної допомоги від інших дітей, до яких не пред`явлено позову про стягнення аліментів, а також від дружини, чоловіка та своїх батьків.

Отже, обов`язок повнолітніх дітей по утриманню своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів: походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв`язків (зокрема, усиновлення); непрацездатність матері, батька; потреба матері, батька в матеріальній допомозі.

Зобов`язання повнолітніх дітей по утриманню батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї із вказаних умов. Обов`язок повнолітніх дітей не пов`язується з їх працездатністю і можливістю надавати батькам матеріальну допомогу.

Таким чином, при вирішенні питання про стягнення аліментів на утримання батьків необхідно враховувати, що таке право батьків, якому кореспондує обов`язок повнолітніх дітей, виникає за умови непрацездатності батьків та наявності у них потреби у матеріальній допомозі і не залежить від майнового стану повнолітніх дочки, сина. Майновий стан дітей впливає на розмір аліментів і не є підставою для звільнення від обов`язку утримувати матір, батька.

З огляду на викладене вище слідує, що право на утримання від дочки, сина мати та батько матимуть за умови, якщо вони є непрацездатними та потребують матеріальної допомоги.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При встановленні, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність в матеріальній допомозі. При цьому, отримання матір`ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги.

Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 212/1055/18-ц.

ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 .

Дружина позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 65 років у місті Миколаєві, Миколаївської області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , доданою позивачем до позовної заяви (а. с. 12).

Позивач має статус пенсіонера, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 серії НОМЕР_3 , і отримує пенсію за віком (а. с. 9, 30, 31, 32).

До позовної заяви позивачем додано копії: свідоцтва про право власності на житло; Договору про визначення ідеальних часток від 16.01.2019; Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 152792077 від 16.01.2019, з яких слідує, що позивачу на праві спільної сумісної власності належить частка у квартирі АДРЕСА_1 (а. с. 21 - 22, 23 - 24, 25 - 26).

Судом встановлено, що позивач, у зв`язку з пенсійним віком, станом здоров`я, відсутністю інших доходів, крім пенсії, потребує матеріальної допомоги.

Разом з цим, суд не бере до уваги копії квитанційз аптек, що додані позивачем до позовної заяви, оскільки простий чек з аптеки не є іменним документом, тому він доводить лише те, що товар був проданий, але не підтверджує, хто саме його купив і для яких цілей.

Також суд не бере до уваги копію форми ОК-5 на ім`я відповідача, що додана позивачем до позовної заяви, оскільки це порушує правила допустимості доказів та норми щодо захисту персональних даних.

Форма ОК-5 містить конфіденційні дані (реєстраційний номер облікової картки платника податків - РНОКПП, суми заробітної плати, сплачені внески, дані про страхування).

Згідно з положеннями ст. 205 СК України суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі або у частці від заробітку з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін.

При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред`явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.

Суду не представлено доказів одержання позивачем утримання від інших дітей.

Позивач ОСОБА_1 обґрунтовував позовні вимоги тим, що він є непрацездатним, отримує пенсію, більшу частину з якої витрачає на придбання продуктів харчування, ліків, сплату комунальних послуг; коштів, необхідних для забезпечення його життєдіяльності не вистачає, а тому зважаючи на скрутне матеріальне становище, він потребує матеріальної допомоги, яку має можливість надавати його повнолітній син ОСОБА_2 .

Отже, відповідач ОСОБА_2 зобов`язаний надавати матеріальну допомогу позивачу ОСОБА_1 на його утримання.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь - якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Враховуючи наведене вище, а також те, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 79 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 141, ч. 1 ст. 142 ЦПК України з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп.

Згідно з п. 1) ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Керуючись ст. ст. 12, 13, ч. 1 ст. 81, ч. 6 ст. 141, ч. 1 ст. 142, ч. ч. 1, 4 ст. 206 ст. ст. 258, 259, 264, 265, п. 1) ч. 1 ст. 430 ЦПК України, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, - задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Миколаїв (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ; паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця села Сливине, Миколаївського району Миколаївської області (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ; паспорт громадянина України серії НОМЕР_6 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) аліменти на утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі однієї чверті заробітку (доходу) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно, починаючи з 12 січня 2026 року, і довічно.

Допустити негайне виконання рішення про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Миколаїв (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ; паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) в дохід держави судовий збір у сумі 665 грн. 60 коп.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з положеннями ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду.

Суддя Н. О. Шаронова