Окрема думка від 27 травня 2026 р. у справі №990/269/25 — Велика Палата Верховного Суду

ОКРЕМА ДУМКА

(спільна)

суддів Великої Палати Верховного Суду

Кишакевича Л. Ю., Мартинюк Н. М., Стефанів Н. С.

щодо постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 травня 2026 року (справа № 990/269/25, провадження № 11-358заі25)

за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя

(далі - ВРП, Рада), третя особа - Офіс Генерального прокурора, про визнання протиправним та скасування рішення, провадження у якій відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09 вересня 2025 року

ФАБУЛА СПРАВИ

Стислий виклад обставин справи

ВРП рішенням від 03 березня 2025 року № 358/0/15-25 тимчасово, до 20 квітня 2025 року, відсторонила суддю ОСОБА_1 від здійснення правосуддя, яке позивач оскаржив до суду.

У подальшому заступник Генерального прокурора звертався до ВРП з клопотанням про продовження строку тимчасового відсторонення.

Ухвалою від 22 квітня 2025 року № 836/0/15-25 ВРП повернула зазначене клопотання без розгляду через порушення строків його подання. ВРП виходила з того, що клопотання про продовження строку тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя має бути подане не пізніше ніж за десять днів до закінчення такого строку. При цьому клопотання, подане з порушенням установлених законом вимог, підлягає поверненню. У цьому випадку строк тимчасового відсторонення сплив 20 квітня 2025 року, а клопотання подано лише 15 квітня 2025 року, тобто менш ніж за десять днів до його закінчення.

03 червня 2025 року до ВРП надійшло клопотання заступника Генерального прокурора Войтенка А. Б. від 02 червня 2025 року про тимчасове відсторонення судді ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження.

За результатами розгляду поданого клопотання ВРП рішенням від 09 червня 2025 року № 1229/0/15-25 тимчасово відсторонила суддю Шевченківського районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження № 62024000000000857.

Стислий виклад позовних вимог ОСОБА_1 .

Не погодившись із рішенням ВРП від 09 червня 2025 року № 1229/0/15-25,

ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі - Касаційний адміністративний суд) як суду першої інстанції з позовною заявою до ВРП, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Офісу Генерального прокурора

(далі також - третя особа), у якій стверджував, що спірне рішення є протиправним, та просив його скасувати.

Позивач, зокрема, зазначав, що частини п`ята і шоста статті 49 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) та статті 63, 64 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII) забороняють повторно подавати клопотання про відсторонення судді від здійснення правосуддя за наявності однакових підстав та фактичних обставин в рамках одного кримінального провадження. Однак прокурор звертався тричі до ВРП із клопотаннями про відсторонення його від здійснення правосуддя з однаковими підставами і обґрунтуванням, що є недопустимим.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Касаційний адміністративний суд рішенням від 09 вересня 2025 року відмовив у задоволенні позову.

Колегія суддів відхилила, зокрема, доводи позивача про повторність клопотання, вказавши, що воно відрізняється від клопотання від 20 лютого 2025 року як за змістом, так і за підставами подання.

Касаційний адміністративний суд вказав, що клопотання від 20 лютого 2025 року обґрунтоване ризиками перешкоджання кримінальному провадженню на стадії досудового розслідування, тоді як у клопотанні від 02 червня 2025 року підставою зазначено скерування обвинувального акта до суду та необхідність забезпечення безсторонності судді і збереження довіри суспільства до судової влади.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 .

Позивач не погодився з рішенням Касаційного адміністративного суду від 09 вересня 2025 року та звернувся до Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове - про задоволення позову.

У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначав, що відповідно до норм кримінального процесуального законодавства стадія судового провадження розпочинається з проведення підготовчого судового засідання. Натомість на момент ухвалення оскаржуваного рішення підготовче судове засідання у відповідному кримінальному провадженні не було призначене, оскільки на той час лише вирішувалося питання визначення підсудності.

