Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №489/9933/25 — Інгульський районний суд міста Миколаєва

Справа № 489/9933/25

Номер провадження 2-а/489/17/26

Рішення

Іменем України

03 червня 2026 року місто Миколаїв

Інгульський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Кокорєва В. В.,

за участі секретаря судового засідання Ковальової С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 10 Інгульського районного суду м. Миколаєва справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (далі позивач) до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції (далі відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови, закриття провадження у справі

встановив

Позивач звернувся до відповідача з вищевказаним адміністративним позовом. Посилався на те, що 02.02.2025 року заст.ком.взводу 1 взвод 1 рота 4 бат. Управління патрульної поліції в Миколаївській області сержантом поліції Пономаренком Максимом Максимовичем винесена постанова про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6261366, відповідно до якої прийнято рішення застосувати до ОСОБА_1 , адміністративне стягнення, передбачене частиною 1 статті 121-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу у розмірі 1190,00 грн. Після включення бодікамери та пояснень знаходження в комендантську годину у місті, чоловік-поліцейський заявив, що у позивача не працює «підсвітка» номерного знаку, на що позивач повідомила, що перед виїздом перевіряла працездатність всіх пристроїв, в тому числі, освітлення, все знаходилось у робочому стані, тому перешкод для використання транспортного засобу не було. Позивач не була обізнана у який момент після її виїзду могло вийти з ладу освітлення номерного знаку та чи дійсно це відбулось. Позивач висловила бажання скористатись правничою допомогою адвоката та попросила викликати адвоката та/або надати номер для можливості отримання правничої допомоги. Чоловік-поліцейський дав номер телефону безоплатної правничої допомоги, консультації та допомога за яким надається лише у робочий час з 9:00 до 18:00, як Позивачці в автоматичному режимі було повідомлено після здійснення виклику. Чоловік-поліцейський на питання: яким чином можливо отримати правничу допомогу під час розгляду адміністративної справи, якщо установа, номер телефону якої він надав не працює? відповів, що це не його проблеми. Спірна постанова не ґрунтується на повному з`ясуванні всіх обставин справи, поліцейським не встановлювався склад адміністративного правопорушення в діях Позивачки, поліцейський керувався лише власною суб`єктивною думкою та наявними у нього владними повноваженнями для забезпечення збільшення показників з оформлення Відповідачем постанов.

З цих підстав просив суд визнати протиправною, скасувати постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС № 7406656 від 27.07.2023 року та закрити провадження у справі; стягнути з відповідача судові витрати.

Позивач та його представник в судовому засіданні позов підтримав та просили його задовольнити. Вказали, що просять скасувати постанову ЕНА № 6261366.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, надав суду відзив, в якому вказав, що під час патрулювання 02.12.2025 року за адресою вул. Ковальська буд. 166, м. Миколаєва, заступником командира взводу УПП в Миколаївській області ДПП сержантом поліції Пономаренком Максимом Максимовичем встановлено факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме порушення вимоги п. 2.9 в) ПДР України, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, було прийнято рішення винести постанову у справі про адміністративне правопорушення (щодо позивача. Після чого водію було роз`яснено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Інспектор виніс постанову та наклав стягнення на позивача в розмірі 1190 гривень, відповідно до санкції статті. Факт правопорушення підтверджується відеозаписами з нагрудних відеореєстраторів № 471346 та № 474681, фрагментом відеозапису з відеореєстратора службового транспортного засобу та постановою у справі про адміністративне правопорушення, винесеною компетентною службовою особою в межах своїх повноважень. У даному випадку позивачка не подала жодних об`єктивних доказів несправності освітлення номерного знака або того, що така несправність виникла саме в момент після виїзду транспортного засобу, зокрема відповідного технічного огляду, фотографій, відеозапису або висновку спеціаліста. Без належних та допустимих доказів такі твердження не можуть бути прийняті судом як встановлені фактичні обставини, що підтверджують наявність технічної несправності у транспортному засобі позивачки. Також зазначають, що жодних перешкод у реалізації права на правову допомогу не було створено, жодних дій, які б обмежували або порушували право позивача на захист, не вчинялося. Затримання чи інші примусові заходи до надання допомоги адвоката застосовані не були.

Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини та відповідні правовідносини.

Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6261366 від 02.12.2025 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 КУпАП та застосовано стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1190,00 грн. за те, що він 02.12.2025 в м. Миколаєві на вул. Ковальській, 16 керував т/з Nissan Almera д.н.з. НОМЕР_1 з неосвітленим державним номерним знаком в темну пору доби, чим порушив п.2.9.в ПДР - керування водієм т/з з номерним знаком, повернутим чи неосвітленим.

Згідно з ч.1 ст.121-3 КУпАП, адміністративна відповідальність настає у разі керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака.

Відповідно до п. 2.9 "в" ПДР України керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.

Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п. 1.3. ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9 ПДР).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення.

Склад правопорушення - це наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Склад правопорушення містить в собі: об`єкт; об`єктивну сторону; суб`єкт; суб`єктивну сторону. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу загалом.

Суб`єктивна сторона правопорушення за частиною 1 статті 121-3 КУпАП характеризується умисною формою вини, тобто особа, яка вчиняє такі дії, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

З наданого суду відеозапису з нагрудних камер поліцейського (№471346, відомості про який містяться і в п.7 постанови серії ЕНА №6261366 від 02.12.2025) слідує, що на відрізку часу (09:10) позивач самостійно, вийшовши з машини, намагається перевірити чи освітлений номерний знак та потім на питання інспектора відповідає, що він "працював". Тобто, з переглянутого відеозапису встановлено, що позивач не заперечує ту обставину, що номерний знак був неосвітлений, вказував лише на те, що не знає, що стало з підсвіткою, вона працювала.

В той же час, сам факт неосвітленого номерного знаку камерою нагрудного відеореєстратора не зафіксовано. З переглянутого в судовому засіданні відеозапису не можливо однозначно зробити висновок, що підсвітка була вимкнутою. Патрульні поліцейські повинні були, під`їхавши до машини позивача, вимкнути світло фар своєї машини, і тоді було б ясно чи дійсно підсвітка не працювала.

Представник відповідача посилалася на те, що на відеозаписі з іншої боді-камери видно що номерний знак неосвітлений, однак суд звертає увагу на те, що відомості про іншу бодікамеру не вказані в постанові, а тому відеозапис з неї є недопустимим доказом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Отже, обов`язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 77 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову, що відповідає правій позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах від 14.03.2018 у справі № 760/2846/17 та від 14.02.2018 по справі № 536/583/17.

Відповідачем на дотримання вимог частини 2 статті 77 КАС України не доведена правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності, адже з наявних матеріалів справи судом не встановлено суб`єктивної сторони правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121-3 КУпАП, зокрема те, що позивач 02.12.2025 в м. Миколаєві на вул. Ковальській, 16, керуючи т/з Nissan Almera д.н.з. НОМЕР_1 , умисно чи з легковажності допустив неосвітлення номерного знаку в темну пору доби. Відповідачем не доведено, що така технічна поломка, зокрема неосвітлення номеру, відбулась до початку керування автомобілем.

Таку ж позицію висловив і П`ятий апеляційний адміністративний суд в постанові від 24.03.2026 у справі №494/2543/25.

Наявність самої постанови про притягнення позивача до відповідальності, без належних, допустимих та достатніх доказів не можуть бути прийняті судом, як аргументовано доведені обставини, якими підтверджено вчинення позивачем адміністративного порушення, передбаченого частиною 1 статті 121-3 КУпАП.

Слід наголосити, що у суду відсутні повноваження самостійно доводити винуватість особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Як роз`яснив Верховний Суд в правовій позиції, що викладена в постанові від 26 червня 2019 року в справі №536/1703/17, адміністративне провадження №К/9901/3839/17, при розгляді справ про вчинення адміністративних правопорушень необхідно врахувати, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а відсутність доказів здійснення водієм правопорушення, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.

В пункті 30 постанови Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а зазначено, що з огляду на те, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь, оскільки недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи, колегія суддів вважає, що вказаний відеозапис не доводить вину позивача у вчиненні інкримінованого йому правопорушення.

Окрім того, як висловився П`ятий апеляційний адміністративний суд в постанові №495/10233/24 від 02.10.2025 доказом вчинення адміністративного правопорушення є, зокрема, відеозапис із технічних приладів поліцейських.

Відтак, суд приходить до висновку, що з доданих до матеріалів справи доказів не встановлено обставин і фактів, які безумовно підтверджують наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121-3 КУпАП, за викладених у рішенні обставин, є недоведеним та не тягне за собою вищевказану адміністративну відповідальність, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За текстом пункту 1 частини першої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За частиною четвертою статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, квитанцій тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу у розмірі 15000 грн. позивач не надав суду жодних доказів. Посилання на ч. 3 ст. 143 КАС України та посилання на подання доказів витрат на правову допомогу в порядку передбачено вказаною нормою, не зазначено в позові та не було озвучено в судовому засіданні.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги , що позивач і представник позивача не надали суду договір про надання правової допомоги, детального опису робіт, підтвердження оплати гонорару, суд вважає, що відсутні підстави для стягнення витрат на правову допомогу.

Керуючись ст.ст.241-246, 286 КАС України суд

вирішив

Позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладання адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6261366 від 02.12.2025 року.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП закрити.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції, код ЄДРПОУ 4010864648, адреса: 54056, м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 1Б/1.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на рішення, з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Інгульський районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з моменту його проголошення.

Суддя В. В. Кокорєв