Відтак, на переконання ОСОБА_1 , ВРП не мала правових підстав для визначення строку тимчасового відсторонення судді до набрання законної сили вироком суду або до закриття кримінального провадження, оскільки частина одинадцята статті 63 Закону № 1798-VIII передбачає можливість встановлення такого строку лише на стадії судового провадження. У зв`язку із цим, оскільки судове провадження не було розпочате, на переконання позивача, то мала застосовуватися норма, яка визначає строк відсторонення судді на стадії досудового розслідування, а саме - не більше двох місяців.

Короткий зміст постанови Великої Палати

Постановою від 28 травня 2026 року Велика Палата залишила без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , а рішення Касаційного адміністративного суду від 09 вересня 2025 року - без змін.

Велика Палата вказала, що ВРП, приймаючи оскаржуване рішення, діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, це рішення містить посилання на визначені законом мотиви, з яких ВРП дійшла висновку про необхідність відсторонення ОСОБА_1 від займаної посади, та обґрунтування підстав його прийняття. Крім того, ВРП належним чином оцінила матеріали кримінального провадження на предмет їх наявності та змісту в межах розгляду відповідного клопотання без оцінки наявності або відсутності кримінального діяння.

Велика Палата зазначила, що Касаційний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , Велика Палата погодилась зі своїм висновком, викладеним у постанові від 18 жовтня 2018 року у справі № 9901/514/18, про те, щочастина шоста статті 64 Закону № 1798-VIII

не виключає можливості звернення з новим клопотанням про відсторонення судді від посади у разі наявності відповідних потреб кримінального провадження і з метою досягнення дієвості цього провадження, яке змістовно відрізняється від попереднього звернення. Цією нормою закону обмежено можливість кількісного звернення з клопотанням про відсторонення судді від посади за наявності одних і тих самих підстав.

Застосовуючи вказані правові висновки до обставин цієї справи, Велика Палата зазначила, що у цій справі клопотання прокурора про тимчасове відсторонення позивача було подано після направлення обвинувального акта до суду, тобто на стадії судового провадження. Попередні клопотання про тимчасове відсторонення, що подавалися в межах цього ж кримінального провадження, стосувалися іншої процесуальної стадії - досудового розслідування.

За таких обставин, на переконання Великої Палати, подання нового клопотання після переходу кримінального провадження до стадії судового розгляду не може вважатися повторним у розумінні частини шостої статті 64 Закону № 1798-VIII, оскільки воно не ґрунтується на тотожних підставах, фактичних обставинах чи процесуальних потребах. Заборона повторних звернень спрямована на недопущення багаторазового подання однакових за змістом клопотань, а не на перешкоджання застосуванню цього заходу у разі зміни стадії кримінального провадження та відповідних процесуальних потреб.

Підстави і мотиви для висловлення окремої думки

Відповідно до частини третьої статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, не згодний із судовим рішенням, може письмово викласти свою окрему думку.

З указаними вище висновками Великої Палати не погоджуємося з огляду на таке.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень статті 131 Основного Закону в Україні діє ВРП, яка, серед іншого, ухвалює рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя.

Згідно зі статтею 155-1 КПК України рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності ухвалюється ВРП на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора або його заступника в порядку, встановленому законом.

Клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності подається до ВРП стосовно судді, який є підозрюваним, обвинувачуваним (підсудним) на будь-якій стадії кримінального провадження.

Клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності повинне відповідати вимогам частини другої статті 155 цього Кодексу, зокрема, у клопотанні зазначається: 1) короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв`язку з яким подається клопотання; 2) правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на обставини; 4) посада, яку обіймає особа; 5) виклад обставин, що дають підстави вважати, що перебування на посаді підозрюваного, обвинуваченого сприяло вчиненню кримінального правопорушення; 6) виклад обставин, що дають підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений, перебуваючи на посаді, знищить чи підробить речі і документи, які мають суттєве значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливатиме на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином; 7) перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання.

До клопотання також додаються: 1) копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання; 2) документи, які підтверджують надання підозрюваному, обвинуваченому копій клопотання та матеріалів, що обґрунтовують клопотання.

Порядок та підстави відсторонення судді від здійснення правосуддя визначені законами України № 1402-VIII та № 1798-VIII.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 49 Закону № 1402-VIII судді може бути повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення лише Генеральним прокурором або його заступником. Суддя може бути тимчасово відсторонений від здійснення правосуддя на строк не більше двох місяців у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора або його заступника в порядку, встановленому законом. Рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя ухвалюється ВРП.

Продовження строку тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності здійснюється в тому ж порядку на строк не більше двох місяців. Клопотання про продовження строку такого відсторонення судді від здійснення правосуддя подається Генеральним прокурором або його заступником не пізніше десяти днів до закінчення строку, на який суддю було відсторонено. Вимоги до клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності встановлюються процесуальним законом (частина шоста цієї ж статті).

Пунктом 1 частини першої статті 62 Закону № 1798-VIII передбачено, що суддю може бути тимчасово відсторонено від здійснення правосуддя за рішенням ВРП у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності.

Тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності здійснюється ВРП на строк не більше двох місяців на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора або його заступника. На стадії судового провадження строк відсторонення встановлюється до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження.

Клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності подається до ВРП стосовно судді, який є підозрюваним, обвинувачуваним (підсудним), на будь-якій стадії кримінального провадження.

Генеральний прокурор або його заступник можуть уповноважити прокурора на вручення судді, крім судді Вищого антикорупційного суду, копії клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності та матеріалів, що обґрунтовують клопотання, а також на представлення відповідного клопотання під час розгляду на засіданні ВРП.

Суддя відстороняється від здійснення правосуддя з дня ухвалення ВРП рішення про його тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя на строк, зазначений у рішенні, який не може становити більше двох місяців. На стадії судового провадження строк відсторонення встановлюється до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження (частини перша - четверта статті 63 Закону № 1798-VIII у порядку викладення).

Норми Регламенту ВРП встановлюють аналогічні правила щодо тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя.

Так, відповідно до пункту 20.1 Регламенту ВРП суддю може бути тимчасово відсторонено від здійснення правосуддя за рішенням Ради, зокрема, у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності.

Клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності подається до Ради стосовно судді, який є підозрюваним, обвинувачуваним (підсудним), на будь-якій стадії кримінального провадження (пункт 20.3 Регламенту ВРП).

Згідно з пунктом 20.4 Регламенту ВРП до Ради із клопотанням звертається Генеральний прокурор або його заступник. Клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності має бути вмотивованим та відповідати вимогам частини другої статті 155 КПК України, а саме містити:

а) короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв`язку з яким подається клопотання;

б) правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;

в) виклад обставин, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати суддю у вчиненні кримінального правопорушення, та посилання на обставини;

г) назву суду, в якому суддя обіймає посаду;

ґ) виклад обставин, що дають підстави вважати, що перебування судді на посаді сприяло вчиненню кримінального правопорушення;

д) виклад обставин, що дають підстави вважати, що суддя, перебуваючи на посаді, знищить чи підробить речі й документи, які мають суттєве значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливатиме на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином;

е) перелік свідків, яких прокурор вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання.

До клопотання додаються копії матеріалів, якими обґрунтовуються доводи клопотання, та документи, що підтверджують надання судді копій клопотання і матеріалів, які обґрунтовують клопотання.

Генеральний прокурор або його заступник можуть уповноважити прокурора на вручення судді копії клопотання та матеріалів, що обґрунтовують клопотання, а також на представлення відповідного клопотання під час розгляду на засіданні Ради.

Відповідно до пункту 20.13 Регламенту ВРП за результатами розгляду клопотання Рада ухвалює рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності або про відмову в задоволенні такого клопотання.

У рішенні Ради про тимчасове відсторонення зазначається строк відсторонення.

Суддя відстороняється від здійснення правосуддя з дня ухвалення Радою рішення про його тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя на строк, зазначений у рішенні, який не може становити більше ніж два місяці. На стадії судового провадження строк відсторонення встановлюється до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження (пункт 20.14 Регламенту ВРП).

Водночас згідно із частиною шостою статті 64 Закону № 1798-VIII повторне звернення Генерального прокурора або його заступника із клопотанням про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності або із клопотанням про продовження строку такого відсторонення стосовно судді в межах одного кримінального провадження не допускається, крім випадків скасування попереднього рішення ВРП судом.

Наведене положення закону є імперативною нормою, яка встановлює обмеження щодо кількості звернень із відповідними клопотаннями у межах одного кримінального провадження, спрямоване на запобігання зловживанню процесуальними правами та забезпечення стабільності процесуального статусу судді. Зазначене обмеження поширюється як на первинне клопотання про тимчасове відсторонення судді, так і на клопотання про продовження строку такого відсторонення.

Аналогічним є положення пункту 20.17 Регламенту ВРП, за змістом якого повторне звернення Генерального прокурора або його заступника із клопотанням про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності судді в межах одного кримінального провадження, якщо Радою вже ухвалено рішення по суті цього питання, не допускається, крім випадків скасування попереднього рішення ВРП судом.

Положення частини шостої статті 64 Закону № 1798-VIII чітко встановлюють процесуальну заборону на повторне звернення Генерального прокурора або його заступника до ВРП з клопотанням про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням його до кримінальної відповідальності або з клопотанням про продовження строку такого відсторонення стосовно судді - у межах одного й того самого кримінального провадження, крім випадків скасування попереднього рішення ВРП судом.

Дотримуючись порядку, визначеного Законом № 1798-VIII і Регламентом ВРП, Рада як суб`єкт кримінальних процесуальних відносин має керуватися також положеннями КПК України, що визначають загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження і продовження строку їх дії.

У статті 131 КПК України законодавець виокремлює як самостійні заходи забезпечення кримінального провадження, зокрема, відсторонення від посади (пункт 4 частини другої) та тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя (пункт 4-1 частини другої). Таке законодавче розмежування підтверджує різну правову природу цих заходів: відсторонення від посади має загальний характер і застосовується до підозрюваної чи обвинуваченої особи, яка обіймає певну посаду, тоді як тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя є спеціальним заходом забезпечення кримінального провадження щодо судді і реалізується ВРП за окремою процедурою, встановленою статтею 155-1 КПК України.

Для з`ясування змісту понять «кримінальне провадження», «досудове розслідування» та «судове провадження» і їх співвідношення у контексті вирішення питання про застосування тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя слід виходити з поданих у статті 3 КПК України визначень.

Так, у частині першій статті 3 КПК України, зокрема, зазначено:

- досудове розслідування -стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотання про закриття кримінального провадження (пункт 5);

- кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (пункт 10);

- притягнення до кримінальної відповідальності - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (пункт 14);

- судове провадження - кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами (пункт 24).

Виходячи із системного аналізу пунктів 5, 10, 14, 24 частини першої статті 3 КПК України кримінальне провадження є єдиним цілісним процесом, який охоплює стадії як досудового розслідування, так і судового провадження. Отже, поняття «кримінальне провадження» охоплює увесь комплекс процесуальних дій і рішень від моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і до ухвалення остаточного судового рішення або закриття провадження у встановленому законом порядку.

З огляду на це, на наше переконання, досудове розслідування та судове провадження є послідовними стадіями одного кримінального провадження, а не самостійними кримінальними провадженнями. Перехід кримінального провадження від стадії досудового розслідування до стадії судового розгляду

не зумовлює виникнення нового кримінального провадження, а лише означає перехід до наступного етапу його реалізації.

Відтак імперативна заборона, встановлена частиною шостою статті 64 Закону

№ 1798-VIII, охоплює все кримінальне провадження загалом та застосовується незалежно від тієї його стадії, на якій подано відповідне клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя.

Отже, законодавець передбачив, що в межах одного й того ж кримінального провадження особа, уповноважена законом (Генеральний прокурор або його заступник), має право лише один раз звернутися до ВРП:

1) з клопотанням про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя;

2) з клопотанням про продовження строку такого відсторонення.

Звернення до ВРП з новим клопотанням про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності у тому самому кримінальному провадженні або з новим клопотанням про продовження строку такого відсторонення, навіть за наявності нових обставин, допустиме виключно за умови скасування попереднього рішення ВРП судом.

Водночас норми частини шостої статті 49 Закону № 1402-VIII та частин першої, другої статті 64 Закону № 1798-VIII регламентують процедурні аспекти подання клопотання про продовження строку тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя. Зокрема, визначено граничну тривалість такого строку (не більше двох місяців, а в разі якщо обвинувальний акт передано до суду, - до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження), строк для звернення з клопотанням (не пізніше ніж за десять днів до його закінчення) та зроблено відсилку до процесуального закону щодо вимог до такого клопотання.

Системне тлумачення наведених норм дає підстави для висновку, що положення частин першої, другої статті 64 Закону № 1798-VIII та частини шостої статті 49 Закону № 1402-VIII, які визначають порядок і строки подання клопотання про продовження строку тимчасового відсторонення судді, не скасовують та не обмежують дії припису частини шостої статті 64 Закону № 1798-VIII, яка встановлює заборону на повторне звернення у межах одного кримінального провадження. Отже, навіть за умови дотримання усіх вимог щодо форми, змісту та строків подання клопотання його задоволення ВРП є необґрунтованим, якщо таке звернення повторне у межах одного кримінального провадження, а попереднє рішення Ради не скасоване судом.

Таким чином, можна зробити висновок, що право Генерального прокурора або його заступника на звернення до ВРП з клопотанням про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя або про продовження строку такого відсторонення може бути реалізоване лише один раз у межах одного кримінального провадження. Повторне звернення з аналогічним клопотанням є процесуально допустимим виключно у випадку, якщо суд скасував попереднє рішення ВРП.

Такий підхід узгоджується з принципами правової визначеності та стабільності статусу судді, а також із завданням запобігти втручанню в здійснення правосуддя через неодноразове порушення одного й того самого питання в межах одного кримінального провадження. Встановлена законом заборона на повторне звернення є гарантією процесуальної економії, захисту судді від можливих проявів тиску з боку сторони обвинувачення, а також забезпечення остаточності та обов`язковості рішень ВРП, якщо вони не скасовані у встановленому законом порядку.

На важливість дотримання гарантій незалежності статусу судді неодноразово наголошував як Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) у своїх рішеннях, так і Конституційний Суд України, підкреслюючи, що незалежність суддів є необхідною умовою реалізації принципу верховенства права.

У Рішенні № 3-р(II)/2024 від 26 березня 2024 рокуКонституційний Суд України зазначив, що приписи Конституції України, що гарантують незалежність та недоторканність суддів, пов`язані з принципом поділу державної влади й зумовлені потребою забезпечувати основи конституційного ладу, права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової гілки влади; передусім заборонено вплив на суддів у будь-який спосіб, що, зокрема, є забороною стосовно всіх суддів будь-яких дій незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, установ та організацій, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, фізичних та юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов`язків або схилити їх до винесення неправосудного рішення тощо.

У Рішенні № 3-рп/2013 від 03 червня 2013 року Конституційний Суд України наголосив на тому, що будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права громадян на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить статті 55 Конституції України.

Зокрема, ЄСПЛ у рішенні від 10 жовтня 2023 року у справі «Пенгезов проти Болгарії» констатував порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), оскільки тривале відсторонення заявника від виконання обов`язків судді без збереження заробітної плати та без належних процесуальних гарантій становило непропорційне втручання у його приватне життя. ЄСПЛ підсумував, що, враховуючи характер і тривалість заходу, застосованого до заявника (відсторонення від посади судді), та негативні наслідки для різних аспектів його приватного життя, досягнуто необхідний поріг суворості для застосування статті 8 Конвенції.

У справі «Реверон Трухільйо проти Венесуели» ЄСПЛ наголосив, що судді, на відміну від інших державних службовців, користуються особливими гарантіями у зв`язку з необхідною для судової влади незалежністю, яку Суд розглядає як «ключову умову для відправлення правосуддя». Однією з головних цілей поділу державної влади є гарантування незалежності суддів. Мета захисту полягає у забезпеченні того, щоб судова система загалом та її члени зокрема під час виконання своїх обов`язків не піддавалися можливим необґрунтованим обмеженням з боку органів за межами судової влади чи навіть суддів, які виконують функції з нагляду чи оскарження. Згідно з практикою ЄСПЛ та Основними принципами Організації Об`єднаних Націй щодо незалежності судових органів, з принципу незалежності судової влади випливають такі гарантії: належний порядок призначення, гарантований термін перебування на посаді та гарантії від зовнішнього тиску.

Також слід заначити, що у своєму Загальному коментарі № 32 щодо статті 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права (Право на рівність у судах і трибуналах та на справедливий суд), опублікованому 23 серпня 2007 року, Комітет ООН з прав людини зазначив, що держави повинні вжити конкретних заходів, які гарантують незалежність судових органів, захищають суддів від будь-якої форми політичного впливу під час ухвалення ними рішень за допомогою конституції або прийняття законів, які встановлюють чіткий порядок та об`єктивні критерії призначення на посаду, оплату праці, термін перебування на посаді, підвищення по службі, відсторонення та звільнення суддів і накладення на них дисциплінарних стягнень. Ситуація, коли функції та повноваження судових і виконавчих органів чітко не розмежовані або коли останні здатні контролювати чи вказувати першим, є несумісною з поняттям незалежного суду.

За змістом Резолюції № 35/12 «Незалежність і неупередженість суду, присяжних і засідателів, а також незалежність захисників» Рада з прав людини наголосила, що термін перебування суддів на посаді, їхня незалежність та безпека мають бути належним чином визначені законом, оскільки забезпечення терміну перебування судді на посаді є важливою гарантією незалежності судових органів, а процедури, на підставі яких застосовується дисциплінарне стягнення, здійснюється відсторонення або звільнення судді, повинні відповідати належній правовій процедурі.

У статті 8 Загальної (Універсальної) хартії судді, яка була затверджена Міжнародною асоціацією суддів 17 листопада 1999 року, зазначено, що суддя не може бути переведений, відсторонений або звільнений з посади, якщо це не передбачено законом і тільки на підставі рішення дисциплінарного органу з чітким дотриманням процедури.

Ураховуючи наведене вище, вважаємо, що послідовне підвищення гарантій незалежності суддів є необхідною умовою забезпечення верховенства права та дотримання міжнародних стандартів здійснення правосуддя. Однією з таких гарантій є встановлення законодавцем у частині шостій статті 64 Закону

№ 1798-VIII чіткого процесуального обмеження щодо кількості звернень Генерального прокурора або його заступника до ВРП з клопотанням про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у межах одного й того самого кримінального провадження.

Недотримання таких процесуальних обмежень становитиме істотне порушення гарантій незалежності судової влади, негативно впливатиме на авторитет правосуддя та суперечитиме приписам статті 126 Конституції України, стандартам Ради Європи у сфері судоустрою, а також практиці ЄСПЛ.

Вважаємо слушними доводи позивача щодо необґрунтованого задоволення ВРП оскаржуваним рішенням повторного клопотання заступника Генерального прокурора про тимчасове відсторонення його, ОСОБА_1 , від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності в межах одного кримінального провадження.

Як вбачається з обставин справи, встановлених судом першої інстанції, ВРП рішенням від 03 березня 2025 року № 358/0/15-25 тимчасово, до 20 квітня 2025 року, відсторонила суддю ОСОБА_1 від здійснення правосуддя.

У подальшому заступник Генерального прокурора звертався до ВРП з клопотанням про продовження строку тимчасового відсторонення, однак ВРП ухвалою від 22 квітня 2025 року № 836/0/15-25 повернула зазначене клопотання без розгляду через порушення строків його подання.

Надалі до ВРП 03 червня 2025 року надійшло клопотання заступника Генерального прокурора Войтенка А. Б. від 02 червня 2025 року про тимчасове відсторонення судді ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження.

За результатами розгляду такого клопотання ВРП рішенням від 09 червня

2025 року № 1229/0/15-25 тимчасово відсторонила суддю Шевченківського районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження № 62024000000000857.

Повторно звертаємо увагу на те, що частина шоста статті 64 Закону № 1798-VIII імперативно передбачає, що повторне звернення Генерального прокурора або його заступника із клопотанням про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності або із клопотанням про продовження строку такого відсторонення в межах одного кримінального провадження не допускається, крім випадків скасування попереднього рішення ВРП судом.

Оскільки в межах кримінального провадження № 62024000000000857 щодо ОСОБА_1 вже було ухвалено попереднє рішення ВРП про його тимчасове відсторонення від 03 березня 2025 року яке, як вбачалось з наявних у

Великої Палати матеріалів, не було скасоване судом, подане заступником Генерального прокурора нове клопотання від 02 червня 2025 року про тимчасове відсторонення судді ОСОБА_1 від здійснення правосуддя є повторниму розумінні частини шостої статті 64 Закону № 1798-VIII.

ВРП, ухвалюючи рішення від 09 червня 2025 року № 1229/0/15-25, яким задовольнила повторне клопотання про тимчасове відсторонення судді ОСОБА_1 від здійснення правосуддя, діяла всупереч положенням частини шостої статті 64 Закону № 1798-VIII, а суд першої інстанції на вказані порушення уваги не звернув.

Таким чином, ВРП безпідставно задовольнила повторне клопотання прокурора, а відтак оспорюване рішення не може вважатись законним та обґрунтованим, не містить відповідних мотивів, з яких відповідач дійшов висновку про необхідність тимчасового відсторонення судді Шевченківського районного суду м. Дніпра ОСОБА_1 від здійснення правосуддя, а суд першої інстанції на вказані порушення уваги не звернув.

Щодо відступу від попередніх висновків Верховного Суду

Вважаємо, що Велика Палата мала б відступити від висновків щодо можливості подання нового клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у межах одного кримінального провадження, якщо це клопотання за змістом відрізняється від попереднього, висловлених у постанові Великої Палати від 18 жовтня 2018 року у справі № 9901/514/18.

Крім того, Велика Палата у постанові від 27 червня 2019 року у справі

№ 9901/776/18 виходила з того, що тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя на стадії досудового розслідування не є тотожним такому відстороненню на стадії судового провадження в межах одного кримінального провадження за своїм юридичним змістом і правовою природою. У зв`язку із цим подання прокурором клопотання про тимчасове відсторонення судді на стадії судового провадження після попереднього звернення до ВРП з таким самим клопотанням на стадії досудового розслідування в межах одного кримінального провадження не визнавалося повторним у розумінні частини шостої статті 64 Закону № 1798-VIII.

Переконані, що від таких висновків Велика Палата також повинна була відступити, оскільки вони суперечать приписам частини шостої статті 64 Закону № 1798-VIII та фактично допускають можливість багаторазового ініціювання прокурором питання про відсторонення судді залежно від стадії кримінального провадження.

З огляду на мотиви цієї окремої думки, вважаємо, що системне тлумачення положень частин п`ятої та шостої статті 49 Закону № 1402-VIII у взаємозв`язку із частиною шостою статті 64 Закону № 1798-VIII свідчить про таке:

1) право на звернення з клопотанням про тимчасове відсторонення судді або про продовження строку такого відсторонення у межах одного кримінального провадження Генеральний прокурор або його заступник може реалізувати лише один раз;

2) повторне звернення у межах одного кримінального провадження з клопотанням про тимчасове відсторонення судді або продовження строку такого відсторонення є недопустимим незалежно від його змісту, обґрунтованості чи дотримання процесуальних строків, за винятком випадку, коли попереднє рішення ВРП скасоване судом;

3) досудове розслідування та судове провадження є послідовними стадіями одного кримінального провадження, тому перехід від однієї стадії до іншої сам по собі не утворює законних підстав для можливості повторного звернення Генерального прокурора або його заступника з клопотанням про тимчасове відсторонення судді чи продовження строку такого відсторонення.

Судді: Л. Ю. Кишакевич

Н. М. Мартинюк

Н. С. Стефанів